Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №524/7905/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/7905/25 Номер провадження 22-ц/814/1231/26Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Триголова В.І., Чумак О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний бану України» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний бану України» про захист права споживачів та стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів в сумі 30303 грн 99 коп із карткового рахунка, відкритого у АТ «Державний ощадний банк України» на його ім`я, а також 7115 грн 80 коп витрат на професійну правничу допомогу.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.01.2025 із карткового рахунка НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на його ім`я, та банківської картки № НОМЕР_2 , на якій знаходилась пенсійна виплата, без ініціювання позивача, його згоди та фізичного втручання на інший рахунок не відомої особи переведені та зараховані 29999 грн та комісія банку за проведену операцію в сумі 304,99 грн. У зв`язку із чим списано з карткового рахунка, відкритого на ім`я позивача, кошти на загальну суму 30303,99 грн. Позивач розрядження щодо списання коштів не надавав, дій, що могли б призвести до списання грошових коштів не вчиняв, мобільний телефон не втрачав.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 30303 грн 99 коп та 7115 грн 80 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.

Рішення оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що матеріалами справи доведено, що здійснення спірної операції із рахунку позивача була здійснена з належною автентифікацією власника рахунку та його платіжної картки.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з підстав, передбачених п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що що на ім`я позивача в АТ «Державний ощадний банк України» відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 , банківська картка № НОМЕР_2 .

04.01.2025 о 10:39 із зазначеного рахунку, на якому знаходилась пенсійна виплата позивача, без ініціювання позивача, його згоди та фізичного втручання на інший рахунок не відомої особи переведені та зараховані в сумі 29999 грн та 304,99 грн комісії банку за проведену операцію, на загальну суму 30303,99 грн.

07.01.2025 позивач звернувся до Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області з заявою про викрадення 04.01.2025 особистих коштів в сумі 29999 грн із карткового рахунку НОМЕР_3 , банківської картки № НОМЕР_2 , про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12025170500000031 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно листа ТВБВ № 10016/0216 філії Полтавського Обласного управління АТ «Ощадбанк» від 13.02.2025 за вих. № 114-0216-1068, операція із використанням інтернет ресурсу «Ощад 24/7» проведена коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки, правильним введенням паролів, відомих клієнту, направлені на номер мобільного телефону, реквізити платіжних карток, СVС2 пароль та паролі стали відомі третій особі. Зняття грошових коштів стало можливим у зв`язку із порушенням вимог п. п. 9.19 - 9.22 розділу IX договору комплексного банківського обслуговування. З урахуванням наведеного, банк повідомив про відсутність підстав для повернення коштів клієнту та рекомендували звернутися до правоохоронних органів, у тому числі до департаменту кіберполіції Національної поліції України.

Згідно інформації, отриманої від ПрАТ "Київстар" запитуваний телефонний номер обслуговувався за договором із ОСОБА_1 .

Інформація про вихідні смс-повідомлення за 04.01.2025 не зафіксовані. Надана інформація про з`єднання за 04.01.2025, згідно якої: вхідні телефонні дзвінки - о 10:34:48 (контакт 0443500133, 60 секунд), о 10:41:48 (контакт 0443500133, 58 секунд), вихідні телефонні дзвінки; вхідні смс-повідомлення - о 10:37:32, 10:38:20, 10:39:40, 10:40:25 (контакт «Oschadbank»; користування послугою доступу до мережі інтернет.

У судовому засіданні за клопотання представника відповідача на підставі ч. 7 ст. 85 ЦПК України, встановлено, що номер телефону НОМЕР_4 , зазначений у витребуваній від ПрАТ "Київстар" інформації, належить Товариству.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 11 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Так, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд не може погодитись із висновоком місцевого суду, що позивачем було доведено, що кошти з його карткового рахунка позивача були перераховані кошти без його розпорядження.

Судом установлено, що 04 січня 2025 року о 10:39 із рахунку позивача, не відомої особи переведели грошові кошти у розмірі 29999 грн та 304,99 грн комісії банку за проведену операцію, на загальну суму 30303,99 грн.

В подальшому у ході судового розгляду було встановлено, що списання грошових коштів із рахунку позивача було здійснено шляхом проведення операцій, підтверджених із використанням засобів автентифікації, які направлялися банком на фінансовий номер телефону позивача.

Так, з наданих банком доказів убачається, що для підтвердження спірних операцій використовувалися одноразові коди підтвердження, які направлялися 04 січня 2025 року з 10:34 год. до 10:41 год., в яких абонент повідомлявся про здійснення входу у мобільний додаток «Ощад 24/7», а також про акцентувалась особлива увага на забороні повідомлення направленого коду іншим особам, а також здійснювалися дзвінки на фінансовий номер позивача, необхідні для погодження проведення операцій /т. 1 а.с.97, т. 2 а.с. 148-150/.

У ході судового розгляду позивачем не заперечувалось, що номер абонента НОМЕР_5 перебуває у його користуванні та третім особам не передавався.

Наведене об`єктивно вказує на те, що на момент здійснення невідомими особами дій, спрямованих на заволодіння особистими коштами на фінансовому рахунку, позивач об`єктивно володів інформацію про здійснення несанкціонованих ним дій через повідомлення направлені банком на його особистий номер, вказаний вище.

При цьому, отримавши SMS-повідомлення про вхід у мобільний додаток «Ощад 24/7», а також кодів для підтвердження переказу коштів, у разі відсутності його волевиявлення на здійснення відповідних дій - позивач не вчинив будь-яких негайних дій для звернення до банку із повідомленням про несанкціоноване втручання до його фінансового рахунку.

Таким чином апеляційний суд вважає встановленим той факт, що вхід до мобільного додатку та проведення відповідних платіжних операцій було здійснено через введення кодів підтвердження, направлених на особистий номер телефону ОСОБА_1 , які були відомі лише йому, та могли стати відомі третім особам лише внаслідок їх розголошення позивачем.

Відповідно до положень законодавства у сфері надання платіжних послуг та умов договору між сторонами, користувач платіжного інструменту зобов`язаний забезпечувати нерозголошення персоналізованих засобів доступу до рахунку, кодів підтвердження, паролів та іншої інформації, що дає можливість ініціювати платіжні операції. Ризик настання негативних наслідків унаслідок повідомлення таких даних третім особам покладається на користувача платіжного засобу.

Посилання позивача на те, що він не вчиняв жодних дій, які б сприяли заволодінню коштами, суд оцінює критично, оскільки матеріалами справи підтверджується, що доступ до проведення спірних операцій став можливим лише після підтвердження відповідних дій через фінансовий номер телефону позивача. Сам по собі факт того, що позивач у подальшому заперечує намір здійснення переказів, не свідчить про відсутність з його боку дій або бездіяльності, які сприяли отриманню третіми особами доступу до рахунку.

Суд враховує, що банк виконав покладений на нього обов`язок щодо інформування клієнта та застосував передбачені процедурою механізми підтвердження операцій шляхом направлення SMS-повідомлень і здійснення дзвінків на фінансовий номер позивача. Доказів несанкціонованого втручання в автоматизовані системи банку, компрометації банківського програмного забезпечення чи проведення операцій унаслідок неналежного виконання банком обов`язків матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що саме дії або необережна поведінка позивача щодо розкриття чи підтвердження персоналізованих даних доступу створили умови для проведення спірних операцій третіми особами, а тому підстави для покладення відповідальності за списання коштів на банк відсутні.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги про стягнення з банку безпідставно списаних коштів задоволенню не підлягають.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний бану України» задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний бану України» про захист права споживачів та стягнення грошових коштіввідмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді: В. І. Триголов

О. В. Чумак