Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №944/1295/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1295/26

Провадження №3/944/919/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2026 рокум.Яворів

Суддя Яворівського районного суду Львівської області Матвіїв І.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Судом встановлено, 05.03.2026 о 10 год 00 хв ОСОБА_1 , яка піддавалася адміністративному стягненню за ч.2 ст.184 КУпАП протягом року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя своїх неповнолітніх дітей, оскільки неповнолітня дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання була відсутня у Івано-Франківському ЗСО І-ІІІ ст. впродовж 10 днів, з 09.02.2026 по 20.02.2026, з невідомих причин.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 , яка про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, повторно не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилала.

З метою усунення зловживань процесуальними правами особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, уникнення затягування розгляду справи, вважаю, що відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення можливо розглядати у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.184 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Так, ч.2 ст.184 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, що зазначені в диспозиції ч.1 ст.184 КУпАП, які вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень повністю підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №992514 від 05.03.2026,повідомленням Івано-Франківському ЗСО, актом обстеження умов проживання від 19.12.2025,рапортом від 27.07.2023,визнавальними письмовими поясненнями ОСОБА_1 , які долучено до проколу, іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, є такими, що доповнюють одне одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Підстав для закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.184 КУпАП, не вбачається.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.184 КУпАП.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Приймаючи до уваги вищенаведені докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 , враховуючи особу, що притягається до адміністративної відповідальності, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, тяжкість вчиненого, вважаю, що стягнення слід визначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано адміністративне правопорушення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч.7 ст.283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, із змінами та доповненнями, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлена ставка судового збору 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто стягненню підлягає судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Отже, з ОСОБА_1 , слід стягнути судовий збір в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.23-24, 268, 283-284 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.184 КУпАП, та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот гривень) 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою КМ України.

Суддя І.М. Матвіїв