Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №362/4708/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4708/25

Провадження № 2/362/1609/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

з участю секретаря судового засідання Рицької Г.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача понесені нею додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 30 691,46 грн., що безпосередньо пов`язана із лікуванням дитини, в підтвердження чого надалу суду ряд пимьсових доказів.

Ухвалою від 18.08.2025 р. розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за місцем проживання, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом достовірно встановлено, що 03.03.2017 р. набуло чинності рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.02.2017 р. у справі №362/6098/16, яким шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано; визначено місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю.

14.07.2020 р. наказом Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі №362/3407/20, провадження №2-н/362/254/20, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання дітей аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину починаючи з 01.07.2020 р. до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

28.08.2020 р. відкрито виконавче провадження № 62898408 за наказом №2-н/362/254/20.

21.10.2020 р. ОСОБА_4 змінила своє прізвище на ОСОБА_7 , що засвідчено свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 21.10.2020 р.

09.10.2021 р. повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області видано свідоцтва про народження ОСОБА_8 та ОСОБА_6 із прізвищами ОСОБА_7 .

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотні значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

При цьому такі кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналіз норми ч. 1 ст. 185 СК України вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Приблизний перелік особливих обставин міститься в ч. 1 ст. 185 СК України.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що участь у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину, а також повинен обґрунтовуватись відповідними документами. На відміну від аліментів, додаткові витрати носять несталий характер та пов`язані не з питання належного матеріального утримання дитини, а з передбачуваними/або не передбачуваними особливими обставинами того з батьків, з яким проживає дитина у зв`язку з хворобою, зокрема.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Верховний Суд зауважує, що до таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на якусь хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні особою, яка пред`явила такий позов (постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 р. у справі №501/5060/15-ц, від 14 січня 2019 р. у справі №751/4312/16-ц).

У постанові від 08 грудня 2021 р. у справі № 607/12170/20 КЦС ВС виснував про хворобу дитини як особливу обставину, що потребує додаткових витрат. У цій справі дитині було рекомендовано спеціальний режим харчування. Суд вказав, що садочки комунальної власності не можуть забезпечити необхідного харчування, тому витрати на відвідування дитиною приватного дитячого садочка є додатковими витратами й не належать до основних, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок аліментів.

У постанові від 04 грудня 2019 р. у справі № 320/383/19 КЦС ВС зробив висновок, що додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.

Крім того, Верховний Суд у даній постанові роз`яснює, що присуджений розмір додаткових витрат на дитину не є незмінним, адже відповідач не позбавлений права звернутися до суду із позовом про зменшення розміру присуджених до стягнення з нього додаткових витрат на утримання дитини після істотної зміни або припинення обставин (одужання або істотне покращення стану здоров`я його дитини), які стали підставою для задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 14.01.2019 р. у справі № 751/4312/16-ц (провадження № 61-9737св18) вказано, що «вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.»

Суд при визначенні розміру додаткових витрат може стягнути з відповідача й більшу частину понесених позивачем додаткових витрат на утримання дитини, враховуючи матеріальне становище сторін та відсутність у позивача можливості отримувати самостійний дохід у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дитиною, про це міститься посилання в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі №607/1909/16-ц (провадження № 61-16647св18).

Суд доходить до висновку, що додаткові витрати слід стягувати виходячи з доказів фактично понесених витрат. Це пояснюється складністю доведення необхідності стягнення додаткових витрат в майбутньому (наперед). Періодична, постійна виплата додаткових витрат присуджується зазвичай у разі, якщо дитина має хронічні захворювання, потребує постійного лікування, специфічного догляду.

Враховуючи те, що стороною позивача надано докази на підтвердження того, що додаткові витрати пов`язані виключно з хворобою дитини як особливої обставини, що потребує додаткових витрат, а акож обґрунтовано найденими та допустими доказами розмір таких витрат, суд приходить до обгрнутованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 223, 258, 265, 279, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткові витрати на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30 691,46 (тридцять тисяч шістсот дев`яносто одна) грн. 46 (сорок шість) коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 10 (десять) коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко