Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №340/5476/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5476/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через адвоката Шепілова О.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, з якої у липні 2025 року звільнений у відставку за станом здоров`я. Під час проходження військової служби у жовтні 2023 року позивач отримав тяжке порання, пов`язане із захистом Батьківщини, та проходив лікування в медичних закладах на території України та за кордоном у Данії. Позивач стверджує, що має право на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць за час перебування на лікуванні у період з 01.11.2023 року по 27.12.2024 року та за час перебування у відпустці за станом здоров`я у період з 28.12.2024 року по 10.07.2025 року. Відповідач не виплатив йому таку додаткову винагороду. Тому представник позивача просить суд:

- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., не у повному розмірі за період з 01.11.2023 року по 10.07.2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн. за період з 01.11.2023 року по 10.07.2025 року, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди.

Ухвалою судді від 15.08.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що військова частина НОМЕР_2 виплатила ОСОБА_1 додаткову винагороду за час його перебування на стаціонарному лікуванні за період з 27.10.2023 року по 11.12.2023 року. Документи про перебування позивача на стаціонарному лікуванні за інші періоди до військової частини не надходили, а відпустка для лікування після тяжкого поранення позивачу не надавалася. Відповідач стверджує, що підстави для нарахування та виплати позивачу такої додаткової винагороди за час перебування його на лікуванні за кодоном у Данії відсутні, оскільки у наданих позивачем медичних документах не зазначено, що він проходив саме стаціонарне лікування. Загальний час перебування позивача на лікуванні у закладах охорони здоров`я перевищив 12 місяців поспіль, тому він не має права на отримання додаткової винагороди за час перебування на лікуванні понад цей термін.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позову та зазначав, що обов`язок збирати необхідні документи щодо проходження військовослужбовцем стаціонарного лікування покладено на посадових осіб військової частини. Зазначив, що з 13.12.2023 року по 09.12.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Данії та надсилав підтверджуючі медичні документи до військової частини НОМЕР_2 . Втім відповідач не виплатив позивачу додаткову винагороду за період його лікування за кордоном. Службові особи військової частини НОМЕР_2 запевнили позивача, що у період з 28.12.2024 року по 10.07.2025 року він обліковувався як військовослужбовець, який перебуває у відпустці для лікування після тяжкого поранення. За цей період відповідач також не виплатив позивачу додаткову винагороду.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 з червня 2022 року проходив військову службу в Збройних Силах України за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

У січні 2023 року він призначений на посаду командира 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 26.10.2023 року в районі населеного пункту Роботино Запорізької області під час виконання бойового завдання у складі сил та засобів НОМЕР_5 АК ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " отримав поранення (вибухову травму) внаслідок танкового обстрілу противника.

Командир військової частини НОМЕР_2 склав довідку про обставини травми (поранення) №1843/20917 від 15.11.2023 року.

З 27.10.2023 року позивач вибув із військової частини НОМЕР_2 на лікування у зв`язку з пораненням (наказ командира №323 від 15.11.2023 року), а 27.12.2024 року - прибув з лікування (наказ командира №3 від 03.01.2025 року).

У грудні 2024 року постановою ВЛК ОСОБА_2 визнано непридатним до військової служби на підставі статей 61а, 78а графи ІІІ Розкладу хвороб.

За рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №140/25/635/Р від 07.05.2025 року позивачу з 07.05.2025 року встановлено групу інвалідності - першу (І), підгрупи Б.

У травні 2025 року за наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) №110 від 09.05.2025 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Згодом за наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №196 від 10.07.2025 року позивача з 10.07.2025 року виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.

Позивач у серпні 2025 року звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що відповідач не виплатив йому додаткову винагороду у зв`язку лікуванням після поранення - за період з листопада 2023 року по липень 2025 року.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі – Закон № 2011-XII).

Відповідно до пунктів 1, 2, 9 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону.

Статтею 9-2 Закону №2011-XII передбачено, що на період дії воєнного стану (особливого періоду): а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 2011-XII передбачено, що у період дії воєнного стану військовослужбовці, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, можуть бути направлені відповідно до висновку військово-лікарської комісії для подальшого надання їм медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації до медичних закладів, розташованих за межами України.

У разі направлення військовослужбовців на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, безперервним перебуванням на лікуванні за кордоном вважається період надання медичних послуг у закладах охорони здоров`я іноземних держав, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими етапами лікування, реабілітації, протезування.

Постановою Кабінету Міністрів України №411 від 05.04.2022 року затверджено Порядок направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон (надалі - Порядок №411).

Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №411 направленню для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги підлягають особи із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалі у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - захисники України), за умови наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та повідомлення від Координаційного центру з надзвичайних ситуацій (Emergency Response Coordination Centre) Європейської Комісії через електронну платформу “Система раннього попередження та реагування” (Early Warning and Response System) про готовність конкретної країни - члена Європейського Союзу на безоплатній основі прийняти на лікування та/або письмового підтвердження готовності закладу охорони здоров`я іноземної держави на безоплатній основі прийняти на лікування.

Направлення захисників України на лікування за кордон ініціюється закладами охорони здоров`я, в яких вони перебувають на лікуванні та/або реабілітації.

Висновок про необхідність направлення на лікування за кордон готується закладом охорони здоров`я, в якому захисник України перебуває на лікуванні та/або реабілітації, і підписується керівником закладу охорони здоров`я та лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я, визначеним керівником цього закладу або уповноваженою на прийняття відповідних рішень особою, за формою згідно з додатком.

Пунктом 8 Порядку №411 передбачено, що загальний час перебування захисника України на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати 12 місяців підряд.

Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення №402).

Пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 передбачено, що медичний огляд проводиться ВЛК зокрема з метою визначення придатності військовослужбовців до військової служби, а також з метою визначення потреби у тривалому лікуванні.

У главі 6 розділу ІІ Положення №402 наведені такі норми щодомедичного огляду військовослужбовців:

6.12. На підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

6.13. Загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.

У разі визнання військовослужбовця ВЛК непридатним до військової служби, документи про його звільнення з військової служби можуть бути надіслані посадовій особі, яка видає наказ про звільнення, до виписки військовослужбовця із закладу охорони здоров`я (установи).

Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.

У разі направлення військовослужбовців на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, безперервним перебуванням на лікуванні за кордоном вважається період надання медичних послуг в закладах охорони здоров`я іноземних держав, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими етапами лікування, реабілітації, протезування.

Після повернення із лікування з-за кордону військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України для визначення придатності до військової служби або потреби у тривалому лікуванні, за рішенням керівника закладу охорони здоров`я (установи) або інших осіб, визначених абзацом першим пункту 6.1 глави 6 цього розділу.

З метою визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців за кордоном, медичний огляд може проводитися дистанційно, гарнізонними ВЛК НВМКЦ "ГВКГ", ВМКЦ регіонів за направленням командирів військових частин за місцем їх служби або посадових осіб, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці. У таких випадках до ВЛК разом з направленням на медичний огляд подаються медичні документи військовослужбовця (документи, що підтверджують направлення на лікування за кордон, виписки із медичних карт стаціонарного хворого, консультативні висновки лікарів-спеціалістів, результати додаткових методів досліджень, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), медичні документи іноземних закладів охорони здоров`я (завірені в установленому законодавством порядку копії, перекладені українською мовою) та військово-облікові документи (довідки про проходження військової служби, у тому числі за кордоном, про безпосередню участь у бойових діях тощо).

Постанова ВЛК про продовження тривалого лікування оформляється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд.

6.14. Відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

6.16. Медичний огляд ВЛК обов`язково проводиться військовослужбовцям, які потребують тривалого лікування за кордоном та направляються для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги.

Військовослужбовці, які згідно з Критеріями направлення громадян України для лікування за кордон на період дії воєнного стану, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 квітня 2022 року № 574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 квітня 2022 року за № 414/37750, належать до категорії пацієнтів, медична та/або реабілітаційна допомога яким може надаватися за кордоном, направляються на медичний огляд ВЛК для визначення потреби у тривалому лікуванні за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи).

Військовослужбовці, які не перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (установах) направляються на медичний огляд ВЛК для визначення потреби в тривалому лікуванні на підставі направлення прямого начальника від командира окремої частини, йому рівних та вище або керівника ТЦК та СП.

Щодо військовослужбовців, які згідно із зазначеними в абзаці другому цього пункту Критеріями потребують лікування за кордоном та направляються для лікування за кордон з метою отримання медичної допомоги, ВЛК приймає постанову: "Потребує тривалого лікування протягом __ календарних днів". Примірник довідки ВЛК із зазначеною постановою підлягає направленню до військової частини за місцем проходження служби військовослужбовцем, відповідно до пункту 22.3 глави 22 цього розділу.

Механізм направлення військовослужбовців на лікування за кордон визначається Порядком направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2022 року № 411.

Порядок надання військовослужбовцям медичної допомоги в іноземних закладах охорони здоров`я визначається законодавством держав, в яких вони перебувають на лікуванні.

6.17. У разі звільнення військовослужбовців з військової служби постанова про потребу їх у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) ВЛК не приймається.

Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану:

б) за станом здоров`я:

- на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

- за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У розділі XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, встановлені особливості проходження військової служби та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період:

258. Лікування військовослужбовців повинно бути закінчено в закладі охорони здоров`я. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) зі збереженням грошового та матеріального забезпечення надається військовослужбовцям за висновком (постановою) військово-лікарської комісії з урахуванням вимог пунктів 11 та 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Порядок направлення у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) визначається Міністерством оборони України.

259. Військовослужбовці, які згідно з висновком (постановою) військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), за їх рапортами направляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання переданих з військової частини документів щодо надання такої відпустки.

Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення зазначеної відпустки.

260. Під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку.

Військовослужбовці, які згідно з висновком (постановою) військово-лікарської комісії визнані непридатними за станом здоров`я до військової служби, направляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання переданих з військової частини документів щодо звільнення з військової служби.

Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення звільнення з військової служби.

Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" від 28.06.2023 року №3161-ІX установлено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX:

- військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), безвісно відсутні, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України (абзац 3).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28.06.2023 року № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (надалі - постанова КМУ №168).

Згідно з пунктом 1-2 постанови КМУ №168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №836 від 09.08.2023 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 2-1 постанови КМУ №168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:

- порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;

- особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 1-1 і 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Порядок №260).

Відповідно до пунктів 2, 8 розділу І Порядку №260 додаткова винагорода на період дії воєнного стану належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які виплачуються в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Розділом XXXIV Порядку №260 передбачені особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану:

9. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

- командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.

10. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

11. У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

12. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

13. Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

16. Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу.

Суд зазначає, що з 24.02.2022 року Кабінет Міністрів України встановив військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду. Згодом законодавець закріпив право військовослужбовців на отримання додаткової винагороди під час дії воєнного стану у статті 9-2 Закону № 2011-XII та абзацах другому - восьмому пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" від 28.06.2023 року №3161-IX. Ця додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які виплачуються під час дії воєнного стану. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин.

Право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. мають зокрема військовослужбовці, які:

- отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, та перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - за весь час перебування на лікуванні, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого,

- перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час перебування у такій відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. є документи, що підтверджують:

- факт отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини - довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення №402;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні - виписка із медичної карти стаціонарного хворого або довідка закладу охорони здоров`я про перебування на лікуванні, наказ командира військової частини про вибуття на лікування;

- факт перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення - висновок (постанова) ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я у зв`язку з тяжким пораненням, наказ командира військової частини про надання відпустки для лікування.

Перебування військовослужбовця у відпустці для лікування, наданій у зв`язку з отриманням ним легкого поранення, не дає права на отримання додаткової винагороди за час перебування у такій відпустці.

Суд установив, що позивач з червня 2022 року по липень 2025 року проходив військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. У період служби він брав безпосередню участь у бойових діях та 26.10.2023 року отримав тяжке поранення.

З 27.10.2023 року по 05.12.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради.

Цей заклад охорони здоров`я підготував висновок №4/1678 від 03.11.2023 року про необхідність направлення ОСОБА_2 на лікування за кордон, згідно з нормами Порядку №411.

З 06.11.2023 року по 11.12.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ДКП "Національний Інститут Раку".

З 11.12.2023 року по 12.12.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Львівському обласному госпіталі ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Лапи (медична карта стаціонарного хворого №17801).

13.12.2023 року він був транспортований на лікування за кордон у Данію і перебував там до 10.12.2024 року (довідка КНП Львівської обласної ради "Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф" №8-10/1991 від 05.05.2025 року).

У цей період позивач перебував на лікуванні у лікарні Herlev Hospital та Національній лікарні Rigshospitalet, де отримував медичну та реабілітаційну допомогу (довідки від 04.01.2024 року, 29.01.2024 року, 13.09.2024 року, 19.11.2024 року).

З 10.12.2024 року по 27.12.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №17549).

У цей період ВЛК хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону провела медичний огляд ОСОБА_2 з метою визначення ступеня його придатності до військової служби. За наслідками медичного огляду ВЛК оформила свідоцтво про хворобу №3390/1 від 19.12.2024 року, яке 24.12.2024 року затверджене 16 Регіональною ВЛК.

Це свідоцтво містить зокрема постанову ВЛК про причинний зв`язок поранення, - Так, пов`язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми (поранення) №1843/20917 від 15.11.2023 року, видана командиром військової частини НОМЕР_2 ), а також постанову ВЛК про непридатність ОСОБА_2 до військової служби на підставі статей 61а, 78а графи ІІІ Розкладу хвороб.

Позивач, перебуваючи у цьому закладі охорони здоров`я, 27.12.2024 року подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення його з військової служби за станом здоров`я.

Згодом за наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) №110 від 09.05.2025 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я, а за наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №196 від 10.07.2025 року його з 10.07.2025 року виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем 26.10.2023 року поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку з яким він перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я України у період з 27.10.2023 року по 12.12.2023 року. Він був направлений на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і з 13.12.2023 року по 09.12.2024 року безперервно перебував на лікуванні в іноземних закладах охорони здоров`я (Данія). Після завершення лікування позивач повернувся в Україну і з 10.12.2024 року по 27.12.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у військово-медичному закладі за медичними показниками отриманого раніше поранення.

На підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 №2908 від 25.11.2023 року, №3025 від 05.12.2023 року, №1322 від 11.03.2024 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць: за періоди з 27.10.2023 року по 31.10.2023 року, з 01.11.2023 року по 30.11.2023 року, з 01.12.2023 року по 11.12.2023 року.

Втім за час перебування позивача на лікуванні (у тому числі в закордонних закладах охорони здоров`я) у період з 12.12.2023 року по 27.12.2024 року така додаткова винагорода позивачу відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася.

Випадків, наведених у пункті 15 розділу XXXIV Порядку №260, які б позбавляли позивача права на отримання такої винагороди у цей період, суд не встановив.

Доводи відповідача про відсутність у медичних документах, наданих іноземними закладами охорони здоров`я, прямої вказівки на стаціонарне лікування позивача, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що медичні документи оформлюються відповідно до законодавства держави, на території якої надавалась медична допомога. Відтак, форма, зміст та обсяг відомостей у таких документах не можуть автоматично ототожнюватися з формами медичної документації, затвердженими в Україні.

Суд дослідив надану медичну документацію, з якої вбачається, що ОСОБА_2 безперервно перебував на лікуванні у Данії, куди прибув 13.12.2023 року зі складним пораненням правого плеча, включаючи поранення м`яких тканин, кістки, нервів та інфекцією. За час перебування у закордонних медичних закладах він отримував хірургічне лікування та протезування (16.12.2023 року, 11.07.2024 року, 11.09.2024 року). На переконання суду, зміст документів підтверджує отримання позивачем медичної допомоги, її характер, тривалість та безперервність лікування.

Посилання відповідача на перевищення позивачем 12-місячного строку безперервного перебування на лікуванні як на підставу для невиплати додаткової винагороди є безпідставним, оскільки право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. пов`язується законодавцем не із тривалістю такого лікування, а з наявністю визначених юридичних фактів: отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, перебуванням військовослужбовця на стаціонарному лікуванні (у тому числі закордонному) або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, що підтверджується відповідними документами. Норми Закону № 2011-XII, постанови КМУ №168 та Порядку №260, чинні на час виникнення спірних правовідносин, не передбачали припинення та/або обмеження виплати такої додаткової винагороди у разі перевищення строку безперервного лікування понад 12 місяців.

Відповідач у вказаний період не видавав накази про зупинення виплати позивачеві грошового забезпечення за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки, а за позивачем зберігалось грошове забезпечення. Позивач не виводився у розпорядження командира у зв`язку з перебуванням на тривалому лікуванні.

Непроведення позивачу у період його перебування за кордоном медичного огляду ВЛК з метою визначення потреби у продовженні тривалого лікування за кордоном та відсутність відповідного висновку ВЛК не можуть бути підставою для позбавлення його права на отримання додаткової винагороди, оскільки саме на командування військової частини покладається обов`язок з організації проведення дистанційного огляду ВЛК для вирішення питання про потребу (відсутність потреби) військовослужбовця у тривалому лікуванні.

Суд вважає, що військова частина НОМЕР_2 у спірних правовідносинах допустила протиправну бездіяльність, оскільки у період військової служби позивача не нарахувала та не виплатила йому додаткову винагороду за час його перебування на лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 12.12.2023 року по 27.12.2024 року, зокрема в іноземних закладах охорони здоров`я.

Порушене право позивача слід захистити, зобов`язавши військову частину НОМЕР_2 , у якій позивач перебував на грошовому забезпеченні, нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць за час перебування на лікуванні з 12.12.2023 року по 27.12.2024 року.

Щодо періоду з 28.12.2024 року по 10.07.2025 року, то суд не вбачає підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували його перебування у цей час на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення (як-то: виписки із медичної карти стаціонарного хворого, медичні висновки військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я про потребу позивача у відпустці за станом здоров`я, накази про надання йому відпустки для лікування після поранення та ін.).

Суд установив, що позивач у грудні 2024 року після повернення із лікування з-за кордону пройшов медичний огляд ВЛК у закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України для визначення придатності до військової служби, як це передбачено пунктом 6.13 Положення №402, був визнаний непридатним до військової служби за станом здоров`я та подав рапорт про звільнення з військової служби. ВЛК не приймала постанову про потребу у відпустці для лікування після поранення і така відпустка позивачу не надавалася, оскільки така відпустка може надаватися лише військовослужбовцям, які підлягають подальшому проходженню військової служби після завершення лікування.

Питання ведення відповідачем обліку особового складу військової частини, належного документального оформлення та відображення проходження позивачем військової служби не є предметом цього спору, так само як і питання своєчасності звільнення позивача з військової служби після визнання його непридатним до військової служби за станом здоров`я.

У межах даної справи підлягає вирішенню виключно питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, за спірний період, та виконання відповідачем обов`язку з її нарахування та виплати.

Суд частково задовольняє позов - в частині вимог про нарахування і виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. за період з 12.12.2023 року по 27.12.2024 року.

Суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про нарахування і виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. за період з 01.11.2023 року по 11.12.2023 року (оскільки за цей період позивачу така додаткова винагорода вже виплачена) та за період з 28.12.2024 року по 10.07.2025 року (оскільки у цей період позивач не мав права на отримання такої додаткової винагороди).

Судові витрати сторони не понесли.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану за час перебування на лікуванні з 12.12.2023 року по 27.12.2024 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць за час перебування на лікуванні з 12.12.2023 року по 27.12.2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ