Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №591/1045/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №591/1045/26

Провадження №2/592/1573/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючої судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Перев`язки К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання виконати умови мирової угоди,

УСТАНОВИВ:

06.03.2026 року від Зарічного районного суду м.Суми до Ковпаківського районного суду м.Суми за підсудністю надійшов вказаний позов. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач добровільно не виконує вимоги пункту третього мирової угоди від 03.11.2025 року, затвердженої ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18.11.2025 року у справі № 592/5840/25, у зв`язку із чим просить суд спонукати відповідача до його виконання, шляхом зобов`язання відповідача відкликати з Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий наказ № 592/7469/22 від 24.10.2022 виданий Ковпаківським районним судом м. Суми, припинивши право відповідача на аліменти на дітей.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін.

30.03.2026 року представником відповідача – адвокатом Руденко Л.Д. подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач не визнає позов та обставин, на які посилається позивач. Вважає, що позовні вимоги не відповідають способу ефективного захисту прав та законних інтересів сторін у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства.

У судове засідання позивач не з`явився, від його представника надійшла заяву про розгляд справи без їх участі, просив позов задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Руденко Л.Д. не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, просила відмовити у задоволенні позовних вимог на підставах викладених у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18.11.2025 року у справі № 592/5840/25 затверджено мирову угоду між сторонами, за умовами якої, за домовленістю сторін спільно нажите майно подружжя підлягає поділу між позивачем та відповідачем таким чином:

«2.1. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 162,3 кв.м житловою площею 47,0 кв.м з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:14:001:0289 площею 0,085 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

2.2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 162,3 кв.м житловою площею 47,0 кв.м з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:14:001:0289 площею 0,085 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

2.3. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину станції технічного обслуговування з автомийкою, площею 304,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

2.4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину станції технічного обслуговування з автомийкою, площею 304,6 кв.м.. за адресою: АДРЕСА_2 .

3. Сторони домовилися, що ОСОБА_1 після реєстрації права власності 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 162,3 кв.м., житловою площею 47,0 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 дта 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:14:001:0289 площею 0,085 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вчинить правочин щодо передачі двом неповнолітнім дітям, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частки власності житлового будинку, загальною площею 162,3 кв.м, житловою площею 47,0 кв.м з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:14:001:0289, площею 0,085 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за умови припинення права ОСОБА_2 , на аліменти на дітей, відповідно до судового наказу № 592/7469/22 від 24.10.2022, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми. ОСОБА_2 повинна відкликати виконавчий лист в день укладення правочину.»

На виконання зазначених вище умов, 19.12.2025 року відповідачем ОСОБА_2 було подано заяву про повернення виконавчого листа стягувачу та 22.12.2025 року начальником Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу.

Натомість, в порушення умов мирової угоди, щодо вчинення правочину щодо передачі двом неповнолітнім дітям, частки власності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:14:001:0289, площею 0,085 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем ОСОБА_1 23.12.2025 року складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Бирченко Ю.В.

Тобто, ОСОБА_1 не було виконано умов мирової угоди, у зв`язку з чим ОСОБА_2 було повторно пред`явлено до виконання та 08.01.2026 року державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Балабою Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 7993807).

20.01.2026 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 надіслав претензію щодо виконання умов мирової угоди затвердженої 18.11.2025 року ухвалою Зарічного районного суду м. Суми по справі № 592/5840/25.

26.01.2026 року відповідач на адресу позивача направила відповідь на претензію, яку він не отримав, а натомість звернувся до суду із позовом.

Так, статтею 208 ЦПК України визначено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Правову природу та процесуальні наслідки затвердження мирової угоди докладно роз`яснено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 185/8179/22 (провадження № 14- 84цс24), де Верховний Суд наголосив, що «мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін у вчиненні відповідних дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (частини перша - четверга статті 207 ЦПК України).

Мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд. Тому припинення судового процесу та закриття провадження у справі, за змістом частини четвертої статті 207 ЦПК України, є безальтернативним результатом затвердження судом мирової угоди».

Таким чином, мирова угода, затверджена судом, є процесуальною формою реалізації диспозитивності сторін і водночас актом, що завершує провадження у справі без ухвалення рішення по суті спору.

Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватися добровільно.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 вчинено дії, спрямовані на виконання пункту 3 мирової угоди, затвердженої ухвалою Зарічний районний суд м. Суми від 18 листопада 2025 року у справі № 592/5840/25.

Також судом враховується, що станом на час розгляду справи відповідач підтвердила готовність відкликати судовий наказ за умови виконання позивачем зобов`язань, передбачених мировою угодою, а саме: укладення договору про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею нерухомого майна або укладення договору дарування на користь дітей частки житлового будинку та земельної ділянки.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні як, в цілому, так і кожного доказу окремо, суд прийшов до висновку, що між сторонами відсутній неврегульований спір про право, оскільки спір уже був врегульований сторонами шляхом укладення мирової угоди, яку затверджено судом. Тому заявлені вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з обранням неналежного способу захисту та відсутністю предмета спору.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 263–265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання виконати умови мирової угоди.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 15 травня 2026 року.

Суддя Галина КОРОЛЬОВА