Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №336/4304/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/4304/25 Головуючий в 1 інст. Дацюк О.І.

Провадження №33/807/139/26 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Патяка А.С., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Трачука О.В. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02 липня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, проживає АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 коп.

Згідно з постановою суду, 21 квітня 2025 року о 01-52 годині водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував в районі буд. 87 по вул.Іванова у м.Запоріжжя, та, маючи зовнішні ознаки перебування у стані алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я.

В апеляційній скарзі захисник – адвокат Трачук О.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про відсутність доказів керування ОСОБА_1 автомобілем. Тобто, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не убачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази керування ОСОБА_1 будь-яким автомобілем. В матеріалах справи міститься відео з боді-камер поліцейських, відповідно до якого патрульний автомобіль зупинив автомобіль Mitsubishi Pajero, який рухався по вул. Іванова в м. Запоріжжя. Працівники поліції одразу стали стверджувати, що саме ОСОБА_1 керував цим автомобілем. Проте, достеменно встановити, хто саме керував вказаним транспортним засобом, виходячи з аналізу відеозаписів боді-камер поліцейських, не є можливим. Так як на оптичному диску з відеозаписами видно лише, що на водійському кріслі автомобіля нікого немає. Аналізуючи відеозаписи з мобільних пристроїв поліцейських факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 не зафіксовано.

При фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, а також при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не були залучені двоє свідків, відповідно дані про них не були внесені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Однак, в даному випадку огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння не проводився, інкримінується відмова від проходження такого огляду. Таким чином, відповідно до вимог законодавства працівники поліції були зобов`язані залучити двох свідків для фіксації такої відмови та для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Не залучення свідків для фіксації відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння та для складання протоколу про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення порядку направлення його для огляду на стан сп`яніння та фіксування відмови від його проходження, а також свідчить про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім того, невнесення даних про свідків до протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про недопустимість такого протоколу як доказу, так як він складений із порушенням вимог діючого законодавства.

З огляду на те, що законних підстав для зупинки транспортного засобу працівниками поліції не було, то саме зупинку транспортного засобу та наступні дій працівників поліції не відповідають вимогам ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Отже, у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки, працівник поліції ще не має права скласти протокол за статтею 130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов`язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі.

На думку апелянта, працівники поліції не дотримались вимог діючого законодавства в частині направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння, тому ОСОБА_1 не може вважатися таким, що був направлений на відповідний огляд до медичного закладу.

Окрім цього, ОСОБА_1 , всупереч вимогам закону, було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння не на місці зупинки транспортного засобу, а в приміщенні відділку поліції, куди він був доставлений поліцейськими в кайданках шляхом застосування фізичної сили.

Крім того, поліцейськими при оформленні матеріалів адміністративного правопорушення було порушено право на захист ОСОБА_1 .

Так, при роз`ясненні права на правову допомогу ОСОБА_1 повідомляє, що в нього є адвокат та просить віддати його телефон, який був вилучений працівниками поліції, однак, телефон ОСОБА_1 не віддали. Також ОСОБА_1 неодноразово просив надати йому адвоката для надання правової дороги. Однак, працівниками поліції цього зроблено не було.

ОСОБА_1 не висловлював однозначної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Відчувши на собі тиск зі сторони поліцейських як фізичний (перебував у кайданках, застосування сили з боку працівників поліції) так і психологічний, ОСОБА_1 зазначив: «якщо мене погрузите (в автомобіль), то везіть на освідування (медичний заклад)». Таким чином, явної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 не висловлював.

Як на доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суд посилається на показання свідків, а саме працівників поліції: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які здійснювали затримання ОСОБА_1 та оформлення матеріалів адміністративної справи відносно останнього. Однак, будучи допитаними в судовому засіданні, вищевказані свідки не бачили, щоб ОСОБА_1 в момент зупинки автомобіля Mitsubishi Pajero перебував за його кермом та знаходився на водійському сидінні.

Навпроти, свідок ОСОБА_6 , будучи допитаним в судовому засіданні, підтвердив, що саме він керував автомобілем Mitsubishi Pajero. Більш того, на відеозаписах, оглянутих в судовому засіданні, ОСОБА_6 неодноразово зазначав, що саме він перебував за кермом автомобіля та згоден нести відповідальність за порушення у випадку наявності.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, захисник останнього - адвокат Патяк А.С. зазначив про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, вказав на можливість розгляду справи апеляційним судом за відсутності ОСОБА_1 , зазначив про узгодженість вказаного питання та правової позиції між ним та ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Патяка А.С., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №307063 від 21 квітня 2025 року, з якого убачається, що 21 квітня 2025 року о 01-52 годині водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував в районі буд. 87 по вул.Іванова у м.Запоріжжя, та, маючи зовнішні ознаки перебування у стані алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, від підпису відмовився;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 квітня 2025 року;

- у довідці про відсутність повторності у ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП та про наявність посвідчення водія НОМЕР_2 від 18 січня 2016 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними:

- в рапорті поліцейського в.1 р.2 б.3 УПП в Запорізькій області ДПП капрала поліції Река О., згідно з яким, остання доповідає, що 21 квітня 2025 року о 01:52 годині за адресою: м.Запоріжжя, вул.Іванова, 87 було зупинено ТЗ Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (який одразу намагався пересісти на заднє сидіння), мешкає: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_3 . Під час спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, також відмовився проїхати до мед.закладу. Складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП – ЕПР1 307063. Від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ згідно ПДР України. Про повторність попереджений. Б/К 471697; 474912; 474599.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою суду, ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення заперечував, вказуючи, що він автомобілем не керував, а відтак і не мав обов`язку проходити огляд. Щодо обставин справи пояснив, що вночі 21 квітня 2025 року в період дії комендантської години він разом зі своїми знайомими перебував біля під`їзду, коли дізнався, що його знайомого працівники поліції забрали до відділення поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області. Бажаючи забрати зазначену особу з відділення поліції, ОСОБА_1 , а також кілька інших осіб сіли до автомобілю та попрямували до відділення поліції, де дочекались свого знайомого та поїхали. Дорогою назад за кермом був ОСОБА_6 , ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні. Коли їх зупинили працівники поліції, то ОСОБА_6 пересів на заднє сидіння. Натомість працівники поліції стверджували, що за кермом був саме ОСОБА_1 , у зв`язку із чим йому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, хоча ОСОБА_6 підтверджував, що за кермом був саме він. Далі ОСОБА_1 затримали та доставили до відділення поліції, де він просив викликати медичну допомогу у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Швидку медичну допомогу викликала дружина ОСОБА_1 , після прибуття медики надали йому допомогу та поїхали.

Захисник в судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказував, що працівниками поліції автомобіль був зупинений без причини, ставлення до ОСОБА_1 одразу виявилось упередженим, після зупинки ОСОБА_1 не повідомили про причини зупинки, не звертали уваги на твердження інших очевидців про те, що за кермом була інша людина, не оглянули ОСОБА_1 , не вказали йому ознак алкогольного сп`яніння та не склали акту огляду, не запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, а одразу почали здійснювати тиск на нього. Після прибуття до відділення поліції ОСОБА_1 не запропонували залучити адвоката з ЦБВПД, не надали можливості викликати іншого адвоката, у зв`язку з чим порушили його право на захист.

Судом з метою з`ясування дійсних обставин справи були допитані свідки та досліджені письмові докази.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що працює інспектором патрульної поліції УПП в Запорізькій області. Вночі 21 квітня 2025 року під час дії комендантської години зупинили автомобіль. При цьому до автомобілю під керуванням ОСОБА_1 одночасно під`їхало два автомобілі поліції, свідок перебував у першому, який під`їхав поряд до автомобіля, який зупинили. Свідок побачив як ОСОБА_1 намагався пересісти на заднє сидіння автомобілю, адже він як раз перебував між переднім та заднім сидіннями, при цьому його ноги ще перебували на сидінні водія. Також свідок вказав, що якість відеозапису пов`язана з несправністю техніки, адже вчасно не увімкнувся ліхтарик.

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що працює заступником командира роти УПП в Запорізькій області, 21 квітня 2025 року виконував обов`язки командира роти. Отримали повідомлення про те, що десь в районі вул. М. Корищенка затримали компанію людей, одного з них доставили до відділення поліції. Потім побачили автомобіль, який їхав під час комендантської години, який вирішили зупинити для з`ясування причин порушення. Маючи досвід того, що водії з метою уникнення відповідальності часто намагаються пересісти з водійського сидіння, вони одразу під`їхали до автомобіля, що зупинився, з боку водія, увімкнули відеозапис на мобільному телефоні, та побачили, як ОСОБА_1 перелазить з водійського сидіння назад. Відео з бодікамери погане, бо спалах не спрацював, натомість свідок знімав події на свій мобільний телефон та на цьому відеозаписі чітко бачити, як ОСОБА_1 перелазить на заднє сидіння та як раз перебуває між переднім та заднім сидіннями. Чому вказаний відеозапис не був залучений до матеріалів справи не знає, бо він особисто протокол не складав. Після зупинки різні учасники події стверджували, що саме вони керували автомобілем.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що працює інспектором УПП в Запорізькій області. 21 квітня 2025 року після 01.00 години зупинили автомобіль Mitsubishi Pajero, який зупинився не на першу вимогу, але все ж згодом зупинився. Свідок перебував в автомобілі, що під`їхав позаду зупиненого авто, та бачив, що автомобіль після зупинки хитався. Коли свідок підійшов, то ОСОБА_1 вже був на задньому сидінні, а на передньому пасажирському сидінні був пасажир, натомість працівники іншого екіпажу бачили як саме ОСОБА_1 переліз назад, адже вони раніше підійшли до автомобіля. Після зупинки всі з автомобілю вийшли, поводились агресивно, кричали. Один з присутніх стверджував, що за кремом був саме він.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює інспектором УПП в Запорізькій області. У зв`язку з порушенням комендантської години був зупинений автомобіль, який спочатку вимогу про зупинку проігнорував, натомість потім зупинився. Свідок перебувала в автомобілі, що під`їхав позаду зупиненого, інший автомобіль з працівниками поліції під`їхав збоку. Коли автомобіль зупинився, то по силуетам через заднє скло автомобілю побачили, що хтось пересідає. Хто був за кермом бачили працівники іншого екіпажу, тому водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, від чого він відмовився, вказуючи, що не керував автомобілем. Інший чоловік стверджував, що за кремом був саме він. Причин недолучення до матеріалів справи відеозапису, який був зроблений першим екіпажем, свідок не пояснила. Також, свідок зазначила, що при затриманні ОСОБА_1 запропонували правничу допомогу, від якої він відмовився.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що перебуває у дружніх стосунках із ОСОБА_1 . Вночі вони відпочивали на вул. М. Корищенка під час дії комендантської години, побачили, як їх знайомого забрали працівники поліції, після чого вирішили поїхати до відділення поліції. Біля відділення поліції дочекались свого знайомого, після чого свідок вирішив усіх розвести по домівках. Коли автомобіль зупинили працівники поліції, свідок, оскільки була комендантська година, він не мав права керування транспортними засобами, вирішив пересісти на заднє сидіння. Після того як усі вийшли працівники поліції почали стверджувати, що за кремом був ОСОБА_1 , а коли до ОСОБА_1 почали застосовувати силу, то свідок вирішив зізнатись, що за кермом був саме він.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника – адвоката Трачука О.В., та доводи захисника – адвоката Патяка А.С. при апеляційному розгляді правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Перевіряючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та не був водієм, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Суд першої інстанції належним чином перевірив вказані доводи та спростував їх в оскаржуваній постанові з посиланням на досліджені докази.

Суд обґрунтовано послався на відеозапис, детально описавши його зміст, яким така версія сторони спростовується.

Зокрема суд звернув увагу на те, що з долученого до протоколу відеозапису убачається, що працівники поліції зупиняють автомобіль Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому один з автомобілів одразу під`їжджає паралельно з боку водія до автомобілю, інший зупиняється позаду. Далі можна побачити, як один з працівників поліції з автомобілю, який зупинився поряд, на мобільний телефон проводить відеозйомку через вікно автомобілю Mitsubishi Pajero. При цьому працівники поліції вказують, що один з тих, хто перебуває в автомобілі та сидить на руках у когось, зайвий, та щоб він вилазив. Через те, що світло ліхтарика відбивається від вікна автомобілю, чітко побачити, що відбувається в автомобілі неможливо, але можна побачити, що один з людей перебуває між переднім та заднім сидіннями автомобілю. На питання щодо причин зупинки, працівник поліції вказує на те, зупинка здійснена у зв`язку з пересування під час комендантської години. Деякі особи, що вийшли з автомобілю, поводяться агресивно, кричать. Один з них повторює: «Все, я был за рулем» (мовою оригіналу), інший каже «никто не был за рулем». На питання працівника поліції « ОСОБА_7 , огляд будете проходити на стан алкогольного сп`яніння?» (час запису 12.48, час камери 02.02.45), дружина ОСОБА_1 відповідає за нього, що він не керував автомобілем, тож не буде проходити огляд. Інші втручаються в роботу працівників поліції. ОСОБА_1 при цьому згоду на проходження огляду не висловлює. Дружина ОСОБА_1 нецензурно лається на адресу працівників поліції та штовхає поліцейського, після чого вказує, що викликає швидку медичну допомогу. Працівники поліції затримують ОСОБА_1 , після чого доставляють до відділення поліції. У відділенні поліції працівником поліції ОСОБА_8 повідомлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 повідомляє, що пройшов би огляд, якщо б був за кермом, та продовжує стверджувати, що за кермом не був. На повторну пропозицію пройти огляд. ОСОБА_1 не відповідає, вказує, що працівники поліції його побили, дали йому пляшку горілки, щоб він випив. На повторні пропозиції пройти огляд, ОСОБА_1 стверджує, що йому тільки-но працівники поліції заливали горілку. Працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 , що такі дії будуть розцінені як відмова від проходження огляду, та буде складено протокол, після цього ОСОБА_1 роз`яснили права. Також працівниками поліції з`ясовується у ОСОБА_1 , чи потрібен йому адвокат з ЦБВПД, на що ОСОБА_1 вказує, що ні. Водночас працівник поліції сповіщає до ЦБВПД про затримання ОСОБА_1 . О 02.32 годині (час запису 01.13) до відділення поліції прибувають працівники швидкої медичної допомоги. Після огляду ОСОБА_1 лікар повідомляє працівнику поліції, що з ОСОБА_1 все добре. Потім ОСОБА_1 стверджує, що у нього вкрали гроші. Далі триває процес складання протоколу про адміністративне правопорушення.

З відеозапису убачається, що працівники поліції встановили, що за кермом автомобілю перебував саме ОСОБА_1 .

Це підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які узгоджуються між собою та з іншими доказами.

Об`єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає.

Суд обґрунтовано не прийняв показання свідка ОСОБА_6 про те, що за кермом транспортного засобу був саме він, оскільки останній є приятелем ОСОБА_1 , тобто особою, яка зацікавлена у сприятливому для ОСОБА_1 вирішенні справи. При цьому свідок повідомив, що особисто він посвідчення водія не має.

З відеозапису убачається, що присутні в автомобілі особи з оточення ОСОБА_1 (у якого працівниками поліції були виявлені ознаки сп`яніння) в агресивній формі намагались переконати працівників поліції в тому, що за кермом перебував не ОСОБА_1 .

Така поведінка, на думку суду апеляційної інстанції, пояснюється бажанням вказаних осіб, які в вочевидь є приятелями ОСОБА_1 та наближеними до нього особами, сприяти уникненню останнім від передбаченої законом відповідальності.

При цьому упередженого ставлення по відношенню до ОСОБА_1 з боку працівників поліції, як про це стверджує сторона захисту, не убачається.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що у працівників поліції була якась особиста зацікавленість у притягненні до відповідальності саме ОСОБА_1 , в матеріалах справи немає. Думка сторони захисту з зазначеного приводу є непереконливою.

З приводу твердження апелянта про те, що при фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, а також при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не були залучені двоє свідків, відповідно дані про них не були внесені до протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, те, що в цьому випадку не були залучені свідки, проте, велась відеофіксація, вимогам закону не суперечить.

Доводи апелянта про те, що працівники поліції не пояснили причину зупинки автомобіля, не є слушними.

Відповідно до положень п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Поліцейський, згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

Більш того, в Україні діє правовий режим воєнного стану.

З матеріалів справи убачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався під час комендантської години, про що при зупинці транспортного засобу працівниками поліції було повідомлено. .

Із долученого до матеріалів справи відеозапису убачається, що працівники поліції діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про правовий режим воєнного стану», а тому доводи апелянта щодо незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними.

Стосовно доводів апелянта про не дотримання працівниками поліції вимог діючого законодавства в частині направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння, тому ОСОБА_1 не може вважатися таким, що був направлений на відповідний огляд до медичного закладу, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Згідно з матеріалами справи, в тому числі і відеозапису події, убачається, що у ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, та останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, після відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на місці зупинки за допомогою технічного приладу, працівниками поліції запропоновано водію пройти огляд в медичному закладі. Як вже було зазначено, поведінка ОСОБА_1 свідчила про явне ухилення від проходження огляду у встановленому законом порядку.

У відповідності до положень статті 130 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського, є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21, п.76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі № 990SCGC/9/25).

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Версія сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, на думку суду апеляційної інстанції не є переконливою та спростовується вищевказаними доказами в т.ч. відеозаписом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано, що поведінка ОСОБА_1 свідчила про відмову від проходження огляду.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не висловлював однозначної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а відчувши на собі тиск зі сторони поліцейських як фізичний (перебував у кайданках, застосування сили з боку працівників поліції) так і психологічний, зазначив: «якщо мене погрузите (в автомобіль), то везіть на освідування (медичний заклад)».

З дослідженого судом відеозапису убачається, що протягом всього часу спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, його поведінка свідчила саме про ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Доводи апелянта про те, що всупереч вимогам закону, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння не на місці зупинки транспортного засобу, а в приміщенні відділку поліції, куди він був доставлений поліцейськими в кайданках шляхом застосування фізичної сили, також є безпідставними.

Згідно з відеозаписом події, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а в подальшому і у відділенні поліції, куди ОСОБА_1 було доставлено через його неправомірну поведінку.

Також не знайшли свого підтвердження доводи, про те, що поліцейськими при оформленні матеріалів адміністративного правопорушення було порушено право на захист ОСОБА_1 .

Відеозаписом зафіксовано, що на прохання ОСОБА_1 працівникам поліції була викликана ШМД та здійснено виклик правничої допомоги.

Надаючи оцінку показанням свідків – працівників поліції: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які здійснювали затримання ОСОБА_1 та оформлення матеріалів адміністративної справи щодо останнього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Свідок ОСОБА_2 , серед іншого зазначив, що бачив, як ОСОБА_1 намагався пересісти на заднє сидіння автомобілю, адже він як раз перебував між переднім та заднім сидіннями, при цьому ноги ще перебували на сидінні водія. Такі ж пояснення надані і свідком ОСОБА_3 . Крім того, свідки зазначали, що після зупинки автомобілю різні учасники стверджували, що саме вони керували автомобілем.

Працівники поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , повідомили, що вони під`їхали на своєму службовому авто позаду зупиненого транспортного засобу та бачили, що зупинений автомобіль хитається, коли вони підійшли, то ОСОБА_1 вже був на задньому сидінні, а на передньому пасажирському сидінні був пасажир.

Як зазначено вище, показання свідка ОСОБА_6 суд першої інстанції обґрунтовано оцінив критично, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП і наклав на правопорушника стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Проте, санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на водіїв поряд зі штрафом адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника – адвоката Трачука О.В. залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 336/4304/25