Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №606/343/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/343/26

Постанова

Іменем України

06 травня 2026 року м. Теребовля

Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Малярчук В.В. розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №3 (м. Теребовля) РУ поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого,

за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу серії ЕПР1 № 597847 від 21.02.2006, 21.02.2006 року о 21 год.49 хв. м. Теребовля вул. 22 Січня 17Е гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 житель села Кровинка, керував автомобілем CITROEN НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а сааме різкий запах алкоголю з порожнини рота, мова в`яла не розбірлива, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 чи у медичному закладі водій категорично відмовився, чим порушив п.2 5 ПДР – Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк., чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність, згідно ч. 1 ст.130 КУпАП.

Згідно протоколу серії ЕПР1 № 597852 від 21.02.2026, 21.02.2006 року о 21 год. 49 хв. м. Теребовля, вул. 22-січня 17 Е, водій керував ТЗ повторно протягом року не маючи посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а. ПДР – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що передбачена відповідальність, згідно ч. 5 ст.126 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак звернувся до суду із письмовим клопотанням про закриття адміністративного провадження, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст.122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, зіславшись на мотиви викладені у письмовому клопотанні.

Дослідивши та оцінивши матеріали адміністративної справи, прихожу до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Як слідує із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема з протоколу про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 597847 від 21.02.2006, 21.02.2006 року о 21 год.49 хв. м. Теребовля вул. 22 Січня 17Е гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 житель села Кровинка, керував автомобілем CITROEN НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а сааме різкий запах алкоголю з порожнини рота, мова в`яла не розбірлива, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 чи у медичному закладі водій категорично відмовився, чим порушив п.2 5 ПДР – Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк., чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність, згідно ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, відповідно до диспозиції статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак, оглядом відеоматеріалів з DVD-R компакт-диску долученого до матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки CITROEN НОМЕР_1 перебуває в нерухомому стані, поліцейські зупиняються позаду вказаного автомобіля та підходять до правих дверей авто, де на пасажирському сидінні перебував ОСОБА_1 . На 0:24 хв. відеозапису з бодікамери поліцейського поліцейський у провокативній формі питає : “Чого пересідаєте пане водій”, на що ОСОБА_1 відповідає : «Я не пересідаю» (0:26 хвилина відеозапису), чим фактично спростував відповідне припущення.

Відсутні будь-які відео файли, які дають підстави вважати, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та чи взагалі здійснювався рух автомобілем CITROEN НОМЕР_1 . Твердження ОСОБА_1 , що транспортним засобом він не керував не приймались до уваги та не аналізуються, однак у безальтернативній формі робиться висновок про керування транспортним засобом саме ним, без з`ясування обставин, на які вказує ОСОБА_1 .

Суд вважає, що слід зауважити, що відповідно до пункту 1.10 ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно роз`яснень, що містяться у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Однак, обставини керування ОСОБА_1 автомобілем CITROEN НОМЕР_1 не підтверджуються і іншими матеріалами долученими до адміністративної справи.

Тому, суд приходить до висновку про відсутність події і в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також, згідно протоколу серії ЕПР1 № 597852 від 21.02.2026, 21.02.2006 року о 21 год. 49 хв. м. Теребовля, вул. 22-січня 17 Е, водій керував ТЗ повторно протягом року не маючи посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а. ПДР – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що передбачена відповідальність, згідно ч. 5 ст.126 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Частинами 2, 3, 4 статті 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасовеобмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортнимзасобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно положень ч.1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення згідно ч. 5 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 інспектором відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Лабівським М.І. в порушення вимог ст. 251 КУпАП не зібрано доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Так диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП вимагає зазначення про правопорушення, учинені за ч.ч. 2-4 ст. 126 цього ж Кодексу, проте у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597852 щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП на підтвердження повторності дій, відсутнє будь-яке посилання на постанову про вчинення ним правопорушення передбаченого частинами 2, 3, 4 статті 126 КУпАП, більше того, матеріали судової справи також не містять доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбаченого частинами 2, 3, 4 статті 126 КУпАП.

Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно дост.251 КУАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення, який є офіційним процесуальним документом, складається уповноваженою особою у встановленій формі і повинен містити відомості, потрібні для розгляду справи по суті, зокрема зазначення характеру адміністративного правопорушення та нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке правопорушення.

Невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема ст.256 КУАП, може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. До аналогічного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22.

Складання уповноваженою службовою особою протоколу про адміністративне правопорушення не позбавляє особу, яка складає такий протокол, обов`язку зібрання та фіксації доказів, які доводять вину особи, щодо якої складено протокол, в тому числі і доказів обставин, зазначених в самому протоколі.

Зазначене узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, у відповідності до якої, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Інших об`єктивних та належних доказів (відеозапис, пояснення свідків тощо) на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, скільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі статтею 2 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».

У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Із роз`яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вбачається, що визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.

2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП слід закрити за відсутності події і складу вказаних адміністративних правопорушень.

Керуючись ст.124, п.1 ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя В.В. Малярчук