Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №335/3349/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/3349/26 2-а/335/85/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Бойкинюк Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданим через представника – адвоката Слєсаря Олексія Вікторовича, до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана 25.03.2026, в якій позивач просить скасувати постанову серії ЕНА № 6689398 від 19.02.2026, винесену інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Никитенко Мирославою Валентинівною, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, відносно позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач 19.02.206 за адресою м. Запоріжжя по вул. Хортицьке шосе, буд. 6, начебто керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1. Правил дорожнього руху. Однак це не відповідає дійсності, оскільки насправді позивач транспортним засобом не керував. Він перебував поруч із своїм транспортним засобом на тротуарі, про що заявив поліцейським, які зупинились біля його транспортного засобу. На його вимогу пред`явити докази факту керування ним транспортним засобом патрульні поліцейські надали для огляду відеозапис з відеореєстратора у патрульному автомобілі, однак на ньому не було зафіксовано, що автомобілем керував саме позивач. В подальшому, у відповідь на адвокатський запит адвоката Слєсаря О.В., відповідач також надав відеозаписи, на підставі яких було складено оскаржувану постанову, однак і них не зафіксовано факту перебування позивача за кермом. Відтак, позивач вважає, що оскаржувану постанову було винесені за відсутності належних і допустимих доказів його винуватості, а тому вона підлягає скасуванню.

Ухвалою від 02.04.2026 позовну заяву було залишено без руху з підстав неподання позивачем доказів сплати судового збору.

07.04.2026 від представника позивача надійшли відповідні докази на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 08.04.2026 було задоволене клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі, сторонам був встановлений строк для подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.

15.04.2026 до суду надійшов відзив на позов від УПП в Запорізькій області з доказами його відправлення іншим учасникам справи, який містить заяву відповідача про розгляд справи без участі його представника.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову, пославшись на те, що, оскаржувана постанова була винесена з дотриманням вимог ст. ст. 222, 251, 252, 278-280, 283 КУпАП.

Зокрема, відповідач зазначив, що під час несення служби, інспектором полку управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було зупинено транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 . В наступному, під час перевірки документів задопомогою інформаційного порталу Національної поліції та Єдиного державного реєстру судових рішень, було встановлено, що вищевказаний громадянин керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2023 року, строком на 5 (п`ять) років, справа № 337/28/23, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

На думку відповідача, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, підтверджується надаємо відеозаписом з відеореєстратора, який був встановлений в службовому транспортному засобі.

Отже, за ствердженням відповідача, зазначені позивачем обставини щодо того, що він не керував транспортним засобом, є надуманими та такими, що не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки вони побудовані на суб`єктивному тлумаченні позивачем норм чинного законодавства та ґрунтуються виключно на особистому ставленні позивача до загального порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також його пояснень, скарг та позовів з метою беззаперечного їх задоволення.

Поліцейський управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України Позивачем, поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз`яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, твердження ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, не дотримання законності поліцейського управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим.

Таким чином обставини, на які вказує Позивач, не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення у його діях.

В судове засідання з розгляду справи учасники справи не з`явились, подавши заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд перейшов до стадії складання повного тексту рішення, призначивши його оголошення на 18.05.2026.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до такого.

Як випливає з матеріалів справи, 19.02.2026 інспектор 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції старший лейтенант поліції Никитенко М.В. винесла Постанову серії ЕНА № 6689398 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн.

За змістом оскаржуваної постанови, на позивача накладено адміністративне стягнення за те, що він 19.02.2026 о 09 год. 29 хв. за адресою м. Запоріжжя по вул. Хортицьке шосе, буд. 6, керував транспортним засобом SKODA FAVORIT, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху.

Разом з цим у вказаній постанові не зазначено, яким саме рішенням якого саме уповноваженого органу позивач до того був позбавлений права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В оскаржуваній постанові зазначено, що до неї додається «БК 475292», що, вочевидь, вказує на технічний пристрій, за допомогою якого було зафіксоване інкриміноване позивачем адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи випливає, що єдиним доказом вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення є відповідний відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського № БК 475292.

Під час розгляду цієї справи як позивач, так і відповідач надали відеозаписи, що стосуються оскаржуваної постанови, які містяться в трьох файлах формату «mp.4». При цьому представник позивача надав диск з файлом з назвою «ЕПР1№595592», а відповідач надав через «Електронний суд» три файли з назвами «відеозапис Матвієнко mp.4», «відеозапис Матвієнко2 mp.4», «відеозапис Матвієнко1 mp.4», при цьому останній не відтворився за допомогою стандартного технічного і програмного забезпечення, наявного в суді.

Дослідженням інших відеозаписів судом встановлено, що один з них (міститься у фалі з назвою «відеозапис Матвієнко mp.4») був зроблений з відеозаписувального пристрою, встановленого в патрульному автомобілі так, щоб записувати те, що відбувається позаду нього. На відповідному відеозаписі зафіксовано, що патрульний автомобіль проїжджає повз автомобіль засобом SKODA FAVORIT, державний номерний знак НОМЕР_1 , який в цей час дуже повільно рухається біля узбіччя у тому ж напрямку.

Інший відеозапис зроблений безпосередньо з нагрудної камери патрульного поліцейського, і ним також зафіксовано, що патрульний автомобіль проїжджає повз автомобіль засобом SKODA FAVORIT, який в цей час дуже повільно рухається біля узбіччя у тому ж напрямку. При цьому патрульний автомобіль проїхав далі, не зупинивши вказаний автомобіль, повернув праворуч у подвір`я житлової забудівлі, що там знаходилась, і на цьому відеозапис переривається.

На ще одному відеозаписі видно, що патрульний автомобіль вже знаходиться на проїзній частині автодороги, здійснює розворот і зупиняється біля автомобіля SKODA FAVORIT, державний номерний знак НОМЕР_1 , який вже зупинився і не рухався, а біля нього на узбіччі знаходився позивач.

При цьому судом встановлено, що на жодному з наведених вище відеозаписів не видно, що за кермом автомобіля SKODA FAVORIT, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у русі, знаходився саме позивач, самі відеозаписи до моменту зупинки патрульного автомобіля біля автомобіля SKODA FAVORIT не є безперервними.

Також суд бере до уваги, що ще одним відеозаписом зафіксоване спілкування між патрульним поліцейським та позивачем, під час якого позивач заперечував факт керуванням ним транспортним засобом і зауважував про відсутність у поліцейських доказів зворотного, однак його заперечення при складанні оскаржуваної постанови враховані не були.

При цьому наведені вище відеозаписи вочевидь були створені за допомогою різних технічних пристроїв, а який саме з відеозаписів створений за допомогою технічного пристрою «БК 475292», зазначеного в оскаржуваній постанові, не виявилось можливим.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд констатує, що жоден із наявних у справі доказів не доводить поза розумним сумнівом факт керування позивачем транспортним засобом і місці та часі, зазначеними в оскаржуваній постанові.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 зробив висновок про те, що сама постанова про адміністративне правопорушення не може розцінюватись як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач не надав належних і допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, і, відповідно, законності й обґрунтованості оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд приходить до висновку, оскаржувана постанова була винесена з порушенням наведених вище вимог, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий через представника – адвоката Слєсаря Олексія Вікторовича, до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, – задовольнити.

Постанову серії ЕНА № 6689398 від 19.02.2026 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96, код ЄДРПОУ 4010864623).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили і є остаточним після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Мінаєв