Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №509/1602/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/393/26

Справа № 509/1602/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання? ОСОБА_2

прокурора? ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні в залі суду с-ще. Овідіополь клопотання слідчого СВ ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської областi ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Усть-Іванівки Благовіщенського району Амурської області, громадянин України, маючий середню освіту, не одружений, який має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , в рамках кримінального провадження №12026162380000117 від 15.03.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

І. Суть клопотання???

До слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого СВ ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської областi ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 13.06.1991 року, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №12026162380000117 від 15.03.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 15.03.2026, приблизно о 14 годині 00 хвилин, більш точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , перебував за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де також проживають ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , де вживав алкогольні напої спільно з ОСОБА_10 та чоловіком на ім`я ОСОБА_11 (більш точних даних про його особу в ході досудового розслідування не встановлено). Приблизно о 16 годині 45 хвилин, більш точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 зайшов до кімнати господарів будинку ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_9 , на вимогу яких вийти з кімнати, ОСОБА_4 почав висловлюватися на їх адресу, нецензурною лайкою, чим спровокував словесний конфлікт, при цьому штовхаючи ОСОБА_8 . В подальшому ОСОБА_4 підійшов до ліжка, на якому сиділа ОСОБА_9 , де на підлозі помітив скляну пляшку з горілкою, в свою чергу ОСОБА_9 взяла скляну пляшку до рук, щоб останній не міг її забрати. Після чого ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, відібрав у ОСОБА_9 з рук зазначену скляну пляшку та діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень наніс нею декілька ударів в область голови ОСОБА_9 , від чого скляна пляшка розбилась. Після чого, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_9 декілька ударів руками в область голови. Внаслідок своїх, умисних, протиправних дій ОСОБА_4 .?спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток черепа та кісток обличчя неуточненої локалізації.

Відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за ч. 1 ст. 121 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

16.03.2026 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.03.2026 року, відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.

У клопотанні зазначено, що завершити досудове розслідування у двомісячний строк не є можливим внаслідок складності провадження та необхідності у додатковому часі для проведення необхідних слідчих дій та процесуальних заходів, спрямованих на збирання доказів, необхідним с проведення та завершення процесуальних дій які потребують додаткового часу, результати яких мають значення для судового розгляду, а саме: завершення проведення та отримання висновку судово-імунологічних експертиз, які на даний час не виконані, у зв`язку з високим навантаженням експерта; проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_12 ; отримання відповіді від КНП «ООЦЕМД і МК» ООР з метою встановлення працівників швидкої медичної допомоги, які здійснювали виїзд за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Великодолинське, вул. Залізнична, 26, та подальшого допиту зазначених осіб як свідків; отримання відповіді управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області; призначення додаткової судово медичної експертизи, у зв`язку з необхідністю з`ясування питань, які не були повністю досліджені під час первинної експертизи, що мають значення для кримінального провадження.

У клопотанні вказано, що без проведення вищевказаних дій, неможливим є визначення точної кваліфікації дій ОСОБА_4 . Провести вказані дії та завершити досудове розслідування у кримінальному провадженні у двомісячний строк неможливо внаслідок його складності, тому необхідне продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до трьох місяців, тобто до 13.06.2026 року.

На думку слідчого ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу, на теперішній час не зменшились та продовжують існувати, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та відбуття покарання, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ; ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України; ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

З врахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 та одночасної потереби встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

ІІ. Позиція учасників провадження???

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що доводи прокурора щодо обґрунтованості підозри є недоведеними, зазначив, що твердження, викладені у повідомлені про підозру щодо ОСОБА_4 є хибними, оскільки потерпіла наразі заявляє, що вона, перебуваючи в стані сп`яніння, та емоційного розладу встала з ліжка, впала та вдарилася головою о підлогу, і ОСОБА_4 не здійснював відносно неї будь-яких неправомірних дій, а щодо наявності ризиків, зазначених у клопотанні, вказав що вони є необґрунтованим, просив у задоволенні клопотання відмовити, та у разі обрання судом запобіжного заходу не обирати запобіжний захід пов`язаний з триманням підозрюваного під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний вказував, що?підтримує позицію свого захисника.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив його задовольнити.?

ІІІ. Фактичні обставини?

Слідчим відділенням відділення поліції № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12026162380000117 від 15.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

16.03.2026 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області області від 17.03.2026 року, відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.

ІV. Мотиви, з яких слідчий суддя виходить при постановлені ухвали.?

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про застосування, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, тощо.

Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Також слідчий суддя не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою.

Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості – переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.

Так, підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 15.03.2026 року; таблицею ілюстрацій протоколу огляду місця події від 15.03.2026 року за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_12 за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще. Великодолинське, вул. Залізнична, 26 (ЄО №2632); протоколом допиту потерпілої від 15.03.2026 року; протоколом допиту підозрюваного від 15.03.2026 року; протоколом допиту свідка від 16.03.2026 року; протоколом допиту свідка від 16.03.2026 року; медичною карткою стаціонарного хворого №4017-2026; свідоцтвом про народження; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.03.2026 року.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.

Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.

Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК,? що відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Натомість ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

В свою чергу обставини даного кримінального провадження дають достатні підстави припускати, що підозрюваний, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування з метою уникнення від кримінальної відповідальності. За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, наразі існує, у зв`язку з чим необхідність запровадження щодо підозрюваного запобіжного заходу продовжує існувати.

При цьому не можна ігнорувати зміну ризиків, що були наявні під час обрання запобіжного заходу в частині можливості впливу підозрюваного на потерпілу з метою зміни її показань.

Так під час додаткового допиту потерпілої ОСОБА_12 , що здійснювався 09.05.2026 року, під час перебування підозрюваного під вартою потерпіла зазначила, що її первинні пояснення та обвинувачення на адресу ОСОБА_4 щодо нанесення ним потерпілій тілесних ушкоджень не відповідають дійсності, а під час конфлікту потерпіла самостійно втратила рівновагу та впала, внаслідок чого отримала травму голови. Фізичну силу до потерпілої ОСОБА_4 не застосовував, тілесних ушкоджень потерпілій не завдавав та не є винуватцем її падіння.

Отже зміна потерпілою ОСОБА_13 первинних показань, та її твердження про невинуватість ОСОБА_4 які були надані слідству під час перебування ОСОБА_4 під вартою, зменшує ризик впливу на потерпілу підозрюваним з метою зміни її показань оскільки наразі такі показання вказують на непричетність підозрюваного до даного кримінального правопорушення.

Нові показання потерпілої про непричетність ОСОБА_4 до даного кримінального правопорушення, також впливають на вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення, оскільки показання більшості свідків ґрунтуються на поясненнях саме потерпілої, що суд також оцінює враховуючи положення ч.1 ст 178 КПК України.

Однак не зважаючи на зміну ризиків визначених п.3, ч.1 ст. 177 КПК України, додаткової аргументації, та доказів на підтвердження того що за вказаних обставин у даному кримінальному провадженні застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу прокурором, надано не було.

Вказане на думку слідчого судді дозволяє зробити висновок про можливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, а саме у виді цілодобового домашнього арешту.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває в цивільному шлюбі з матір`ю дитини, на обліках не лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно із ч. ч. 1-2, 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

З урахуванням даних, отриманих під час розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що для запобігання встановленим ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків достатньо, в межах строків досудового розслідування, застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Отже, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, зокрема зміну показань потерпілої, слідчий суддя переконаний у необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії» - за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

Підстав для обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу слідчий суддя не вбачає. Особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості та обставинам кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_14 . Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Застава не може бути застосована, оскільки підозрюваний офіційно не працевлаштований, має мінливий дохід, інших осіб які готові внести заставу під час дії ухвали слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.03.2026 року виявлено не було.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської областi ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162380000117 від 15.03.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 30 днів, до 11.06.2026 року включно, із забороною цілодобово залишати житло, де мешкає, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та/або у разі оголошення повітряної тривоги з метою перебування в укритті.

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та засобів зв`язку;

- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням випадків встановлених даною ухвалою;

- утримуватися від спілкування з свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та потерпілою ОСОБА_12 .

Роз`яснити підозрюваному положення ст. 181 ч. 5 КПК України, а саме працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 12.06.2026 року.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 18.05.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1