Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №320/50169/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року справа №320/50169/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Відповідача (Об`єднаної житлової комісії Командування Сухопутних військ) щодо зняття з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у Об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військових комісаріатів ОСОБА_1 (разом із сім`єю) та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання об`єднаної житлової комісії Командування СВ ЗСУ від "05" квітня 2021 року №04;

- зобов`язати Об`єднану житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити на квартирному обліку ОСОБА_1 зі складом сім`ї четверо осіб: з 30.04.1994 в загальній черзі та з 30.04.1994 в позачерговій черзі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є колишнім полковником Збройних Сил України з вислугою 30 років військової служби. Останнім місцем служби позивача було управління тилу Головного командування Сухопутних Військ. Також позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії та учасником бойових дій. У листопаді 2002 року позивач був звільнений у запас за станом здоров`я з правом носіння військової форми. З 30.09.1994 позивач перебував на квартирному обліку в Об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 у загальній та позачерговій чергах зі складом сім`ї 4 особи.

Позивач вказує, що за час служби житлом забезпечений не був. У лютому 2024 року позивачу стало відомо, що його знято з квартирного обліку, хоча жодних офіційних повідомлень про це він не отримував. У відповідь на адвокатські запити було з`ясовано, що згідно з протоколом №04 від 05.04.2021 позивача було знято з обліку через те, що його облікова справа нібито не відповідала вимогам керівних документів і позивач не підтвердив право на перебування на обліку. У витязі з протоколу зазначено, що облікова справа позивача відсутня, а зняття позивача з квартирного обліку відбулось у зв`язку з тим, що позивач не підтвердив права перебування на квартирному обліку.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки ним надавались виключно достовірні відомості щодо служби, сімейного та майнового стану. Позивач наголошує, що відповідач не навів конкретних фактів подання неправдивих даних, обмежившись лише констатацією того, що позивач "не підтвердив право на перебування на обліку". Крім того, позивач зауважує, що зміна трактування закону житловою комісією не може бути підставою для зняття особи з обліку.

Також позивач звертає увагу суду на порушення процедури зняття з обліку, оскільки його не було запрошено на засідання комісії та не було письмово повідомлено про прийняте рішення, як того вимагає частина 4 статті 40 ЖК України. Позивач стверджує, що відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має законне право залишатися на обліку до моменту фактичного отримання житла або грошової компенсації, оскільки має понад 30 років вислуги та був звільнений за станом здоров`я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

19.12.2024 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Насамперед представник відповідача вказує на недотримання позивачем встановлених статтею 122 КАС України строків звернення до адміністративного суду. Відповідач зазначає, що про стан своїх прав щодо перебування на квартирному обліку позивач міг дізнатися значно раніше, зокрема під час щорічної інвентаризації облікових справ або при оновленні документів на підставі пункту 16 розділу VI Інструкції №380. На думку відповідача, позивач не надав належних доказів наявності об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали вчасному зверненню до суду, а тривала пасивна поведінка особи не свідчить про поважність причин пропуску строку. З огляду на це, відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду.

Щодо суті спору відповідач пояснює, що зняття позивача з квартирного обліку відбулось у межах повноважень об`єднаної житлової комісії та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Представник зазначає, що згідно з вимогами пункту 16 розділу VI Інструкції №380 житлові комісії зобов`язані щороку проводити інвентаризацію облікових справ, під час якої перевіряються житлові умови та оновлюються документи. Під час такої перевірки в Командуванні Сухопутних військ було виявлено 25 осіб, чиї облікові справи не відповідали вимогам або були відсутні. У випадку позивача було встановлено відсутність його облікової справи та відсутність документів, що підтверджують законність перебування на обліку, у зв`язку з чим його було визнано таким, що не підтвердив свого права на поліпшення житлових умов.

На виконання вимог законодавства рішенням об`єднаної житлової комісії, оформленим протоколом від 05.04.2021 №04, позивача було знято з обліку з правом поновлення протягом року за умови надання підтверджуючих документів. Дане рішення було офіційно оголошено наказом командувача Сухопутних військ від 26.04.2021 №305. Відповідач наголошує, що на момент розгляду справи документи персонального обліку позивача у Командуванні відсутні, оскільки після його звільнення вони були передані до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку. За наведених обставин відповідач стверджує, що діяв виключно на підставі закону, права позивача порушені не були, а тому правові підстави для задоволення позову та поновлення на обліку відсутні.

25.12.2024 через підсистему "Електронний Суд" від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій щодо дотримання строків звернення до адміністративного суду, позивач зазначає, що оскаржуване рішення Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі протоколу №04 від 05.04.2021 було прийнято без його участі та належного повідомлення. Позивач стверджує, що не був запрошений на засідання комісії, а сам протокол не містить його підпису чи згадки про присутність. Про зняття з квартирного обліку позивач дізнався лише в лютому 2024 року під час усного звернення до КСВ з метою реалізації свого права на житло. Офіційне ознайомлення з витягом із протоколу відбулось 24.04.2024 у відповідь на адвокатський запит. Позивач наголошує, що відповідач не надав доказів письмового повідомлення про зняття з обліку із зазначенням підстав, чим порушив вимоги частини 4 статті 40 Житлового кодексу України. Також сторона позивача звертає увагу на те, що суд при відкритті провадження вже перевіряв дотримання строків і не знайшов підстав для залишення позову без руху.

Стосовно правомірності оскаржуваних дій, позивач заперечує твердження відповідача про непідтвердження права на перебування на обліку, стверджуючи, що завжди надавав виключно достовірні відомості про свою службу, сімейний та майновий стан. Позивач акцентує увагу на тому, що ні стаття 40 ЖК України, ні Положення про порядок забезпечення жилою площею в ЗСУ не містять такої підстави для зняття з обліку, як непідтвердження права. Більше того, відповідач не конкретизував, які саме відомості вважаються неправдивими або що саме не було підтверджено на момент взяття на облік.

Щодо аргументу відповідача про відсутність облікової справи, позивач вказує на положення Інструкції №380, згідно з якими обов`язок щодо формування, ведення та зберігання облікових справ покладається виключно на житлові комісії військових частин. Облікові справи є документами особливої ваги, і їхня втрата або неналежне ведення є результатом невиконання посадових обов`язків членами комісії, що не може бути підставою для позбавлення особи права на житло. Позивач акцентує, що не повинен нести відповідальність за недоліки в роботі житлової комісії, а дії відповідача щодо зняття його з обліку є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї і/з сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу у Збройних Силах України. Останнім місцем служби позивача було управління тилу Головного командування Сухопутних військ на посаді заступника начальника автодорожньої служби управління тилу Головного командування Сухопутних військ ЗС України, що підтверджується послужним списком.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 25.11.2002 №688 звільнений у запас за пунктом 67 підпункт "б" (за станом здоров`я), вислуга років у ЗС: календарна – 26 років 03 місяці, пільгова – 30 років 07 місяців.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 28.03.1996 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Позивач перебував на квартирному обліку в Об`єднаній житловій комісії Командування Сухопутних військ з 30.09.1994 у загальній та позачерговій чергах зі складом сім`ї 4 особи. За час служби позивач житлом забезпечений не був.

Об`єднаною житловою комісією Командування Сухопутних військ під час засідання від 05.04.2021 розглянуто питання щодо зняття з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, облікові ставки яких не відповідають вимогам керівних документів та таких, що не підтвердили свого права перебування на квартирному обліку, що підтверджується витягом з протоколу від 05.04.2021 №04.

Так, під час засідання Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання станом на 01.04.2021 по об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військових комісаріатів перебуває 801 військовослужбовець та особа, яка звільнена з військової служби. При перевірці облікових справ було виявлено 25 осіб, облікові справи яких не відповідають вимогам керівних документів та таких, що не підтвердили свого права перебування на квартирному обліку, а саме: ОСОБА_1 - підтверджуючих документів щодо законності перебування на квартирному обліку не надав, облікова справа відсутня.

Враховуючи вищезазначене, Об`єднана житлова комісія Командування Сухопутних військ на виконання п. 16 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року за №1020/32472, статті 40 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року №5464-Х, статті 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 вирішила зняти з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військових комісаріатів з правом поновлення на квартирному обліку із збереженням попереднього часу перебування на обліку у разі надання підтверджуючих документів протягом року щодо підтвердження свого права на перебування в черзі наступних військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, у тому числі, ОСОБА_1 як такого, що не підтвердив права перебування на квартирному обліку, на квартирному обліку перебував у загальній черзі з 30.09.1994, на позачерговій з 30.09.1994 зі складом сім`ї 4 (чотири) особи.

На підставі вказаного рішення наказом командувача Сухопутних військ ЗС України від 26.04.2021 №305 відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 №2001-ХІІ, керуючись розділом ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, знято з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 та військових комісаріатів з правом поновлення на квартирному обліку із збереженням попереднього часу перебування на обліку у разі надання підтверджуючих документів протягом року щодо підтвердження свого права на перебування в черзі наступних військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, серед інших, ОСОБА_1 .

У лютому 2024 року позивачу стало відомо, що його знято з квартирного обліку, водночас повідомлень про це позивач не отримував.

25.03.2024 адвокат Шевчук Ю.А. звернувся до Київського квартирно-експлуатаційного управління в інтересах позивача з адвокатським запитом вих. №25/03-1, в якому просив надати інформацію про перебування позивача на квартирному обліку у Київському квартирно-експлуатаційному управлінні МОУ.

Листом від 26.03.2024 №517/1438 Київське квартирно-експлуатаційне управління МОУ повідомило заявника про те, що позивач станом на 25.03.2024 не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов в гарнізоні міста Київ. Протоколом засідання Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.04.2021 №04 позивача знято з обліку. Запропоновано звернутись до Об`єднаної житлової комісії Командування Сухопутних військ ЗСУ.

10.04.2024 адвокат Шевчук Ю.А. звернувся до Об`єднаної житлової комісії Командування Сухопутних військ ЗСУ в інтересах позивача з адвокатським запитом вих. №10/04-1, в якому просив надати інформацію про перебування позивача на квартирному обліку у Об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом від 24.04.2024 №765/5292 Об`єднана житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомила заявника про те, що в березні 2021 року при перевірці облікових справ було виявлено 2 осіб, облікові справи яких не відповідають вимогам керівних документів та таких, що не підтвердили свого права перебування на квартирному обліку, у тому числі і облікова справа позивача. Тому на виконання керівних документів позивача було знято з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 та військових комісаріатів з правом поновлення на квартирному обліку із збереженням попереднього часу перебування на обліку у разі надання підтверджуючих документів протягом року щодо підтвердження свого права на перебування в черзі наступних військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби. Також надано витяг з протоколу засідання Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.04.2024 №04.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи даний адміністративний позов по суті, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціальної) - захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 31 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (частина перша статті 37 ЖК України).

Відповідно до статті 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: 1) за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; 2) за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. Таке рішення затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Аналогічні положення містяться і в Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради №470 від 11.12.1984 (далі за текстом - Правила №470).

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Згідно із статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Як передбачено частиною першою статті 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до положень статей 9, 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Згідно із статтями 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Згідно з пунктом 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23.12.1992 №220 (далі - Положення №220, яке було чинним на момент взяття на облік позивача), військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, відносно якого вирішується питання прийняття на квартирний облік. В рішенні вказується дата прийняття на облік, склад сім`ї, підстави для прийняття на облік, вид черги надання житлових приміщень (загальна черга, в першу чергу), а у випадку відмови в прийнятті на облік підстави відмови з посиланням на відповідну норму житлового законодавства. Датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесене рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.

Відповідно до пунктів 12, 13, 34 Положення №220 на кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, який підписується членами сім`ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання житла та бажають разом з ним стати на облік; довідка з місця проживання про склад сім`ї та прописку; довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих комітетах місцевих Рад). Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій.

Військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.

Отже, всі питання, пов`язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби.

Положенням №220 чітко визначено, що датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесено рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік, а всі питання, пов`язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, мають вирішуватися за місцем проходження ними служби. На кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформляється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, довідка з місця проживання про склад сім`ї та прописку, довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи. Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій.

Аналогічні положення містяться й у Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470.

Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 №577 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. На підставі даного наказу №577 наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 №20 втратив чинність.

Надалі, наказ Міністра оборони України №577 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями".

Наказ Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" (далі - Інструкція №380).

З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).

Інструкція №380 визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції №380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Пунктом 6 розділу І Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей до одержання ними жилого приміщення для постійного проживання мають право зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №380 визначено, що для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії.

Основною формою роботи житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є засідання (збори). Засідання (збори) є правочинними, якщо на них присутні більше ніж 2/3 членів комісії. Рішення приймається відкритим голосуванням за умови 50 % загальної кількості членів житлової комісії плюс 1 голос (пункт 4 Розділу ІІ Інструкції №380).

Відповідно до пунктів 7, 8 розділу ІІ Інструкції №380 житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення, серед іншого, щодо зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Пункт 9 розділу VI Інструкції №380 встановлює, що військовослужбовці, які перебували на обліку за попереднім місцем проходження військової служби, на загальних підставах в органах місцевого самоврядування та до набрання чинності цією Інструкцією зараховуються на облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також заносяться у списки осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла за наявності підстав. Час перебування військовослужбовців на обліку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) не враховується.

Згідно положень пункту 16 розділу VI Інструкції №380 житлові комісії військових частин (об`єднані житлові комісії) щороку проводять інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають на обліку, під час якої перевіряються житлові умови (за необхідності), а також оновлюються документи, що містяться в облікових справах.

Відповідно до статті 40 ЖК України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

2) {Пункт 2 частини другої статті 40 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду №5-р(II)/2022 від 22.06.2022} виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

У разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім`ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім`ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої ради і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Не знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов народні депутати України, які перейшли на постійну роботу у Верховну Раду України, і члени їх сімей за місцем попередньої роботи чи постійного проживання.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців – осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначається Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (далі – Порядок №1081).

Військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі звільнення з військової служби в запас за станом здоров`я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі розформування військової частини - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла (пункт 29 Порядку №1081).

Військовослужбовці знімаються з обліку у разі:

поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;

засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;

звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;

в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 30 Порядку №1081).

Отже, тлумачення норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а відтак і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку №1081.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.03.2019 у справі №359/2295/17, від 08.04.2020 у справі №683/2197/18, від 24.09.2021 у справі №748/303/20.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, позивач вперше був зарахований на квартирний облік 30.09.1994 та при подальшому проходженні військової служби продовжував перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з датою зарахування з 30.09.1994 зі складом сім`ї 4 (чотири) особи у загальній та позачерговій чергах при ІНФОРМАЦІЯ_1 та військових комісаріатів.

Оцінюючи підстави, які слугували зняттю позивача з квартирного обліку, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, основною причиною прийняття оскаржуваного рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 (протокол №04 від 05.04.2021) стала відсутність у розпорядженні житлової комісії сформованої облікової справи позивача та нібито ненадання ним документів, що підтверджують право на перебування на обліку.

Проте суд критично ставиться до такої позиції відповідача, виходячи з наступного.

Досліджуючи обґрунтованість підстав, що стали передумовою для виключення позивача з квартирного обліку, суд зазначає, що за змістом пунктів 12 та 13 Положення №220 (чинного на момент взяття позивача на облік) та аналогічних за змістом норм наступних нормативно-правових актів, зокрема Інструкції №380, процесуальний обов`язок щодо формування, належного ведення та забезпечення фізичного зберігання облікової справи військовослужбовця покладено виключно на суб`єкта владних повноважень - житлові комісії та відповідні виконавчі підрозділи (КЕЧ, КЕУ, житлові відділи). Відповідно до пункту 12 Положення №220, на кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, уповноваженим органом оформлюється облікова справа, що кореспондує з нормами житлового законодавства, згідно з якими документування правового статусу особи як особи, яка перебуває на квартирному обліку, є адміністративною функцією самого органу, що здійснює такий облік.

Оскільки саме житлова комісія приймає рішення про взяття на облік, вона одночасно стає відповідальним володільцем та зберігачем документів, що стали підставою для такого рішення, а військовослужбовець, надавши пакет документів при постановці на облік, має законне очікування, що ці відомості будуть збережені державою для подальшої реалізації його права на житло. Передача документів між різними структурними підрозділами, зокрема від квартирно-експлуатаційних органів до об`єднаної житлової комісії, є виключно внутрішнім управлінським процесом у системі Міністерства оборони України, а тому будь-які недоліки в цьому процесі (втрата справи, її пошкодження або невчасне передання тощо), є ризиками органу управління і не можуть мати негативних наслідків для громадянина.

Констатація факту відсутності справи у розпорядженні комісії не може автоматично трактуватись як відсутність у особи права на житло, а законодавство не покладає на громадянина обов`язок дублювати або зберігати оригінали документів своєї житлової справи на випадок неналежного виконання обов`язків посадовими особами відповідача.

У цьому зв`язку суд вважає, що аргументи відповідача про те, що позивач не надав документів, є юридично неспроможними, оскільки ці документи вже були надані позивачем у 1994 році при взятті на облік, а обов`язок щодо їх подальшої наявності в матеріалах справи лежав безпосередньо на Командуванні Сухопутних військ ЗСУ.

Посилання відповідача на відсутність житлової справи як на підставу для зняття з обліку не знаходить свого відображення в нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Статтею 40 Житлового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для зняття громадян з обліку потребуючих поліпшення житлових умов. У вказаному переліку відсутня така підстава, як відсутність облікової справи або ненадання документів під час інвентаризації, якщо при цьому особа не втратила самих підстав для отримання житла.

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебував на квартирному обліку з 30.09.1994, що підтверджується також протоколом від 05.04.2021 №04. Доказів того, що за цей період позивач забезпечувався житлом за рахунок держави або добровільно відмовився від черги, матеріали справи не містять. На момент виникнення спору рішення про взяття позивача на облік у 1994 році не було скасовано у встановленому законом порядку.

Тобто, враховуючи положення пункту 22 Правил №470, датою постановки позивача на квартирний облік є дата винесення рішення житловою комісією у 1994 році. Законність цієї постановки на облік не оскаржувалась відповідачем.

Жодних заперечень позивача стосовно того, що позивач ще станом на 30.09.1994 вважався таким, що потребує надання житла, матеріали справи не містять. Таке перебування позивача на обліку визнавалось відповідачем безперервно протягом всього часу служби та після звільнення в запас за станом здоров`я.

Як роз`яснив Верховний Суд в правових висновках, викладених в постановах від 03.05.2018 у справі №359/6809/17, від 20.03.2019 у справі №760/750/16-ц, від 10.10.2019 у справі №359/1347/17, розглядаючи аналогічні справи, судам належить з`ясовувати такі обставини: чи скасовувалось рішення житлової комісії про зарахування військовослужбовця на квартирний облік; чи був зарахований військовослужбовець на квартирний облік внаслідок подання ним недостовірних відомостей або внаслідок неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття військовослужбовця на квартирний облік.

У контексті дослідження правомірності дій суб`єкта владних повноважень, суд наголошує, що у даній справі відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що позивач подав недостовірні дані у 1994 році при взятті на облік або у будь-який інший час протягом подальшого перебування на квартирному обліку.

На противагу цьому, відповідач по суті переклав відповідальність за збереження документів з державного органу на позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, позивача не було письмово поінформовано про результати інвентаризації та виявлений факт відсутності його облікової справи до моменту безпосереднього винесення рішення про його зняття з обліку, що є прямим порушенням принципу правової визначеності.

Відповідно до приписів частини 4 статті 40 ЖК України про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з обов`язковим зазначенням підстав рішення, проте відповідач не надав суду жодних доказів завчасного надсилання позивачу повідомлень, запитів або роз`яснень щодо необхідності надання документів для відновлення чи уточнення даних облікової справи перед застосуванням найбільш радикального заходу - позбавлення особи житлових прав.

Принцип правової визначеності як складова верховенства права вимагає, щоб обмеження прав особи були передбачуваними, а сама особа мала реальну можливість захистити свої законні інтереси до настання негативних наслідків, чого у даному випадку дотримано не було. Виявивши відсутність документів під час інвентаризації, житлова комісія, діючи як орган державного управління на засадах добросовісності, повинна була встановити розумний строк для відновлення справи або надати позивачу можливість підтвердити своє право на житло на підставі наявних у нього копій чи архівних довідок.

Натомість відповідачем обрано варіант негайного виключення особи з черги, про що позивач дізнався лише через три роки після фактичного прийняття рішення, що позбавило його права надати пояснення та бути обізнаним про порушення своїх прав.

Таким чином, неповідомлення особи про наявність претензій до її облікової справи призвело до прийняття суб`єктивного та необґрунтованого рішення, яке засновано виключно на процедурних помилках відповідача, що свідчить про ігнорування встановленої законом процедури та порушення гарантованого статтею 47 Конституції України права на житло.

Враховуючи викладене позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача (Об`єднаної житлової комісії Командування Сухопутних військ) щодо зняття з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у Об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військових комісаріатів ОСОБА_1 (разом із сім`єю) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.04.2021, оформлене протоколом №04, в частині зняття з квартирного обліку позивача необхідно визнати протиправним та скасувати, оскільки воно прийняте поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений законом. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача поновити позивача на квартирному обліку з 30.09.1994, суд наголошує на наступному.

Відповідно до пунктів 7 та 8 розділу II Інструкції №380 житлова комісія (об`єднана житлова комісія) наділена повноваженнями приймати рішення щодо зарахування на облік, а також зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей. Разом з тим, такі повноваження повинні здійснюватися виключно на підставі закону та з дотриманням прав громадян.

Враховуючи, що оскаржувані дії відповідача щодо зняття позивача з обліку через відсутність справи визнані судом протиправними, вони призвели до безпідставного переривання строку перебування особи в черзі та порушення принципу рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців. За таких обставин, належним та ефективним способом відновлення порушеного права є саме зобов`язання відповідача поновити позивача та членів його сім`ї на квартирному обліку при Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України з первинної дати постановки - 30.09.1994, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, оскільки у межах, визначених законом, відповідач не мав законної можливості самостійно обрати варіант рішення про зняття позивача з обліку за умови збереження у нього права на житло, зобов`язання поновити позивача на квартирному обліку є прямим наслідком відновлення законності у спірних правовідносинах.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військових комісаріатів щодо зняття з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у Об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військових комісаріатів ОСОБА_1 (разом із сім`єю).

3. Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання Об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військових комісаріатів від 05 квітня 2021 року №04.

4. Зобов`язати Об`єднану житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 та військових комісаріатів поновити на квартирному обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зі складом сім`ї чотири особи з 30.04.1994 в загальній черзі та з 30.04.1994 в позачерговій черзі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.