Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №727/489/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/489/26

Провадження № 2/727/894/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини,

УСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівців з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, з моменту звернення до суду до досягнення дитиною шестирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом із позовом ОСОБА_1 подала клопотання про витребування довідки про доходи відповідача.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року вказану вище заяву було залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.

09 лютого 2026 року від позивачки надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10 лютого 2026 року у справі відкрито провадження. Розгляд справи суд постановив проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив по справі судове засідання.

Відповідачу наданий строк для подання заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надання відзиву на позовну заяву.

Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача не надійшло.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом задоволене клопотання позивачки щодо отримання довідки про доходи відповідача та 14.04.2026 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та / або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, отримана довідка про доходи ОСОБА_2 .

Позивачка в судове засідання не з`явилася, скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 211 ЦПК України, подала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги, викладені в позові, підтримала повністю та просила їх задовольнити.

02 березня 2026 року шляхом відправлення на офіційну електронну пошту Шевченківського районного суду м. Чернівців по справі № 727/489/26 надійшов лист з електронної пошти ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому зазначено, що відправник просить розглядати справу без його часті. Вказує, що він є діючим військовослужбовцем і можливості бути присутнім на судовому засіданні у нього немає. В задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити, так як аліменти, які держава стягує на двох дітей, є достатніми для всієї сім`ї.

17 квітня 2026 року поштовим зв`язком на адресу суду надійшла заява від 21.03.2026, автором якої зазначений ОСОБА_2 , відповідно до якої заявник вказує, що визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері дитини. Справу просить слухати без його участі та ухвалити рішення на користь ОСОБА_1 . Відповідно до трекінгу рекомендованого відправлення - R580060008902 - лист відправлений з відділення Укрпошти - 58006 (м. Чернівці вул. Героїв Майдану 85).

Відповідач до суду не з`явився. Про місце, час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до частини 1 статті 244 ЦПК України судом в судовому засіданні 12 травня 2026 року відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 18 травня 2026 року.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 14 травня 2025 року шлюб між нею та відповідачем був розірваний рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців у справі № 127/2817/25. Відповідно до рішення суду позивачці було повернуто дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 .

В період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 , у колишнього подружжя народився син, ОСОБА_4 , який на даний час проживає разом із позивачкою.

Далі, позивачка зазначає, що враховуючи обставини, які склалися в її сім`ї, зокрема, те, що вона є внутрішньо переміщеною особою, власного житла не має, на даний час проживає в орендованій квартирі за яку щомісяця сплачує кошти, а дитина проживає з нею та потребує постійного та особливого догляду, так як має захворювання, яке спричиняє постійні напади, сторонньої допомоги по догляду за дитиною вона не отримує, оскільки її рідні проживають на ТОТ, а рідні колишнього чоловіка відмовляються допомагати у догляді за дитиною, у зв`язку із чим вона не може влаштуватися на роботу та забезпечувати себе матеріально, тому звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на її утримання, до досягнення дитиною шестирічного віку.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , як ВПО зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 травня 2025 року, яке набрало законної сили 16 червня 2025 року, шлюб між ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 розірваний та прізвище позивачки « ОСОБА_6 » після розірвання шлюбу змінене на дошлюбне « ОСОБА_3 ».

Колишнє подружжя має спільного малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , та який зареєстрований за адресою проживання ВПО: АДРЕСА_2 .

Відповідно до судового наказу, виданого 06 березня 2025 року справа № 727/2816/25 Шевченківським районним судом м. Чернівців, з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку /доходу / щомісячно, але не менше, ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05.03.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до довідки від 25 грудня 2025 року, виданої лікарем-неврологом ОКНП «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня», у дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 наявний діагноз: ішемічні респіраторно-афективні напади.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації - листа ІНФОРМАЦІЯ_9 від 20.04.2026 № 5542 та довідки про отримані доходи та утримані податки - ОСОБА_2 проходить військову службу в Збройних Силах України, військова частина НОМЕР_2 .

З урахуванням наведеної позиції позивачки та встановлених обставин справи, судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною шестирічного віку.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Положеннями частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись з даним позовом, позивачка посилалась на те, що здійснює постійний догляд за малолітньою дитиною, яка має обмеження за станом здоров`я, є внутрішньо переміщеною особою, не має можливості працевлаштуватися та потребує матеріального забезпечення.

Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Судом встановлено, що сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 - який досяг трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_10 та проживає із позивачкою.

Вимогами чинного законодавства чітко визначений порядок та умови надання матеріальної допомоги по досягненню дитиною шести років.

Частина 3 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини з якою проживає дитина, на утримання до досягнення дитиною шести років, а саме - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку.

Відповідно до статей 76, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 80, частини 1 статті 81, статті 89 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як на підставу задоволення позову, позивачка посилається на довідку від 25 грудня 2025 року, видану лікарем-неврологом ОКНП «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня», відповідно до якої у дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 наявний діагноз: ішемічні респіраторно-афективні напади.

Будь-якої іншої медичної документації, що містить висновки компетентної лікарської комісії, які б давали змогу, не вдаючись до припущень, зробити категоричний і однозначний висновок про те, що ОСОБА_4 має такі вади фізичного чи психічного здоров`я, які обґрунтовують наявність підстав для особливого догляду за дитиною до досягнення нею шести років, і, відповідно, надання позивачці на цей період утримання відповідача, суду не надано.

Позивачка також не довела належними та допустимими доказами всіх обставин, передбачених статтями 75, 76 СК України, а саме: своєї непрацездатності, наявності чи відсутності інвалідності, витрат на оренду квартири, що позбавляє можливості забезпечувати себе та дитину. В матеріалах справи також відсутні достатні відомості про майновий стан позивачки, отримання / неотримання допомоги по безробіттю або як особи, яка є ВПО, та інше.

Щодо визнання позову в частині позовних вимог

Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (пункт 1 частини другої статті 49 ЦПК України).

За загальним правилом - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (перше речення частини четвертої статті 206 ЦПК України).

Водночас, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина 4 статті 206 ЦПК України).

Отже, якщо відповідач визнає позов, то суд, як правило, задовольняє позовні вимоги позивача. Разом з тим, суд не приймає визнання позову і продовжує розгляд справи, якщо таке визнання суперечить закону або порушує права. Визнання позову і його задоволення судом можливе виключно лише, якщо для цього є законні підстави.

Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову» (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17)).

Так, в матеріалах справи наявна заява від 21.03.2026, яка надійшла поштовим зв`язком на адресу суду 17.04.2026, автором якої зазначений ОСОБА_2 , відповідно до якої останній вказує, що визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері дитини.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна інша заява, яка надійшла 02.03.2026 шляхом відправлення на офіційну електронну пошту Шевченківського районного суду м. Чернівців у вигляді листа з електронної пошти ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому зазначено, що відправник просить розглядати справу без його часті. Вказує, що він є діючим військовослужбовцем і можливості бути присутнім на судовому засіданні у нього немає. В задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити, так як аліменти, які держава стягує на двох дітей, є достатніми для всієї сім`ї.

Крім того, суд вважає, що направлена поштовим зв`язком заява про визнання позову не може вважатись дійсним виявленням позиції відповідача по даній справі, оскільки судом встановлено, що відповідач є діючим військовослужбовцем, службу проходить у військовій частині НОМЕР_2 , яка має офіційну адреса дислокації: АДРЕСА_3 . Натомість лист із заявою про визнання позову був відправлений з поштового відділення, яке знаходиться в м. Чернівцях.

З огляду на наведене, у суду не має законних підстав для прийняття рішення про задоволення позову у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог, а тому рішення у даній справі судом постановлено на підставі наявних та досліджених доказів.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною шестирічного віку є безпідставними та в їх задоволенні слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Про понесення інших судових витрат учасниками справи не заявлено.

З урахуванням наведеного, оскільки судом вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 351-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Дата складання повного судового рішення 18 травня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.