Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №542/2332/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/2332/24 Номер провадження 22-ц/814/253/26Головуючий у 1-й інстанції Кашуба М. І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Триголова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - Тараненка Артема Ігоровича

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ТОВ “ФК "Ейс" звернулося з позовом до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором № 943157901 від 28.07.2022 у розмірі 30139,44 грн та судові витрати у справі: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 28.07.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 943157901. На виконання умов вказаного договору позикодавцем було перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 6200,00 грн.

Вказав, що:

- 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01;

- 30.10.2023 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01;

- 07.11.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу № 0711/24/Е.

Відповідно до умов вказаних договорів факторингу, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цими договорами факторингу. Договорами факторингу визначено, що Фінансування та Ціна Продажу це сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення права вимоги на умовах цих договорів. Таким чином ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право вимоги до позичальників, в тому числі по договору № 943157901 від 28.07.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Зазначив, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 30139,44 грн.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018, ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та відповідачем, тому наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ " Фінансова компанія "Ейс ".

Окрім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами відступлення права вимоги.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржив представник ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" адвокат Тараненко А.І., просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було встановлено факт укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , отримання грошових коштів у визначеному розмірі, факт їх неповернення.

Вказує, що з урахуванням усіх додаткових угод до Договору факторингу № 28/1118-01, він на момент укладення кредитного договору та відступлення права вимоги до відповідача залишався чинним.

Наголошує, що договір факторингу № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024.

Вважає, що факт переходу до позивача права вимоги за спірним кредитним договором є доведеним, а тому висновок суду про те, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не набуло права вимоги до ОСОБА_1 є безпідставним.

На рахунок оплати за договором факторингу зазначив, що сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги.

Крім того, вказує на те, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, тому скаржник не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони Кредитодавця.

Вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення неповністю з`ясував обставин, що мають значення для вирішення справи, а його висновки про те, що позивач не набув права вимоги до відповідача не відповідають дійсним обставинам та спростовуються викладеними доказами.

У додаткових поясненнях ТОВ «ФК «Ейс» прохало суд під час розгляду справи врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07.01.2026 по справі №727/2790/25.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.07.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 943157901 на суму 6200,00 грн.

Вказаний договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореними електронними засобами у візуальну форму (п. 14.12 кредитного договору).

Крім цього, сторони дійшли згоди про те, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підпису сторін використовується електронний підпис з одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис (п. 14.2 кредитного договору).

Сума надання кредиту: 6200,00 грн, орієнтовна дата повернення 12.08.2022, дисконтний період 15 днів, проценти за весь строк дисконтного періоду становлять 766,50 % річних, що на день укладення договору становить 2,10 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожен день користування ним (базова процентна ставка); процентна ставка після закінчення дисконтного періоду становить 1087,70% річних, що на день укладення договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту.

Відповідно до п. 5.1.1 вказаного договору кредитні кошти, зокрема, надаються шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника відкритий банком позичальником, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки №4749-37хх-хххх-1924, що відбувається до трьох банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення укладення кредитного договору позивачем надано договір кредитної лінії № 943157901, заявку на отримання грошових коштів у кредит від 28.07.2022 (а.с. 27), довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 28), порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 29-37).

На обґрунтування отримання відповідачем кредитних коштів на номер картки, вказаний у договорі кредитної лінії № 943157901 та заявці на отримання грошових коштів у кредит надано платіжне доручення № 87dd1065-d215-4959-b892-2ff72325af3c від 28.07.2022 щодо підтвердження переказу грошових коштів, згідно з яким 28.07.2022 було здійснено платіж у розмірі 6200,00 грн на карту № НОМЕР_1 хх-хххх-1924 згідно з договором № 943157901 (а.с. 38).

Відповідно до довідки № 10/2024 АТ КБ «Приват Банк», 28.07.2022 о 04:02 год було здійснено переказ коштів у розмірі 6200,00 грн на номер картки № НОМЕР_1 хх-хххх-1924 (а.с. 39-40).

Також суд першої інстанції зазначив, що звертаючись до суду з позовом позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024 з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке, в свою чергу, отримало право такої вимоги згідно з договором факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 з ТОВ «Таліон Плюс, яке в свою чергу набуло право вимоги на підставі договору факторингу, укладеного 28.11.2018 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

28 липня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 943157901 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 12-зворот - 20).

Договір факторингу № 28/1118-01, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», датований 28 листопада 2018 року, тобто він укладений за три роки до підписання кредитного договору № 943157901 від 28.07.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (а.с.41 - 44).

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» була укладена додаткова угода № 19, відповідно до якої «строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань на цим договором» (а.с. 47).

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» була укладена Додаткова угода № 19 до Договору факторингу, тобто вона укладена за 3 роки до дати підписання кредитного договору.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» була укладена додаткова угода № 26 відповідно до якої Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції (а.с. 48 - 51).

Додаткова угода між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» № 26 до Договору факторингу, укладена 31 грудня 2020 року, тобто за 2 роки до дати укладення кредитного договору.

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» була укладена додаткова угода № 27, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 53).

Додаткова угода між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» № 27 до Договору факторингу, укладена 31 грудня 2021 року, тобто за 1 рік до дати укладення кредитного договору.

31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» була укладена додаткова угода № 31, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року (а.с. 54).

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» була укладена додаткова угода № 32 відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Також розділ 3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції (а.с. 55).

Встановивши факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, районний суд дійшов висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Встановлено, що при укладенні спірного кредитного договору відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо процентної ставки за кредитом, її типу (фіксована), порядку її обчислення та сплати процентів, реальної річної процентної ставки, та погодила такі умови, підписавши договір шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно частини третьої статті 207 ЦК України, пунктів 6, 12 частини першої статті 3, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» відповідає письмовій формі кредитного договору.

Факт отримання кредитних коштів підтверджено належними та допустимими доказами, а саме копією платіжного доручення від 28.07.2022 про перерахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 хх-хххх-1924 коштів у розмірі 6200 грн з відміткою в призначенні платежу, що дані кошти перераховуються на підставі договору №943157901 від 28.07.2022 (а.с.38), та повідомлення АТ «Приватбанк» про зарахування коштів на картки клієнтів через платіжний сервіс LiqPay (а.с. 39-40).

У свою чергу ОСОБА_1 не надано заперечень та доказів, що рахунок з зазначеними реквізитами йому не належить.

Також матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, та відповідає умовам договору.

Таким чином, факт неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України, частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

В обґрунтування заявлених позовних вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором договору кредитної лінії № 943157901 від 28.07.2022 позивачем надано:

договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога” зобов`язується відступити ТОВ “Таліон Плюс” права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ “Таліон Плюс” зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога”. Відповідно до п.8.2. строк дії договору закінчується 28.11.2019 (а.с. 41-44).

Додатковою угодою № 19 строк дії вищевказаного договору факторингу продовжено до 31.12.2020 (а.с. 47).

Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 договір факторингу викладено у новій редакції, відповідно до якої строк дії договору факторингу закінчується 31.12.2021 (а.с. 48-51).

Додатковою угодою № 27 від 31.12.2021 сторони продовжили строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до 31.12.2022 (а.с. 53).

Додатковими угодами №№ 31, 32 від 31.12.2022 та 31.12.2023 сторони продовжили строк дії договору факторингу до 31.12.2024 (а.с.54-55).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 194 від 13.09.2022 до вищезгаданого Договору факторингу ТОВ “Таліон Плюс” набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 943157901 від 28.07.2022 до відповідача (а.с. 56-57).

30.10.2023 між ТОВ “Таліон Плюс” та ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс” укладено договір факторингу №30-1023-01, відповідно до якого ТОВ “Таліон Плюс” зобов`язується відступити права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс” зобов`язується їх прийняти (а.с. 58-60).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 до вищезгаданого договору факторингу ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс” набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 943157901 від 28.07.2022 до відповідача ОСОБА_1 в загальній сумі 30139,44 грн (а.с.63-34).

07.11.2024 між ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс” та ТОВ “ФК “ЕЙС” укладено договір факторингу №0711/24Е, відповідно до умов якого ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс” передає (відступає), а ТОВ “ФК “ЕЙС” приймає права грошової вимоги до Боржників, які вказані у реєстрі боржників (а.с. 65-68).

Враховуючи вищевикладені обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 0711/24/Е від 07.11.2024 до вищезгаданого Договору факторингу ТОВ “ФК “ЕЙС” набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 943157901 від 28.07.2022 до відповідача ОСОБА_1 в загальній сумі 31139,44 грн, з яких 6200,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 23939,24 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с. 70-71).

Доказів на спростування даної заборгованості відповідачем не надано. Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі № 913/618/21 від 08.06.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 07.01.2026 при розгляді справи №727/2790/25.

Враховуючи вище зазначені норми права, висновки ВС при розгляді справи з подібними правовідносинами, встановлені обставини в даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за кредитним договором № 943157901 від 28.07.2022 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Висновки місцевого суду щодо не доведення набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 , з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів оплати за вищевказаними договорами факторингу, не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до умов вищевказаних договорів факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, а не з моменту здійснення оплати за договором факторингу. З цього моменту фактор набуває статусу кредитора стосовно боржників по відношенню до відповідних заборгованостей і отримує права вимоги за цими зобов`язаннями.

Отже, внаслідок укладення цих договорів і підписання актів прийому-передачі реєстру боржників до них, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а саме - ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором 943157901 від 28.07.2022, позичальником згідно з яким є ОСОБА_1 .

В матеріалах справи відсутні докази оспорення відповідачем договорів факторингу в частині відступлення права вимоги за її кредитним зобов`язанням, тому з урахуванням презумпції правомірності правочину суд апеляційної інстанції вважає, що відступлення (продаж) права вимоги та майнових прав не суперечить вимогам статей 514, 1077 ЦК України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18-ц зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Так, інтереси ТОВ ФК «Ейс» в місцевому, представляв адвокат Тараненко Артем Ігорович.

При подачі позову було заявлено, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 6000 грн та складаються з вивчення матеріалів справи 2 год - 1000 грн; складання позовної заяви 2 год - 5000 грн.

На підтвердження витрат в суді першої інстанції скаржник разом з поданням позовної заяви надав договір про надання правничої допомоги №08/11/24-01 від 08.11.2024 (а.с.77-78); Додаткову угоду до Договору (а.с. 79); протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги (а.с. 78 на звороті); Акт прийому-передачі наданих послуг до договору №08/11/24-01 від 08.11.2024 на суму 6000,00 грн (а.с. 81); квитанцію щодо сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн.

На підтвердження витрат в суді апеляційної інстанції скаржником долучено Акт прийому-передачі наданих послуг до договору № 08/11/24-01 від 08.11.2024 на суму 6000,00 ( складання апеляційної скарги) та квитанцію щодо сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.

Таким чином, суми судових витрат, які скаржник поніс в зв`язку із розглядом даної справи складає 18 056 грн.

У зв`язку з чим просив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 6056,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн.

Чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема такі як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тобто, в кожній конкретній справі при визначенні розміру відшкодування суд має виходити як з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), так і критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при встановленні розміру відшкодування витрат за надання правничої допомоги, крім іншого, мають бути враховані такі критерії як розумність розміру таких витрат, їх справедливість та пропорційність.

Враховуючи категорію розглянутої судом першої інстанції справи, яка є досить поширеною та урегульованою усталеною судовою практикою, за своїм правовим змістом відноситься до справ невеликої складності, ціна позову складає 30139,44 грн, а також беручи до уваги реальний обсяг наданої адвокатом правової допомоги у вигляді складання позовної заяви та апеляційної скарги та відповідно направлення їх до суду, виходячи з засад розумності та співмірності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення визначеного позивачем розміру витрат за надану правничу допомогу з 12000 грн до 6000 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на задоволення позову, з ОСОБА_1 на корить товариства підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір як при подачі позовної заяви в сумі 2422,40 грн, так і при подачі апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн, що загалом становить 6056,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п. 2, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2025 року – скасувати, ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №943157901 в сумі 30139,44 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в сумі 6056,00 грн та 6000 грн витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 травня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.М. Триголов