Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №492/624/23 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/624/23

провадження № 2/492/7/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання – Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, вимоги якого в подальшому зменшив, до відповідачки про стягнення в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації частини вартості майна та судових витрат, посилаючись на те, що з 09 листопада 1997 року сторони перебували у шлюбі, який 13 лютого 2018 року було розірвано. У період шлюбу за спільні кошти подружжя придбало житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 205358,90 грн., розташований на земельній ділянці, площею 0,1816 га (кадастровий номер 5120485200:02:001:0249), вартістю 17165,11 грн., для обслуговування вказаного будинку. Посилаючись на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя і частки є рівними, оскільки майно придбано у період шлюбу, позивач просив суд у порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з відповідачки на користь позивача грошову компенсацію вартості частки вказаного майна у розмірі 111262,00 грн.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, але до суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої просив суд здійснити розгляд справи по суті за його відсутності та за відсутності позивача, зменшені позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, але до суду від представника відповідачки надійшла заява, згідно якої просив суд здійснити розгляд справи по суті за його відсутності та за відсутності відповідачки, зменшені позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням частини 3 статті 211 ЦПК України, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, суд приймає визнання відповідачкою позову, і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов`язані з розподілом майна подружжя, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися СК України та ЦК України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_1 (а. с. 5) та ОСОБА_2 (а. с. 45-46) шлюб, який зареєстровано 09 листопада 1997 року, актовий запис № 13, розірвано 13 лютого 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 13 лютого 2018 року, виданого Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а. с. 6), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00039684552 від 16 травня 2023 року (а. с. 8).

За час шлюбу сторони на ім`я ОСОБА_2 , відповідачки у справі, 13 листопада 2003 року придбали житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянціплощею 0,1816 га (кадастровий номер 5120485200:02:001:0249), що підтверджується договором купівлі-продажу від 13 листопада 2003 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2302242 від 16 грудня 2003 року, технічним паспортом (а. с. 47-48, 49, 50, 51). Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 09 грудня 2023 року, вартість вказаного будинку складає 205358,90 грн. та вартість вказаної земельної ділянки складає 17165,11 грн. (а. с. 73-74, 102-103).

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19, пункт 21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до чинного законодавства загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об`єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.

Згідно з статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В силу статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання) майна за час шлюбу, крім випадків встановлених законом або договором.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка чи дружину, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.

Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень статті 63 СК України.

Згідно з статтею 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до вимог статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартира, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Згідно з частиною 4 статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Судовий захист цивільних прав та інтересів, шляхом визнання відповідного права, гарантується статтею 16 ЦК України відповідно до якої кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що сторони з 09 листопада 1997 року по 13 лютого 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано майно: житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 205358,90 грн., розташований на земельній ділянці, площею 0,1816 га (кадастровий номер 5120485200:02:001:0249), вартістю 17165,11 грн., для обслуговування вказаного будинку, яке зареєстровано за ОСОБА_2 , відповідачкою у справі.

Судом встановлено, що вказані житловий будинок та земельна ділянка, які зареєстровані за ОСОБА_2 , відповідачкою у справі, набуті у власність сторонами у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти, а тому вказане нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя.

Зі зменшених позовних вимог вбачається, що позивач просив стягнути з відповідачки грошову компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності на вказані житловий будинок та земельну ділянку у розмірі 111262,00 грн.

Відповідачка надала свою згоду на присудження позивачу грошової компенсації у розмірі 111262,00 грн. замість його частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, а саме на вказані житловий будинок та земельну ділянку.

Судом встановлено, що позивач просив суд стягнути з відповідачки грошову компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності на вказане нерухоме майно, набуті під час шлюбу та відповідачка не заперечує проти такого присудження.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, визнання позову зі сторони відповідачки, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позов обґрунтований, а викладені позивачем у позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду (2023 рік) із вказаним позовом, оскільки оплата судового збору у сумі 1215,00 грн. підтверджена платіжною інструкцією кредитного переказу готівки № 5 від 21 червня 2025 року (а. с. 1).

Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 15, 19, 44, 48, 76-81, 89, 95, 128, 133, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію 1/2 частки вартості житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 0,1816 га (кадастровий номер 5120485200:02:001:0249), що складає 111262 (сто одинадцять тисяч двісті шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1215 (одна тисяча двісті п`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.