Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №591/5095/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/5095/25

Провадження № 2/591/3881/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Митник Ю. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу №591/5095/25, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, внески за обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії, плати за абонентське обслуговування, функціонування ГВП, 3 % річних, інфляційне збільшення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2025 року ТОВ «Сумитеплоенерго» звернувся до суду з позовом, уточнивши, свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 з 10.07.2018 року є власником квартири споживачем послуг з теплової енергії та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплачував за спожиті послуги з теплової енергії, в зв`язку з чим за період з 10.07.2018 р. по 31.03.2025 року утворилась заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення), гарячого водопостачання в сумі 80091 грн. 25 коп., плати за абонентське обслуговування в сумі 1960 грн. 63 коп., функціонування ГВП в сумі 1346 грн. 57 коп., 3 % річних в сумі 1724 грн. 72 коп., інфляційне збільшення боргу в сумі 5012 грн. 15 коп. Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

В заяві відповідач визнав частково. Зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності за період нарахування до 01.05.2022 року, тому наявні підстави для відмови в позову в цій частині.

Ухвалою суду від 22.12.2025 року скасовано заочне рішення від 05.05.2025 року, призначено судове засідання на 10.02.2026. Розгляд справи відкладався за заявою відповідача.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в поданій заяві просить розглянути справу без його участі, уточнену позовну заяву підтримує.

В судове засідання відповідач не з`явився, подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у лікаря. Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання без поважних причин, протокольною ухвалою суду в задоволенні клопотання відмовлено.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради №161 від 31.03.2021 ТОВ «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення (а.с. 20).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» надає населенню м. Суми послуги з теплопостачання у вигляді гарячого водопостачання і центрального опалення відповідно до «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 418336455 власником квартири за адресою : АДРЕСА_1 , з 10.07.2018 року є ОСОБА_1 (а.с. 4).

Позивачем надаються послуги з теплової енергії та гарячого водопостачання, однак відповідач вчасно та у повному обсязі за отримані послуги не сплачує, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем за період за період з 10.07.2018 р. по 31.03.2025 року складає: за надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення), гарячого водопостачання в сумі 80 091 грн. 25 коп., плати за абонентське обслуговування в сумі 1960 грн. 63 коп., функціонування ГВП в сумі 1346 грн. 57 коп. (а.с.82-89).

Зазначена заборгованість підтверджується відомістю розрахунків за період з 10.07.2018 р. по 31.03.2025 року.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.151 ЖК України громадяни які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово - комунальних послуг.

Пунктами 33, 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21 серпня 2019 року за №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022), передбачено, що плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у строк (термін).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідачем не вносилась плата по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в повному обсязі, а також інші платежі, а тому право позивача порушене та підлягає захисту, а заборгованість підлягає стягненню з нього.

За ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунків, за період з 21.02.2019 по23.02.2022 року 3 % річних складає 1724,72 грн., інфляційне збільшення боргу - 5012 грн. 15 коп. (а.с.15-17).

Відповідачем у письмових запереченнях на позов вказував, що позовні вимоги до 01.05.2022 заявлені поза строком позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.4ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частинами 1, 5ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. В силу ч. 2 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Між тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX, що набрав чинності 02 квітня 2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Карантин в Україні у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби вперше введено постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року з 12 березня 2020 року, та з того часу він продовжується до теперішнього часу.

Відтак, строки позовної давності по заборгованості, що виникла станом на 02 квітня 2020 року призупинились.

Позивач звернувся до суду 13 травня 2025 року з вимогами про стягнення заборгованості за комунальні послуги в період з 10 липня 2018 року по 31 березня 2025 року.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, на пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даною заявою до суду 13 травня 2025 року та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 10 липня 2018 року по 31 березня 2025 року, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі заявником не пропущено.

Таким чином, порушене право позивача підлягає захисту і з відповідача необхідно стягнути заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 10.07.2018 по 31.03.2025 року в сумі 83398 грн. 45 коп., 3 % річних в сумі 1724,72 грн., інфляційне збільшення боргу в сумі 5012,15 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення), гарячого водопостачання в сумі 83398 грн. 45 коп., 3 % річних в сумі 1724 грн. 72 коп., інфляційне збільшення боргу в сумі 5012 грн. 15 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», місцезнаходження : вул. Друга Залізнична,10 м. Суми, код ЄДРПОУ 33698892.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 14.05.2026.

Суддя О.О. Ніколаєнко