Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №558/636/25 — Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/636/25

номер провадження 2/558/47/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року селище Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., за участю секретаря судового засідання Ковальської Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4854506 від 31 липня 2024 року в розмірі 53475,00 гривень.

В позовній заяві позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі по тексту – ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») вказує про те, що 31 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4854506 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовим ідентифікатором 35999.

Відповідно до кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, кредит надається на строк 360 днів, з 31 липня 2024 року по 25 липня 2025 року, стандартна процентна ставка 1,50% за кожен день користування кредитом. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів. Знижена процентна ставка 0,01% за кожен день користування кредитом застосовується за умов визначених п. 1.4.2 договору. Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , яку відповідач особисто вказала у заяві на отримання кредиту, відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору №210222-1 про організацію переказу коштів від 21 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна».

Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті за договором зобов`язання не виконувала, порядку погашення кредиту не дотримувалась, що стало причиною утворення заборгованості.

31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №31/03/2025 згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі і Кредитним договором укладеним з відповідачем ОСОБА_1 . За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

На момент відступлення прав вимоги заборгованість відповідача ОСОБА_1 складала 30750,00 гривень, а саме: 15000,00 гривень тіла кредиту, 12375,00 гривень процентів та 3375,00 гривень штрафні санкції. Враховуючи, що на момент укладання Договору факторингу №31/03/2025 від 31 березня 2025 року строк договору №4854506 про надання коштів на умовах споживчого кредиту не сплив, позивачем було також здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 116 календарних днів в межах погодженого строку кредитування з 1 квітня 2025 року по 25 липня 2025 року в розмірі 26100,00 гривень. Нараховані відсотки не є штрафними санкціями, а є процентами за користування кредитними коштами, що нараховані в межах строку кредитування, розмір яких визначається договором.

Щодо стягнення з відповідача нарахованих первісним кредитором штрафних санкцій в сумі 3375,00 гривень, то позивач вважає, що згідно вимог Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, штрафні санкції не підлягають стягненню з відповідача.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем не сплачена і складає 53475,00 гривень, з яких: 15000,00 гривень тіла кредиту, 12375,00 гривень процентів нарахованих за користування кредитом первісним кредитором та 26100,00 гривень процентів, нарахованих позивачем за 116 календарних днів, до часу закінчення дії Кредитного договору.

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь 53475,00 гривень заборгованості за кредитним договором, а також здійснити нарахування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення, і стягнути отриману суму інфляційних та 3% річних з ОСОБА_1 . Позивач також просив роз`яснити органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 гривень та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

В судове засідання сторони (їх представники) не з`явились.

Представник позивача до суду подав заяву в якій просив розгляд справи провести без його участі, зазначивши, що позовні вимоги з урахуванням відповіді на відзив та поданих заяв і клопотання підтримує в повному обсязі (а.с. 201, 216).

Суд визнавав за необхідне, щоб представник позивача дав особисті пояснення по суті позовних вимог.

Проте, представник позивача подав до суду заяви в яких просив справу розглянути за наявними у ній матеріалами без його участі.

Оскільки представник позивача висловив свою позицію щодо участі в судовому засіданні та щодо обсягу доказів, якими обґрунтовував позовні вимоги, суд, приходить до висновку про вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив також, що для оформлення кредитного договору відповідач заходить на вебсайт ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі через мобільний додаток «Сredit7», реєструється та створює електронний кабінет, до якого має доступ лише відповідач, в який йому надходить текст кредитного договору та де він має змогу ознайомитися з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, тощо. На підтвердження укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту з ТОВ «Лінеура Україна», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора 35999, який було власноручно введено відповідачем. Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов договору та укладено договір № 4854506 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Представник позивача зазначив також, що на підтвердження обставин щодо відступлення права вимог позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з реєстру боржників, що підписаний керівником та скріплений печаткою товариства, оскільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням Закону України «Про захист персональних даних».

В судовому засіданні 12 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги позивача не визнала та пояснила, що кредитний договір не укладала. Вважає, що такий договір міг бути укладений третіми особами, які скористалися її персональними даними, у зв`язку з чим вона зверталася з заявою в поліцію. Їй зателефонувала невідома особа, яка представилася працівником банку, та якій вона повідомила інформацію про користування банківською карткою.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Музика-Дубравський В.А. подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на неодноразову неявку представника позивача в судове засідання та подачу ним клопотання про розгляд справ за його відсутності, без обґрунтування причин неможливості прийняти участь в судовому засіданні, незважаючи на те, що ухвалами суду від 9 березня, 1 та 27 квітня 2026 року було визнано потрібним, щоб представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» дав особисті пояснення в судовому засіданні по суті позовних вимог.

В судових засіданнях 12 лютого, 1 квітня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Музика-Дубравський В.А. просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відмовити за їх безпідставністю, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Лінеура Україна» було дотримано порядок укладення електронного договору, встановлений ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Лінеура Україна» не було проведено ідентифікацію особи. Матеріали справи не містять підтверджень, що умови договору № 4854506 були акцептовані сторонами, в порядку передбаченому законом, що цей договір підписаний відповідачкою, що її ознайомили і вона погодилась з отриманням грошових коштів на умовах визначних в договорі. Вважає, що електронної ідентифікації особи згідно ст. 14 Закону України «Про електронні довірчі послуги» проведено не було. Крім цього, згідно договору факторингу №31/03/2025 від 30 березня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги, а не право нараховувати проценти за користування кредитом, а тому вимога про стягнення процентів в сумі 26100,00 гривень є необгрунтованою.

Адвокат Музика-Дубравський В.А. зазначив також, що ОСОБА_1 було подано заяву в органи поліції з приводу того, що невідомі особи шляхом зловживання її довірою отримали доступ до її персональних даних та оформили від її імені онлайн кредит та в подальшому вивели дані кошти з її рахунка. На даний час триває досудове слідство.

Про вказані обставини представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Музика-Дубравський В.А. також вказав у відзиві на позовну заяву.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

До позовної заяви позивачем додано клопотання про витребування доказів у якому позивач просив витребувати в АТ «ПУМБ» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 31 липня 2024 року на дану платіжну картку, банком-емітентом якої є АТ «ПУМБ», грошових коштів у сумі 15000,00 гривень за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК».

Таке клопотання позивача було задоволено судом.

В ході розгляду справи сторони (їх представники) інших заяв та/чи клопотань по суті справи до суду не подавали.

Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що 31 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4854506 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у формі електронного документа з використанням електронного підпису, з наданням відповідачу одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 35999, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації (а.с. 24-35). Тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору № 4854506. Вказаний договір разом додатками, Паспортом споживчого кредиту складають єдиний договір. Такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

П. 2 ч. 1 ст. 12 цього Закону визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 1.1 договору № 4854506, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі, шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, що вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до особистого кабінету.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року в справі N 404/502/18 (провадження N 61-8449св19); від 9 вересня 2020 року в справі N 732/670/19 (провадження N 61-7203св20); від 12 січня 2021 року в справі N 524/5556/19 (провадження N 61-16243ск20); від 10 червня 2021 року в справі N 234/7159/20 (провадження N 61-18967св20; від 2 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Таким чином, наявність у кредитному договорі унікальних ідентифікаторів ОСОБА_1 , зокрема РНОКПП, її електронний підпис свідчить про те, що саме відповідачем був укладений вказаний кредитний договір.

Згідно умов договору ТОВ «Лінеура Україна» відповідачу ОСОБА_1 надано грошові кошти в розмірі 15000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності. Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів (п.1.2, п.1.3). Згідно п. 1.4 договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту. Знижена процентна ставка 0,01% за кожен день користування кредитом застосовується за умов визначених п. 1.4.2 договору.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 (п. 2.1).

Підписавши договір, відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з усіма визначеними умовами договору, з умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», актуальна на дату укладення договору редакція яких розміщена на вебсайті, повністю їх розуміє, погоджувався з ними і зобов`язувався неухильно їх дотримуватися (п.п. 9.9 договору).

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало, надало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в межах обумовлених сум, в розмірі 15000,00 гривень, шляхом зарахування 31 липня 2024 року кредитних коштів на банківську платіжну картку № НОМЕР_3 до поточного рахунку відповідача, що відкритий у АТ «ПУМБ».

Зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 210222-1 про організацію переказу коштів від 21 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна» (а.с. 86-90).

Належність банківської картки № НОМЕР_3 відповідачеві ОСОБА_1 та зарахування грошових коштів у розмірі 15000,00 гривень за договором № 4854506 від 31 липня 2024 року на дану платіжну картку підтверджується інформаційною довідкою АТ «ПУМБ». Із змісту довідки вбачається також, що операція на суму 15000,00 гривень 31 липня 2024 року о 15:37:28 проведена з використанням сервісу переказу коштів через АТ «ПУМБ». Між банком та ТОВ «ПАЙТЕК Україна» було укладеного договір відповідно до якого банк надав послуги переказу коштів. В банку наявна лише часткова інформація щодо операції, а саме, що кошти направленні на картку № НОМЕР_3 , яка випущена на ім`я ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) (а.с. 162, 164 ).

Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» в повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку. Як вбачається з наявних у справі письмових доказів відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, у встановлений договором строк не виконала.

Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за кредитом станом на 31 березня 2025 року, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 4854506 від 31 липня 2024 року, що становить 30750,00 гривень, а саме: 15000,00 гривень тіла кредиту, 12375,00 гривень процентів та 3375,00 гривень штрафних санкцій (а.с. 39-40).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст. 530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач передбачені договором обов`язкові платежі по поверненню суми позики та відсотків за користування позикою у встановлені строки не сплачував, чим порушив умови договору.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що 31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №31/03/25, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 75-84).

Відповідно до п.1.1 Договору факторингу №31/03/25 фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1, та є невід`ємною частиною договору.

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді за договором факторингу №31/03/25 від 31 березня 2025 року, підтверджує факт переходу від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору факторингу (а.с. 84).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 31 березня 2025 року до Договору факторингу, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 30750,00 гривень, з яких: 15000,00 гривень тіла кредиту, 12375,00 гривень процентів та 3375,00 гривень штрафних санкцій (а.с. 44).

Про відступлення права вимоги ОСОБА_1 повідомлялася позивачем шляхом відправлення повідомлення на зазначений під час укладення кредитного договору в анкеті боржника телефонний номер (а.с. 37).

Згідно з наданим ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» розрахунком заборгованості, позивачем в межах строку дії договору № 4854506 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в період з 1 квітня 2025 року по 25 липня 2025 року (за 116 календарні дні) було також нараховано проценти за користування грошовими коштами за ставкою визначеною п. 1.4.1 договору в розмірі 26100,00 гривень (а.с. 41-42).

Нараховані відсотки не є штрафними санкціями, а є процентами за користування кредитними коштами, що нараховані в межах строку кредитування, розмір яких визначається договором.

Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 38475,00 гривень, з них: 12375,00 гривень - відсотки, що нараховані первісним кредитором, та 26100,00 гривень - відсотки, що нараховані позивачем в межах строку кредитування за період з 1 квітня 2025 року по 25 липня 2025 року.

Відповідач ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті процентів, на загальну суму 53475,00 гривень.

ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості приймається судом як достовірний, оскільки підтверджений документально.

Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку фінансовій установі не повернуті. Тож відповідач не виконала обов`язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених доказів по справі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №4854506 від 31 липня 2024 року в розмірі 53475,00 гривень.

З пояснень представника відповідача, а також із відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечує будь-які правовідносини між нею та ТОВ «Лінеура Україна».

Проте, відповідач ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження вказаних обставин про те, що кредитного договору вона не укладала, що кредитних коштів не отримувала, оскільки в судовому засіданні було встановлено належність банківської картки № НОМЕР_3 відповідачеві ОСОБА_1 та зарахування грошових коштів у розмірі 15000,00 гривень за договором № 4854506 від 31 липня 2024 року на таку платіжну картку.

В судовому засіданні відповідач пояснила також, що мав місце випадок, коли вона по телефону повідомила свої анкетні дані та номер картки невідомій особі.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_1 20 вересня 2024 року було відкрите кримінальне провадження за ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом того, що 19 вересня 2024 року надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 31 липня 2024 року приблизно о 15 годині, невідомі особи, зловживаючи її довірою, отримали доступ до її персональних даних та оформили від її імені онлайн кредит та в подальшому кредитні кошти в сумі 15000,00 гривень перевели на її банківський рахунок НОМЕР_4 , з якого здійснили два перекази грошових коштів на загальну суму 10900,00 гривень, які перевели на банківську картку № НОМЕР_5 (а.с. 115).

Проте, на час розгляду справи даних про оголошення підозри певній особі у вказаному кримінальному провадженні чи ухвалення обвинувального вироку суду, відповідачем не надано та в судовому засіданні не встановлено.

Щодо вимог позивача про нарахувування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних витрат і 3% річних, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 31 липня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.

Позивачем понесені судові витрати, що складають 2422,40 гривень судового збору, сплаченого на час подання до суду позовної заяви (а.с. 1), та 10000,00 гривень витрат на надання професійної правничої допомоги.

Понесення позивачем витрат на надання професійної правничої допомоги підтверджується: копією договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; ордером на надання правничої допомоги серія АІ № 2000016, заявкою № 10798 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; рахунком на оплату до договору про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; актом № 10798 від 22 вересня 2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача ОСОБА_1 витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2422,40 гривень (а.с. 1) та 10000,00 гривень витрат на надання професійної правничої допомоги, оскільки понесення таких витрат позивачем підтверджено документально.

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору немає.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 514, 516, 525, 526, 530, 553, 554, 1046, 1048,1049 ЦК України.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 512, 516, 526, 625, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 247, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором №4854506 від 31 липня 2024 року в розмірі 53475 (П`ятдесят три тисячі чотириста сімдесят п`ять) гривень, що складається з: 15000,00 гривень заборгованості за основною сумою боргу; 38475,00 гривень процентів, нарахованих за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 2422,40 гривень сплаченого судового збору та 10000,00 гривень витрат на надання професійної правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 11 травня 2026 року.