Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №334/7262/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 18.05.2026

Справа № 334/7262/25

Провадження № 2/334/324/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Новікової Н.В.,

при секретарі судового засідання Сухової С.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу №334/7262/25 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружана Оганесовича, ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця, акту приватного виконавця та відновлення становища,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Адоєвцева С.Є., приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О., представника ОСОБА_3 – адвоката Гешевої Ю.Л.,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коцинян М.О., ОСОБА_2 , в якому просить:

1. Визнати незаконним та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. складену 06.12.2024 року про передачу 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 .

2. Визнати незаконним та скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. складений 06.12.2024 року про передачу 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 .

3. Відновити становище, яке існувало до видання постанови та акту приватного виконавця шляхом витребування від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні приватного виконавця Коциняна М.О. перебувало зведене виконавче провадження №74625476 з примусового виконання виконавчих листів Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2024 року в справі № 334/7319/21, який видано на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 15 000 дол. США, трьох відсотків річних у сумі 428,30 дол. США та судових витрат в розмірі 9 972,20 грн.

В межах виконавчого провадження приватним виконавцем описана та арештована 1/2 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала боржнику ОСОБА_1 .

Вказане майно виставлене на аукціон, проте за результатами трьох торгів не реалізоване, відтак постановою виконавця від 06 грудня 2024 року, в порядку визначеному статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження», нереалізоване майно передане стягувачу в рахунок погашення боргу.

12.12.2024 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кушніренко О.Г., вищевказане нерухоме майно було зареєстровано як власність ОСОБА_2 .

Постанова приватного виконавця була оскаржена. Скарга була розглянута Верховним судом України.Постановою ВС у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2025 року, справа: №334/10020/24, були скасовані рішення судів першої і апеляційної інстанцій та вказано, що розгляд таких справ необхідно проводити в порядку позовного провадження із застосуванням загальних положень про захист цивільних справ.

Як зазначив суд у своїй Постанові«передбачена статтею 62 Закону №606-XIV(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, правочином, що є законною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України)».

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.

Згідно зі статтею 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника.

Вважає, що передача приватним виконавцем позивача вищевказаного нерухомого майна, була вчинена з порушенням законодавства із наступних підстав.

31.03.2023 року було відкрито виконавче провадження №71414271(на користь ОСОБА_4 ), яке знаходиться на виконанні Дніпровського ВДВС.

06.09.2023 року було відкрито виконавче провадження №72697079(на користь ОСОБА_5 ), яке знаходиться на виконанні приватного виконавця Безмагоричних М.А.

21.11.2023 року було відкрито виконавче провадження №73393417(на користь ОСОБА_5 ), яке знаходиться на виконанні приватного виконавця Безмагоричних М.А.

Виконавче провадження №74625476, про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 і яке знаходилось на виконанні приватного виконавця Коциняна М.О. було відкрито лише 07.02.2024 року, тобто значно пізніше, вказаних вище проваджень.

Однак, приватний виконавець не перевірив, чи є інші виконавчі провадження і своєю постановою від 06.12.2024 передав 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 , саме ОСОБА_2 .

Згідно ст.61 Закону України «Про виконавче провадження».6. У разі не реалізації майна на третьому електронному аукціоні, виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Виконавець не повідомив іншим стягувачам про нереалізації квартири і не запропонував залишити за собою майно.

10. У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості визначеної статтею 46 цього Закону, а в межах однієї черги, визначені статтею 46 цього Закону, - у порядку надходження виконавчих документі на виконання.

Виконавець не звернув уваги на той факт, що сума боргу, яку боржник повинна повернути ОСОБА_5 становить 75 000 доларів США, значно більше суми боргу ОСОБА_2 і виконавче провадження було відкрито раніше.

А тому вона має першочергове право на отримання квартири. Однак вона навіть не була повідомлена про факт передачі квартири.

Крім того, виконавцем були проігноровані арешти інших виконавців які були накладені раніше.

Також, положення ст. 61 цього закону, розповсюджуються на всі провадження, без вказівки, що провадження повинно бути зведеним, або знаходитись у одної виконання(приватного чи державного).

Згідно ст.57 Закону України «Про виконавче провадження».«Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінка майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначенні вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають праве оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем».

Згідно ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром.

Згідно п.3 чистини 11 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства» юстиції України від 29.09.2016№2831/5.

Виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна».

Однак, у порушення законодавства, виконавець не надав можливості визначити вартість майна за взаємною згодою сторін.

Також, ніяких повідомлень про результати визначення вартості майна позивачу не надавались, не надсилалось повідомлення про виставлення квартири на продаж з аукціону.

У постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року в справі № 463/1204/15-ц вказано, що «Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.

Згідно ст. 393 ЦК України «2. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта».

На підставі наведеного позивач звернулась з даним позовом до суду.

26.09.2025 ухвалою судді у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено судовий розгляд з повідомленням сторін.

07.10.2025 ухвалою судді відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Постановою Запорізького апеляційного суду від 18.03.2026 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2025 р. залишено без змін.

14.10.2026 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Гешевою Ю.Л. подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в позові повністю, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

28.11.2025 відповідачем приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Коцинян М.О. подано відзив на позовну заяву, в якому приватний виконавець заперечує проти позовних вимог вважає їх необґрунтованими, безпідставними, такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права та просить відмовити в позові повністю.

27.01.2026 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Адоєвцева Сергія Євгеновича про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав у повному обсязі і просить його задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Дмитрощенко Т.П. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян М.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що12.09.2023 рішенням Дніпровського районного суду м.Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 15000 доларів США за розпискою від 28.10.2018 року та 3% річних у розмірі 428,30 дол. США.

10.01.2024 постановою Запорізького апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 12.09.2023 залишено без змін.

На виконання рішення суду було видано виконавчі листи №334/7319/24, щодо стягнення заборгованості та судових витрат, які у подальшому було пред`явлено до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича щодо примусового стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 .

Н а примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. перебувало зведене виконавче провадження №74625476, до складу якого належали:

- виконавче провадження №74617438 з виконання виконавчого листа виданого 07.02.2024 Ленінським районним судом м. Запоріжжя на примусове виконання рішення у справі №334/7319/21 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу в розмірі 15000 доларів СІЛА за розпискою від 28.10.2018 року та 3% річних в розмірі 428,30 доларів США.

- виконавче провадження №74616899 з виконання виконавчого листа виданого 07.02.2024 Ленінським районним судом м. Запоріжжя на примусове виконання рішення у справі №334/7319/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 9972,20 грн.

Постановою від 03.04.2024 виконавчі провадження №74617438 та №74616899 було об`єднано у зведене виконавче провадження №74625476.

03.04.2024 під час перевірки майнового стану боржниці приватний виконавець встановив наявність зареєстрованого за боржницею нерухомого майна 1/2 частини чотирикімнатної квартири, загальною площею 118,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

03.04.2024 приватний виконавець прийняв постанову про арешт майна боржника та відповідні відомості були внесені до Державного реєстру речових прав, що підтверджується витягом №372554528 від 03.04.2024.

З метою звернення стягнення на належне боржниці нерухоме майно в рахунок погашення боргу, приватним виконавцем 22.08.2024 здійснено опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме: 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 118,70 кв.м., про що прийнято відповідну постанову. Відомості щодо оскарження даної постанови відсутні.

З метою визначення вартості описаного та арештованого нерухомого майна боржниці, як того вимагають приписи абзацу другого частини третьої статті 57 Закону №1404-VIII, 02.09.2024 приватний виконавець прийняв постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

05.09.2024 приватний виконавець отримав звіт про оцінку арештованого нерухомого майна та на виконання вимог частини 5 статті 57 Закону №1404-VIII направив сторонам виконавчого провадження, у тому числі боржниці, повідомлення про результати оцінки арештованого майна, що підтверджується реєстром рекомендованих листів №322 від 06.09.2024.

Отже, факт направлення на адресу Позивачки повідомлення про результати оцінки арештованого нерухомого майна боржниці беззаперечно підтверджено матеріалами зведеного виконавчого провадження №74625476, а також було предметом дослідження та підтверджено рішеннями Ленінського районного суду м. Запоріжжя та Запорізького апеляційного суду у справі №334/7919/21 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О.

Разом з тим, слід зазначити, що закон не передбачає і не покладає на виконавця обов`язку повідомляти боржника про передачу арештованого майна на реалізацію, на кшталт надсилання на адресу боржника «повідомлення про виставлення квартири на продаж з аукціону».

Таким чином, спростовуються доводи позивачки щодо не направлення їй повідомлення про визначення вартості майна.

Доказів того, що оцінка арештованого майна у встановленому законом порядку боржницею було оскаржено, суду не надано.

Згідно протоколу проведення електронного аукціону (торгів) №625863 від 04.12.2024 за реєстраційним лотом 564395 торги з реалізації вищезазначеного арештованого майна за стартовою ціною 651 184,80 грн. не відбулися через відсутність допущених учасників.

У зв`язку з нереалізацією арештованого майна на третьому електронному аукціоні, приватним виконавцем, в порядку частини шостої статті 61 Закону №1404-VIII, 04.12.2024 на адресу стягувача направлено пропозицію щодо вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна в рахунок погашення боргу за рішенням суду, за стартовою ціною третього електронного аукціону. Відповідно до положень" частини сьомої статті 61 Закону №1404-VIII, стягувану встановлено строк 10 робочих: днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово заявити про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно.

На адресу офісу приватного виконавця 05.12.2024 надійшла заява стягувача ОСОБА_2 , якою вона виявила бажання залишити за собою вищевказане нереалізоване майно в рахунок погашення боргу за рішенням суду.

На підставі отриманої заяви стягувача, керуючись положенням частини, дев`ятої статті 61 Закону №1404-VIII, 06.12.2024 приватним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні №74625476 винесено постанову про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу. Того ж дня, 06.12.2024 за фактом такої передачі приватним виконавцем складено акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

При цьому, положення частини десятої статті 61 та статті 46 Закону №l404-VIII підлягають застосуванню виключно у випадках наявності на виконанні у одного виконавця зведеного виконавчого провадження, до складу якого належать виконавчі документи щодо виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника на користь кількох стягувачів.

Таким чином, з огляду на те, що у зведеному виконавчому провадженні №74625476 за всіма належними виконавчими документами стягувачем є одна й та сама особа ОСОБА_2 приватним виконавцем дотримано встановлений Законом №1404-VIII порядок передачі майна стягувану у рахунок погашенняборгу.

Тобто доводи позивачки про недотримання виконавцем порядку направлення стягувану повідомлення з пропозицією про залишення за собою нереалізованого майна не знайшли свого підтвердження в ході розгляду позову.

Доводи позову про те, що у відкритих іншими виконавцями виконавчих проваджень, у яких сума боргу перед стягувачами є більшою, а томустягувачімали першочергове право на залишення майна, суперечить вимогам закону з огляду на наступне.

Так, виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (частинні друга стаття 15 Закону №1404-VIII.

У силу статей 1, 5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності11 який установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII).

Законом №1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавчими, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону).

Пункт 6 частини першої статті 4 Закону №1403-VIII та пункт 4 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону). Тобто вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Частина перша статті 27 Закону №1403-VIII і частина друга статті 24 Закон №1404- VIII також передбачають право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначених Законом №1404-VIII. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника.

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону №1404-VIII права й обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Разом з цим особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника визначено статтею 30 Закону №1404-VIII, положеннями якої встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Так, положення Закону №1404-VIII не зобов`язують приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, приватному або державному виконавцю за власною ініціативою з тієї підстави, що інший приватний або державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо боржника.

Натомість положення частини п`ятої статті 5 Закону №1404-VIII та розділу Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5) (далі - Інструкція) допускають передачу виконавчого документа, яка може здійснюватися: - від органу державної виконавчої служби до приватного виконавця; - від приватного виконавця до органу державної виконавчої служби; - від одного приватного виконавця до іншого.

Причому в усіх наведених випадках передача виконавчого документа здійснюється виключно за заявою стягувача (принцип диспозитивності).

Системний аналіз норм законів №1403-VIII і №1404-VIII свідчить про те, що законодавством визначено неоднаковий порядок дій для державних та приватних виконавців у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника. У випадку обрання стягувачем приватного виконавця для примусового виконання виконавчого документа законодавець допустив можливість одночасного виконання судових рішень щодо одного боржника різними виконавцями.

Окрім того, за змістом положень законодавства, яким визначено порядок здійснення виконавчого провадження, будь-яка передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від одного приватного виконавця до іншого (приватного чи державного) здійснюється виключно за згодою стягувача.

Застосування правила щодо обов`язкового передання виконавчого провадження від приватного виконавця до державного і навпаки призвело б до порушення основоположного принципу диспозитивності, порушення права стягувача на вибір виконавця, передбаченого законом.

Разом з цим спеціальним законом чітко встановлено повноваження приватного виконавця, які обмежуються прийняттям рішень і вчиненням дій виключно в рамках відкритого ним виконавчого провадження на примусове виконання рішення суду або рішення іншого органу (посадової особи).

Будь-які заяви, якими б стягувачі у згаданих Позивачкою виконавчих провадженнях, відкритих іншими виконавцями стосовно боржниці ОСОБА_1 , порушували питання про передачу таких виконавчих проваджень від одного виконавця до іншого, у матеріалах зведеного виконавчого провадження №74625476 - відсутні і до приватного виконавця не надходили, як і відсутня заява стягувачки ОСОБА_2 про передачу зведеного виконавчого провадження №74625476 до іншого виконавця.

Відповідно до положень частини десятої статті 61 Закону №1403-VIII у разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості, визначеної статтею 46 цього Закону (у різі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна а також з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заставу» та/або Закону-України «Про іпотеку»), а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 цього Закону, та порядку надходження виконавчих документів на виконання.

Черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті 46 Закону №1404-VIII, визначає порядок дій виконавця, у зведеному виконавчому провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене виконавче провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти, або передавати майно в рахунок погашення боргу певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки Закон №1404- VIII прямо цього не передбачає.

Отже, передбачені статтею 46 Закону №1404- VIII правила черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчий проваджень щодо боржника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №904/7326/17.

Доводи позивача про те, що приватний виконавець не надав можливості визначити вартість майна за взаємною згодою сторін є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, умови та порядок визначення вартості майна боржника та оцінки майна боржника встановлено статтею 57 Закону №1404-VIII.

«Визначення вартості майна боржника» - здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження, або, у разі недосягнення такої згоди, вартість майна боржника визначається виконавцем самостійно, за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Не допускається визначення вартості певних, визначених законом, видів; Майна боржника за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження, або виконавцем самостійно. Разом з тим, у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

«Оцінка майна боржника» - проводиться виключно суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, призначеним для участі у виконавчому провадженні відповідної постановою. Для проведення оцінки за регульованими цінами, та окремих видів майна: оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання зобов`язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові про його призначення для участі у виконавчому провадженні. Звіт про,оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Відповідно до вимог абзацу другого частини третьої статті 57 Закону №1404-VIII проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна об`єктом незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних, засобів повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Крім того, приписами пункту 18 розділу VIII Інструкції обумовлено, що визначення вартості, оцінка майна боржника здійснюються в порядку, встановленому статтею 57 Закону.

Відповідно до абзацу другого пункту 19 розділу VIII Інструкції у випадках передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Отже, визначення вартість майна арештованого майна боржника за взаємною згодою сторін виконавчого провадження, як реалізація одночасно стягувачем і боржником наданого законом права, по-перше - не є обов`язком сторін; по-друге - не потребує дозволу чи згоди виконавця, а також участі виконавця на етапі домовленості сторін.

Натомість, імперативні приписи статті 19 Закону №1404-VIII, зокрема, зобов`язують боржника утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

З огляду на положення закону і той факт, що ані позивачка, ані стягувачка не зверталися до приватного виконавця з будь-якими повідомленнями про визначений вартості арештованого нерухомого майна боржниці за взаємною згодою сторін виконавчого провадження, і матеріалами зведеного виконавчого провадження це підтверджується, доводи Позивачки про допущені виконавцем порушення законодавства, які полягали у «ненаданні можливості визначити вартість майна за взаємною згодою сторін» є безпідставними.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, доводи позивачки про порушення, на її думку, приватним виконавцем порядку реалізації арештованого майна є недоведеними та спростовуються фактичними обставинами та копіями матеріалів виконавчого провадження. За таких обставин, підстав для визнання незаконними та скасування Постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. від 06.12.2024 про передачу 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та Акту від 06.12.2024 про передачу 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , суд не вбачає. Оскільки вимога про відновлення становища, яке існувало до видання постанови та акту приватного виконавця шляхом витребування від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є похідною від перших двох вимог, то вона також не підлягає задоволенню. Таким чином, у позові слід відмовити повністю.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268,280-282 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружана Оганесовича, ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця, акту приватного виконавця та відновлення становища – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повний текст рішення складений 18.05.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача – адвокат Адоєвцев Сергій Євгенович, місцезнаходження: м. Запоріжжя вул. Комарова, буд.6а/53.

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.12, оф.33.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача – адвокат Гешева Юлія Леонідівна, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд.34а/оф.48.

Суддя: