Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №607/3970/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2026 Справа №607/3970/26 Провадження №3/607/1754/2026

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дуда О.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

18.02.2026 о 19:30 год за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , вчинила домашнє насильство відносно своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме умисні дії психологічного характеру під час чого словесно ображала та висловлювала погрози, при цьому тримаючи в руках ніж, чим завдала шкоди психічному здоров`ю дитини, порушивши п.п.3, 14 ч.1 ст. 1 ЗУ ''Про запобігання та протидію домашньому насильству'', за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №783241 від 18.02.2026, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Окрім того, 18.02.2026 о 19:30 год за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру під час чого словесно ображала, нанесла стусан рукою в область лівої ноги, чим завдала шкоди фізичному та психічному здоров`ю дитини, порушивши п.п.3, 16, 17 ч.1 ст. 1 ЗУ ''Про запобігання та протидію домашньому насильству'', за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №783242 від 18.02.2026, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих їй адміністративних правопорушень, не визнала, та вказала, що не вчиняла домашнє насильство відносно своїх дітей та шкоди їм не заподіяла.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Александров В. В. вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2 КУпАП, заперечив та вказав, що даний конфлікт спровокували діти. Вказав, що у протоколі про адміністративне правопорушення Серії ВАД №783241 від 18.02.2026 вказано, що 18.02.2026 о 19 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме умисні дії психологічного характеру під час чого словесно ображала, погрожувала фізичної розправою, а саме ножем, чим завдала шкоди психічному здоров`ю, що є порушенням п.3.14 п. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, згідно якої настає відповідальність за вчинення домашнього насильства вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних стосунків: можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи;- тоді як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій - це конфлікт. Таким чином, самі по собі, зокрема, дещо різкі висловлювання, підвищений тон розмови, фізичний контакт, під час побутового конфлікту з дітьми через умисне невиконання ними вказівок матері щодо підтримання в квартирі чистоти після себе, щодо відмови дітьми виконувати уроків тощо, в межах виховного процесу, не формують собою домашнє насильство. Адже, вони не були спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або такі дії не викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, не спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та не завдали шкоди психічному здоров`ю особи, а тому зазначені дії не становлять собою об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУПАП. При цьому варто зазначити, що викликати поліцію дітей намовив їхній батько, колишній чоловік ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 , який проживає окремо від них і має невирішені з ОСОБА_4 судові спори щодо розподілу майна подружжя (судова справа №607/10344/23). Саме тому, він намовив дітей подзвонити в поліцію, і оговорити матір, гіперболізувати події, демонізувати ОСОБА_4 , з метою зведення особистих порахунків. Варто також зазначити, що це вже не перша атака з боку колишнього чоловіка, який намовляє дітей викликати поліцію на побутові звичайні побутові конфлікти мами з дітьми. До слова, для виконання термінових заборонних приписів серії АА №654454 та AA №654455 від 18.02.2026, ОСОБА_6 як батько не забрав спільних дітей до себе, а діти були змушені їхати до бабусі - матері ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 . Термінові заборонні приписи були чинними до 23 год. 00 хв. 23.02.2026. Старша дочка ОСОБА_2 не чекаючи його закінчення, прийшла до матері зі сльозами і просила впустити її додому, тому що вона у бабусі захворіла. Молодша прийшла додому 24.02.2026 також хворою та з температурою. Якби ОСОБА_1 дійсно була агресором і вчиняла домашнє насилля, як це було зображено дітьми за вказівкою тата, і їм дійсно було шкоду психічного і фізичного здоров`я, то мабуть діти не переглянули так швидко своє рішення по відношенню до цього інциденту і до своєї матері. Таким чином, із документів, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_8 дійсно вчиняла будь-які дії психологічного чи фізичного характеру, пов`язані з домашнім насильством. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. 3 огляду на вищевикладене, зазначаю, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Щодо рапорту працівника поліції, як доказу вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення зазначаю, що у ньому викладені обставини вчиненого правопорушення, проте, відповідно до правового висновку, висловленого ВС у постанові від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень за відсутності інших належних доказів підтвердження вчинення правопорушення. Також, щодо пояснень ОСОБА_1 , то їх зміст відповідає поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наданих нею в судовому засіданні. Щодо пояснень ОСОБА_2 , то звертаю увагу на те, що такі пояснення не є доказом в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки їх зміст та достовірність перевіряються судом шляхом допиту особи в якості свідка (постанова Верховного Суду у справі №560/751/17 від 27 червня 2019 року). При цьому в своїх поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтвердили, що конфлікт з матір`ю у них виник через не помитий ними посуд. До решти пояснень слід ставитися критично, так як діти в підростковому віці схильні до гіперболізації в т.ч. під впливом батька на їх несформовану психіку, в якого наявний конфлікт із ОСОБА_1 ..В матеріалах справи, окрім протоколу та пояснень потерпілої особи, яка являється зацікавленою особою, відсутні будь-які інші об`єктивні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, тому їх недостатньо для висновку про винуватість ОСОБА_1 . Виходячи з вищезазначеного, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили, про вчинення ОСОБА_8 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи не містять. Таким чином, сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Виходячи з вищенаведеного, вважаю що в даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу, з якого вбачалося б, що 18 лютого 2026 року вчиняла домашнє насильство щодо своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 у зв`язку із чим провадження в даній справі підлягає закриттю.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстава для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч.2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого діяння, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до пунктів 3, 14, 16, 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно норм вказаного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно норм вказаного Закону, терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Згідно норм вказаного Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Допитані в судовому засіданні працівники поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , підтвердили фактичні обставини відповідно складеним протоколам про адміністративне правопорушення.

Допитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 вказала, що коли мама повернулася з роботи, вдома був немитий посуд. У сім`ї обов`язки поділені: мама миє тарілки, вона кружки, а ОСОБА_11 інший посуд. На той момент умивальник був повністю заповнений тарілками, кружками та каструлею, через що мити посуд було неможливо. Мама зайшла до залу та сказала, щоб вони йшли мити посуд. У відповідь вони пояснили, що це зробити неможливо, бо умивальник переповнений. Після цього мама підійшла, схопила її за волосся та потягнула з дивану до середини кімнати. Вона просила відпустити, але мама не відпускала. ОСОБА_11 зробила зауваження мамі, що так поводитися не можна. У відповідь мама накричала на них, після чого вони пішли мити посуд. Віка почала мити, але мама змушувала її мити ще й ту частину, яку мала робити сама. У той час мама сиділа поруч і чистила картоплю з ножем у руці. Коли ОСОБА_11 щось сказала, мама замахнулася в її сторону ножем і сказала фразу «ну що, ти мене боїшся?», вона це сказала в шутку, але ніяка адекватна людина так шуткувати не буде, ОСОБА_11 налякалася. Після цього ОСОБА_11 пішла в туалет, подзвонила татові та розповіла про ситуацію. За його порадою ОСОБА_11 викликала поліцію. Коли вони повернулися, мама знала про виклик поліції, схопила її за волосся та вдарила по нозі нижче коліна, через що залишився слід. ОСОБА_12 намагалася забрати у ОСОБА_13 телефон, але ОСОБА_11 відмовилася, бо купила його за власні гроші. Тоді мама силою відібрала телефон і намагалася кинути його у відро з водою та хлоркою. Коли з поліції передзвонили, телефон в той час був у мами і вона сказала, що нічого не сталося, все добре і що це просто тато їх намовив, але це не відповідає дійсності. Пізніше вони знову зв`язалися з поліцією з іншого телефону. Також мама намагалася відкрити двері туалету ножем, де вони зачинилися, але їй це не вдалося. Згодом приїхала поліція і тато, яким вони розповіли про всі обставини події.

Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_2 вказала, що все почалося з того, що мама прийшла додому і побачила немитий посуд. У сім`ї обов`язки були розподілені, однак мама не хотіла виконувати свою частину, через що почала сваритися. Після цього вона пішла мити посуд. Коли вона хотіла витерти руки, мама сиділа поруч і чистила картоплю. У цей момент мама замахнулася в її сторону ножем і сказала: «що, боїшся мене?». Вона дьоргнулась і спочатку подумала, що їй це здалося, однак ОСОБА_14 підтвердила, що це дійсно сталося. Злякавшись, вона пішла в туалет, оскільки не знала, чи потрібно викликати поліцію. Вона подзвонила татові, розповіла про ситуацію та запитала, що їй робити. Тато порадив викликати поліцію, після чого вона це зробила. Конфлікт між мамою та сестрою виник через розподіл обов`язків. Мама не хотіла виконувати свою частину роботи, через що взяла сестру за волосся і почала тягнути. Водночас вона не може точно сказати, чи мама саме тягнула сестру, чи сестра сама підвелася під час цього.

Вказані пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідають їх поясненням, відомості про які містяться у витребуваному судом відеозаписі із нагрудних камер працівників поліції, які прибули за викликом ОСОБА_2 на 102.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , яка проживає з дочками по АДРЕСА_1 . 18.02.2026 о 19:00 повернулася з роботи і попросила дочок ОСОБА_14 і ОСОБА_15 помити посуд, вони відмовилися і сказали, що не будуть нічого робити. Вона говорила голосно і піднімала ОСОБА_14 з дивану та взяла її за коси. Вона встала і сказала щоб я її не тягнула за коси, я не тягнула. Діти пішли на кухню зі мною, почали мити посуд, а потім ОСОБА_15 подзвонила ОСОБА_16 і почала жалітися, що я її заставляю мити посуд. ОСОБА_1 чистила картоплю, а діти були поруч. Потім дочка сказала не погрожувати ножем, хоч вона ніж тримала в одній руці, а іншою відмахнулася від ОСОБА_14 бо вона потягнула її за коси. Потім діти сказали, щоб я віддала телефон я не віддавала ОСОБА_15 , поки вона не прибере на кухні. Вони закрилися в туалеті, подзвонили татові, він сказав викликати міліцію, щоб говорили, що я погрожувала ножем. Вона стояла біля дверей туалету і чула, як вони говорили. Потім вони вийшли і сміялися що міліція зараз приїде і вона буде мати багато проблем, бо тато все порішає, бо його адвокат все знає. Після цього інциденту вона подзвонила на 102 і сказала що дітьми маніпулює батько, намовляє викликати міліцію, говорить що вона вчиняє насилля. Вона дочок не била просто попросила допомогти помити посуд.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши їх у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, приходжу до висновку, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП, доведена наступними належними та допустимими доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАД №783241 від 18.02.2026, серії ВАД №783242 від 18.02.2026; електронним рапортом (фабула телеграма №9045 від 19.02.2026 00:15:55) згідно з яким 18.02.2026 о 19:42 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , про те, що мати погрожує кухонним ножем заявниці та її неповнолітній сестрі. Прибувши на місце події було виявлено заявницю спільно з сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які прож. АДРЕСА_1 , пояснили що внаслідок конфлікту матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинила відносно них домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, яке проявилось в тому, що остання погрожувала дітям ножем, висловлювалась нецензурною лайкою, ображала, також висмикувала за волосся; рапортом зареєстрованого ЄО за №9050 від 18.02.2026; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.02.2026, згідно з яким 18.02.2026 о 19:30 в ОСОБА_2 та її сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виник конфлікт та не взаєморозуміння з мамою, внаслідок якого їхня мама на неї замахнулася ножем та висловлювалась до неї слова нецензурної лайки. До її сестри ОСОБА_14 матір голосно викрикувала образливі слова, також вчинила насильство фізичного характеру, а саме потягнула за волосся та вдарила рукою в нижню частину ноги; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18.02.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 18.02.2026, відповідно до яких вона проживає за адресою АДРЕСА_1 , 18.02.2026 в неї із її матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виник конфлікт (неодноразовий, який виникає щодня) через непомиту посуду. Мама почала до неї висловлювати образливі слова, також замахнулась та почала погрожувати їй ножем, також висловлювала нецензурну лайку, після чого вона сховалася в туалеті, подзвонила до тата, також після вона зателефонувала на лінію 102 та повідомила про даний випадок. Після того, як вона зателефонувала поліцію в неї мама забирала телефон силою, та хотіла викинути у відро із шваброю. Також хотіла відкрити двері ножем в туалет. Конфлікти виникають щодня з різноманітних причин; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 18.02.2026, згідно з якими ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_1 ., 18.02.2026 в неї із її матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виник конфлікт через непомиту посуду. Мама почала до неї висловлювати образливі слова, вживала нецензурну лайку, також вчинила насильство фізичного характеру, а саме потягнула за волосся, та вдарила рукою в нижню частину ноги, тягнула за волосся з кімнати на кухню, конфлікти виникають часто, щодня, також матір вживає нецензурну лайку, била її ганчіркою по нозі; копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №654455 від 18.02.2026; копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 18.02.2026; копією документів.

Фактично конфлікт, який виник 18.02.2026 року, звівся до того, що дитина - ОСОБА_3 відмовилась мити посуду за проханням мати - ОСОБА_1 , та остання підійшла до ОСОБА_3 , яка перебувала у кімнаті, та потягнула ОСОБА_3 за волосся. У подальшому, коли мати - ОСОБА_1 перебувала на кухні, ОСОБА_2 підійшла до ОСОБА_1 та схопила за волосся, мати відмахнулась від дитини - ОСОБА_2 , при цьому також вдаривши її у ногу, при цьому ОСОБА_1 у цей час тримала у руці ніж, яким чистила картоплю та запитала у дитини чи вона її боїться, внаслідок чого ОСОБА_2 злякалась, подзвонила до тата, та згодом у поліцію. Вказані дії супроводжувались і сваркою з дітьми.

При цьому, суд відзначає, що саме умисні дії ОСОБА_1 перебувають у причинно наслідковому зв`язку із наведеними наслідками, чим спростовуються доводи особи про те, що вона у жодному разі не хотіла і не заподіяла шкоди психічному здоров`ю дітей та фізичному здоров`ю ОСОБА_2 .

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому судом приймаються до уваги. На думку суду, такі докази підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді даної справи.

Оцінюючи наведені обставини, досліджені у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її представника та дітей, враховуючи також і емоційний стан дітей під час та після конфлікту, який стверджує заподіяння шкоди їх психічному здоров`ю, суд приходить до висновку про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки вона вчинила діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а тому її слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на неї адміністративне стягнення.

Таким чином, оцінюючи досліджені у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її представника та дітей суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП,.

Обираючи таке стягнення, суддя керується ч. 2 ст. 36 КУпАП, якою визначено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

При накладенні адміністративного стягнення, суд, беручи до уваги характер вчинених правопорушень, обставини справи, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає, що на порушника слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави.

Згідно зі статтею 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення, а тому у відповідності до п.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.40-1, 173-2, 184, 283, 284, 287, 294, 301, 304, 326 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн в дохід держави.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови-не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується штраф в подвійному розмірі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Дуда О.О.