Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №760/15106/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/15106/24

2/760/8390/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Букіної О.М.,

при секретарі - Черчукан В.О., Литвиненко Н.В., Самченко Д.О.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Тодерян В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа: Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, про визнання права користування жилим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року позивач звернулась до суду із позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа: Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, про визнання права користування жилим приміщенням, у якій позивач просить суд визнати за нею право користування жилим приміщенням - двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 45,2 кв. м, жила - 27,5 кв. м.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.07.2022 вона та ОСОБА_3 уклали шлюб та стали проживати разом у квартирі АДРЕСА_1 .

Під час повномасштабного вторгнення російської федерації до України ОСОБА_3 у добровільному порядку став на захист держави і 08.04.2022 був зарахований на військову службу механізованого батальйону на посаду командира механізованого відділення.

07.08.2023 позивач отримала сповіщення, що її чоловік загинув під час виконання бойового завдання по захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в умовах воєнного стану ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі н. п. Кліщіївка.

Позивач на даний час проживає у квартирі АДРЕСА_1 , де проживала разом зі своїм чоловіком, і несе витрати з утримання даного житлового приміщення.

Звернувшись про реєстрацію місця проживання у зазначеному житловому приміщенні, позивач отримала відмову через відсутність в останньої ордера або рішення суду про визнання права користування житловим приміщенням.

Позивач повідомляє, що у квартирі АДРЕСА_1 проживав її чоловік ще з 1971 року разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка була власником особового рахунку на дану квартиру. Після смерті матері ОСОБА_3 проживав у зазначеній квартирі сам.

Будинок АДРЕСА_2 відноситься до відомчого житлового фонду і перебуває у Київського квартирно-експлуатаційного управління на обліку казарменно-житлового фонду, комунальних споруд та земельних ділянок, що надані для розквартирування військових частин, навчальних закладів, установ та організацій у гарнізоні м. Києва.

Послуги щодо управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 надає підприємство Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.

Позивач вважає, що між її чоловіком, а потім і нею, та відповідачем існують договірні відносини, а саме, укладений договір найму житлового приміщення без фіксування в письмовому вигляді, що підтверджується тривалим періодом проживання позивача разом з чоловіком, а потім і самостійно, у даній квартирі, оплатою комунальних послуг.

Проте, позивач позбавлена права зареєструвати місце свого проживання в даній квартирі, оформити на власне ім`я особовий рахунок, укласти відповідні договори на постачання електроенергії, газу, води через відсутність документів, що підтверджують право останньої користуватися вказаною квартирою.

Позивач була в усній формі попереджена начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління про необхідність звільнити дане житлове приміщення, що порушує її права.

У зв`язку з чим позивач і звернулась до суду з даним позовом.

28.06.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03.07.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня отрмання ухвали про залишення позовної заяви без руху, з підстав відсутності у позовній заяві чіткого змісту позовних вимог та викладу обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, та не залучення до справи третьої особи, на яке може вплинути рішення суду по даній справі.

Позивачу було запропоновано надати суду позов у новій редакції з врахуванням зауважень, викладених в ухвалі суду.

01.08.2024 позивач, на виконання вищевказаної ухвали суду, надала суду позовну зяву у новій редакції із долученням всіх необхідних доказів, на підтвердження обставин, викладених у позові.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.08.2024 було відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Сторонам було направлено копію ухвали від 26.08.2024, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

24.09.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач не погоджується із позовною заявою та заперечує проти неї з огляду на таке.

Позивач, звертаючись до суду із вимогою про визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_1 , фактично хоче отримати право користування даним житловим приміщенням, що є складовою права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання житлового приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної і місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

У позивача відсутні документи на право власності на квартиру АДРЕСА_1 , відсутній ордер на заселення в дане жиле приміщення, договір найму на спірну квартиру не укладався, позивач у спірній квартирі не зареєстрована.

Враховуючи той факт, що право проживання позивача у спірній квартирі ніким не оспорюється, натомість визнається відповідачем, остання проживає в даній квартирі, користується комунальними послугами, вартість яких сплачує, даний позов є передчасним та не підлягає задоволенню.

24.09.2024 позивач надала суду письмові докази, які просила долучити до матеріалів справи, та подала клопотання до суду про виклик свідків.

Ухвалою суду, постановленою у підготовчому судовому засіданні, суд задовольнив клопотання позивача про виклик свідків.

08.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій остання зазначає, що вважає відзив, поданий представником відповідача, необгрунтованим з огляду на таке.

Позивач наголошує на тому, що була вселена у спірну квартиру на законних підставах як член сім`ї особи, яка проживала в даній квартирі та за згодою ОСОБА_3 . Остання переконана в тому, що фіктично між нею та відповідачем наявний договір найму житлового приміщення без письмового фіксування, що підтверджується тривалим проживанням останньої в спірній квартирі, оплату нею комунальних послуг. У зв`язку з чим просить суд задовольнити позов.

30.01.2025 під час судового засідання суд на місці ухвалив закінчити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду по суті.

30.05.2025 відповідач надав суду письмові додаткові пояснення, в яких зазначив, що головним квартирно-експлуатаційним управлінням ЗСУ (на даний час ліквідовано) на виконання наказу № 116 від 06.11.2008 було здійснено перевірку житлового фонду Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління. Відповідно до акту перевірки з`ясувалось, що у будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_4 відсутні документи на заселення, зареєстровано дві особи з 01.04.04, документи про належність членів сім`ї до ЗСУ відсутні.

На дату перевірки будинок АДРЕСА_2 належав до житлового фонду будинкоуправління АДРЕСА_4 ). Даний будинок був введений в експлуатацію як гуртожиток в період 1965-1966, закріплений за Національним університетом оборони України.

Ймовірно, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, був також слухачем даного навчального закладу і на період навчання був заселений у спірну квартиру разом із дружиною та сином. Однак відповідач не має доказів на підтвердження даних фактів, у зв`язку з чим просить суд залучити у якості третьої особи Національний університет оборони України для подальшої можливості з`ясувати зазначені факти.

Крім цього представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд ухвалою від 04.11.2025 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи та клопотання про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не підтримали та просили суд відмовити у його задоволенні.

Третя особа до суду не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи, заяв та клопотань не надала.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення та припинення правовідношення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 07.07.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, зареєстрований Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 1515.

08.04.2022 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 був зарахований на військову службу механізованого батальйону на посаду командира механізованого відділення.

07.08.2023 відповідно до сповіщення сім`ї позивач була повідомлена про те, що її чоловік, ОСОБА_3 , загинув під час виконання бойового завдання по захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в умовах воєнного стану ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі н. п. Кліщіївка, що також підтверджується копією свідоцтва про смерть останнього.

Як зазначає позивач, вона разом із чоловіком проживала за адресою: АДРЕСА_3 , після смерті останнього проживає наразі сама.

ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований у вищезазначеній квартирі разом зі своєю матір`ю, ОСОБА_4 , що підтверджується копією довідки від 11.09.2006 № 412, відповідно до якої ОСОБА_4 проживає та прописана за адресою: АДРЕСА_3 , та є власником особового рахунку. За вказаною адресою проживають дві особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після смерті матері у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 був зареєстрований та проживав ОСОБА_3 , що підтверджується довідками будинкоуправління Київського квартирно-експлуатаційного управління від 18.12.2014 № 1122, 26.10.2017 № 137Б, від 21.03.2019 № 43, та довідкою про реєстрацію місця проживання № 382686 від 29.05.2018.

З матеріалів справи також вбачається, що спіона квартира не приватизована.

Однак, як свідчать матеріали справи на ім`я ОСОБА_3 було видано технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСБУД» від 31.10.2017 № 143/65/17 відповідно до проведеної інвентаризації від 31.10.2017 житлова квартира за адресою: АДРЕСА_3 має такі показники: загальна площа - 45,2 кв. м, житлова площа - 27,5 кв. м.

Згідно листа Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України вбачається, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 є підприємство Будинкоуправління № 1, яке є самостійною юридичною особою та надає послуги щодо управління багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що вона тривалий час проживала у квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3 , та сплачує за спожиті комунальні послуги, що підтверджується квитанціями про нарахування плати за комунальні послуги, та квитанціями про сплату за спожиті комунальні послуги.

Факт проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 також підтверджується показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, а також не заперечується відповідачем.

10.04.2025 у судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_6 надала суду пояснення, повідомивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб під час повномасштабного вторгнення, проживало подружжя разом за адресою: АДРЕСА_3 , вели спільний побут та сплачували за спожиті комунальні послуги.

10.04.2025 у судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_7 надав суду пояснення, повідомивши, що ОСОБА_2 раніше була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , де і проживала. Після укладення шлюбу стала проживати разом із чоловіком, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Дану квартиру отримав для проживання батько ОСОБА_3 , будучи військовим.

Позивач звернулась із заявою від 01.08.2024 до начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, в якій просила переоформити на неї особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 .

Листом Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 29.08.2024 № 517/4408 ОСОБА_2 було відмовлено у переоформленні на її ім`я особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1 з таких підстав.

Як зазначено у даному листі особовий рахунок - це власний ідентифікатор, за яким між особою та організацією, що надає житлово-комунальні послуги, проходить розрахунок. Особовий рахунок відкривається на ім`я особи, з якою укладено договір найму житла.

У свою чергу, позивач не долучила відповідних підтверджуючих документів щодо зайняття житлового приміщення, а саме, ордеру, довідки про реєстрацію за вище вказаною адресою.

Позивач у позові посилається на те, що до дня смерті ОСОБА_3 проживала разом з ним у спірній квартирі, сплачувала за рахунками за комунальні послуги та немає іншого житла.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зі статтею 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмові згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи прописані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

З показань допитаних в судовому засіданні свідків та пояснень позивача встановлено, що з моменту вселення ОСОБА_2 у спірну кімнату і до моменту смерті її чоловіка, ОСОБА_3 , подружжя спільно вели господарство, несли витрати по утриманню жилого приміщення, а також встановлено, що будь-яких строків проживання з позивачем не обумовлювалося, ОСОБА_3 висловив згоду на вселення ОСОБА_2 як його дружини у спірну кімнату.

Відповідач не оспорює факт проживання ОСОБА_2 у спірному жилому приміщенні, не оспроює факт вселення останньої до спірної квартири в якості члена родини ОСОБА_3 , та також не оспорює факт утримання позивачем спірної квартири та оплати комунальних послуг.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 правомірно вселилась до квартири АДРЕСА_1 , що свідчить про законність набуття позивачем права користування спірною квартирою, що забезпечує останню гарантіями, передбаченими статтею 8 Конвенції, та захищає від невиправданого втручання у її право на повагу до житла в світлі практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

У свою чергу, суд не бере до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності у ОСОБА_2 підстав для набуття права користування спірною квартирою через відсутність у неї відповідного ордеру на вселення у спірну квартиру та укладеного належним чином договору найму, оскільки відсутність зазначених документів не впливає на правомірність вселення позивача до спірного жилого приміщення, а твердження представника відповідача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та визнання за нею права користування жилим приміщенням, а саме, квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа: Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, про визнання права користування жилим приміщенням, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням - двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 45,2 кв. м, жилою площею 27,5 кв. м.

Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_7) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя: О.М.Букіна