Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №308/6230/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6230/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого – адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2025 року за № 12025071170000076, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Цеглівка Ужгородського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який займає посаду старшого кухара, не одруженого, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

встановив:

органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 28 січня 2025 року, близько 21 години 30 хвилин, він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, керуючись раптовим умислом на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті, в ході конфліктної ситуації з потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою заподіяння смерті останньому, взяв у праву руку складний ніж з дерев`яною рукояткою, яким наніс ОСОБА_8 один удар в область грудної клітки, виконавши, таким чином, усі дії, які вважав необхідними, для доведення кримінального правопорушення до кінця, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани на рівні 7-го міжребір?я по передньо-підпахвинній лінії справа, проникаючого торакоабдомінального колото-різаного поранення з пошкодженням діафрагми та печінки, внутрішньої черевної кровотечі. Надалі, ОСОБА_9 , будучи впевненим, що виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, тобто, що ОСОБА_6 внаслідок нанесеного ним ножового поранення помер, побачивши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , повідомив останній про те, що вчинив кримінально каране діяння, тобто вбив ОСОБА_10 .

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Допитаний в судовому засіданні 30.01.2026 обвинувачений ОСОБА_4 частково визнав вину та показав, що 28 січня 2025 року вони з батьком заготовляли дрова у його родички. Повернулися додому приблизно о 19 год. Через те, що вони з батьком палять, стіл накрили на подвір`ї під виноградником. Почали стоячи розпивати алкоголь, що тривало близько двох годин. Випили багато. Обоє були у стані сильного алкогольного сп`яніння. Обвинувачений розповів батьку, що під час служби познайомився з дівчиною. Після чого батько почав запитувати, коли у нього вже будуть онуки. З цієї причини почалася сварка, яка тривала близько 20 хв. Потерпілий перебував ліворуч від обвинуваченого. Потерпілий почав штовхати обвинуваченого, чіплявся за його одяг, почав його штовхати. В обвинуваченого в цей час у руках був ніж, яким обвинувачений нарізав ковбасу і сало. Обвинувачений вказує, що під час конфлікту, перебуваючи біля столу та тримаючи в руках ніж, яким перед тим нарізав ковбасу і сало, потерпілий, штовхаючи його та хапаючи за одяг, спричинив втрату рівноваги обвинуваченим, унаслідок чого обвинувачений упав на потерпілого, а останній випадково наштовхнувся на ніж, який перебував у руках обвинуваченого. Після поранення надавав потерпілому першу допомогу, а саме зупиняв кров тканиною. Потім обвинувачений вибіг на вулицю, де побачив знайомого, якого попросив викликати швидку, оскільки у обвинуваченого розрядився мобільний телефон.

Зазначає, що не мав умислу вбити батька, все сталося випадково. Вказує, що повністю оплатив лікування батька. Допомагав батькам раніше та у подальшому буде допомагати. Щиро жалкує, що трапилася така ситуація. Окрім цього зазначив, що, оскільки є військовослужбовцем, бажає повернутися на військову службу.

Однак у судовому засіданні 14.05.2026 обвинувачений зазначив, що у ході штовханини він та потерпілий перемістилися з-за столу під виноградником до входу у будинок, який знаходився на відстані чотирьох метрів від столу, і вже біля входу він впав на батька та випадково завдав йому ножове поранення.

18.11.2025 обвинувачений подав клопотання, у якому визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 КК України. Повідомив, що під час лікування батька він оплатив всі необхідні витрати.

Як на докази вини ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України сторона обвинувачення посилається на показання свідків, наявні в матеріалах кримінального провадження, письмові та речові докази.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що обвинувачений та потерпілий є його односельцями. 28 січня 2025 року у вечірній час (коли темніло) проїжджав на велосипеді біля будинку, у якому проживають обвинувачений та потерпілий, чув, що на вулиці шум і крик, думає, що це була бійка. Коли свідок через кілька хвилин (до десяти) повертався, побачив, що обвинувачений ОСОБА_4 стояв біля воріт, був наляканий, попросив свідка зупинитися і спитав, чи має він телефон. На запитання про те, що трапилося, обвинувачений повідомив, що вони з його батьком сварилися, після чого він вдарив ножем батька. Сказав, що батько знаходиться надворі під фундаментом у поганому стані. Обвинувачений попросив викликати швидку допомогу. Свідок зателефонував у швидку. Після цього приїхала швидка і поліція. Коли приїхала швидка, обвинувачений кудись пішов, куди – свідок не знає. Водночас повідомив, що у цей день, але раніше, десь під вечір, бачив обвинуваченого та потерпілого біля магазину, і у той час між ними виникла суперечка на підвищених тонах.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що є сусідкою обвинуваченого та потерпілого. Зазначила, що саму подію кримінального правопорушення не бачила. Вона прийшла на місце події коли потерпілий вже перебував у машині швидкої допомоги. Потерпілий попросив принести йому штани. З приводу причини сварки між обвинуваченим та потерпілим нічого повідомити не може. Обвинуваченого та потерпілого вона у цей час не бачила.

Водночас зазначила, що раніше невеликі сварки між ними відбувалися. У день події, ввечері, точний час не пам`ятає, обвинувачений, який повернувся з війни, зайшов до неї у гості, вони трохи випили, говорили у більшості про війну.

У судовому засіданні 31.10.2025 прокурор ОСОБА_13 , а у подальшому 31.01.2026 прокурор ОСОБА_3 відмовилися від допиту свідка обвинувачення ОСОБА_4 , оскільки вона не була присутня під час вчинення кримінального правопорушення, проти чого не заперечили обвинувачений, його захисник, потерпілий та його представник.

Потерпілий ОСОБА_6 , допитаний у судовому засіданні, повідомив, що обвинувачений є його сином. 28 січня 2025 року ОСОБА_4 повернувся додому з військової служби. 28 січня 2025 року вдень вони з сином рубали дрова поки не стемніло. Після цього, точний час не може сказати, вони з сином у дворі під виноградником за столом випивали горілку. Випили дуже багато. Під час вживання алкоголю між ними почалася сварка з приводу того, що потерпілий почав питати обвинуваченого про те, коли у нього будуть онуки. Сварка тривала близько 20 хвилин. Потерпілий та обвинувачений стояли біля столу. Його син у цей час тримав у руці ніж і різав ковбасу на закуску. Під час сварки потерпілий штовхав обвинуваченого, у якого у руці був ніж, та у процесі штовханини впав і наткнувся на ніж. Після цього потерпілий втратив свідомість. Через кілька днів потерпілого виписали з лікарні. Претензій до сина не має, оскільки вказує, що все відбулося випадково, а ініціатором сварки був він – потерпілий.

18.11.2025 представник потерпілого – адвокат ОСОБА_7 подав клопотання, згідно з яким просив перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 123 КК України. Вважає, що органом досудового розслідування було неправильно кваліфіковано дії обвинуваченого. ОСОБА_4 заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження у стані сильного душевного хвилювання після словесної образи з боку батька. У судовому засіданні 14.05.2026 вказав, що на думку сторони потерпілого у діях ОСОБА_4 наявний склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 128 КК України – необережне тяжке тілесне ушкодження.

Судом досліджені докази кримінального провадження, на які посилався прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, а саме:

Рапорт помічника чергового відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_14 від 29.01.2025 року, з якого встановлено, що на службу 102 від заявника, лікаря ОСОБА_15 , 28.01.2025 о 21:43 год. надійшло повідомлення, про те що за адресою: АДРЕСА_2 до лікарні доставила ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Перехожий викликав швидку. Діагноз: проникаюче ножове поранення грудної клітини справа. Виїздом СОГ на місце події встановлено, що 28.01.2025 близько 21.30 год. за адресою місця спільного проживання, а саме: АДРЕСА_1 син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , умисно наніс один удар ножем в область грудей своєму батькові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. У результаті чого ОСОБА_6 доставлено до лікарні з попереднім діагнозом: проникаюче ножове поранення грудної та черевної порожнин з пошкодженням діафрагми та наскрізним пораненням печінки. Внутрішньочеревна кровотеча. На місці події проведено огляд в ході якого вилучено ніж зі слідами крові, сліди крові з території подвір?я. Встановлено, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . На момент освідчення знаходився у стані алкогольного сп`яніння – 2,11 проміле. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Кваліфікація ч.2 ст.15 ч. 1 ст.115 ККУ (том.3 (матеріали) а.с. 3-4).

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29 січня 2025 року, з якого вбачається, що слідчим СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_16 було прийнято від ОСОБА_6 заяву про прийняття мір до його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який близько 21 год. 30 хв. 28.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , наніс йому один удар ножем у область грудної клітини (том.3 (матеріали) а.с. 5-8).

Довідку КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» від 28.01.2025, у якій зазначено діагноз ОСОБА_6 - проникаюче ножове поранення грудної клітини та черевної порожнини справа з пошкодженням діафрагми та печінки. Гемоперитонеум (том.3 (матеріали) а.с. 9).

Протокол огляду місця події від 28 січня 2025 року з доданими фототаблицями до нього, проведеного за участю понятих, власника приміщення ОСОБА_4 , встановлено місце вчинення кримінального правопорушення – територія дворогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 . Під час огляду на відстані 1 м до вхідної хвіртки виявлено слід речовини бурого кольору на доріжці. На відстані близько 6 м від вхідної хвіртки, ліворуч на бетонній основі виявлено слід речовини бурого кольору. На відстані близько 6 м від сходової клітини будинку виявлено складений ніж з дерев`яною рукояткою та плямами речовини бурого кольору на лезі, який знаходиться у складеному положенні (том.3 (матеріали) а.с. 10-21).

Протокол огляду місця події від 29 січня 2025 року з доданими фототаблицями до нього, проведеного за участю понятих. Огляд проводився у приймальному відділенні КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня». Об`єктом огляду є належні ОСОБА_6 речі: трикотажна кофта темно-синього кольору з наявним з правого боку порізом у нижній частині; куртка синього кольору із з чорними вставками з наявним порізом з правого боку у нижній частині; сорочка темно-синього кольору з орнаментом з наявним у нижній частині з правого боку порізом (том.3 (матеріали) а.с. 23-28).

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 29.01.2025 з доданими фототаблицями до нього, відповідно до якого, ОСОБА_4 було затримано працівниками поліції 29.01.2025 о 01:50 год. за адресою: АДРЕСА_3 , у порядку ч. 4 ст. 208 КПК України. Під час затримання було здійснено обшук ОСОБА_4 , виявлено і вилучено куртку з маркуванням «Nirvana» чорно-білого кольору з плямою речовини бурого кольору (фото 1,4); штани синього кольору з плямами; мобільний телефон марки «Realme» сірого кольору у прозорому захисному чохлі; чохол для ножа чорного кольору (фото 10-11) (том.3 (матеріали) а.с. 29-38).

Протокол проведення слідчого експерименту від 29 січня 2025 року з відеозаписом, проведеного у присутності понятих, за участю свідка ОСОБА_4 , з якого вбачається, що свідок ОСОБА_4 події правопорушення не бачила, а коли прийшла, потерпілий ОСОБА_17 лежав на землі, праворуч від входу у будинок, свідок думала, що потерпілий лежить на землі, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння. У цей момент ОСОБА_4 не було, він пішов до сусідки за сигаретами. Про тілесне ушкодження довідалася згодом (том.3 (матеріали) а.с. 39-47).

Протокол слідчого експерименту від 29 січня 2025 року з відеозаписом, проведеного у присутності понятих, за участю свідка ОСОБА_11 , з якого вбачається, що свідок ОСОБА_11 вказує, що проїжджаючи повз будинок обвинуваченого та потерпілого чув крики. ОСОБА_11 показав, де знаходився потерпілий у момент, коли він прийшов (том.3 (матеріали) а.с. 48-55).

Заяву потерпілого ОСОБА_6 про відмову брати участь у слідчому експерименті (том.3 (матеріали) а.с. 56).

Заяву потерпілого ОСОБА_6 від 13.03.2025 про відмову від проходження судово-медичної експертизи (том.3 (матеріали) а.с. 57).

Заяву обвинуваченого ОСОБА_4 від 04.02.2025 про відмову від проведення слідчого експерименту (том.3 (матеріали) а.с. 58).

Висновок експерта № 92 (експертиза за матеріалами справи) від 26 березня 2025 року, відповідно до якого встановлено, що на основі даних медичної документації, без участі ОСОБА_6 , відповідно до питань, поставлених перед експертом, встановлено, що згідно з даними медичної карти № 497/130 з хірургічного відділення КНП «УМБКЛ », ОСОБА_6 , знаходився на лікуванні з 28.01. по 05.02.2025 року, де у нього встановлено тілесні ушкодження у виді: колото-різаної рани на рівні 7-го міжребір?я по передньо-підпахвинній лінії справа, проникаючого торакоабдомінального колото-різаного поранення з пошкодженням діафрагми та печінки, внутрішньо черевної кровотечі, з приводу чого проведено хірургічне лікування: лапаротомія; гепаторафія; інцизійна біопсія лімфовузла брижі тонкої кишки; санація та дренування черевної порожнини; ПХО рани грудної стінки справа; дренування правої плевральної порожнини з клапаном по Бюлау (протокол операції № 21- 22-23 від 28.01.2025 року). Вказані тілесні ушкодження виникли від дії колючо-ріжучих предметів типу клинка ножа по механізму проколювання та розрізання, і не характерні для спричинення власноручно або в результаті падіння з висоти власного зросту. По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події. Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3. (й,к) "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (том.3 (матеріали) а.с. 59-64).

Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/107-25/1502-БД від 12.03.2025, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_6 , які зазначені у таблиці результатів дослідження (том.3 (матеріали) а.с. 65-72).

Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/107-25/1504-БД від 12.03.2025, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію, відібраного у підозрюваного ОСОБА_4 , які зазначені у таблиці результатів дослідження (том.3 (матеріали) а.с. 73-80).

Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/107-25/1913-БД від 03.04.2025, відповідно до якого встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профілі) крові людини, що виявлена на поверхні клинка складного ножа (об?єкти № 3, 4), що наданий на дослідження та поіменований в постанові про призначення експертизи, як: "складний ніж з дерев?яною рукояткою та слідами речовини бурого кольору на лезі", збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (об?єкт №1 згідно висновку експерта від 12.03.2025 СЕ-19/107-25/1502-БД Закарпатського ДЕКЦ МВС). Ймовірність походження ДНК-профілів крові людини, що виявлена на поверхні клинка складного ножа (об?єкти № 3, 4) від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , становить не менше ніж 99,99999999%. Генетичні ознаки (ДНК-профілі) крові людини, що виявлена на поверхні клинка складного ножа (об?єкти № 3, 4), що наданий на дослідження та поіменований в постанові про призначення експертизи, як: "складний ніж з дерев?яною рукояткою та слідами речовини бурого кольору на лезі", не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (об?єкт № 1 згідно висновку експерта від 12.03.2025 СЕ-19/107-25/1504-БД Закарпатського НДЕКЦ МВС) (том.3 (матеріали) а.с. 81-93).

Висновок судово-психіатричного експерта №172 від 17.04.2025, відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ознак психічного захворювання не виявляє; у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння психічним захворюванням не страждав і не страждає ним у теперішній час; у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння ОСОБА_18 міг розуміти значення своїх дій та керувати ними та може у теперішній час; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (том.3 (матеріали) а.с. 94-98).

Висновок експерта №10-МК від 22.05.2025 щодо проведення судово-медичної експертизи одягу ОСОБА_6 та ножа, вилученого в ході огляду місця події. При проведенні експертизи куртки було виявлено наскрізне колото-різане пошкодження, розташоване на правій полиці, на межі середнього і нижнього відділів. Дане пошкодження утворилось від одноразової дії гострого плаского колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, максимальна ширина клинка на рівні занурення складала біля 3 см. Наявність розривів по верхньому краю вказаного пошкодження свідчить про виражені деформації обуха знаряддя травми (зазубрини, забоїни, зубці), звивисті краї в області гострокутного кінця, а також витягування в його області ниток тканини і волокон, свідчить вірогідніше за все про деформацію в області вістря знаряддя травми. Такими властивостями і конструктивними особливостями володіє і ніж наданий на експертизу, що не виключає можливості спричинення пошкодження на одязі та поранення на тілі від дії цього ножа. Водночас, експериментальні пошкодження куртки наданим на дослідженням ножем, а також встановлення металів на даному ножі не проводились, оскільки в наданій Постанові відсутній дозвіл на часткове знищення об?єкту або зміну його властивостей (згідно ст. 69, ч.5 п.3 КПК України, «експерт зобов?язаний забезпечити збереження об?єкта експертизи. Якщо дослідження пов?язане з повним або частковим знищенням об?єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта»). Шляхом проведення експертного експерименту встановлено, що пошкодженню на правій полиці куртки на межі середнього і нижнього відділів є відповідне поранення на тілі постраждалого в області 7 міжребер?я по передньо-пахвовій лінії справа (том.2 а.с. 2-5).

Також суд дослідив речові докази, зокрема складний ніж з дерев`яною рукояткою, під час дослідження якого обвинувачений вказав, що впізнає ніж, і саме ним і було заподіяно тілесне ушкодження потерпілому.

Досліджено трикотажну кофту темно-синього кольору з наявним з правого боку порізом у нижній частині; куртку синього кольору з чорними вставками з наявним порізом з правого боку у нижній частині; сорочку темно-синього кольору з орнаментом з наявним у нижній частині з правого боку порізом, які містили сліди речовини бурого кольору. Під час дослідження вказаних речових доказів, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що не пам`ятає, у що був одягнений батько, оскільки пройшло багато часу. Потерпілий ОСОБА_6 впізнав належну йому куртку синього кольору з чорними вставками, про інші речі не міг точно пригадати.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, орган досудового розслідування виходив із того, що обвинувачений реалізуючи свій раптовий умисел на вбивство ОСОБА_6 наніс складним ножем з дерев`яною рукояткою один удар в область грудної клітки виконавши таким чином усі дії, які вважав необхідними, для доведення кримінального правопорушення до кінця, та спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді однієї колото-різаної рани на рівні 7-го міжребір?я по передньо-підпахвинній лінії справа, проникаючого торакоабдомінального колото-різаного поранення з пошкодженням діафрагми та печінки, внутрішньої черевної кровотечі. Надалі, ОСОБА_9 , будучи впевненим, що виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, тобто, що ОСОБА_6 внаслідок нанесеного ним ножового поранення помер, побачивши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , повідомив останній про те, що вчинив кримінально каране діяння, тобто вбив ОСОБА_10 .

Так, відповідно до ч.1 ст.115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Так, з системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.

Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.

Згідно ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

При кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, органами досудового розслідування залишено поза увагою диспозицію ч.1 ст.115 КК України, яка свідчить, що вбивство може бути вчинено лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлено, або особа діяла не з конкретизованим умислом, то такі дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали. Даний висновок визнано обґрунтованим п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я» від 07 лютого 2003 року.

Тобто, за версією обвинувачення, ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Проте, під час розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений та потерпілий є сином та батьком, між ними виникла побутова суперечка, яка переросла у бійку, в ході якої обвинувачений ОСОБА_4 наніс потерпілому ОСОБА_6 один удар складним ножем у ділянку 7-го міжребер`я по передньо-пахвовій лінії справа.

Під час судового розгляду ОСОБА_4 зазначав, що умислу на позбавлення потерпілого життя у нього не було, подія, на його думку, мала випадковий характер, пов`язаний із розвитком конфлікту, при цьому він стверджував, що в момент нанесення удару не бажав настання смерті потерпілого та після інциденту намагався зупинити кровотечу.

Суд враховує, що після нанесення удару обвинувачений звернувся до свідка ОСОБА_11 з проханням викликати швидку медичну допомогу, а також, як встановлено показаннями потерпілого, сприяв наданню йому медичної допомоги та здійснив оплату лікування.

При цьому суд зазначає, що після нанесення удару обвинувачений усвідомлював факт поранення потерпілого, який залишався живим та перебував у свідомості. Доказів вчинення обвинуваченим подальших активних дій, спрямованих на позбавлення життя потерпілого або продовження насильства, судом не встановлено. Зазначені обставини оцінюються судом у сукупності з іншими доказами при визначенні спрямованості умислу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що конфлікт між сторонами мав побутовий характер, а дії обвинуваченого були вчинені в ході раптово виниклої сварки та були безпосередньо спрямовані на заподіяння тілесного ушкодження потерпілому, а не на позбавлення його життя.

Оцінюючи характер дій обвинуваченого та обстановку події, суд враховує, що конфлікт мав ситуативний характер, був нетривалим та обмежився одним ударом ножем. Вказані обставини у їх сукупності не дають підстав беззаперечно встановити наявність у обвинуваченого умислу, спрямованого на позбавлення життя потерпілого.

Отже, аналіз усіх встановлених обставин у їх сукупності свідчить, що умисел обвинуваченого був спрямований на заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, однак не доведено поза розумним сумнівом, що він бажав настання смерті потерпілого або свідомо допускав її настання як наслідок своїх дій.

Як роз`яснює Пленум Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», для розмежування складів злочинів, передбачених статтями 115 та 121 КК України, суди повинні виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема характеру та способу дій винного, знаряддя злочину, локалізації та характеру тілесних ушкоджень, а також поведінки винного після вчинення діяння.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 760/4968/15-к (провадження № 51-320км17), замах на вчинення злочину можливий лише за наявності прямого умислу на досягнення відповідного суспільно небезпечного наслідку.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення у частині правової кваліфікації, якщо це покращує становище особи.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Водночас, суд не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 119 КК України, оскільки характер дій ОСОБА_4 , використання ним ножа як знаряддя кримінального правопорушення, спрямування удару в ділянку грудної клітки потерпілого та усвідомлення небезпечності таких дій свідчать про наявність умисної форми вини щодо спричинення тілесного ушкодження, що виключає необережність як обов`язкову ознаку складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 КК України. Разом із цим суд не знаходить підстав і для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 123 КК України, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджено, що обвинувачений перебував у стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого, а сама словесна суперечка між батьком та сином щодо особистого життя обвинуваченого не може розцінюватися як така тяжка образа, що істотно обмежила здатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними. Також суд відхиляє доводи сторони потерпілого щодо необхідності перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 128 КК України, оскільки сукупність досліджених доказів свідчить, що тілесне ушкодження було спричинене не внаслідок випадкового збігу обставин чи необережних дій, а в результаті активних умисних дій обвинуваченого під час конфлікту із застосуванням ножа, при цьому обвинувачений усвідомлював можливість спричинення тяжких тілесних ушкоджень та свідомо допускав настання таких наслідків.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України належить до тяжких злочинів.

Обставин, відповідно до ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Обставинами, передбаченими ст. 67 КК України, що обтяжують покарання судом, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до досудової доповіді, складеної Ужгородським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області 30 травня 2025 року, на підставі характеризуючих даних, ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як дуже високий; можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. для окремих осіб).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує дані про його особу, який є військовослужбовцем, раніше не судимий (у силу ст. 89 КК України), за місцем проживання характеризується посередньо, за медичною допомогою до КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» не звертався, примирився з потерпілим, бажає повернутися на військову службу для захисту Батьківщини, а також враховує обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, а також ступінь його тяжкості, наявність двох обставин, які обтяжують покарання, позицію потерпілого, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення з його боку нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у межах санкцій ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Судові витрати, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, покласти на обвинуваченого.

Арешт накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою необхідно залишити до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.370, 371, 373-376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання - з 01 год. 50 хв. 29 січня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення:

- експертизи №СЕ-19/107-25/1502-БД від 12.03.2025 року в розмірі 11 532,03 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 03 коп.,

- експертизи №СЕ-19/107-25/1504-БД від 12.03.2025 року в розмірі 11 532,03 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 03 коп.,

- експертизи №СЕ-19/107-25/1913-БД від 03.04.2025 року в розмірі 20 710 (двадцять тисяч сімсот десять) грн 77 коп., що в загальному розмірі складає 43 774 (сорок три тисячі сімсот сімдесят чотири) грн 83 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 січня 2025 року у справі № 308/1601/25, провадження №1-кс/308/626/25, на змив на стерильну марлеву пов`язку речовини бурого кольору із землі за 1 метр від хвіртки; змив на стерильну марлеву пов`язку речовини бурого кольору із землі за 6 метрів від хвіртки; складний ніж з дерев`яною рукояткою зі слідами речовини бурого кольору у складеному вигляді, - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 січня 2025 року у справі № 308/1601/25, провадження № 1-кс/308/624/25, на куртку з маркуванням «Nirvana» чорно-білого кольору з плямами; штани синього кольору з плямами; мобільний телефон марки «Realme» сірого кольору у прозорому захисному чохлі; чохол для ножа чорного кольору, - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 січня 2025 року у справі № 308/1601/25, провадження № 1-кс/308/625/25, на трикотажну кофту темно-синього кольору; куртку синього кольору з вставками чорного кольору; сорочку темно-синього кольору з орнаментами, - скасувати.

Речові докази, а саме:

куртку з маркуванням «Nirvana» чорно-білого кольору з плямами; штани синього кольору з плямами; чохол для ножа чорного кольору; трикотажну кофту темно-синього кольору; куртку синього кольору з вставками чорного кольору; сорочку темно-синього кольору з орнаментами; змив на стерильну марлеву пов`язку речовини бурого кольору із землі за 1 метр від хвіртки; змив на стерильну марлеву пов`язку речовини бурого кольору із землі за 6 метрів від хвіртки; складний ніж з дерев`яною рукояткою зі слідами речовини бурого кольору у складеному вигляді, - знищити;

мобільний телефон марки «Realme» сірого кольору у прозорому захисному чохлі –повернути його власнику.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту одержання ним копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1