Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №478/322/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/322/26 пров. №3/478/85/2026

П о с т а н о в а

І м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2026 року. Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області Томашевський О.О., за участю: секретаря судових засідань Шинкарюка М.О., особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , предстанвика потерпілої - адвоката Задерецького В.А. розглянувши матеріали справи, що надійшли від Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділення поліції №1 Баштанського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст.173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області перебувають адміністративні матеріали, які надійшли 23 квітня 2026 року від Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділення поліції № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 статті 173-2 КУпАП.

Згідно з протоком про адміністративне правопорушення, серії ВАД №608367 від 07.03.2026 року вбачається, що 07 березня 2026 року о 12 год 50 хв, перебуваючи за місцем свого проживання виражався нецензурною лайкою по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю заперечував обставини, вказані у протоколі. Суду пояснив, що з потерпілою ОСОБА_2 він був раніше одружений, а на теперішній час вони проживають спільно у житловому будинку з різними входами. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх собака тіло якого він поїхав та захоронив. Після повернення додому він побачив патрульну поліцейську машину та представників правоохоронного органу, яких викликала ОСОБА_2 за звинуваченнями його у смерті собаки та ображанням її. Як зазначив ОСОБА_1 , то того дня він не мав конфлікту із потерпілою та не ображав її нецензурною лайкою. Між тим, пояснив, що потерпіла вважає його винним у смерті собаки та звинувачує його у тому, що він спиляв на дрова дерев`яні будівельні стовпчики.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 07.03.2026 року з ранку вона побачила мертву собаку та звернулася до ОСОБА_1 із тим, що останній отруїв їхнього собаку. Крім цього, ОСОБА_1 розпиляв на дрова без її дозволу дерев`яні будівельні стовпчики. В результаті вказаних обставин між ними виникла конфліктна ситуація під час якої, ОСОБА_1 ображав її нецензурною лайкою. За поясненнями потерпілої вбачається, що ОСОБА_1 систематично вчиняє відносно неї глузування та моральні знущання, у зв`язку із чим вона просила притягнути його до адміністративної відповідальності.

Адвокат Задерецький В.А. підтримав обставини, наведені потерпілої, пояснив суду, що потерпіла є особою із встановленою інвалідністю 2 групи безстроково. Того дня, потерпіла побачила мертвого собаку у дворі та викликала поліцію, в той час як ОСОБА_1 , з метою приховування причини смерті собаки відвіз його тіло та поховав у невідомому місці.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, в протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується в діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, стосовно якої вони були спричинені.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ст.1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу наведених норм права вбачається, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, є матеріальним, тобто об`єктивна сторона такого адміністративного правопорушення передбачає настання наслідків як його обов`язкової ознаки.

Враховуючи викладене, домашнє насильство має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного, сексуального або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

З диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП вбачається, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, що тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД №608367 від 07.03.2026 року, то 07 березня 2026 року о 12 год 50 хв, перебуваючи за місцем свого проживання ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

З досліджених суддею заяви потерпілої від 07.03.2026 року наданої на адресу начальника відділу поліції та письмових пояснень потерпілої від 07.03.2026 року вбачається, що до органу поліції надійшла заява потерпілої ОСОБА_2 про постійне, тобто систематичне, вчинення її колишнім чоловіком – ОСОБА_1 відносно неї психологічного тиску, як словесно так і діями за адресою їхнього проживання.

Так, з письмових пояснень потерпілої від 07.03.2026 року вбачається, що остання вказує, що її колишній чоловік з яким вона проживає за однією адресою систематично вчиняє психічне та економічне насилля по відношенню до неї. Розпалює не відремонтовану піч, дим з якої йде до хаті, всі речу через це мають неприємний запах диму, постійно з неї знущається та насміхається. Крім цього, постійно погрожує тим, що вижене її з будинку, ображає нецензурною лайкою, знецінює та погрожує, що перестане сплачувати комунальні платежі, тим самим примушує її почувати себе приниженою, спричиняючи на неї психологічний тиск. З пояснень також встановлено, що такі дії він вчиняє з грудня 2025 року, після того, як вона звернулась із позовом про розірвання шлюбу.

Щодо ситуації, яка сталася саме 07 березня 2026 року, то матеріали адміністративної справи не містять будь-яких обставин чи вказівок на події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, будь-яких доказів, які підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, серії ВАД №608367 від 07.03.2026 року не вбачається.

Таким чином, суддя зауважує, що обставини, зафіксовані у протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 щодо його сварки із потерпілою ОСОБА_2 та висловлювання на її адресу образ, не знаходять будь-яких підтверджень з наданих суду матеріалів адміністративної справи.

Більше того, суддя звертає увагу на те, що звернення потерпілої до органу поліції полягало у повідомленні про систематичне економічне та психологічне насильство з боку її колишнього чоловіка, тобто подібне звернення стосувалося подій, які відбуваються протягом певного періоду, як наприклад, розпалювання не відремонтованої пічки, погроз щодо виселення з будинку, щодо припинення оплати комунальних послуг. Саме на вказані обставини можливого психологічного тиску з боку її колишнього чоловіка вказувала потерпіла та самі такі обставини були предметом розгляду посадовою особою, яка склала протокол.

Виходячи із встановленого судом, враховуючи відсутність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення об`єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 07 березня 2026 року відносно потерпілої ОСОБА_2 сварки та словесних образ, суддя дійшов висновку про недоведеність події та складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.

Як вбачається з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, за результатами судового розгляду, заслуховування пояснень учасників справи та дослідження матеріалів адміністративної справи та тлумачення наведених вище норм законодавства, суддя приходить до наступного висновку.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що суддею не встановлено вчинення ОСОБА_1 07 березня 2026 року дій, які було викладено у протоколі про адміністративне правопорушення, тому суддя вважає відсутніми подію та склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, у зв`язку із чим, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись п.1 ст.247, ст.9, 173-2, 245, 251, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.О. Томашевський