Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №760/33321/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/33321/24

2/760/8397/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Рєзанцева Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, завданих залиттям квартири,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просить стягнути солідарно з відповідічів на користь позивача ОСОБА_1 суму майнової шкоди (реальних збитків) в розмірі 149 703 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот три) гривні 00 копійок та моральної шкодив розмірі 12 000 (дванадцяти тисяч) гривень 00 копійок, всього 161 703 (сто шістдесят одна тисяча сімсот три) гривні 00 копійок.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 вересня 2024 року мало місце залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2009.

Винними у залитті квартири позивача є відповідачі - співвласники квартири АДРЕСА_2 .

29 вересня 2024 року комісією в складі: голови правління ОСББ «ОСББ ДОНЕЦЬКА 8-А», ОСОБА_5 ; сантехніка ТОВ «Ніка-Сервіс», ОСОБА_6 ; власниці кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 ; власниці кв. АДРЕСА_4 , ОСОБА_8 ; мешканки кв. АДРЕСА_4 , ОСОБА_9 складено акт №29/09/2024 від 29.09.2024 про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

У акті вказано, що під час залиття в квартирі АДРЕСА_5 постраждали: стелі, стіни, паркет в усіх кімнатах, кухні, коридорі та ванній кімнаті.

Згідно зі Звітом про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого власнику квартири АДРЕСА_6 , складеного 12.11.2024, розмір матеріального збитку, який завдано квартирі позивача внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яке сталося 29.09.2024, станом на момент складання такого звіту становить 141 203 (сто сорок одну тисячу двісті три) гривні.

За послуги з оцінки вартості матеріального збитку, завданого квартирі позивача внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , сплачено 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Позивач вказує, що відповідачі у добровільному порядку спричинену шкоду не відшкодували, а тому позивач вимушений звернутися до суду з відповідним позовом на захист порушених прав.

З урахуванням викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

08 січня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу було розподілено до провадження судді Букіної Олени Миколаївни.

10 січня 2025 року ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва, Букіної О.М., відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачам копію ухвали суду про відкриття провадження та копіями позовної заяви з додатками із пропозицією надати відзив на позов були направлені за їх адресами місця реєстрації, повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Ухвалою від 20 жовтня 2025 року прийнято рішення здійснити перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін - до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

14.05.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій той позовні вимоги підтримав та проти заочного вирішення справи та прийняття заочного рішення не заперечував.

Жоден зі співвідповідачів у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися в порядку, передбаченому процесуальним законом. Будь-яких заяв, клопотань, пояснень від співвідповідачів до суду не надійшло, про причини своєї неявки суд не повідомлили.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

Таким чином, відповідачі, враховуючи положення статей 128, 130 ЦПК України, вважаються такими, що повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Жодних заяв, клопотань, чи пояснень з приводу позовних вимог, або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від співвідповідачів на адресу Солом`янського районного суду міста Києва не надходило. У зв`язку з викладеним, суд позбавлений можливості встановити позицію співвідповідачів щодо предмету спору.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 цієї статті у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує.

Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення за наявними у справі доказами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 29 вересня 2024 року сталося залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності позивачу.

Право власності позивача підтверджується наданою копією договору купівлі-продажу від 16.07.2009.

Відповідно до акту №29/09/2024 від 29.09.2024 про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , складеного комісією в складі: голови правління ОСББ «ОСББ ДОНЕЦЬКА 8-А», ОСОБА_5 ; сантехніка ТОВ «Ніка-Сервіс», ОСОБА_6 ; власниці кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 ; власниці кв. АДРЕСА_4 , ОСОБА_8 ; мешканки кв. АДРЕСА_4 , ОСОБА_9 , під час залиття в квартирі АДРЕСА_5 постраждали: стелі, стіни, паркет в усіх кімнатах, кухні, коридорі та ванній кімнаті.

Згідно з обставинами, згаданими в акті про залиття №29/09/24 від 29.09.2024, сантехнік, що здійснював огляд усієї системи водопостачання квартири АДРЕСА_2 , виявив необхідність у заміні всіх труб/гнучких шлангів гарячого та холодного водопостачання у квартирі, бо вони зношені та перебувають в аварійному стані, що загрожує повторному залиттю нижче розташованих квартир.

Винними у залитті квартири позивача є співвласники квартири АДРЕСА_2 , що належить їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Київською КЕЧ р-ну 22.11.1993 , що підтверджується відповіддю КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації від 24.05.2025 за №062/14-6058. При цьому, у вказаній відповіді частки відповідачів не визначено та копію свідоцтва не надано за його відсутністю в архіві.

З матеріалів справи вбачається, що у день залиття в квартирі АДРЕСА_2 перебувала лише Відповідач-1, яка відмовилася брати участь у проведенні огляду квартири на предмет залиття та відмовилася підписувати акт №29/09/2024 від 29.09.2024.

Згідно з правовим висновком, викладеним у Постанові КЦС ВС по справі №753/20314/15-ц від 12.11.2018, якщо власник житла, який спричинив залиття, відмовляється від підписання акту, це не може вплинути на його правильність та юридичну значимість.

Отже непідписання акту №29/09/2024 від 29.09.2024 відповідачами не впливає на його правильність та юридичну значимість при розгляді даної справи.

Згідно з листом №062/14-12391 від 22.11.2024 начальника КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_10 , за даними реєстрових книг БТІ реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 , на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Київською КЕЧ р-ну 22.11.1993.

29.10.2024 позивачем на адресу: АДРЕСА_7 , було направлено повідомлення про проведення 04.11.2024 за адресою: АДРЕСА_1 незалежної оцінки майна внаслдіок залиття.

У зазначеному повідомленні завчасно було попереджено про можливість узяти участь при здійсненні оцінки.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, жоден зі співвідповідачів при проведенні оцінки не був присутнім.

Відповідно до Звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди) від 12.11.2024, завданого співласниками квартири АДРЕСА_8 , розмір матеріального збитку, який завдано квартирі позивача внаслідок залиття квартири, яке сталося 29.09.2024, станом на момент складання такого звіту становить 141 203 (сто сорок одну тисячу двісті три) гривні.

Доказів на спростування вказаного вище Звіту про оцінку, відповідачами не надано.

За послуги з оцінки вартості матеріального збитку, завданого квартирі позивача внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем сплачено 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Приписами ч. 1-5 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Стаття 322 ЦК України зобов`язує власника утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Згідно з п. 3-4, 6, 8 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник зобов`язаний: забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини; дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Таким чином, обов`язок по утриманню санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі) у належному стані покладено на власника (власників) квартири. Відповідний висновок міститься у постановах КЦС ВС по справам №344/3303/16-ц від 03.10.2018 та № 401/2142/16-ц від 02.05.2018.

За правилами ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічні висновки містяться у постановах КЦС ВС по справах №686/10520/15-ц від 14.02.2018 , №761/12945/19 від 27.05.2021 та №584/947/20 від 09.04.2024.

Аналізуючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає встановленим, що причиною залиття квартири позивача є пошкодження труб/гнучких шлангів гарячого та холодного водопостачання у вище розташованій квартирі АДРЕСА_2 , які зношені та перебувають в аварійному стані.

Аналізуючи матеріали справи на відповідність їх нормам матеріального права, суд вважає доведеним, що винним у залиття квартири позивача є відповідачі по справі, які як власники майна не забезпечили належне утримання сантехнічного обладнання у власному житлі, що стало причиною залиття квартири позивача.

Доказів на спростування обставин, що зазначені у акті №29/09/2024 від 29.09.2024 про наслідки залиття до суду не надано, як і не надано доказів відсутності вини у залитті квартири позивача жодного з відповідачів або наявності підстав для звільнення їх від відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Враховуючи наявні матеріали справи, суд вважає, що співвідповідачі у силу закону мають нести відповідальність за неналежне виконання обов`язку утримути їх квартиру вцілому та її сантехнічне обладнання,зокрема, у технічно справному стані, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів спричинених них матеріальних збитків внаслідок залиття є обґрунтованими.

Відповідно до ст.13 Конституції України власність зобов`язує.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У відповідності до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 543 ЦК У у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Постановою ОП КЦС ВС від 05.12.2022 у справі №214/7462/20 визначено, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникає часткове зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (стаття 541 ЦК України). Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

З огляду на зазначене вище, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як власники є належними відповідачами, які несуть відповідальність перед позивачем за майнову шкоду, заподіяну їх неналежним виконанням обов`язку із утримання їх майна - підтримки сантехнічного обладнання квартири в технічно справному стані.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів відповідних часток у праві власності відповідачів, проте, спосіб відповідальності спричиненої шкоди має бути дольовим, а не солідарним, оскільки відповідачі є співвласниками у рівних частках, а тому і відповідальність має відповідповідати їх частці у праві вланості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як зазначено вище, згідно зі Звітом про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого квартирі АДРЕСА_6 , від 12.11.2024, проведеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 , що діє на підставі Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 179/2023, виданого Фондом державного майна України 27 березня 2023 р., вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення пошкоджень, які утворились внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_9 , на дату проведення дослідження складає 141 203 (сто сорок одну тисячу двісті три) гривні 00 копійок. Вартість послуг з оцінки вартості матеріального збитку завданого в результаті залиття квартири становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що Звіт про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого квартирі АДРЕСА_6 , від 12.11.2024, складений суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 , містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки.

Доказів на спростування вказаного Звіту, жодним з відповідачів не надано.

Оцінивши вказаний вище Звіт у сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, суд приймає його до уваги в якості належного та допустимого доказу при визначенні розміру матеріальної шкоди.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у п. 2 роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її задала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Статтею 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного закону, суд вважає обґрунтованими і доведеними вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири у розмірі 141 203,00 грн та понесених витрат на послуги з оцінки вартості матеріального збитку завданого в результаті залиття квартири у розмірі 8 500,00 грн., тобто в рівних частках з кожного.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з засад розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає, що внаслідок залиття квартири та пошкодження приналежного позивачу майна, позивач зазнав моральних страждань.

А тому, з урахуванням перенесених моральних страждань, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути зі співвідповідачів на користь позивача 9 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, тобто з кожного по 3 000,00 грн. .

Крім того, зі співвідповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно задоволеному позову у розмірі 1497, 03 грн, тобто по 499,01 грн з кожного.

Керуючись ст.ст.15, 16, 22, 23, 317, 319, 322, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст.151 ЖК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273,280-283 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, завданих залиттям квартири, задовольнити застково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_10 , ІПН: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації невідома, ІПН: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (адреса реєстрації невідома, РНОКПП -не відомий) на користь ОСОБА_1 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 49 901, 00 грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_10 , ІПН: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації невідома, ІПН: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (адреса реєстрації невідома, РНОКПП -не відомий) на користь ОСОБА_1 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн.з кожного.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_10 , ІПН: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації невідома, ІПН: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (адреса реєстрації невідома, РНОКПП -не відомий) на користь ОСОБА_1 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збіру у розмірі 499,01 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Суддя О.М. Букіна