Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №562/3421/19 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 562/3421/19

Провадження № 22-ц/4815/484/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Хлуд І.П.

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Януль В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Поліщука Дмитра Володимировича на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 вересня 2025 року за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірми "Саланг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірми "Саланг" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначає, що 05 квітня 2018 року близько 18 год. 45 хв. на автодорозі Київ-Чоп (330 км + 900 м) водій ОСОБА_5 , керуючи автобусом "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , виконуючи маневр розвороту, не надав переваги в русі автомобілю "Тойота Лендкрузер", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та здійснив з ним зіткнення. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Автобус "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 05 квітня 2018 року використовувався для перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 0817 "Рівне ПВА – Коршів" та був закріплений за підприємством Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірмою "Саланг", як засіб провадження господарської діяльності.

ОСОБА_3 просить стягнути солідарно з відповідачів фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірми "Саланг" на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 137013,13 грн. (загальний розмір шкоди 235013,13 грн. – страхова виплата 98000,00 грн. = 137013,13 грн.).

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача адвокат Поліщук Д.В., що діє в інтересах ОСОБА_3 не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не надав належної оцінки зібраним у справі доказам та безпідставно не врахував обставини, які підтверджують здійснення відповідачами спільної господарської діяльності з перевезення пасажирів на маршруті «Рівне ПВА - Коршів» із використанням автобуса «I-VAN» під керуванням ОСОБА_5 , під час експлуатації якого сталася ДТП.

Апелянт вказує, що автобус, яким було спричинено ДТП, належав ФОП ОСОБА_4 , використовувався для здійснення пасажирських перевезень на маршруті, який обслуговувало підприємство «Саланг», а водій ОСОБА_5 фактично був допущений до виконання обов`язків водія рейсового автобуса. Відсутність належного оформлення трудових відносин між водієм та відповідачами не виключає застосування положень статті 1172 ЦК України, оскільки фактичний допуск працівника до роботи свідчить про наявність трудових відносин.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував суперечливість позицій відповідачів, не забезпечив явку та допит водія ОСОБА_5 , хоча відповідні клопотання неодноразово заявлялися сторонами, та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності на відповідачів. У зв`язку з цим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову і солідарне стягнення з відповідачів матеріальної шкоди та судових витрат.

У письмових поясненнях представник підприємства «Саланг» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності за завдану шкоду на підприємство «Саланг».

Представник відповідача вказує, що підприємство не було володільцем джерела підвищеної небезпеки у розумінні статті 1187 ЦК України, оскільки автобус фактично не передавався фірмі «Саланг» у користування, а акт приймання-передачі транспортного засобу, передбачений договором оренди, сторонами не складався. Стверджує, що автобус залишався у фактичному користуванні ФОП ОСОБА_4 , яка самостійно організовувала його експлуатацію та використовувала дозвільні документи підприємства для здійснення перевезень.

Також зазначає, що підприємство «Саланг» не перебувало у трудових чи цивільно-правових відносинах із водієм ОСОБА_5 , не приймало його на роботу, не укладало з ним договорів та не здійснювало оплату праці. На думку представника відповідача, відсутні докази того, що водій виконував трудові обов`язки саме в інтересах підприємства, а тому відсутні правові підстави для застосування положень статті 1172 ЦК України та покладення на підприємство обов`язку з відшкодування шкоди.

У письмових поясненнях представник ФОП ОСОБА_4 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення. Зазначає, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до твердження про перебування водія ОСОБА_5 у трудових відносинах із відповідачами та необхідність застосування положень статті 1172 ЦК України, однак такі обставини належними доказами не підтверджені.

Представник відповідача вказує, що автобус «I-VAN» належав ФОП ОСОБА_4 на праві власності, однак на момент ДТП був переданий у користування підприємству «Саланг» на підставі договору оренди транспортного засобу, що, на думку відповідача, підтверджується також тимчасовим реєстраційним талоном. Посилається на те, що саме підприємство «Саланг» було перевізником на маршруті «Рівне ПВА – Коршів», мало відповідний договір на організацію перевезень та здійснювало експлуатацію транспортного засобу.

Також зазначає, що відповідно до положень статті 1187 ЦК України та роз`яснень, викладених у постанові Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року, відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. На думку представника відповідача, наявні у справі докази свідчать про те, що ФОП ОСОБА_4 не здійснювала господарської діяльності з перевезення пасажирів на спірному маршруті та не використовувала автобус для таких перевезень на момент ДТП, а тому є неналежним відповідачем у справі. Крім того, представник відповідача заперечує наявність підстав для солідарного стягнення шкоди з відповідачів.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 квітня 2018 року близько 18 год. 45 хв. на автодорозі Київ-Чоп (330 км + 900 м) водій ОСОБА_5 , керуючи автобусом "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , виконуючи маневр розвороту в порушення вимог пунктів 10.5, 10.11 Правил дорожнього руху, не надав переваги в русі автомобілю "Тойота Лендкрузер", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та здійснив з ним зіткнення. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 червня 2018 року в справі № 562/1280/18 ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. Постанова суду набрала законної сили 14 червня 2018 року.

Положеннями ч.6 ст.82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов`язковим для суду лише щодо з`ясування питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Власником транспортного засобу марки "Тоyota Land Cruiser 200", реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, є ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка, позивач ОСОБА_3 підтвердив факт скоєння 05 квітня 2018 року водієм ОСОБА_5 , який керував автобусом "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено належний йому на праві власності транспортний засіб "Тоyota Land Cruiser", реєстраційний номер НОМЕР_2 . У добровільному порядку завдані йому збитки відповідачами не відшкодовано, тому просить суд задовольнити позов.

Згідно довідки № 142, виданої 06 березня 2019 року філією "Рівненський Державний обласний навчально-курсовий комбінат" УДП "Укрінтеравтосервіс", згідно даних диспетчерської звітності пункту відправки автобусів "Залізничний" м.Рівне в період з 01 квітня 2018 року по 05 квітня 2018 року включно, перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 0817 "Рівне ПВА – Коршів" здійснювалося автобусом "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що 05 квітня 2018 року вона їхала з м.Рівне Рівненської області в селище Квасилів Рівненського району Рівненської області автобусом сполученням "Рівне – Коршів". Під час руху водієм автобуса було скоєно дорожньо-транспортну пригоду. В зв`язку з цим пасажирів пересадили в інші автобуси, а вона пішла в селище Квасилів Рівненського району Рівненської області пішки.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , автобус марки "І-VAN" модель А07А1-21, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 .

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2628774 стверджується, що ОСОБА_4 застрахувала транспортний засіб "І-VAN А07А1-21", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у страховій компанії ПАТ "Євроінс Україна", строк дії договору до 27 листопада 2018 року.

Згідно наданої 13 березня 2019 року інформації за № 1833/02/15-19 Державної служби України з безпеки на транспорті, станом на 05 квітня 2018 року ФОП ОСОБА_4 мала чинну ліцензію на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом з дозволеним видом робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами, серії АГ № 586884, термін дії з 14.09.2011 – необмежений, яка видана Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті; за ліцензіатом були закріплені як засоби провадження господарської діяльності наступні транспортні засоби: 1) автобус марки І-VAN, модель А07А1-21, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 2) автобус марки І-VAN, модель А07А3-64, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Відповідно до повідомлення № 04/245-021 від 05 березня 2019 року Управління інфраструктури та промисловості, станом на 05 квітня 2018 року між автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_4 та Управлінням інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації будь-які договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування були відсутні.

29 червня 2017 року між ФОП ОСОБА_4 (наймодавець) та підприємством Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірмою "Саланг" в особі директора Якимчука Віктора Михайловича (наймач) було укладено договір найму (оренди) транспортного засобу, відповідно до якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове володіння та користування транспортний засіб марки І-VAN, модель А07А1-21, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Пунктом 3.1 договору найму визначено, що транспортний засіб передається наймачу для експлуатації з моменту підписання даного договору за актом приймання – передачі на невизначений строк.

За умовами п.6.2 договору найму наймач зобов`язався, зокрема, усувати наслідки аварій та пошкоджень транспортного засобу, які виникли під час експлуатації їх наймачем.

Проте, акту приймання – передачі транспортного засобу марки І-VAN, модель А07А1-21, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на виконання вимог п.3.1 договору найму, укладеного 29 червня 2017 року відповідачами, сторонами суду не надано та матеріали справи не містять.

Допитаний у якості свідка директор підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірми "Саланг" ОСОБА_7 , пояснив суду, що 29 червня 2017 року між ФОП ОСОБА_4 та підприємством Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірмою "Саланг" було укладено договір найму (оренди) автобуса "І-VAN А07А1-21", реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак для експлуатації підприємству Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірмі "Саланг" транспортний засіб фактично переданим не був і акт приймання – передачі транспортного засобу не складався. Він не приймав на роботу на посаду водія ОСОБА_5 , наказ про прийом на роботу ОСОБА_5 не видавав, трудовий договір із ОСОБА_5 також не укладався. Про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 05 квітня 2018 року, він дізнався через два роки від ФОП ОСОБА_4 , яка відремонтувала автобус "І-VAN А07А1-21", реєстраційний номер НОМЕР_1 , за власні кошти.

З довідки № 3 від 10 лютого 2020 року, виданої підприємством Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірмою "Саланг", вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебував у трудових відносинах з підприємством Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірмою "Саланг".

Згідно довідки № 307, виданої 19 лютого 2020 року Комунальним автотранспортним підприємством 1728 Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області, 01 січня 2018 року підприємством Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірмою "Саланг" укладено договір № 03114 на послугу технічного огляду, стоянки та передрейсового огляду водіїв транспортних засобів. Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що послуги надаються транспортному засобу "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Однак згідно журналу щозмінного передрейсового огляду водіїв вказаний транспортний засіб з дати укладення договору послугами КАТП 1728 не користувався. Тобто 05 квітня 2018 року транспортний засіб "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , послугами КАТП 1728 не користувався.

Як вбачається з податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (звіт форми № 1 ДФ) за І та ІІІ квартал 2017 року, ФОП ОСОБА_4 01 лютого 2017 року було звільнено з роботи усіх працівників до 13 липня 2018 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт працевлаштування водія, а оскільки водій-винуватець ДТП не був залучений в якості відповідача тому у задоволенні позову слід відмовити через неналежний суб`єктний склад.

Однак з такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується виходячи з наступного.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, серед іншого, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ст. 1172 ЦК України).

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (див. постанову Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 490/898/16-ц).

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу (абзац перший пункту 7 Постанови ПВСУ № 9).

Враховуючи встановлені обставини та позиції учасників справи, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення спору визначальним є встановлення особи, яка фактично організувала та здійснювала діяльність із перевезення пасажирів транспортним засобом «І-VAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , під час якої було завдано шкоду позивачу.

Згідно довідки № 142, виданої 06 березня 2019 року філією "Рівненський Державний обласний навчально-курсовий комбінат" УДП "Укрінтеравтосервіс", згідно даних диспетчерської звітності пункту відправки автобусів "Залізничний" м.Рівне в період з 01 квітня 2018 року по 05 квітня 2018 року включно перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 0817 "Рівне ПВА – Коршів" здійснювалося автобусом "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 (а.с. 35)

Довідкою №135 від 01.03.2019 року, крім цього, стверджується, що згідно договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування №1258 від 15.01.2016 року, маршрут №0817 "Рівне ПВА – Коршів" обслуговує підприємство Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірма "Саланг". Власником автобуса "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 , Транспортний засіб "І-VAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , закріплений за підприємством Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірмою "Саланг", як засіб провадження господарської діяльності (а.с. 34, 39)

Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон) у статті 1 визначає, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 42 Закону договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Згідно статті 30 Закону автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов`язаний, зокрема: забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт; забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів; забезпечувати водіїв необхідною документацією.

Згідно статті 34 Закону від перевізника вимагається: забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Отже, саме автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити допуск водія до перевезень, умови праці, проходження передрейсового контролю, належне оформлення документації та організацію перевезення пасажирів. Тому здійснення перевезення на маршруті, який обслуговувала фірма «Саланг», свідчить про виконання водієм функцій в інтересах цього перевізника.

Виходячи з того, що фірма «Саланг» обслуговувала маршрут №0817 «Рівне ПВА – Коршів», транспортний засіб «І-VAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був закріплений за нею як засіб провадження господарської діяльності, а перевезення пасажирів цим автобусом фактично здійснювалися під керуванням ОСОБА_5 саме на вказаному маршруті, колегія суддів дійшла висновку, що водій був фактично допущений до виконання функцій водія автобуса в інтересах та в межах господарської діяльності фірми «Саланг». Саме підприємство «Саланг» у спірних правовідносинах є особою, відповідальною за шкоду, завдану під час експлуатації транспортного засобу як законний володілець джерела підвищеної небезпеки та особа, в інтересах якої здійснювалися пасажирські перевезення.

Доказів того, що ОСОБА_5 використовував автобус поза волею або без відома фірми «Саланг», матеріали справи не містять. Навпаки, встановлені у справі обставини свідчать про те, що водій був допущений до керування транспортним засобом та фактично виконував функції водія автобуса під час здійснення пасажирських перевезень, організованих фірмою «Саланг».

Колегія суддів також враховує, що у червні 2017 року між ФОП ОСОБА_4 та фірмою «Саланг» було укладено договір оренди транспортного засобу, а в грудні 2017 року на фірму «Саланг» видано тимчасовий реєстраційний талон ДХХ №035288 (а.с. 66, 67).

Відповідно до п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом МВС від 11.08.2010 № 379 якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N ___________".

Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Отже, видача тимчасового реєстраційного талона НОМЕР_6 свідчить про передання підприємству права користування транспортним засобом та його допуск до участі у перевезеннях як транспортного засобу перевізника. За таких обставин спростовуються доводи відповідача про те, що автобус фактично не був переданий у оренду через відсутність акта приймання-передачі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що шкоду позивачу було завдано спільними діями двох відповідачів у розумінні статті 1190 ЦК України, а тому відсутні підстави для покладення на них солідарної відповідальності, зокрема на власника автобуса ОСОБА_4 , яка передала його в оренду для провадження господарської діяльності фірмі «Саланг». Отже в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо ФОП ОСОБА_4 рішення місцевого суду слід залишити без змін.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 106СЕ від 08 лютого 2019 року вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 232613,13 грн. Крім того, позивачем понесено витрати на оплату автостоянки у розмірі 2400,00 грн., а тому загальний розмір майнової шкоди становить 235013,13 грн.

Страховиком ПАТ «Євроінс Україна» позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 98000,00 грн., у зв`язку з чим різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою відповідно до статті 1194 ЦК України становить 137013,13 грн., яка і підлягає стягненню з підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірми "Саланг" на користь позивача.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не всі його висновки відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до часткового скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Поліщука Дмитра Володимировича задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 вересня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову до підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірми "Саланг" скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірми "Саланг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з підприємства Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) – фірми "Саланг" на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 137013,13 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 травня 2026 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.