Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №473/2097/24 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2097/24

РІШЕННЯ

іменем України

"18" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., представниці позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки (уточнені вимоги), в якому вказував, що 01 червня 2017 року його батько – ОСОБА_5 , як власник земельної ділянки площею 8,24 га, розташованої на території Новосілківської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №4822083400:03:000:0047, уклав з ОСОБА_4 договір оренди належної йому ділянки.

Договір було укладено строком на 49 років.

06 червня 2017 року державний реєстратор Новобузької міської ради Альбертін О.В. на підставі договору зареєструвала право оренди ділянки, про що до Державного реєстру речових прав було внесено запис за №20828099.

Відповідно до умов договору оренди ОСОБА_4 , як орендар, набула право на особисте використання об`єкта оренди за призначенням (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) та зобов`язалася щорічно в строк до 30 листопада поточного року сплачувати орендну плату в грошовій або натуральній формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки ділянки, що на момент укладення договору становило 6 137,52 грн, з урахуванням індексації, а після закінчення строку дії договору — повернути її орендодавцю у стані, не гіршому ніж на момент отримання в оренду. У разі порушення орендарем істотних умов договору оренди орендодавець має право на дострокове розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, після смерті батька успадкував його майно, у тому числі земельну ділянку площею 8,2399 га, розташовану на території Новосілківської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №4822083400:03:000:0047, та набув статусу орендодавця цього майна.

Проте відповідачка порушила істотні умови договору оренди, оскільки протягом 2017-2023 років орендну сплату жодному з орендодавців не сплачувала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

04 січня 2024 року ОСОБА_3 (від імені та в інтересах якого діяв його представник) звернувся до ОСОБА_4 з приводу повернення земельної ділянки, однак відповідачка вимогу позивача проігнорувала.

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_3 просив розірвати Договір оренди землі від 01 червня 2017 року у зв`язку з істотним порушенням орендарем умов договору оренди.

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2024 року вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

16 квітня 2025 року відповідачка ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення та заявою про перегляд заочного рішення, вказуючи на безпідставність вимог позивача, оскільки вона належним чином виконувала умови договору оренди, зокрема провела з орендодавцями повний розрахунок за користування земельною ділянкою та не має жодної заборгованості з орендної плати, що підтверджується письмовими розписками орендодавця від 01 жовтня 2017 року на суму 51 000 грн та від 07 квітня 2025 року на суму 31 000 грн.

09 травня 2025 року від представниці позивача Ротар А.Л. надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення. Свої заперечення проти заяви відповідачки про перегляд заочного рішення представниця позивача обгрунтовувала тим, що докази, на які відповідачка посилається, не мають значення для правильного вирішення спору та не підтверджують виплату орендарем орендної плати у повному обсязі, оскільки розписка про отримання орендної плати від 01 жовтня 2017 року складена не ОСОБА_5 , а сторонньою особою, яка не отримувала від орендодавця жодних повноважень, у тому числі на отримання орендної плати, а розписка позивача від 07 квітня 2025 року не має жодного значення для розгляду справи, оскільки складена позивачем вже після розгляду справи та ухвалення судового рішення по суті спору.

Своєю ухвалою від 09 травня 2025 року суд поновив відповідачці строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення.

Своєю ухвалою від 21 травня 2025 року суд скасував заочне рішення від 15 липня 2024 року та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні, яке проводилося без участі позивача ОСОБА_3 , його представниця ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та запереченнях на заяву про перегляд заочного рішення.

В судовому засіданні, яке проводилося без участі відповідачки ОСОБА_4 , її представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві про перегляд заочного рішення.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі сторін, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Заслухавши пояснення представниці позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 , показання свідка ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Суд встановив, що 01 червня 2017 року батько позивача – ОСОБА_5 , як власник земельної ділянки площею 8,24 га, розташованої на території Новосілківської (на час розгляду справи - Прибужанівської) сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №4822083400:03:000:0047, уклав з ОСОБА_4 договір оренди належної йому ділянки.

Договір було укладено строком на 49 років.

06 червня 2017 року державний реєстратор Новобузької міської ради Альбертін О.В. на підставі договору зареєструвала право оренди ділянки, про що до Державного реєстру речових прав було внесено запис за №20828099.

Відповідно до умов договору оренди ОСОБА_4 , як орендар, набула право на особисте використання об`єкта оренди за призначенням (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) та зобов`язалася щорічно в строк до 30 листопада поточного року сплачувати орендну плату в грошовій або натуральній формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки ділянки, що на момент укладення договору становило 6 137,52 грн, з урахуванням індексації, а після закінчення строку дії договору — повернути її орендодавцю у стані, не гіршому ніж на момент отримання в оренду. У разі порушення орендарем істотних умов договору оренди орендодавець має право на дострокове розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, після смерті батька успадкував його майно, у тому числі земельну ділянку площею 8,2399 га, розташовану на території Новосілківської (Прибужанівської) сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №4822083400:03:000:0047, та набув статусу орендодавця цього майна.

04 січня 2024 року ОСОБА_3 (від імені та в інтересах якого діяв його представник) звернувся до ОСОБА_4 з приводу повернення земельної ділянки, однак відповідачка вимогу позивача проігнорувала.

Аналізуючи вимоги та заперечення сторін, зокрема щодо виконання орендарем умов договору оренди, суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним порушенням є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати, а орендар повинен своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Водночас, відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналогічні умови містить й договір оренди землі:

- п. 11 договору, згідно якого за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в грошовій або натуральній формі один раз на рік – не пізніше 30 листопада поточного року;

- п. 25 договору, згідно якого орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендарем орендної плати;

- п. 33 договору, згідно якого дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором;

- п. 34 договору, згідно якого розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у зв`язку з невиконанням умов договору однією зі сторін.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України), відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що з аналізу ст.ст. 526, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 15, 21, 22, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 ЗК України вбачається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата (у тому числі сплата не в повному обсязі) орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17, від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19 та від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

З матеріалів справи, а саме копії розписки ОСОБА_3 (а.с. 49) вбачається, що 07 квітня 2025 року ОСОБА_4 сплатила позивачу 31 000 грн орендної плати за 2024 рік, що не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні.

Що стосується тверджень сторони відповідачки про здійснення ОСОБА_4 повного розрахунку перед ОСОБА_5 за орендною платою за 2017-2023 роки у розмірі 51 000 грн, то в цій частині слід зазначити наступне.

Як раніше встановив суд, відповідно до умов договору оренди ОСОБА_4 , як орендар, зобов`язалася щорічно в строк до 30 листопада поточного року сплачувати орендодавцю ОСОБА_5 орендну плату в грошовій або натуральній формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексації.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування (постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 193/805/20).

На підтвердження виплати орендної плати за 2017-2023 роки відповідачка надала суду копію письмової розписки про отримання коштів від 01 жовтня 2017 року, написаною від імені дружини орендодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_6 .

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ст. 527 ЦК України).

Договір оренди землі від 01 червня 2017 року не містить умов щодо виплати орендарем орендної плати на користь орендодавця через третю особу або на користь третьої особи (вигодонабувача).

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 , як орендодавець, надавав своїй дружині ОСОБА_6 право отримувати орендну плату за договором оренди на підставі окремої довіреності (ст. 244 ЦК України) або іншим чином уповноважував дружину на представництво його інтересів перед орендарем.

За подібних обставин Верховний Суд у своїй постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 193/805/20 вказав, що «доводи касаційної скарги про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем із сплати орендної плати, оскільки така була виплачена, зокрема, позивачу та її матері за їх проханням в якості коштів на лікування, поховання ОСОБА_2 є необґрунтованими. При розгляді справи відповідачем не було надано належних доказів щорічної виплати орендної плати з дотриманням умов договору (своєчасно та у повному обсязі). Разом із цим, відповідач не позбавлений права вимоги про повернення від відповідних осіб безпідставно набутих коштів».

При цьому, згідно наданих ГУ ДПС у Миколаївській області відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (а.с. 132), за період з січня 2017 року до грудня 2018 року (включно) ОСОБА_5 не отримував жодних доходів від податкових агентів, окрім доходу від продажу нерухомого майна.

Крім цього, згідно копії відповіді Прибужанівської сільської ради від 19 серпня 2025 року за вих. №763.04.07 (а.с. 112) за період з 2017 по 2024 роки включно до бюджету Прибужанівської селищної територіальної громади (в складі якої перебуває Новосілківська сільська громада) ПДФО (ККД 11010400 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата») від ОСОБА_4 не надходив податок при виплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 8,24 га, розташованої на території Новосілківської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №4822083400:03:000:0047.

Зі свого боку відповідачка ОСОБА_4 , як орендар та податковий агент, не надала жодних доказів на підтвердження декларування виплати доходу на користь ОСОБА_5 у вигляді орендної плати за Договором оренди землі від 01 червня 2017 року та сплати відповідного податку.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона дійсно декілька разів отримувала від ОСОБА_4 орендну плату замість свого чоловіка ОСОБА_5 . Кошти були необхідні для лікування чоловіка, який з 2010 року хворів. Зокрема, у 2012-2013 роках вона замість чоловіка отримала орендну плату у розмірі 30 000 грн за попереднім договором оренди, строк дії якого завершився, укладеним між ОСОБА_5 та батьком відповідачки. Також вона частково отримала орендну плату за діючим Договором оренди землі від 01 червня 2017 року. Однак загальний розмір отриманої орендної плати за спірним договором становив близько 10 000 грн, а не 51 000 грн, як зазначає відповідачка. Кошти надавалися декілька разів по 1 000 грн чи по 2 000 грн. Розписку про отримання коштів від 01 жовтня 2017 року, написану від її імені, не визнала. Вказувала, що таку розписку вона не писала та не підписувала. Підпис на розписці дійсно схожий на її підпис, однак їй не належить.

Аналізуючи зміст розписки від 01 жовтня 2017 року, суд також зауважує наступне:

- розписка не містить достатньої інформації на підтвердження виконання саме умов Договору оренди землі від 01 червня 2017 року (реквізити договору, найменування, інші особисті дані сторін договору, ідентифікаційні дані об?єкта оренди тощо);

- розписка містить незастережені коригування та виправлення суми орендної плати, у зв?язку з цим вказана інформація є частково нечитабельною, незрозумілою.

Таким чином, надана розписка є сумнівною та в сукупності з іншими дослідженими доказами не підтверджує виконання відповідачкою своїх зобов?язань щодо сплати на користь орендодавця орендної плати.

У справі, що розглядається, саме на відповідачку покладено обов?язок доведення належного виконання зобов?язання щодо сплати орендної плати.

Однак достатні докази на підтвердження вказаної обставини в матеріалах справи відсутні.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ЦПК України, втрачає сенс.

За встановленого, відповідачкою не доведено, що протягом 2017-2023 років ОСОБА_4 , як орендар, сплачувала на користь ОСОБА_5 , як первісного орендодавця, або після його смерті на користь ОСОБА_3 , який згідно ч. 1 ст. 770 ЦК України, п. 35 договору оренди є його правонаступником (новим орендодавцем), орендну плату у визначеному договором розмірі.

Систематичність невиплати (понад рік) вказує на наявність підстав для розірвання договору оренди у зв`язку з істотним порушенням його умов, а тому позов підлягає задоволенню.

В силу ст. 141 ЦПК України за рахунок відповідачки також підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати – сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки – задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі від 01 червня 2017 року б/н, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (запис про речове право в Державному реєстрі речових прав за №20828099 від 06 червня 2017 року).

Стягнути з ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв