Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №752/30735/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №752/30735/25 2-а/760/1356/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м.Київ

Солом`янський районний суду міста Києва у складі:

головуючого судді Нестеренко Т.В.,

при секретарі Панкєєвій Ю.С.,

представника позивача Горбового В.А.,

представника відповідача Черниша О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 7 роти 1 батальйону полку №1 Управління патрульної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції Коргуна Владислава Святославовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою серії ЕНА № 6167108 від 17 листопада 2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за нібито порушення вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Позивач вказує, що фактично порушення Правил дорожнього руху він не вчиняв, оскільки його зупинка була вимушеною та зумовлена дорожньою обстановкою, а саме наявністю припаркованих транспортних засобів у крайній правій смузі та транспортного засобу попереду з увімкненою аварійною сигналізацією, що унеможливлювало подальший рух.

Крім того, позивач зазначає, що працівником поліції не було надано жодних належних та допустимих доказів вчинення правопорушення, зокрема відео- чи фотофіксації, а також не було складено протокол про адміністративне правопорушення у разі його незгоди з інкримінованим порушенням.

Також позивач посилається на порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема права на надання пояснень, подання доказів та користування правовою допомогою.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати оскаржувану постанову незаконною та скасувати її, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

24.04.2026 надійшов відзив від відповідача, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та винесеною в межах повноважень.

Відповідач вказує, що поліцейські уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та виносити постанови без складання протоколу у випадках, передбачених законодавством. При цьому факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, був встановлений під час розгляду справи уповноваженою особою.

Також у відзиві зазначено, що відсутність відеозапису події зумовлена спливом строку його зберігання, який відповідно до нормативних актів становить 30 діб, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості надати відповідні матеріали.

Крім того, відповідач вважає, що можливі порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не впливають на факт вчинення правопорушення та не є підставою для скасування постанови.

У зв`язку з викладеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовної заяви, наголошував, що всі дії поліцейських були законними.

Суд, заслухавши думку учасників, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що постановою інспектора патрульної поліції серії ЕНА № 6167108 від 17 листопада 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП за порушення вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, посилаючись на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, недоведеність обставин, викладених у постанові, а також порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що постанова винесена правомірно, а факт вчинення правопорушення встановлено уповноваженою особою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Оцінюючи доводи сторін, суд виходить із такого.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на такого суб`єкта.

Отже, у даній категорії справ саме відповідач зобов`язаний довести, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та прийнятою за наявності достатніх правових підстав.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Зокрема, матеріали справи не містять жодних технічних засобів фіксації правопорушення (фото- чи відеозапису), які б об`єктивно підтверджували факт зупинки транспортного засобу позивача у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Посилання відповідача на неможливість надання відеозапису у зв`язку із закінченням строку його зберігання суд оцінює критично, оскільки такі обставини не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку доведення правомірності прийнятого рішення. Негативні наслідки незбереження доказів не можуть покладатися на особу, яка оскаржує відповідне рішення.

Інших належних доказів, передбачених статтею 72 КАС України, зокрема письмових пояснень свідків, рапортів, схем чи інших об`єктивних даних, що підтверджували б факт правопорушення, відповідачем суду також не надано.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

При цьому, ст. 251 КУпАП України передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Фактично доводи відповідача зводяться до посилання на зміст оскаржуваної постанови та внутрішнє переконання поліцейського, що не може вважатися достатнім доказом у розумінні вимог процесуального закону.

Суд також бере до уваги пояснення позивача щодо обставин події, згідно з якими зупинка транспортного засобу була вимушеною та обумовленою дорожньою обстановкою, а саме наявністю перешкод для руху у вигляді припаркованих транспортних засобів у крайній правій смузі та транспортного засобу попереду з увімкненою аварійною сигналізацією, що унеможливлювало подальший рух.

Вказані обставини відповідачем належними доказами не спростовані.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність. Таким чином, обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення є наявність вини особи та протиправності її поведінки.

У даному випадку суд дійшов висновку, що дії позивача були зумовлені об`єктивною дорожньою ситуацією та не свідчать про наявність у нього наміру порушити Правила дорожнього руху, а отже відсутня така обов`язкова ознака складу правопорушення, як протиправність.

Щодо доводів позивача про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що навіть незалежно від оцінки таких порушень, вирішальним у даній справі є відсутність належних доказів самого факту вчинення правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 5, 12, 19, 20, 243-246,250,255, 286, 295, 297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Серії ЕНА № 6167108 від 17.11.2025, щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Т.В. Нестеренко