Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №523/580/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/580/26

Провадження №2/523/1859/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"11" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді – Кисельова В.К.

за участю секретаря – Дзюба Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за дресою: АДРЕСА_2 ) до Російської Федерації в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації (вул.Житня, буд,14, корп.1, м.Москва,Російська Федерація, 119991) про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Підстави заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Російської Федерації в особі міністерства юстиції РФ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини. Так позивач є внутрішньо-переміщеною особою, проживає у м.Одесі. Однак 24 лютого 2022 року на момент повномасштабного військового вторгнення РФ, він разом зі своєю родиною проживав у м. Херсоні, де зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Російська окупація Херсона розпочалася 2 березня 2022 року після запеклих боїв і тривала до 9 листопада 2022 року, коли російські війська відступили з правобережної частини міста та області, звільнивши ОСОБА_2 , але окупація залишилася на лівому березі Дніпра, через що місто Херсон потерпає від ворожих обстрілів кожного дня.

Через військову агресію та окупацію міста Херсона позивачу разом з дружиною - ОСОБА_3 , донькою - ОСОБА_4 та рідним братом - ОСОБА_5 довелось 27.08.2022 року покинути власне житло у м.Херсоні та виїхати до м. Одеса, де вони всі в чотирьох і зареєструвались 05 вересня 2022 року, як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи в окупації позивачу та членам моєї родини довелось переживати жахливі емоції, вони перебували в страху та відчаї.

З моменту повномасштабного вторгнення російський військ на територію України з лютого 2022 року та по теперішній час, позивач відчуває моральні страждання внаслідок стресу викликаного через пройдену окупацію в м. Херсоні, постійні обстріли російськими військовими м. Одеса, що змушує постійно докладати додаткових зусиль для організації свого життя та своїх рідних, забезпечення безпеки та захисту порушеного права на життя.

На підставі викладеного, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, через вимушене залишення місце проживання, істотне порушення його конституційних прав, умисного характеру дій відповідача, позивач просить стягнути на його користь компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду у сумі 60 094,22 євро, що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України (1 EUR= 49,9216 UAH) є еквівалентом 3 000 000 гривень.

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В процесі розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а також пояснив, що він спільної зі своєю сім`єю перебуває під окупацію, але йому вдалось виїхати. Після чого, він був вимушено оселитись у м.Одесі, але повернутись до дому не може, оскільки у м.Херсон, постійно під обстрілами. В останнє судове засідання направив заяву про розгляд справи за його відсутності.

Щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи слід зазначити таке.

У зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Наведене унеможливлює повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та звернення до суду держави-відповідача з судовим дорученням про вручення документів.

Враховуючи вищевикладене, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалося шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 11, 12 ст. 128 Цивільно- процесуального кодексу України.

Представники відповідача в судове не з`явились, відзив на позов не подавали.

Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини.

Так судом встановлено, що позивач є внутрішньо-переміщеною особою, проживає у м.Одесі. Однак 24 лютого 2022 року на момент повномасштабного військового вторгнення РФ, він разом зі своєю родиною проживав у м. Херсоні, де зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Російська окупація Херсона розпочалася 2 березня 2022 року після запеклих боїв і тривала до 9 листопада 2022 року, коли російські війська відступили з правобережної частини міста та області, звільнивши Херсон, але окупація залишилася на лівому березі Дніпра, через що місто Херсон потерпає від ворожих обстрілів кожного дня.

Через військову агресію та окупацію міста Херсона позивачу разом з дружиною - ОСОБА_3 , донькою - ОСОБА_4 та рідним братом - ОСОБА_5 довелось 27.08.2022 року покинути власне житло у м.Херсоні та виїхати до м. Одеса, де вони всі в чотирьох і зареєструвались 05 вересня 2022 року, як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 .

В силу постанови КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» особа яка отримала від держави Україна довідку ВПО або від іноземної держави статус біженця/тимчасового захисту є потерпілою, постраждалою особою, жертвою війни, яку здійснює Російська федерація.

Дана довідка є беззаперечним доказом врятування особи від вбивства, тілесних ушкоджень тощо шляхом виїзду з постійного місця проживання/реєстрації де відбуваються бойові, військові дії в більш безпечний населений пункт, область тощо.

Щодо моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, позивач на момент повномасштабного військового вторгнення РФ, проживав разом зі своєю родиною у м. Херсоніьза адресою: АДРЕСА_3 . В період з 02 березня 2022 року до 27.08.2022 року він перебував під окупацією, та вимушений був покинити власне житло, оскільки подальше перебування його у м. Херсон ставило під загрозу життя його та членів його сім`ї.

Отже, внаслідок втрати житла, позивач зі своєю сім`єю зазнав моральної шкоди, яка полягає у значних триваючих душевних стражданнях, що викликані позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту; неможливістю користуватися належним йому та його сім`ї на праві власності житлом та вести повноцінне життя; пристосуванні до нових життєвих умов та відновленні прийнятного для себе рівня життя; пошуком житла та фінансів; перебуванням у пригніченому стані, зниженням життєвого тонусу і погіршення загального самопочуття; ризиком для їхнього життя та здоров`я внаслідок частих обстрілів та ін.

Правові підстави ухваленого рішення в частині моральної шкоди.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1,2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Російська Федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, окупувавши частину території України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (що є загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню за нормами ч.3 ст.82 ЦПК України) на території України ведуться бойові дії та відбулася окупація частини території України.

За змістом ч. 3 ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973 року) кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується: а) забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні; b) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовою, адміністративною чи законодавчою владою або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; с) забезпечити застосування компетентними властями засобів правового захисту, коли вони надаються.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007 року).

Також, Європейський суд з прав людини в п. 37 Рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Відповідно вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п.п.15 п.3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою.

Держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Отже Російська Федерація не має судового імунітету в частині вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

У разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, може бути розглянутим та вирішеним судом України як належним та повноважним судом.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Також, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Беззаперечним є те, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, позивач як громадянин України, був позбавлений звичного ритму життя, факт збройної агресії проти України спричинив йому душевний біль, безпосередня участь в бойових діях мала істотний вплив на його психічний, фізичний та моральний стан.

Позивач просить стягнути з Російської Федерації в якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 3000000 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд бере до уваги, що в національному та міжнародному законодавстві відсутні чітко визначені критерії для обчислення розміру компенсації моральної шкоди у грошову еквіваленті. Натомість спори зі схожими правовідносинами були предметом розгляду ЄСПЛ. Зокрема, суд бере до уваги рішення ЄСПЛ у справі «Грузія проти Росії (ІІ)» ((заява № 38263/08, рішення Великої Палати від 28 квітня 2023 року), яким ЄСПЛ зобов`язав Росію сплатити Грузії багатомільйонні компенсації за порушення прав грузин внаслідок російської збройної агресії у 2008 році, зокрема, ЄСПЛ присудив 8 240 000 євро в якості компенсації моральної шкоди щонайменше 412 особам, постраждалим від відсутності адекватного розслідування російською стороною загибелі цивільних під час активної фази бойових дій, що умовно складає по 20000 євро на одну особу.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19)).

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у їх житті, глибину фізичних та душевних страждань внаслідок вимушеного переселення, порушення нормальних життєвих зв`язків внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, які вимагають від позивача додаткових зусиль для організації їхнього життя, суд, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, вважає, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок Російської Федерації, в розмірі 1 000 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265-268, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за дресою: АДРЕСА_2 ) до Російської Федерації в особі Міністерства Юстиції Російської Федерації (вул.Житня, буд,14, корп.1, м.Москва,Російська Федерація, 119991) про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі міністерства юстиції РФ (вул. Житня, буд,14, корп.1, м.Москва,119991) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за дресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень.

3. Стягнути з Російської Федерації в особі міністерства юстиції РФ судовий збір на користь Держави у розмірі 16640 гривень.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення буде складено та підписано у десятиденний строк з дати проголошення рішення.

Суддя В.К. Кисельов

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2026