Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №728/587/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/587/26

Номер провадження 3/728/308/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисників – адвокатів Шелудька Є.В., Шатілової Л.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, яка проживає в АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин, встановлених судом.

1. ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) інкримінується, що остання 08.03.2026 о 23 год 50 хв у м. Бахмач по вул. Чернігівська, біля будинку № 3, керувала автомобілем MAZDA CX5, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовилася, чим порушила вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху (далі також – ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306.

2. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має посвідчення водія від 30.05.2025 серії НОМЕР_2 .

ІІ. Рух справи.

3. Після надходження адміністративних матеріалів до Бахмацького районного суду (далі також – Суд) їх розгляд по суті було призначено у судовому засіданні на 15.04.2026 о 12 год 00 хв.

4. У зв`язку з необхідністю виклику і опитування працівників поліції, якими були складені відповідні адміністративні матеріали, у судовому засіданні 15.04.2026 було оголошено перерву до 07.05.2026 о 12 год 00 хв.

ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

5. У призначене судове засідання 15.04.2026 о 12 год 00 хв Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`явилася та надала пояснення, за змістом яких свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення вона не визнала.

6. Повідомляла, що після зупинки автомобіля під її керуванням, вона пройшла огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу і не екрані газоаналізатора відображався нульовий показник.

Наголошувала, що вона погоджувалася з таким результатом і не вбачала необхідності їхати до медичного закладу для проходження повторного огляду, що може підтвердити свідок ОСОБА_2 .

Додатково вказувала на те, що працівники поліції вели себе упереджено стосовно неї, провокували її та дозволяли собі обговорювати події її особистого життя, що викликало у неї бурхливу захисну реакцію.

7. У свою чергу, захисник Шелудько Є.В., зазначав, що всупереч вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у протоколі неправильно зазначено таку ознаку як “нерозбірлива мова”, у той час як згадані нормативно-правові акти передбачають лише “порушення мови”, а Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, на відеозаписі спілкується чітко, її мова не порушена.

Більш того, оформлюючи акт огляду на стан алкогольного сп`яніння від 08.03.2026, який і є одним з доказів у справі про адміністративне правопорушення, поліцейським не було зазначено конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, а відтак їх зазначення у протоколі є виключно припущенням, та таким, що не узгоджується із приписами вищезгаданих нормативно-правових актів, а також у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.03.2026 час його складення не відповідає дійсності, оскільки на відеозаписі зафіксовано, що в цей час Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, все ще проходила огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

При цьому додатково наголошував, що, не зважаючи на проходження Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та згодою з його результатами, працівники поліції з незрозумілих причин декілька разів наполегливо пропонують їй пройти такий огляд у медичному закладі, зауважуючи, що вона може відмовитися від проходження відповідного огляду, тобто фактично провокуючи її порушити вимоги пункту 2.5 ПДР.

8. Захисник Шатілова Л.С. також наголошувала на порушенні поліцейськими визначеної законом процедури проведення огляду на стан сп`яніння.

Серед іншого, вказувала на порушення вимог статті 35 Закону України “Про національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII (далі також – Закон № 580-VІІІ) у частині відсутності достатніх підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та, як наслідок, необхідності застосування доктрини “плодів отруйного дерева” (Fruit of the Poisonous Tree) до всіх отриманих у подальшому доказів.

V. Досліджені докази.

9. На підтвердження вини Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення від 09.03.2026 серії ЕПР1 № 609872;

- довідка від 12.03.2026 № 32599-2026, видана відділенням поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області стосовно наявності у Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, посвідчення водія від 30.05.2025 серії НОМЕР_2 ;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 08.03.2026;

- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.03.2026;

- диск із відеозаписом.

10. Також за клопотанням сторони захисту Судом була допитана свідок ОСОБА_2 , яка повідомила, що знайома з Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки надає їй послуги косметичного характеру, тобто їх пов`язують робочі відносини.

Зазначала, що її кабінет знаходиться на другому поверсі над більярд-баром “Піраміда”, де тривалий час стояв автомобіль Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на чому наголошували поліцейські після зупинки авто, і у той день ОСОБА_1 була у неї на манікюрі. Після закінчення косметичних процедур свідок ОСОБА_2 попросила Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, підвезти свідка додому і ОСОБА_1 погодилася.

Вказувала, що після зупинки транспортного засобу під керуванням Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на вул. Чернігівська у м. Бахмачі не пам`ятає чи представлялися поліцейські та чи повідомляли про причину зупинки та чи оголошували виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Запропонували пройти огляд з використанням алкотестеру, на що ОСОБА_1 погодилася, оскільки постійно повідомляла поліцейським, що вона твереза. За результатами проведеного огляду алкотестер показав результат 0,0 ‰ (проміле), однак поліцейські запропонували їй проїхати до медичного закладу. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, наголошувала, що вдома на неї чекає дитина, з особливими потребами і вона не розуміє, з чим пов`язана необхідність проходження огляду у медичному закладі.

При цьому працівники поліції ознайомитися зі складеними матеріалами Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не пропонували, складений протокол їй не оголошували, від керування транспортним засобом ОСОБА_1 не відсторонювали і вони самостійно поїхали далі.

11. Опитаний у судовому засіданні майор поліції Перець О.О., повідомив, що він разом з інспектором ВП № 1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, капітаном поліції Васечком Я.Г., перебували на добовому чергуванні і побачили, що від кафе “Піраміда” від`їжджає автомобіль, який у подальшому під час руху допустив виїзд на зустрічну смугу для руху, у зв`язку з чим і був зупинений. Він точно не пам`ятає чи повідомлялися Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, про причину зупинки транспортного засобу чи проходила вона огляд на місці зупинки транспортного засобу та його результати, а також чи відсторонювалася вона від керування автомобілем і чи оголошувалися їй відповідні адміністративні матеріали. Водночас зазначає, що всі обставини вчиненого адміністративного правопорушення, зокрема процедура огляду водія, зафіксовані у наданому Суду відеозаписі з боді-камер працівників поліції. Вказував, що оскільки її транспортний засіб не заважав руху, вони склали відповідні матеріали і поїхали, коли автомобіль Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залишався на місці.

VІ. Оцінка Суду.

12. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись виключно законом і правосвідомістю Суд наголошує на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в діях (бездіяльності) такої особи складу та події адміністративного правопорушення.

13. При цьому Суд враховує, що, пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

13. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

14. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

15. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

16. Застосовуючи згадані критерії до адміністративних правопорушень щодо порушення правил дорожнього руху, які караються штрафами, обмеженнями водійських прав, такими як зняття балів або призупинення чи скасування водійських прав (“Луц проти Німеччини” (Lutz v. Germany), § 182; “Шмауцер проти Австрії” (Schmautzer v. Austria); “Малідж проти Франції” (Malige v. France); “Марчан проти Хорватії” (Marиan v. Croatia); “Ігор Паскарі проти Республіки Молдова” (Igor Pascari v. the Republic of Moldova), §§ 20-23) можна дійти обґрунтованого висновку, що стосовно таких правопорушень діє кримінально-процесуальний аспект статті 6 Конвенції.

17. Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

18. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

19. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення.

20. Частиною першою статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

21. Суд нагадує, що згідно з частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

22. У свою чергу з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, зазначене у частині першій статті 130 КУпАП, може виражатися через три окремі діяння:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

23. За змістом положень статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

24. За змістом положень пунктів 6-7 Розділу І “Загальні положення” Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі також – Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі – заклад охорони здоров`я).

25. Згідно з пунктами 8-9 Розділу ІІ “Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів” Інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

26. Склавши протокол про адміністративне правопорушення від 09.03.2026 серії ЕПР1 № 609872, уповноважений орган висуває “обвинувачення” особі саме у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог пункту 2.5 ПДР, згідно з яким водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

27. Як вже вказувалося вище, положеннями статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, у тому числі й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

28. Таке адміністративне правопорушення є правопорушенням з формальним складом і вважається закінченим з моменту вираження особою, яка керувала транспортним засобом, відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

29. Суд наголошує, що об`єктивна сторона такого адміністративного правопорушення полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на її внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих лише цій особі, і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

30. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння має бути безумовною і категоричною. Правопорушник усно або конклюдентними діями має однозначно виразити небажання проходити огляд на стан сп`яніння. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП слід “поза розумним сумнівом” і з очевидністю для стороннього спостерігача установити, зокрема, що особа, яка керувала транспортним засобом, безальтернативно відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння.

31. Водночас Суд звертає увагу, що положеннями статті 35 Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII визначені виключні підстави для зупинення транспортного засобу, а частина третя цієї статті зобов`язує поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.

32. При цьому Суд нагадує, що ПДР не містить абсолютної заборони щодо здійснення виїзду на смугу для зустрічного руху.

33. З досліджених Судом записів відеофіксації правопорушення (файл VID-20260309-WA0004.mp4) не вбачається наявності будь-якого порушення правил дорожнього руху, які б слугували законною підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

34. Більш того, на 00 хв 37 сек запису відеофіксації правопорушення, що відповідає часовій позначці 2026/03/08 23:54:01 (файл 0000000_00000020260308235324_0017.MP4) на запитання про причину зупинки транспортного засобу, працівник поліції відповідає, що у Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, “заплітається язик” та у подальшому жодного разу не згадує про наявність порушень ПДР, які допустила ОСОБА_3 .

35. Як наслідок, за відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу, у поліцейського не виникає право висувати водієві такого транспортного засобу будь-які вимоги, а в водія, відповідно, обов`язку їх виконання, зокрема, щодо проходження огляду з метою встановлення стану сп`яніння.

36. У цьому контексті Суд додатково враховує доктрину “плодів отруйного дерева”, яка знайшла своє втілення у практиці Єврепейського суду з прав людини, зокрема у справах Ґефген проти Німеччини (Gafgen v. Germany), Тейшейра де Кастро проти Португалії (Teixeira de Castro v. Portugal), Шабельник проти України (№ 2), Балицький проти України, Нечипорук і Йонкало проти України та Яременко проти України (№ 2). Ця доктрина зводиться до того, що, якщо доказове “дерево” є отруйним, то те ж саме стосується і його “плода”. Тобто, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до “плодів отруйного дерева” є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом (постанова ВП ВС від 13.11.2019 у справі № 1-07/07, провадження № 13-36зво19).

37. Підсумовуючи зазначене вище, Суд наголошує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

38. Окрім того, у справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України”, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

39. Також Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема самостійно перекваліфіковувати діяння, вчинення якого інкримінується.

40. З урахуванням викладеного, за відсутності доказів законності зупинення транспортного засобу марки MAZDA, модель CX5, державний номерний знак НОМЕР_1 , Суд визнає недопустимими доказами акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.03.2026, виданого на ім`я ОСОБА_3 , і доходить висновку, що у діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

41. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

42. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 130, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович