Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №689/802/26 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/802/26

1-кп/689/110/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Ярмолинці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2025 року за № 62025050010004811, яке надійшло до суду з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Косогірка, Ярмолинецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, з професійно-технічною освітою, на утриманні має чотирьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

встановив:

Старший солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.3,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України,діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за мобілізацією, із метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування, вибувши 01.12.2024 у щорічну основну відпустку терміном на 15 діб та з врахуванням 2 діб на проїзд, 18.12.2024 не з`явився до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 (адреса згідно з матеріалами кримінального провадження), а залишився за місцем проживання у АДРЕСА_2 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний із проходженням військової служби до 14.04.2025, коли самостійно прибув до військової частини НОМЕР_2 , що у АДРЕСА_3 , для подальшого проходження військової служби.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, вчинене військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України.

Прокурор не заперечував щодо задоволення клопотання та звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2024, справедливість це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд здійснює розгляд справи з дотриманням принципу справедливості, забезпечуючи об`єктивність, неупередженість та рівність сторін, а також захист прав і законних інтересів учасників провадження.

Згідно з ч.1 ст.7 КПК зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального процесу, серед яких — верховенство права.

07 вересня 2024 року набув чинності Закон України від 20 серпня 2024 року № 3902-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».

Указаним Законом, крім іншого, ст.401 КК доповнено ч.5 такого змісту: особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.

Також цим Законом унесено зміни до КПК, зокрема: абз. 2 ч. 2 ст. 286 та абз. 2 ч. 3 ст. 288 КПК, відповідно до яких у разі наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим, а в разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч.5 ст.401 КК, суд своєю ухвалою зобов`язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов`язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.

З наведеного вбачається, що ч.5 ст.401 КК передбачає як матеріальні умови звільнення особи від кримінальної відповідальності, так і процедурний порядок реалізації такого звільнення. Зокрема, питання щодо застосування цієї норми перебуває у взаємозв`язку з абз.2 ч.3 ст.288 КПК, який регламентує порядок закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Отже, умови та процедура, визначені зазначеними нормами, у сукупності утворюють механізм звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності.

Однією з умов застосування ч.5 ст.401 КК є добровільне звернення особи з клопотанням до слідчого, прокурора або суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби.

Отже, із зазначеної умови вбачається, що законодавець пов`язує можливість звільнення від кримінальної відповідальності з наявністю добровільного волевиявлення особи на продовження військової служби, що свідчить про її готовність виконувати військовий обов`язок і виправити наслідки попередньої протиправної поведінки.

Відповідне письмове клопотання ОСОБА_4 про звернення до слідчого, прокурора або суду з наміром повернутися до військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби відсутнє.

Однак, ОСОБА_4 після самовільного залишення військової частини добровільно повернувся до служби до іншої військової частини, був зарахований наказом командира на всі види забезпечення та продовжував проходити військову службу до звільнення в порядку передбаченому законом.

Таким чином, дії ОСОБА_4 свідчать про реалізацію ним наміру добровільно повернутися на військову службу шляхом продовження її проходження, що за правовою природою відповідає змісту вимоги про добровільне звернення, передбаченої ч.5 ст.401 КК.

Отже, вимога про добровільність звернення особи з клопотанням вважається виконаною, оскільки волевиявлення ОСОБА_4 було реалізоване через його фактичне добровільне повернення до служби та подальше її проходження.

Також ще однією умовою для застосування ч.5 ст.401 КК є наявність письмової згоди командира військової частини на продовження проходження такою особою військової служби.

Стосовно цієї умови, слід зазначити, що ні вказана стаття, ні статті 286 та 287 КПК не містять вимог щодо конкретної форми письмової згоди командира на продовження проходження особою військової служби (лист, наказ чи розпорядження).

Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_4 після добровільного повернення до виконання обов`язків військової служби наказом командира № НОМЕР_3 був зарахований на всі види забезпечення, суд вважає, що цей наказ є належним письмовим підтвердженням згоди командира на проходження військової служби (а.к.п.15). В подальшому, ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_4 № 187 був зарахований на всі види забезпечення у зв`язку із призначенням на відповідну посаду до даної військової частини (а.с.17).

Зважаючи на встановлені судом умови — добровільне повернення ОСОБА_4 до військової частини і продовження проходження ним військової служби та наявність письмової згоди командира у вигляді наказів № 107 та № 187, з урахуванням того, що ОСОБА_4 уперше під час воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК, — дають підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч.5 ст.401 КК.

Стосовно процедурного порядку для реалізації звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого абз.2 ч.3 ст.288 КПК, який регламентує порядок закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, слід зазначити таке.

Після зарахування за наказом командира військової частини ОСОБА_4 проходив військову службу в період з 14 квітня 2025 року до 23 вересня 2025 року. При цьому, 23 вересня 2025 року він був звільнений із військової служби наказом командира № НОМЕР_5 на підставі пп. «г» ч.2 п.2 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) (а.с.18).

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року у справі №484/3679/23.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.407 КК України, на підставі ч.5 ст.401 КК України, а кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 285, 314, 369, 372 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.407 КК України, на підставі ч.5 ст.401 КК України.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1