Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №320/43100/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року справа №320/43100/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 18.06.2023 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №640/28887/21;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 18.06.2023 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №640/28887/21 з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з 05.10.2005 по 29.09.2017 проходив військову службу у Головному управлінні оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу ЗС України, з 30.09.2017 по 10.08.2018 був переведений на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , та весь вказаний період був зарахований на грошове забезпечення до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України. 10.08.2018 позивача звільнено з військової служби. Проте в період проходження військової служби позивачу не в повному обсязі виплачувалась індексація грошового забезпечення, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом порушених прав. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києві від 25.10.2022 у справі №640/28887/21, зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця – січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 10.08.2018 з урахуванням базового місяця – березень 2018 року. На виконання вказаного рішення відповідач 18.06.2023 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 73 600,03 грн. Разом з цим відповідач не виплатив на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати. Отже цей позов мотивовано протиправною відмовою відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, оскільки несвоєчасне нарахування сум індексації грошового забезпечення відбулось з вини відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Роз`яснено позивачу, що розгляд зазначених позовних вимог має здійснюватися у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року скасовано, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

24.06.2024 матеріали адміністративної справи №320/43100/23 повернулись на адресу суду з Шостого апеляційного адміністративного суду супровідним листом від 17.06.2024 №02.3-07/320/43100/23/60286/2024 та були передані судді Кушновій А.О. для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову.

15.07.2024 канцелярією суду зареєстровано докази усунення недоліків позову, подані представником позивача через підсистему "Електронний Суд" 10.07.2024, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 01.07.2024 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

23.09.2024 через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач не визнаючи позовні вимоги, вважаючи їх безпідставними, непоґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зазначає що позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно відповідачем не було відмовлено позивачу у виплаті вказаної компенсації, а відтак права позивача не порушені. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що в такій ситуації спір відсутній, що своєю чергою є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї і/з сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.10.2005 по 29.09.2017 проходив військову службу у Головному управлінні оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу ЗС України, з 30.09.2017 по 10.08.2018 був переведений на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.10.2017 №15, та весь вказаний період був зарахований на грошове забезпечення до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України.

10.08.2018 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "ж" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу, з 10.08.2018 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.08.2018 №159.

Проте в період проходження військової служби позивачу не в повному обсязі виплачувалась індексація грошового забезпечення, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києві від 25.10.2022 у справі №640/28887/21:

- визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018;

- зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця для індексації - січень 2008 року, із врахуванням раніше проведених виплат;

- визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.08.2018;

- зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.08.2018 з урахуванням базового місяця індексації - березень 2018 року, із врахуванням раніше проведених виплат.

На виконання вказаного рішення відповідач 18.06.2023 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 73 600,03 грн, що підтверджується скріншотом про зарахування відповідної грошової суми на картковий рахунок позивача від 18.06.2023.

Разом з цим відповідач не виплатив на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За правилами частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2-3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №640/28887/21 в частині задоволених позовних вимог та 18.06.2023 року виплачено позивачу на його картковий рахунок індексацію грошового забезпечення у сумі 73?600,03 грн.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Відповідно до пункту 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Порядок №159 у порівнянні із Законом №2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян, при цьому їх перелік не є виключним у цьому Порядку.

Положення Закону №2050-III та Порядку №159, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а, від 11 лютого 2021 року у справі №1540/3742/18, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20, від 04 грудня 2024 року у справі №380/24300/23, вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зокрема мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.

За висновком Конституційного Суду України кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов`язана, по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів; по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам; по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів. При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід`ємно пов`язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати.

У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід. Законодавець в абзаці першому частини другої статті 2 Закону №2050-III акцентував увагу саме на виді доходу, а не на його окремих складових чи ознаках такого доходу, при цьому підкресливши, що такі доходи не мають разового характеру.

Одним із доходів у розумінні Закону №2050-III є заробітна плата (грошове забезпечення).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Системний аналіз вищенаведених норм, позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства.

Також у справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Цей висновок був повторений у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 року у справі №620/7687/21.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 дійшов висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Тому, застосовуючи ці висновки Верховного Суду, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені лише 18.06.2023 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №640/28887/21, у зв`язку з бездіяльністю Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо своєчасного нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання уповноваженого органу здійснити відповідне нарахування та виплату належних громадянину сум доходів.

Враховуючи викладені вище висновки Верховного Суду та встановлені судом у справі обставини, суд доходить висновку, що наведені позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму виплаченої 18.06.2023 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та за період з 01.03.2018 по 10.08.2018 включно за весь час затримки виплати.

Щодо посилання представника відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації, що є обов`язковою підставою для звернення до суду, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 09.06.2021 у справі №240/186/20 та від 04.05.2022 у справі №200/14472/19-а, суд зазначає таке.

Норми Закону України №2050-ІІІ і Порядку №159 свідчать про відсутність обов`язку громадянина додатково звертатись до органу за виплатою компенсації втрати частини доходу.

Аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону України №2050-ІІІ свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - пенсійного органу) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі, пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку разом із відповідною несвоєчасною проведеною виплатою перерахованої пенсії.

Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Тому такі посилання відповідача відхиляються судом.

Стосовно посилання представника відповідача на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №200/14472/19-а, суд зазначає, що відповідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 у разі розгляду тотожних справ, суд має враховувати останню правову позицію Верховного Суду.

Як вже зазначалось вище, у справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Цей висновок був повторений у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.

За таких обставин, суд доходить висновку, що за останньою правовою позицією Верховного Суду роботодавець має обов`язок самостійно нарахувати та виплатити робітнику компенсацію в разі втрати доходів разом із його нарахуванням та виплатою незалежно від того, чи звертався робітник із заявою про виплату такої компенсації.

Отже, виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.04.2025 у справі №280/8933/24.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що індексацію грошового забезпечення відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №640/28887/21 виплачено позивачу лише 18.06.2023 з порушенням строків такої виплати, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України повинно було при її виплаті нарахувати компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, проте таких дій не вчинило.

Отже, бездіяльність відповідача, яка потягла невиплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, є протиправною.

Як наслідок, суд зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та за період з 01.03.2018 по 10.08.2018 включно за весь час затримки виплати.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1 та статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні докази понесених інших витрат, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 18.06.2023 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №640/28887/21.

3. Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 18.06.2023 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №640/28887/21 з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.