Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №212/3931/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/3931/26

2/212/4050/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Савінської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені та штрафу за несвоєчасну сплату аліментів,

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 352 413,95 грн, що не перевищує 100% суми заборгованості, штрафу в розмірі 50% від суми заборгованості, що отоварилася за період понад 3 роки несплати в сумі 181 004,09 грн, накладений постановою державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві у справі № 61036851.

В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу відповідач з відповідача стягнуті аліменти на римання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу. Відповідач тривалий час ухиляється від виконання рішення суду, аліменти добровільно не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість за період 26.01.2026 в розмірі 362 008,18 грн. За період з 11.03.2019 по 16.02.2021 на підставі рішення суду у справі № 212/1961/21 вже було стягнуто пеню за заборгованість в сумі 9 594,23 грн. Згідно з проведеним позивачем розрахунком розмір пені за період з 16.02.2021 станом на 31.12.2025 становить 352 413,95 грн. Крім того, постановою державного виконавця від 26.01.2026 на відповідача накладено штраф в розмірі 181 004,09 грн, що є 50% від суми заборгованості за аліментами.

Ухвалою судді від 23 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачці строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 01 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідачу ОСОБА_2 надіслано копію позовної заяви з додатками разом з ухвалою про відкриття провадження, проте відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв із запереченнями розгляду справи в порядку спрощеного провадження, а також клопотань про розгляд справи з викликом сторін, до суду не направив.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частин 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що з 28 січня 2020 року в провадженні Дарницького районного відділу ДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження № 61036851 з примусового виконання виконавчого листа № 212/2033/19, виданого 09.01.2020 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходів), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.03.2019 до повноліття дитини (а.с. 4).

26 січня 2026 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 61036851 проведений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно з яким: станом на 16.02.2021 заборгованість складає 9 594,23 грн, станом на 01.01.2026 – 362 008,18 грн (а.с. 6-7).

Також, з вказаного розрахунку вбачається, що боржник ОСОБА_2 частково сплачував аліменти у період з березня по листопад 2021 року, у подальшому відсутні відомості про сплату аліментів.

Постановою державного виконавця від 26.01.2026 у ВП № 61036851, у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, накладено на боржника ОСОБА_2 штраф на користь стягувача ОСОБА_1 у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 181 004,09 грн (а.с. 5).

Будь-яких доказів на підтвердження оспорювання (оскарження) вищевказаного розрахунку заборгованості по аліментів та постанови про накладення штрафу суду не надано.

Також, судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22.07.2021 (справа № 212/1961/21), яке міститься в ЄДРСР, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 11 березня 2019 по 16 лютого 2021 року в розмірі 9 594,23 грн.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За положеннями ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Стаття 196 СК України передбачає, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.

Як роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена уст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд повинен встановити факт заборгованості зі сплати аліментів і наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов`язується з дотриманням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виходячи з наведеного, законодавець не ставить обов`язок по сплаті аліментів, у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, в залежність від стягнення таких за виконавчим листом шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого доходу, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов`язковому виконанню.

Доказів того, що заборгованість за аліментами виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками, матеріали справи не містять, а тому, звертаючись до суду з цим позовом, позивач набула право на стягнення з відповідача неустойки, виходячи із розміру заборгованості за аліментами за заявлений нею період.

Згідно із ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого – обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Перевіривши поданий суду розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, суд вважає, що розмір пені позивачем обраховано невірно без дотримання наведених вище правил розрахунку та вимог ч. 1 ст. 196 СК України.

Позивачкою невірно нараховано пеню на суму заборгованості не за конкретний місяць, невірно розрахований період, з якого необхідно відраховувати нарахування пені, а саме розрахунок здійснено починаючи з першого дня місяця, у якому має бути сплачений платіж, тоді як вірним є початок строку нарахування пені, починаючи з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути сплачений платіж.

Отже, розрахунок пені повинен бути розрахований на заборгованість за період з березня 2021 року по грудень 2025 року включно, за наведеними вище правилами розрахунку, виходячи із розрахунку заборгованості складеного державним виконавцем станом на 26 січня 2026 року, а саме:

березень 2021 року – 70 698,60 грн (4072,50 х 1736 х 1%);

квітень 2021 року – 70 713,70 грн (4145 х 1706 х 1%);

травень 2021 року – 64 675,94 грн (3861,25 х1675 х 1%);

червень 2021 року – 84 121,19 грн (5113,75 х 1645 х 1%);

липень 2021 року – 53 552,52 грн (3318 х 1614 х 1%);

серпень 2021 року – 64 633,89 грн (4083 х 1583 х 1%);

вересень 2021 року – 80 204,69 грн (5164,50 х 1553 х 1%);

жовтень 2021 року – 47 292,35 грн (3107,25 х 1522 х 1%);

листопад 2021 року – 50 984,62 грн (3417,20 х 1492 х 1%);

грудень 2021 року – 97 737,25 грн (6689,75 х 1461 х 1%);

січень 2022 року – 76 315,53 грн (5336,75 х 1430 х 1%);

лютий 2022 року – 74 821,24 грн (5336,75 х 1402 х 1%);

березень 2022 року – 73 166,84 грн (5336,75 х 1371 х 1%);

квітень 2022 року – 71 565,82 грн (5336,75 х 1341 х 1%);

травень 2022 року – 69 911,43 грн (5336,75 х 1310 х 1%);

червень 2022 року – 68 310,40 грн (5336,75 х 1280 х 1%);

липень 2022 року – 66 656,01 грн (5336,75 х 1249 х 1%);

серпень 2022 року – 65 001,62 грн (5336,75 х 1218 х 1%);

вересень 2022 року – 63 400,59 грн (5336,75 х 1188 х 1%);

жовтень 2022 року – 61 746,20 грн (5336,75 х 1157 х 1%);

листопад 2022 року – 60 145,17 грн (5336,75 х 1127 х 1%);

грудень 2022 року – 58 490,78 грн (5336,75 х 1096 х 1%);

січень 2023 року – 56 836,39 грн (5336,75 х 1065 х 1%);

лютий 2023 року – 55 342,10 грн (5336,75 х 1037 х 1%);

березень 2023 року – 53 687,71 грн (5336,75 х 1006 х 1%);

квітень 2023 року – 52 086,68 грн (5336,75 х 976 х 1%);

травень 2023 року – 50 432,29 грн (5336,75 х 945 х 1%);

червень 2023 року – 48 831,26 грн (5336,75 х 915 х 1%);

липень 2023 року – 47 176,87 грн (5336,75 х 884 х 1%);

серпень 2023 року – 45 522,48 грн (5336,75 х 853 х 1%);

вересень 2023 року – 43 921,45 грн (5336,75 х 823 х 1%);

жовтень 2023 року – 42 267,06 грн (5336,75 х 792 х 1%);

листопад 2023 року – 40 666,04 грн (5336,75 х 762 х 1%);

грудень 2023 року – 39 011,64 грн (5336,75 х 731 х 1%);

січень 2024 року – 37 357,25 грн (5336,75 х 700 х 1%);

лютий 2024 року – 35 809,59 грн (5336,75 х 671 х 1%);

березень 2024 року – 34 155,20 грн (5336,75 х 640 х 1%);

квітень 2024 року – 32 554,18 грн (5336,75 х 610 х 1%);

травень 2024 року – 30 899,78 грн (5336,75 х 579 х 1%);

червень 2024 року – 29 298,76 грн (5336,75 х 549 х 1%);

липень 2024 року – 27 644,37 грн (5336,75 х 518 х 1%);

серпень 2024 року – 25 989,97 грн (5336,75 х 487 х 1%);

вересень 2024 року – 24 388,95 грн (5336,75 х 457 х 1%);

жовтень 2024 року – 22 734,56 грн (5336,75 х 426 х 1%);

листопад 2024 року – 21 133,53 грн (5336,75 х 396 х 1%);

грудень 2024 року – 19 479,14 грн (5336,75 х 365 х 1%);

січень 2025 року – 29 206,63 грн (8744,50 х 334 х 1%);

лютий 2025 року – 27 585,14 грн (9014,75 х 306 х 1%);

березень 2025 року – 26 965,81 грн (9805,75 х 275 х 1%);

квітень 2025 року – 24 099,43 грн (9836,50 х 245 х 1%);

травень 2025 року – 20 564,87 грн (9609,75 х 214 х 1%);

червень 2025 року – 17 955,64 грн (9758,50 х 184 х 1%);

липень 2025 року – 15 508,85 грн (10136,50 х 153 х 1%);

серпень 2025 року – 12 058,18 грн (9883,75 х 122 х 1%);

вересень 2025 року – 9 225,53 грн (10027,75 х 92 х 1%);

жовтень 2025 року – 6 212,55 грн (10184,50 х 61 х 1%);

листопад 2025 року – 3 149,06 грн (10458,25 х 31 х 1%);

грудень 2025 року – 2 641,15 грн (10158,25 х 26 х 1%).

Таким чином, розмір пені становить 2 606 546,47 грн, що значно перевищує розмір заборгованості, тоді як за приписами абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України її розмір не може бути більшим ніж 100% заборгованості по аліментам.

Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 196 СК України максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості, яка становить 362 008,18 грн та розміром застосованих заходів примусового виконання у виді штрафу у розмірі 181 004,09 грн і становить 181 004,09 грн.

Ураховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 196 СК України, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів у період з березня 2021 року по грудень 2025 року підлягає задоволенню частково у сумі 181 004,09 грн.

Щодо вимоги позивачки про стягнення штрафу у розмірі 181 004,09 грн суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, постановою державного виконавця від 26.01.2026 у ВП № 61036851, у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, накладено на боржника ОСОБА_2 штраф на користь стягувача ОСОБА_1 у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 181 004,09 грн.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Позивачка просить стягнути з відповідача суму штрафу, який накладений на останнього постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», така постанова підлягає самостійному примусовому виконанню, отже суд не може стягнути суму штрафу, яка вже є стягнутою і перебуває на виконанні, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі позову, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1 810,04 грн.

Керуючись ст.2, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені та штрафу за несвоєчасну сплату аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 181 004 (сто вісімдесят одна тисяча чотири) грн 09 коп.

У задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 810,04 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 15 травня 2026 року.

Суддя: О. В. Колочко