Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №496/8463/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/8463/25

Провадження № 2/496/1038/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді Шаньшиної М.В.

за участю:

секретаря – Ткаченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та додаткових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила суд стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подачі позову до моменту закінчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання до 30.06.2029 року, однак не довше, ніж до досягнення нею 23 років; стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати у сумі 11 124,50 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано. У колишнього подружжя у шлюбі народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є повнолітньою та навчається у вищому навчальному закладі; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є повнолітньою та навчається у Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова IVрівня акредитації за денною формою навчання на 1 курсі за спеціальністю «Психологія» за контрактом з 01.09.2025 року по теперішній час.

З моменту розірвання шлюбу - 20.08.2010 року, відповідач не в повному обсязі виконує обов`язки по утриманню двох дітей, не надає належної матеріальної допомоги, що ставить позивачку у вкрай скрутне матеріальне становище.

Відповідач має можливість надавати допомогу на утримання дітей, які наразі обидві навчаються, але цього не робить, у зв`язку з чим, позивачка вимушена була звернутися за стягненням аліментів на навчання першої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а наразі і па другу повнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка також вже стала повнолітню є та навчається у вищому навчальному закладі.

Тому позивачка бажає стягнути з відповідача аліменти на навчання другої повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у судовому порядку.

На даний час розмір аліментів, встановлено на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти, які потрібно стягнути з відповідача, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму надитиму, має бути достатньо для її матеріального утримання.

Але відповідач належно не забезпечує доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на гідну освіту, нормальне забезпечення одягом, засобами гігієни, косметики, оскільки вона вже доросла дівчина, одягом, взуттям по сезону, гаджетами (комп`ютером, телефоном), інтернетом, мобільним зв`язком, харчування, оплата додаткових курсів (іноземні мови, фахові дисципліни), канцелярією (зошити, ручки, блокноти, мапи, папки тощо), навчальної літератури (підручники, посібники, електронні ресурси), доступ до платних онлайн-платформ (Zoom, Google Workspace, Moodie, Pluralsight, Coursera тощо), оплати проїзду до навчального закладу та таке інше.

На неодноразові прохання позивача та самої повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно допомоги відповідача у матеріальному забезпечені є без результативними.

Від представника позивача надійшла заява, про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, в якій зазначила, що позов підтримує та просить задовольнити.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та у відсутність відповідача. Крім того, в матеріалах справи наявний відзив від представника відповідача, в якому остання зазначила, що відповідач не погоджується з заявленим позивачкою розміром аліментів у частині 1/4 усіх видів заробітку (доходу), вважаючи його необґрунтованим, непропорційним та таким, що не відповідає його реальному матеріальному стану й фактичному аліментному навантаженню. Відповідно до заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16.09.2025 року у цивільній справі №496/5195/24, з відповідача визначено стягувати аліменти на утримання повнолітньої доньки — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Крім того, у відповідача наявні інші зобов`язання, що мають істотне значення для вирішення даного спору. Так, у Відповідача є неповнолітня дитина від іншого шлюбу — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо якої відповідач несе обов`язок з утримання відповідно до вимог Сімейного кодексу України. Окрім цього, відповідно до довідки №53106 від 15.01.2025 року Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі, на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №2-1536/2010, виданий Біляївським районним судом Одеської області 20.08.2010 року, яким визначено: до 24.06.2024 року — стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на утримання доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; після досягнення ОСОБА_7 повноліття, починаючи з 24.06.2024 року і до досягнення повноліття донькою ОСОБА_6 — стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму. Отже, на момент звернення позивачки до суду відповідач продовжує сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 . Заборгованість зі сплати аліментів у відповідача відсутня, що свідчить про належне, сумлінне та систематичне виконання ним своїх аліментних зобов`язань щодо всіх дітей. Водночас, позивачкою у позовній заяві не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував реальний розмір доходів відповідача; його фінансову спроможність сплачувати аліменти та додаткові витрати у заявленому Позивачкою обсязі; наявність у відповідача вільних коштів після виконання вже існуючих аліментних зобов`язань. Фактично позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущеннях, без урахування того, що відповідач одночасно утримує повнолітню доньку ОСОБА_8 , неповнолітню доньку ОСОБА_6 та неповнолітню дитину від іншого шлюбу, що об`єктивно обмежує його фінансові можливості. Таким чином, заявлені позивачкою вимоги є необґрунтованими, непропорційними та такими, що не відповідають вимогам ст. 182, 199 Сімейного кодексу України, а також порушують баланс прав та інтересів усіх дітей відповідача, а тому просив стягувати аліменти у розмірі 1/8 частини. Крім того, позивачкою у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача додаткових витрат у розмірі 11 124,50 грн. Зазначену вимогу відповідач вважає такою, що не ґрунтується на вимогах закону, є необґрунтованою та безпідставною, у зв`язку з чим категорично з нею не погоджується та просить відмовити.

Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Як вбачається з копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Біляївського районного управління юстиції Одеської області № шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 було розірвано, актовий запис 205 від 20.08.2010 року. Після шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

У вказаному шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 виданого Великодальницькою сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №33 від 20.03.2008 року.

Згідно з копією договору №С4-Б-1-194-2025 від 11.08.2025 року ОСОБА_3 , вступила до ОНУ ім. І.І. Мечникова на денну форму навчання за освітньою послугою підготовка за спеціальністю С4 «Психологія», за ступеню вищої освіти (ОКР) – бакалавр. Вартість освітньої послуги за весь період навчання становить 177 992 грн. Розмір плати за семестр складає 22249 грн.

Відповідно до листа Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 15.02.2026 року за №53106 встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавчий лист №2-1536/2010 виданий Біляївським районним судом Одеської області від 20.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів) але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дочкою ОСОБА_7 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 стягувати аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше на ж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дочкою ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Станом на 01.01.2026 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Також факт сплати аліментів відповідачем на користь позивача, також підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2015 року ВП №47746274.

Крім того, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Виконавчим комітетом Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, актовий запис №13 від 16.02.2012 року встановлено, що у відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась дитина ОСОБА_4 .

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 16.09.2025 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та додаткових витрат, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 06.08.2024 року до моменту закінчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання, однак не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09.04.2026 року заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області було змінено щодо розміру частки стягуваних аліментів з 1/4 на 1/6.

Відповідно до довідки виданої відділом кадрів ОНУ ім. І.І. Мечникова за №18_ВК-425/с від 28.11.2025 року встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова IV рівня акредитації за денною формою навчання на 1 курсі ФПСР за спеціальністю «психологія» за контрактом з 01.09.2025 року по теперішній час. Наказом від 08.08.2025 року №08-04 зарахована на 1 курс. Орієнтований строк закінчення навчання 30.06.2029 року.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Зокрема, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги та спосіб сплати аліментів (ст.199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Аналіз ст.ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах 1, 2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом із тим, аліменти, спрямовані на утримання повнолітніх дочки, сина, повинні бути достатніми і, разом із тим, співмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , на момент ухвалення рішення, є повнолітньою, однак не досягнула віку двадцяти трьох років, навчається на першому курсі денної форми навчання за спеціальністю С4 «Психологія» ОНУ ім. І.І. Мечникова та закінчує навчання 30.06.2029 року і доказів отримання нею доходу суду не подано. Остання проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка забезпечує її всім необхідним. Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, стан його здоров`я суд вважає задовільним, оскільки доказів про зворотнє не надано та в судовому засіданні таких не здобуто. Тобто, за своїм станом здоров`я та матеріальним становищем відповідач може виконувати обов`язки щодо утримання доньки, яка досягла повноліття, продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Також суд приймає до уваги надані відповідачем копії документів, відповідно до яких встановлено, що у відповідача на утриманні перебувають ще двоє дітей: неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на яку стягуються аліменти за рішенням суду на навчання до досягнення нею 23 років.

Зважаючи на те, що донька відповідача ОСОБА_3 є повнолітньою, навчається та потребує матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач може надавати таку матеріальну допомогу, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, а відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, враховуючи визнання відповідачем позову, суд приходить до переконання що з відповідача в користь позивача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, оскільки такий розмір буде достатніми для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та відповідатиме реаліям сьогодення.

Щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрат за навчання та проживання повнолітньої доньки, суд зазначає наступне.

Участь батьків у додаткових витратах на дитину врегульовано статтею 185 СК України, згідно з якою той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до якого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Так, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Також, до подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 29.03.2018 у справі № 642/36/16-ц, в якій зазначено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина визначений главою 16 СК України, яка передбачає стягнення аліментів на період навчання і не передбачає стягнення додаткових витрат.

Статтею 201 СК України визначено застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина. Згідно вказаної норми до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст.185СК України щодо обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються ст. 199 СК України (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 512/4397/17.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19 зауважив, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, адже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами.

Згідно зі статтею 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, передбачені статтею 185 СК України, можуть бути пред`явлені лише до досягнення дитиною повноліття, та не поширюються на правовідносини, які виникають між батьками та повнолітньою дитиною, яка продовжує навчання.

Такий висновок міститься у судовому рішенні Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 478/2108/16-ц.

Як слідує з матеріалів справи, донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітньою, а тому зазначені правовідносини регулюються ст. 199 СК України.

Сімейний Кодекс України передбачає стягнення додаткових витрат виключно на неповнолітніх дітей. Можливість стягнення додаткових витрат на повнолітніх доньку/сина чиним законодавством не передбачена.

Крім того, в даному випадку витрати на навчання дитини викликані не особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України, а у зв`язку зі здобуттям дитиною освітньо-кваліфікаційного рівня. При цьому позивачем не доведено існування особливих обставин, які зумовили б необхідність навчання дитини на комерційній основі при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти за державним замовленням (на бюджетній формі навчання), не наведено мотивів вибору вказаного освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також безпосереднього погодження такого вибору з батьком дитини та узгодження з ним питань фінансового характеру щодо навчання дитини у обраному закладі на контрактній формі навчання.

Отже, на відповідача, не може бути покладено обов`язок по оплаті витрат на навчання, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині.

Визначаючи кінцеву дату стягнення аліментів, суд вважає за необхідне визначити датою закінчення ОСОБА_3 навчання. Водночас, суд враховує і можливість продовження отримання нею освіти, граничний термін сплати аліментів, визначений ст. 199 СК України, змістом позовних вимог. Внаслідок чого, вважає за необхідне призначити до стягнення з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки до дати закінчення навчання, а за умови продовження останньою навчання - до досягнення 23 років.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. України.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в даних правовідносинах позивач звільнена від сплати судових витрат і відсутні інші особи, які їх понесли, судові витрати необхідно стягнути із відповідача у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, 182, 185, 199, 200 СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та додаткових витрат - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (РНОКПП: НОМЕР_5 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 08.03.2026 року до моменту закінчення ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання, однак не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Шаньшина