Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №204/11989/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4984/26 Справа № 204/11989/24 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Красвітної Т.П., Гапонова А.В.

за участю секретаря судового засідання Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №204/11989/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про усунення перешкод у здійсненні права власності на автомобіль, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року,ухвалене у складі судді Книш А.В., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, звернулася до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовом до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про усунення перешкод у здійсненні права власності на автомобіль.

В обґрунтування позову зазначає, що їй на праві приватної власності належить легковий автомобіль моделі MITSUBISHI L200, номер шасі (кузову, рами): НОМЕР_1 , колір сірий, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Також зазначає, що згідно з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 27961834 від 14 листопада 2024 року на вказаний автомобіль накладено заборону відчуження, а саме: приватне обтяження, застава рухомого майна, на підставі договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 2258/К, виданий 16 травня 2020 року, обтяжувач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Вказує, що у позивача відсутні будь-які боргові зобов`язання на суму 34 786,00 доларів США, як перед ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», так і перед іншими особами, що встановлено рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 26 вересня 2016 року по справі №759/13684/15-ц, а саме встановлено відсутність заборгованості позивача перед ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк»), з яким позивач 16 вересня 2008 року укладала кредитний договір.

Вважає, що зобов`язання позивача за Кредитним договором від 16 вересня 2008 року є припиненими виконанням, що встановлено вищезазначеним рішенням суду.

Зауважує, що 18 вересня 2017 року позивач зверталася з письмовими заявами до ПАТ «Кредитпромбанк» (первинного кредитора) та до ПАТ «Дельта Банк» (нового кредитора) з вимогою «вчинити усі необхідні дії щодо припинення обтяження на автомобіль марки Mitsubishi модель L200, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та подальше вилучення запису про обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Однак, заяви були залишені без відповіді та без задоволення. Також позивач неодноразово зверталася до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» з вимогою про зняття заборони на відчуження належного позивачу автомобіля Mitsubishi L200, що зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 23 липня 2020 року за №27961834, але зазначена заборона міститься в цьому реєстрі станом на 14 листопада 2024 року.

У подальшому відповідачем вже після порушення провадження по справі №204/11989/24 повторно зареєстровано обтяження належного позивачу рухомого майна, але під іншим реєстраційним номером та з іншим терміном дії (на наступні 5 років, тобто до 26 березня 2030 року).

Отже, фактично ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відмовило у знятті обтяження та ухилилося від вчинення відповідних дій. Наявність арешту, накладеного на майно належне позивачу порушує її право на мирне володіння своїм майном, а також інші права та законні інтереси.

У зв`язку з чим просила суд усунути перешкоди у здійсненні нею права власності на належний їй на праві приватної власності автомобіль MITSUBISHI L200, реєстраційний номер НОМЕР_4 , та припинити зареєстроване 26 березня 2025 року 09:12:49 за №31867318 обтяження: Вид обтяження: приватне обтяження; Тип реєстрації: поточна; Тип обтяження: застава рухомого майна; Документ-підстава: договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 2258/К, виданий: 15 червня 2020 року, видавник: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., за №403; Сума за договором: 34786,00 дол. США; Об`єкт обтяження: автомобіль легковий MITSUBISHI L200; Номер об`єкта: НОМЕР_1 ; Номер державної реєстрації НОМЕР_2 , 2008 року випуску, сірого кольору; Відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати; Боржник: ОСОБА_1 ; Обтяжувач: ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», Термін дії: 26 березня 2030 року; Реєстраційний номер: 31867318; Контрольна сума: 6Б34Г199В5.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про усунення перешкод у здійсненні права власності на автомобіль відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Михайлов А.Л. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване рішення вимогам ст.263 ЦПК України не відповідає. Вважає рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року по справі №204/11989/24 таким, що ухвалене за неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; суд визнав встановленими обставини, що є недоведеними належними та допустимими доказами; висновки суду не відповідають обставинам справи; рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги зазначає, що фактично судом першої інстанції не досліджувалися жодні первинні документи щодо належного виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором №9/25ДС/0210/2008-Аклн від 16 вересня 2008 року, укладеним між позивачем та ПАТ «Кредитпромбанк». Єдиним предметом дослідження з цього питання було рішення Святошинського районного суду м.Києва від 26 вересня 2016 року у справі №759/13684/15-ц, яким було відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» (який вважав себе правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк» у спірних правовідносинах) про солідарне стягнення з відповідачів боргу за кредитним договором №9/25ДС/0210/2008-Аклн від 16 вересня 2008 року.

Звертає увагу, що під час розгляду справи №759/13684/15-ц Святошинський районний суд м.Києва дійшов висновку про фактичне погашення кредитної заборгованості, з встановленням переплати в розмірі 4191,24 дол.США.

Наголошує, що в судовому засіданні по справі №673/499/23 представник позивача надав пояснення, що сума 29 495,82 дол.США була сплачена саме після укладання додаткової угоди №1 від 08 жовтня 2010 року до кредитного договору, якою було зафіксовано залишок боргу в розмірі 25 304,58 дол.США, внаслідок чого судом і була встановлена переплата в розмірі 4191,24 дол.США (25 304,58 (борг) - 29 495,82 (фактично оплата) = 4 191,24 (переплата).

Вказує, що наведені в рішенні Святошинського районного суду м.Києва розрахунки поряд з прямим зазначенням про фактичне погашення кредитної заборгованості свідчать про повне виконання позичальником (позивачем) кредитних зобов`язань перед банком та про відсутність підстав існування обтяжень на його майно (похідних зобов`язань) як способу забезпечення виконання кредитних (основних) зобов`язань.

Звертає увагу, що судом першої інстанції фактично здійснено переоцінку встановлених Святошинським районним судом м.Києва по справі №759/13684/15-ц обставин, що є неприпустимим та порушує принцип res judicata. Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав невиконання позивачем зобов`язання належним чином, суд необгрунтовано та безпідставно виходив з наявності у відповідача відповідних прав вимоги до позивача на підставі Договору №2258/К від 15 червня 2020 року про відступлення прав вимоги, за яким ПАТ «Дельта Банк» нібито передало право вимоги за Кредитним договором №9/25ДС/0210/2008-Алкн від 16 вересня 2008 року до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Зауважує, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 26 вересня 2016 року у справі №759/13684/15-ц встановлена відсутність доказів набуття ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги за спірними правовідносинами станом на дату розгляду справи №759/13684/15-ц.

Підкреслює, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»», під час судового розгляду справи, не надано жодної заяви по суті справи, не надано жодного доказу існування зобов`язання позивача перед ним в сумі 34 786,00 дол. США, не надано жодних доказів переходу прав вимоги за кредитним договором №9/25ДС/0210/2008 Алкн від 16 вересня 2008 року від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» та від ПАТ «Дельта Банк» до нього, не надано Договору про відступлення прав вимоги №2258/К, за яким ПАТ «Дельта Банк» нібито передало право вимоги за Кредитним договором від 16 вересня 2008 року (тобто право вимоги за договором, за яким зобов`язання позичальника вже було припинено виконанням) до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (відповідача), на підставі якого внесено запис про обтяження належного позивачу автомобіля.

Таким чином, Чечелівським районним судом міста Дніпра під час розгляду справи №204/11989/24 взагалі не встановлювалось, чи набув ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором після розгляду справи №759/13684/15-ц та чи дійсно передав такі права до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Відповідачем взагалі не доведено наявність у нього прав вимоги до позивача та наявність підстав обтяження майна позивача.

Вважає, що зобов`язання позивача за Кредитним договором від 16 вересня 2008 року є припиненими виконанням, що встановлено рішенням Святошинського районного суду м.Києва, та позивачем доведено, а відповідачем не спростовано відсутність зобов`язань позивача перед відповідачем по сплаті боргу в сумі 34 786,00 дол. США.

У зв`язку з чим просить рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року по справі №204/11989/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Михайлов А.Л. в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу «MITSUBISHI L200», номер об`єкта (номер шасі (кузову, рами): НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску, сірого кольору.

16 вересня 2008 року між позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк» укладено кредитний договір № 9/25ДС/0210/2008-Аклн, за яким банк відкриває позивальнику невідновлювальну кредитну лінію у національній валюті України або в іноземній валютах в межах загальної суми 34786 доларів США, а позичальник зобов`язалася повернути кредитні кошти на умовах встановлених в договорі терміном по 15 вересня 2015 року.

Також 16 вересня 2008 року між позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк» укладено договір застави №9/25ДС/0210/З01/2008–Аклн, згідно якого позивачем передано у заставу майно: легковий автомобіль моделі MITSUBISHI L200, номер шасі (кузову, рами): НОМЕР_1 , колір сірий, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

08 жовтня 2010 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 9/25ДС/0210/2008-Аклн відповідно до п. 8 якого сторони встановили, що фактичний залишок заборгованості складає 25304,58 доларів США, що складає еквівалент 200156,70 грн. Позичальник зобов`язується повністю повернути кредит не пізніше 15 вересня 2016 року (п. 9).

Крім того, 08 жовтня 2010 року між позивачем та ПАТ «Кредитпромбанк» укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору застави 9/25ДС/0210/З01/2008 – Аклн від 16 вересня 2008 року, відповідно до умов якого сторонами погоджено п.1.3 Договору застави в наступній редакції: розмір невідновлювальної траншової мультивалютної лінії – 34 786 доларів США; розмір основного зобов`язання – 29 569,64 доларів США; фактичний залишок заборгованості за кредитом складає 25304,58 доларів США; процентна ставка за користування кредитними коштами 15,99 процентів річних; строк повернення кредитних коштів – 15 вересня 2016 року включно.

Відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 12 травня 2013 року від первісного кредитора ПАТ «Кредитпромбанк» право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до його правонаступника - ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 26 вересня 2016 року, яке набрало законної сили 25 листопада 2016 року, у справі №759/13684/15-ц у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено, у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю належними і допустимими доказами наявності прострочених кредитних зобов`язань за кредитним договором 9/25ДС/0210/2008-Аклн, укладеного 16 вересня 2008 року між позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк», та їх розміру.

18 вересня 2017 року позивач звернулася до ПАТ «Дельта Банк» із заявою про припинення обтяження автомобіля MITSUBISHI L200, номер шасі (кузову, рами): НОМЕР_1 , колір сірий, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Також 18 вересня 2017 року позивач звернулася до ПАТ «Кредитпромбанк» із заявою про припинення обтяження автомобіля MITSUBISHI L200, номер шасі (кузову, рами): НОМЕР_1 , колір сірий, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно Договору про відступлення прав вимоги № 2258/К від 15 червня 2020 року, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 01 грудня 2021 року, яке набрало законної сили 06 січня 2022 року, у справі №759/18810/21 позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов А.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. та зареєстрований в реєстрі за №147189, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором №9/25ДС/0210/2008-Аклн від 16 вересня 2008 році у розмірі 225 871,89 грн.

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №27961834 від 14 листопада 2024 року, зареєстроване приватне обтяження, застава нерухомого майна, відомості про обмеження відчуження: заборона відчужувати, термін дії: 23 липня 2025 року, зареєстроване 23 липня 2020 року 12:06:00 за №27961834 реєстратором: Тісенкова Є.Л. Дніпропетровська регіональна філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» Дніпропетровська обл., на підставі договору про відступлення прав вимоги, серія та номер:2258/К, виданий 15 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. за №403, об`єкт обтяження: автомобіль легковий «MITSUBISHI L200», номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , 2008 року випуску, сірого кольору. Боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №31867318 від 20 грудня 2025 року, 26 березня 2025 року 09:12:49 за №31867318 зареєстроване обтяження: вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; документ-підстава: договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 2258/К, виданий: 15 червня 2020 року, видавник: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., за №403; сума за договором: 34786,00 дол. США; об`єкт обтяження: автомобіль легковий MITSUBISHI L200; номер об`єкта: НОМЕР_1 ; номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , 2008 року випуску, сірого кольору; відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати; боржник: ОСОБА_1 ; обтяжувач: ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», код 40696815; термін дії: 26 березня 2030 року; реєстраційний номер: 31867318; контрольна сума: 6Б34Г199В5.

У порядку частини першої статті 82 ЦПК України судом встановлено, що позивачем на виконання кредитного договору № 9/25ДС/0210/2008-Аклн від 16 вересня 2008 року та додаткової угоди №1 до кредитного договору №9/25ДС/0210/2008-Аклн від 08 жовтня 2010 року за весь період загалом було сплачено 29 495,82 долара США.

Судом також встановлено, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором №9/25ДС/0210/2008-Аклн від 16 вересня 2008 року складав 34 786 доларів США, з яких станом на час укладення додаткової угоди №1 до кредитного договору №9/25ДС/0210/2008-Аклн від 08 жовтня 2010 року залишилися несплаченими 25 304,58 доларів США.

Також судом встановлено, що позивачем на виконання кредитного договору №9/25ДС/0210/2008-Аклн від 16 вересня 2008 року та додаткової угоди №1 до кредитного договору № 9/25ДС/0210/2008-Аклн від 08 жовтня 2010 року за весь період загалом було сплачено 29 495,82 долара США.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачемне доведено виконання кредитного зобов`язання належним чином, оскільки суду не надано доказів такого виконання позивачем зобов`язання в іншій частині, а саме в частині сплати ще 5290,18 доларів США (34786-29495,82). Та обставина, що станом на час укладення додаткової угоди №1 до кредитного договору № 9/25ДС/0210/2008-Аклн від 08 жовтня 2010 року залишок несплаченої суми заборгованості становив 25304,58 доларів США, не свідчить про те, що розмір загальної суми заборгованості, яку позивач повинна була сплатити є іншою, аніж 34786 доларів США.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи відповідно до норм цивільного законодавства.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статей 546, 574 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання (стаття 29 Закону України «Про заставу»).

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі транспортних засобів визначають Закони України «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до статті 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами.

Згідно з частиною другою статті 593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як було встановлено 16 вересня 2008 року між позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк» укладено договір застави №9/25ДС/0210/З01/2008–Аклн, згідно якого позивачем передано у заставу майно: легковий автомобіль моделі MITSUBISHI L200, номер шасі (кузову, рами): НОМЕР_1 , колір сірий, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Крім того, 08 жовтня 2010 року між позивачем та ПАТ «Кредитпромбанк» укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору застави 9/25ДС/0210/З01/2008 – Аклн від 16.09.2008, відповідно до умов якого сторонами погоджено п.1.3 Договору застави в наступній редакції: розмір невідновлювальної траншової мультивалютної лінії – 34786 доларів США; розмір основного зобов`язання – 29569,64 доларів США; фактичний залишок заборгованості за кредитом складає 25304,58 доларів США; процентна ставка за користування кредитними коштами 15,99 процентів річних; строк повернення кредитних коштів – 15 вересня 2016 року включно.

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №31867318 від 20 грудня 2025 року, 26 березня 2025 року 09:12:49 за №31867318 зареєстроване обтяження: вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; документ-підстава: договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 2258/К, виданий: 15 червня 2020 року, видавник: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., за №403; сума за договором: 34786,00 дол. США; об`єкт обтяження: автомобіль легковий MITSUBISHI L200; номер об`єкта: НОМЕР_1 ; номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , 2008 року випуску, сірого кольору; відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати; боржник: ОСОБА_1 ; обтяжувач: ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», код 40696815; термін дії: 26 березня 2030 року; реєстраційний номер: 31867318; контрольна сума: 6Б34Г199В5.

Договір застави (майнова порука) є похідним (акцесорним) зобов`язанням від основного договору (зокрема, кредитного договору), що підтверджується цивільним законодавством України.

Договір застави діє доти, поки не припиниться основний договір, що встановлює вимоги кредитора.

Якщо кредитний договір визнається недійсним, договір застави, як похідний від нього, також може бути визнаний недійсним.

Як було встановлено судом першої інстанції, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №9/25ДС/0210/2008-Аклн від 16 вересня 2008 року складав 34 786 доларів США, з яких станом на час укладення додаткової угоди №1 до кредитного договору №9/25ДС/0210/2008-Аклн від 08 жовтня 2010 року залишилися несплаченими 25 304,58 доларів США.

Позивачем на виконання кредитного договору №9/25ДС/0210/2008-Аклн від 16 вересня 2008 року та додаткової угоди №1 до кредитного договору № 9/25ДС/0210/2008-Аклн від 08 жовтня 2010 року за весь період загалом було сплачено 29 495,82 долара США.

Отже, позивач належним чином не виконала зобов`язання за кредитним договором №9/25ДС/0210/2008-Аклн від 16 вересня 2008 року та додатковою угодою №1 до кредитного договору № 9/25ДС/0210/2008-Аклн від 08 жовтня 2010 року.

Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем зобов`язання у повному обсязі, як і не містять доказів, що зобов`язання за кредитним договором припинилось у зв`язку з його виконанням, що є підставами для припинення права застави.

Установивши, що підставою обтяження є застава рухомого майна та той факт, що ОСОБА_1 не довела в даному судовому процесі виконання свого зобов`язання за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі обставини є підставою для відмови у задоволенні позову, з чим і погоджується колегія суддів.

Оскільки договір застави укладався в якості забезпечення виконання умов кредитного договору відповідно до пункту першого частини першої статті 593 ЦК України, то у суду відсутні правові підстави для визнання застави такою, що припинена та зобов`язання відповідача зняти обтяження з майна, що було передано в заставу.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги не містить посилань на неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права та фактично зводиться до незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, що відповідно до статті 376 ЦПК України не є підставою для скасування судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена судом першої інстанції, то суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року немає.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -залишити без задоволення.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складно 15.05.2026р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв