Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №284/490/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №284/490/25 Головуючий у 1-й інст. Піщуліна І. С.

Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 284/490/25 за позовом представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Народицького районного суду Житомирської області від 10 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Піщуліної І.С. у селищі Народичі,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», Позивач. Товариство, Банк) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 24 січня 2011 року у сумі 42 139,67 грн, яка станом на 23 червня 2025 року складається із: 34 071,3 грн – заборгованість за тілом кредиту; 8068,37 грн – заборгованість за простроченими відсотками, а також вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги, представник мотивував тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 24 січня 2011 року.

Відповідачка при підписанні анкети - заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок, видано для користування кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 09/16, тип Універсальна, та встановлено початковий кредитний ліміт, який в послідуючому було збільшено до 3500 грн. Після спливу строку дії першої картки, відповідачка додатково шість разів отримувала кредитні картки, остання картка № НОМЕР_2 , строк дії 02/29, тип Універсальна GOLD, вчиняла дії щодо активації кредитних карток та отримувала кредитні кошти за власною ініціативою.

13 листопада 2020 року відповідачка власноручно підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, натомість позичальник обов`язок щодо погашення кредиту та процентів шляхом внесення грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість у вищезазначеній сумі.

Заочним рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 10 вересня 2025 року позов задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором від 24 січня 2011 року в сумі 34 071,3 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі, представник позивача просить його в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість з відсотків за користування кредитом в розмірі 8068,37 грн в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідачкою власноруч 13 листопада 2020 року підписано Заву про приєднання до Умов і правил банківських послуг, в якій в тому числі, погоджено відсоткову ставку - 40,8 % річних для картки GOLD, тобто 3,4 % на місяць. Як видно з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідачка активно користувалась кредитним лімітом та належним чином виконувала зобов`язання за кредитним договором до 01 жовтня 2024 року. З цієї дати у відповідачки з`явилась прострочена заборгованість за кредитним договором, яка згодом була погашена клієнтом. З 01 грудня 2024 року клієнт остаточно перестала виконувати свої зобов`язання, внаслідок чого Банк звернувся до суду.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі представник позивача оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 8068,37 грн. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка порушила договірні зобов`язання по сплаті заборгованості за тілом кредиту, й позивач має право на повернення йому коштів, визначених договором, а тому суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту слід задовольнити.

Водночас, приймаючи до уваги те, що надані позивачем суду письмові докази не підтверджують обов`язку відповідачки сплачувати заборгованість за таким видом заборгованості як заборгованість за простроченими відсотками, у цих письмових доказах не обумовлено їх конкретний розмір та порядок нарахування щодо відповідачки, місцевий суд дійшов до переконання про безпідставність позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 24 січня 2011 року (а.с.9).

Відповідачка при підписанні анкети - заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Заявою ОСОБА_1 підтверджується той факт, що вона була проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.

Підписавши заяву, між сторонами, у відповідності до статті 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (стаття 1066 ЦК України) та кредитного договору (стаття 1054 ЦК України).

Також установлено, що 13 листопада 2020 року відповідачкою було підписано Заву про приєднання до Умов і правил банківських послуг, в якій в тому числі, погоджено відсоткову ставку - 40,8 % річних для картки GOLD, тобто 3,4 % на місяць (а.с.10-17).

Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок, а відповідачці надано у користування кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 09/16, тип Універсальна, та встановлено початковий кредитний ліміт, який в послідуючому було збільшено до 3500 грн.

Після спливу строку дії першої картки, відповідачка додатково шість разів отримувала кредитні картки, остання картка № НОМЕР_2 , строк дії 02/29, тип Універсальна GOLD, вчиняла дії щодо активації кредитних карток та отримувала кредитні кошти за власною ініціативою.

Таким чином, в порушення п. 2.1.1.5.5 Договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала, хоча статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідачка станом на 23 червня 2025 року має заборгованість в розмірі 42 139,67 грн, яка складається з: 34 071,3 грн – заборгованість за тілом кредиту; 8068,37 грн.

Частиною 1 статті 15 ЦК України, передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За правилами статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII, договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Відповідно частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивачем до суду першої інстанції було надано Заяву відповідачки про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписаній відповідачем у справі, процента ставка була визначена на рівні 42% річних для карт Універсальна та 40,8 % річних для карт Універсальна GOLD (а.с.10-17).

Зазначене не було враховано судом першої інстанції, на що обґрунтовано посилається представник позивача в апеляційній скарзі.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно Заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг кредитний договір укладено на 12 місяців з пролонгацією.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24 січня 2011 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою випливає, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував в межах узгодженої між сторонами процентної ставки в розмірі 40,8 % річних за карткою Універсальна GOLD в межах строку кредитування (82-87, 88-99, 100-106).

Крім того, згідно виписки за договором № б/н від 24 січня 2011 року, за період 22 лютого 2013 року по 22 червня 2025 року ОСОБА_1 активно користувалась наданими коштами, робила перекази, знімала кошти, поповнювала рахунок, тощо (а.с.47-81).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за відсотками, розмір якої, станом на 23 червня 2025 року, становить 8068,37 грн.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанціїу відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за відсотками в розмірі 8068,37 грн.

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 2906,88 грн за подання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Заочне рішення Народицького районного суду Житомирської області від 10 вересня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за відсотками за Кредитним договором б/н від 24 січня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за Кредитним договором б/н від 24 січня 2011 року задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за Кредитним договором б/н від 24 січня 2011 року в розмірі 8068,37 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у справі, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, в розмірі 2906,88 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді