Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №570/4176/23 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4176/23

Номер провадження 2/570/32/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

представника позивачки - адвоката Мороз Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинковолодіння та земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

З урахуванням заяви від 12.01.2026 про уточнення позовних вимог (зміну предмета позову) представник позивачки просить суд ухвалити рішення, яким поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши в натурі, в окремий об`єкт нерухомого майна, належних ОСОБА_1 3/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: - відкриту веранду “а2” (1); - кухню 1-1 (1-1 та 1-2) площею 13,1 кв.м.; - санвузол 1-3 площею 3,1 кв.м.; - житлову 1-4 площею 10, 8 кв.м.; - житлову 1-5 площею 15, 1 кв.м.; - коридор 1-2 (1-8) площею 5,9 кв.м. загальною площею приміщень 48, 0 кв.м., в тому числі житловою 25,9 кв.м.; - сарай-літню кухню “Б”; - сарай “б” ; - погріб “Г”; - вбиральню “Д”; - 3/4 частини огорожі №1. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відступ від розміру її ідеальної частки в сумі 29 938 гривень. Припинити право спільної часткової власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5624689800020140056, виділивши в натурі належну ОСОБА_1 1/2 частини земельної ділянки, у відповідності до Додатку №6 Висновку №40/24 судового експерта ОСОБА_3 , для другого співвласника, а саме: надати частину земельної ділянки площею 0,0595 га (595 кв.м.) з геометричними розмірами про периметру за годинниковою стрілкою, починаючи з верхнього лівого кута по лінії поділу: 11,26 (м); далі по лінії поділу будинку: 3,55; 0,60; 3,60; 0,51; 3,05 (м); далі по лінії поділу: 2,12; 6,15; 13,88; 12,51 (м); далі по межі: 9,38; 4,36; 2,72; 26,20; 2,70; 13,60 (м), зображеної білим кольором із зеленим вкрапленням на Плані земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Встановити земельний сервітут площею 0,0015 га на земельній ділянці, яку запропоновано першому співвласнику ОСОБА_2 у відповідності до Додатку №6 Висновку №40/24 судового експерта ОСОБА_3 . Геометричні розміри земельного сервітуту: по периметру за годинниковою стрілкою, починаючи з верхнього лівого кута: 0,81; 7,44; 1,90; 8,27; 1,79 (м) (Додаток №6). Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5624689800020140056.

03.08.2023 року позивачка в особі представника адвоката Мороз Л.С. звернулася до суду з позовом про поділ будинковолодіння та земельної ділянки.

10.08.2026 р. провадження у справі було відкрито, підготовче судове засідання призначене на 15.09.2023 р.

15.09.2023 р. від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи. Надав суду копію висновку про можливість поділу майна.

15.09.2023 р. від представника позивачки надійшло клопотання про призначення експертизи.

В наступне засідання 07.11.2023 р. відповідач не з`явився, не повідомив суд причини неявки.

08.12.2023 р., за клопотанням представників сторін, розгляд справи відкладено на 24.01.2024 р.

24.01.2024 р. судове засідання не відбулося.

07.03.2024 р. судове засідання було відкладене за клопотанням представника позивачки (перебування на лікуванні).

10.04.2024 р. судове засідання було відкладене за клопотанням представника позивачки (перебування на лікуванні).

23.05.2024 р. судом була призначена експертиза, провадження у справ зупинено.

13.10.2025 р. до суду надійшов висновок експерта.

15.10.2025 р. провадження у справі поновлено, справа призначена на 25.11.2025 р.

24.11.2025 р. до суду надійшла заява від представника позивачки про відкладення розгляду справи для уточнення позовних вимог.

Справа призначена на 12.01.2026 р.

12.01.2026 р. суду була подана заява про уточнення позовних вимог (зміну предмета позову).

12.01.2026 р. відповідачем до суду була подана заява про відкладення розгляду справи. Ця заява не підписана електронним цифровим підписом.

12.01.2026 р. представником відповідача до суду була подана заява про відкладення розгляду справи. До справи додана фотокопія довідки про те, що відповідач перебуває в лавах ЗСУ. Ця заява не підписана електронним цифровим підписом.

Наступне засідання визначене на 10.03.2026 р.

З часу подання заяви про зміну предмета позову 12.01.2026 року, і до часу чергового призначення справи 10.03.2026 р., у відповідача та його представника було достатньо часу для подачі письмових пояснень, долучення доказів, проте таким правом вони не скористалися.

Додатково суд зауважив, що з 19 жовтня 2023 року адвокати в Україні зобов`язані зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС). Цей обов`язок стосується всіх, хто здійснює адвокатську діяльність. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система в забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС. Суд повертає заяву про забезпечення позову (ч. 10 ст. 153 ЦПК України), заяву (клопотання, заперечення) (ч. 4 ст. 183 ЦПК України), заявнику без розгляду у разі, якщо вона подана особою, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. У справі № 227/477/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що відправлення заявником документа та його отримання судом не обов`язково є одномоментною подією та може не збігатися у часі. Суд зазначив, що для правильного обрахування строку визначальним є саме момент відправлення відповідного документа заявником за допомогою електронних засобів.

Зважаючи на наведене суд зобов`язав представника відповідача адвоката Стрілу В.В. надати суду докази реєстрації в електронному суді, та підключитися до справи № 570/4176/23 в електронному суді.

Проте вимоги суду представником відповідача були проігноровані.

Суд звертає увагу на наступне.

Щодо заяви адвоката.

У постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, в якій апеляційну скаргу було повернуто з мотивів відсутності підпису особи, яка її подала, Велика Палата Верховного Суду висловила таку правову позицію:

«12.1. Законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми "Електронний суд" та "Електронний кабінет", або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

12.2. Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

12.3. Наведені висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку».

Тобто Велика Палата Верховного Суду чітко окреслила, що для адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки передбачено звернення до суду:

1) в письмовій формі;

2) в електронному вигляді з використанням сервісу "Електронний суд", розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з використанням власного електронного підпису.

У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 990/52/24 Велика Палата Верховного Суду висловила таку правову позицію:

«76. Отож, на переконання Великої Палати, адвокати мають подавати до суду процесуальні документи в електронній формі лише з використанням підсистеми "Електронний суд", а не шляхом їх надсилання електронною поштою з використанням кваліфікованого електронного підпису».

Щодо заяви відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Статтею 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Тому суд не приймає до уваги як заяву відповідача та представника відповідача від 12.01.2026 року, так і додані до неї письмові докази.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позов з підстав, що у ньому викладені. Просить суд поділити будинковолодіння та земельну ділянку згідно варіанту, що викладений у заяві від 12.01.2026 року.

Позивачка на розгляд справи не з`явилася.

Відповідач та його представник в судові засідання повторно не з`явилися. В підготовчому судовому засіданні, яке проводилося раніше відповідач заявив що будинок поділений, а тому не розуміє, чому позивачка подала позов.

Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання, відповідач та його представник є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідач та його представник мали можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторін не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без їх участі.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь відповідача та його представника не є обов`язковою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Обставини, встановлені при розгляді справи.

Згідно договору дарування від 19.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального Рівненської області округу Омельяненко І.В., позивачка ОСОБА_4 прийняла в дар від своєї матері ОСОБА_5 3/4 частини житлового будинку з відповідними господарчими та побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частину земельної ділянки за вказаною адресою, на якій розташоване зазначене будинковолодіння. До складу цілого будинковолодіння входять: один одноповерховий цегляний житловий будинок загальною площею 79,8 кв.м., житловою площею 49 кв.м., сарай (літня кухня), сарай, сарай, погріб, вбиральня, огорожа. Відчужувана за вказаним договором 1/2 частина земельної ділянки з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка, кадастровий номер 5624689800020140056 належала Дарувальниці на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯЗ №281965, виданого Шубківською сільською радою Рівненського району Рівненської області 16.06.2009. Загальна площа цілої земельної ділянки становить 0,1191 га. Право власності на вказане майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Співвласником іншої 1/4 частини будинковолодіння з господарськими будівлями та 1/2 частини земельної ділянки за вказаною адресою є рідний брат позивачки - ОСОБА_2 , відповідач у справі.

Будинок побудований у 1976 році.

На виконання ухвали суду експертом Сапуновою А. була проведена судова будівельно-технічна експертиза.

Експертом розглядався житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами станом на 02.02.1991 – час прийняття у спадщину ОСОБА_6 1/4 частини зазначеного майна (технічний паспорт на а.с. 20-22) та аналогічним переліком будівель та споруд, що були станом на 19.04.2016 – час прийняття у дар позивачкою ОСОБА_7 3/4 частини майна.

На час проведення експертизи загальна площа будинку складає: загальна 78,2 м2 (раніше була 79,8 м2), житлова 48,3 м2 (раніше була 49,0 м2) – сторінка 10 експертизи, а.с. 129, зворотна сторона.

У висновку експерта від 30.09.2025 року № 20/24 зазначається, що враховуючи технічні характеристики житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , планування приміщень у будинку, порядок користування, що склався, розташування господарських будівель та споруд на земельній ділянці, експертом пропонується варіант поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, між співвласниками, з відхиленням від ідеальних часток 1/4 до 3/4 (Додаток №2).

Крім того, у висновку експерта зазначається, що відповідно до вище запропонованого варіанту поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, наявна технічна можливість провести поділ земельної ділянки площею 0,1191 з кадастровим номером 5624689800:02:014:0056, між двома співвласниками у співвідношенні часток: 1/2 до 1/2 за адресою: АДРЕСА_3 . Для можливості доступу до входу до будинку та для ремонту та обслуговування стіни 2-х поверхового будинку “А-2”, для першого співвласника встановити земельний сервітут площею 0,0024 га на земельній ділянці, яку запропоновано другому співвласнику. Геометричні розміри земельного сервітуту: по периметру за годинниковою стрілкою, починаючи з верхнього лівого кута: 9,96; 2,00; 2,00; 11,96; 2,00 (м) (Додаток №7).

Експерт зазначає, що між співвласниками вже встановлений порядок користування житловим будинком (а.с. 132), сам будинок вже фактично розділено (а.с. 133).

Згідно додатків до експертизи: № 2 План будинку садибного типу «А-1» на час набуття сторонами у власність (а.с. 147) та № 9 План будинку садибного типу «А-1», який є на даний час (а.с. 173) вбачається, що до будинку була зроблена прибудова, а також було зроблено перепланування кімнат та їх перебудова.

Це також підтверджується експертом у розділі «Дослідження» - аркуші 4-8 експертизи, а.с. 127-130.

Експерт зазначає, що нею розглядався житловий будинок з переліком будівель і споруд, які були станом на 02.02.1991 р. – час прийняття у спадщину 1/4 частки ОСОБА_8 (технічний паспорт на а.с. 20-22) та аналогічним переліком будівель і споруд, які були станом на 19.01.2016 р. – час укладання договору дарування, прийняття у дар ОСОБА_7 3/4 частки.

На даний час житловий будинок має параметри (додаток №8 до експертизи):

І- відкрита веранда;

1-1– кухня площею 13,1 м2 (раніше: коридор 1-1 площею 6,8 м2 та кухня 1-2 площею 6,8 м2, загальною площею 13,6 м2);

1-2– коридор площею 5,9 м2 (раніше коридор 1-8 площею 5,9 м2);

1-3– санвузол площею 3,1 м2 (раніше комора площею 2,8 м2);

1-4– житлова площею 10,8 м2 (раніше житлова площею 10,8 м2);

1-5– житлова площею 15,1 м2 (раніше житлова площею 15,1 м2);

2-1 (1-1) - санвузол площею 7,8 (раніше веранда І площею 8,5 м2 );

2-2 (1-2) – житлова площею 10,2 м2 (раніше житлова 1-7 площею 10,9 м2 );

2-3 (1-3) – житлова площею 12,2 м2 (раніше житлова 1-6 площею 12,2 м2,

всього площа по приміщеннях 78,2 м2 (раніше загальна площа 79,8 м2 ), в тому числі житлова 48,3 м2 (раніше 49 м2). В дужках зазначена нумерація приміщень за технічним паспортом, виготовленим ФОП ОСОБА_9 станом на 18.10.2018 (додатки 1, 8 до експертизи).

На місці веранди «а1» - прибудова «а1», сарай «В» знесено, перебудовано погріб «Г», зведено відкриту веранду з блоків «а2», документів дозвільного характеру експерту не надано.

Експерт пропонує поділ будинку та господарських будівель і споруд з відхиленням від ідеальних часток – стор. 38 експертизи, а.с. 144 зворотна сторона.

До переліку майна, яке підлягає поділу, входить самочинне будівництво.

Положення законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За нормами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Частиною третьою статті 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Висновки суду.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження. Крім того, суд розглянув усі клопотання учасників справи, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловитись з приводу таких клопотань.

Відтак, суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч. 2, 3 та 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлювалися таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

При розгляді справи встановлено, що до складу нерухомого майна входить самочинно збудоване майно.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15).

У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

В розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), розробленої та затвердженої в установленому порядку проєктної документації (будівельного паспорта), оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18 червня 2007 року № 55, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктом 2.3 зазначеної Інструкції не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Отже, не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Схожі висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21).

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та ін.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21).

Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

За наведеного позов не підлягає до задоволення.

Оскільки суд не знайшов підстав для задоволення позову про полід будинковолодіння, тому відсутні підстави для поділу земельної ділянки.

Щодо розподілу судових витрат.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно висновку експерта, вартість майна, яке пропонувалося виділити позивачці, складає 432 088 грн.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» судовий збір за позовну вимогу майнового характеру станом на час звернення до суду складав 1% від ціни позову, але не менше 1073,60 грн. та не більше 13420 грн.

1% від суми 432 088 грн. складає 4320 грн. 88 коп.

Позивачка сплатила 2241 грн. 30 коп. судового збору (а.с. 5).

Таким чином, з позивачки на користь держави слід стягнути 2079, 58 грн. (4320 грн. 88 коп.-2241 грн. 30 коп.=2079 грн. 58 коп).

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинковолодіння та земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: 101 __(РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір у справі за позовом ОСОБА_1 , Рівненський районний суд Рівненської області, сума – 2079 (дві тисячі сімдесят дев`ять) грн. 58 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Суддя Красовський О.О.