Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №761/46795/19 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46795/19

Провадження № 2/761/95/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач ) звернулась в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Відповідно до позовних вимог просила суд: визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, викладену ОСОБА_2 у заяві від 23.10.2019 року, та зобов?язати ОСОБА_2 спростувати вказану інформацію у спосіб її поширення протягом десяти днів. Інформацію, викладену у заяві від 23.10.2019 року ОСОБА_2 , -спростувати як недостовірну. Стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

Позивач працює на посаді директора Дошкільного навчального закладу НОМЕР_3 (надалі ДНЗ НОМЕР_3) з 02.07.2013 року. За період роботи у ДНЗ НОМЕР_3 жодних зауважень від управління освіти Солом?янської районної в м. Києві до Позивача та/або від батьків, щодо виконання трудових обов?язків не надходило. 22.10.2019 року до позивача звернулась в усній формі відповідач з проханням надати письмову характеристику її доньки - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). У відповідності до посадових інструкцій та бажання відповідача, позивачем було підготовлено копію Характеристики на вихованців закладу дошкільної освіти НОМЕР_3 від 26.07.2019 року, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Оскільки позивачем за період липень - вересень 2019 року неодноразово надавалися такі характеристики, в т.ч. і ОСОБА_2 Після цього, відповідач, звернулася із заявою до Начальника відділу дошкільної освіти Управління освіти Соломянської районної в м. Кисві державної адміністрації. У своїй заяві від 23.10.2019 року, ОСОБА_2 звинуватила позивача та розповсюджує неправдиві чутки про грубе порушення її прав, перевищення службових повноважень та умисне приниження честі та гідності, що полягає в наступному: грубе порушення прав матері та вчинення психологічного тиску, перешкоджання у спілкуванні матері з донькою, емоційне та грубе висловлювання на її адресу, пов?язане з відмовою надати можливість забрати дитину із ДНЗ НОМЕР_3. Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 23.10.2019 року, 22.10.2019 року позивач звернулася до Директора ДНЗ НОМЕР_3 в усній формі з проханням надати Характеристику на дітей. Ніби-то Позивачем була надана відмова, у зв?язку з тим, що така характеристика може бути надана до служби у справах дітей або наявності адвокатського запиту. Оскільки між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 існує спір про визначення місця проживання дітей, тому батькам неодноразово надавалися характеристики на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Крім цього, у заяві від 23.10.2019 року Відповідач заявляє про перевищення службових повноважень та наявний відеоматеріал про начеб-то незаконні дії Директора ДНЗ НОМЕР_3. Стосовно цього, позивач, хоче зазначити що останній рік, між батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_9 склалися неприязливі відносини. Так, у червні 2019 року ОСОБА_2 викрала дітей з постійного місця проживання та переховувала невідомому місця для ОСОБА_7 . Оскільки вихователі та Директор ДНЗ НОМЕР_3 повідомлені про наявність спору, та категоричну відмову дітей спілкуватися з ОСОБА_2 її було зауважено, про можливість спілкування дітей з мамою виключно поза виховного процесу. Оскільки після таких спроб зустрітися з дітьми, у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 погіршувалося настрій та починали плакати. Позивач вказує, що ОСОБА_2 у свої заяві від 23.10.2019 року розповсюджує неправдиву інформації, що полягає у грубому порушенні прав матері та вчинення психологічного тиску, перешкоджання у спілкуванні матері з донькою, емоційному та грубому висловлювання на її адресу пов?язане з відмовою надати можливість забрати дитину із ДНЗ НОМЕР_3.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 року матеріали справи передані для розгляду судді ОСОБА_12

24.01.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов. Згідно змісту відзиву представник відповідача зазначив, що 22.10.2019 р. ОСОБА_2 звернулась до позивача з проханням надати характеристику її доньки ОСОБА_11 . Така характеристика вимагається Службою у справах дітей та сім?ї Солом?янської районної в м. Києві державної адміністрації, як додаток до заяви про видачу розпорядження про визначення способів участі у вихованні дітей того з батьків, хто проживає окремо. Однак, позивач в грубій формі відмовила відповідачу, посилаючись на те, що мати не виконує своїх обов?язків, а батько дитини написав заяву про те, що дітей мати забирати з садочка не має права. Позивач також повідомила, що як директор знає про те, що в судах перебуває справа про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП та що в цій справі вказано, що мати не проживала с дітьми більше двох років. Також, позивач знає про справу що розглядається Солом?янським районним судом (справа 760/137/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення місця проживання дітей; та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім?ї Солом?янської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення місця проживання дітей. На запитання відповідача, чи має директор остаточні рішення по вказаним справам, директор повідомила, що їй достатньо слів батька. З дитиною в цей день матері побачитися не дозволили, групу закрили, та повідомили батькові про прихід матері до дитини в навчальний заклад. Жодних законних рішень щодо обмеження прав матері на час звернення до позивача за характеристикою та з проханням побачити дитину на момент такого звернення не існувало, як не існує і на даний час. 23.10.2019 р. ОСОБА_2 подала заяву в поліцію, оскільки вважала, що директор перевищує свої службові повноваження та порушує її конституційні права. Згодом ОСОБА_2 , надійшов лист з Київської місцевої прокуратури № 9 від 25.10.2019 року з повідомленням, що її заява переадресована на розгляд в Управління освіти Солом?янської районної в м. Києві державної адміністрації. В листопаді 2019 року ОСОБА_2 з Управління освіти Солом?янської районної в м. Києві державної адміністрації надійшла відповідь про результати розгляду заяви. Тобто ОСОБА_2 звернулась до уповноважених органів з метою захисту своїх порушених конституційних прав та отримала відповідь на звернення. Таким чином, ОСОБА_2 звернулась до компетентних органів з метою захисту своїх порушених прав, виклавши в заяві виключно факти, які мали місце, за таких обставин позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, інформація, що міститься в заяві стосується позивача, як публічної особи та її професійної діяльності на посаді директора комунального закладу, та повідомлена правоохоронним органам виключно з метою захисту своїх порушених прав. Таким чином, інформація викладена в заяві не може вважатись такою, що порушує немайнові права особи, а позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06.05.2020 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача.

На підставі розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.2026р. № 01-08-1039 щодо повторного автоматичного розподілу справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_12 , протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026 р. матеріали справи передані для розгляду судді Романишеній І.П.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2026р. справу прийнято до провадження, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, які вбачаються з матеріалів справи та встановлені судом.

Судом встановлено, що 23.10.2019 року ОСОБА_2 звернулась до Начальника відділу дошкільної освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Моя донька відвідує дошкільний навчальний заклад НОМЕР_3, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (далі по тексту - ДНЗ). Своїм зверненням повідомляю Вам про перевищення службових повноважень, низькі морально-ділові якості та умисне приниження моєї честі та гідності директором ДНЗ - ОСОБА_3 , яке полягає в наступному.

Неодноразово ОСОБА_3 було здійснено грубе порушення моїх прав, як матері дитини ОСОБА_13 , та вчинявся психологічний тиск на мене. Директор ДНЗ N? НОМЕР_3 перешкоджала мені спілкуватися з дитиною, стоячи в дверях групи, не дозволяючи мені побачити доньку. ОСОБА_3 дозволяла собі емоційно та агресивно висловлюватися на мою адресу, в тому числі в присутності, як моєї дитини, так і інших дітей. Свою поведінку директор ДНЗ пояснює тим, що якщо батько привів дитину в садочок, то і забрати може дитину тільки батько.

Варто заначити, що я, як мати, не позбавлена батьківських прав, відтак, я маю такі ж самі права, як батько. Адже, відповідно до ст. 141 СК України «мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини». Крім того, цей навчальний заклад відвідувала моя старша донька ОСОБА_14 , та продовжує відвідувати молодша дитина ОСОБА_13 . Всі роки навчання моїх дітей я постійно знаходилася в контакті з вихователями групи, представниками батьківського комітету, відвідувала батьківські збори та дитячі свята, долучалася з дітьми до виставок саморобних робіт, а також виключно мною з зарплатної картки своєчасно оплачувалися рахунки за харчування, фонди групи та дитячого закладу. У разі необхідності сплачені рахунки за харчування 2017 - 2019 будуть надані.

22 жовтня 2019 року я звернулася до ОСОБА_3 з проханням надати письмову характеристику моєї дитини, ОСОБА_13 . На моє прохання ОСОБА_3 відповіла відмовою в наданні інформації та зазначила, що характеристика моєї дитини може бути надана лише при пред?явленні мною запиту від Служби у справах дітей або наявності адвокатського запиту. Про вищезазначені випадки та неправомірні дії директора дошкільного навчального закладу НОМЕР_3, ОСОБА_3 , мною було повідомлено в правоохоронні органи за номером 102.

Також повідомляю, що у підтвердження перевищення службових повноважень наявний відеоматеріал за участю ОСОБА_3 , де вона в агресивній манері чинить перешкоди мені та не дозволяє побачитися з дитиною навіть на території закладу.

Людина, яка злісно перевищує свої службові повноваження, має низькі моральні якості, не дотримується правил професійної етики, ставить під загрозу збереження та зміцнення здоров?я дітей, не має працювати в закладі дошкільної освіти.

Беручи до уваги вищенаведене, прошу:

-перевірити відповідність ОСОБА_3 займаній посаді;

-сприяти наданню письмової характеристики моєї дитини ОСОБА_13 , яка відвідує дошкільний навчальний заклад N? НОМЕР_3. У разі відмови у наданні документу, прошу письмово обґрунтувати.

-запросити письмові пояснення від ОСОБА_3 з зазначенням законодавчих підстав щодо чинення перешкод мені у спілкуванні з донькою, а також щодо позбавлення мене права забирати мою доньку ОСОБА_13 з дитячого садочку.

Про результати розгляду мого зверненнямрошу повідомити мені письмово та надіслати відповідь на адресу: АДРЕСА_1 .»

Позивач зазначає, що інформація, зазначена у цій заяві, є негативною інформацією, поширеною відносно позивача як директора ДНЗ № НОМЕР_3.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У ч. 2 ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 302 ЦК України.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Нормами статей 297, 299 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Позивач просить визнати недостовірною інформацію викладену відповідачем у заяві від 23.10.219 року.

Статтею 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначає, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2024 року у справі № 910/23597/17.

У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» вказано, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Встановлено, що відповідач звернулась до відділу дошкільної освіти Управління освіти Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою, в якій фактично скаржилась на дії ОСОБА_3 як директора ДНЗ НОМЕР_3 м. Києва щодо порушення, на її думку, її прав як матері з боку директора дошкільного навчального закладу.

Таким чином, метою звернення до Служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації було не поширення недостовірної інформації щодо позивача, а реалізація відповідачем свого конституційного права, визначеного ст. 40 Конституції України, і таке звернення не є поширенням недостовірної інформації.

З огляду на наведене, право ОСОБА_2 на звернення до компетентних органів гарантовано ст. 40 Конституції України, а тому вимоги позивача про визнання інформації, викладеної в її заяві такою, що не відповідає дійсності, та зобов`язання відповідача спростувати таку інформацію, не ґрунтуються на вимогах закону.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 32, 34, 40, 62 Конституції України, статтями 23, 201, 270, 275, 277, 297, 299, 302 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 14.05.2026 року.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА