Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №759/12238/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12238/26

пр. № 2-о/759/382/26

15 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., за участю заявниці, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи заявниці

07 травня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 головуючим суддею визначено Кравченка Юрія Вікторовича. Справа передана судді 08.05.2026.

Заява обґрунтована тим, що:

- ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_2 систематично вчиняв домашнє насильство щодо дружини;

- станом на день подання заяви ОСОБА_2 є особою, яка самовільно залишила військову частину, здійснює заявниці телефонні дзвінки та надсилає повідомлення з погрозами фізичної розправи та завдання їй шкоди, що свідчить про обґрунтований ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства щодо заявниці

З урахуванням викладеного просила видати стосовно ОСОБА_2 обмежувальний припис на строк до 6 місяців, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження його прав:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань до 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи та інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику.

У судовому засіданні заявниця вимоги, викладені в заяві підтримала, просила їх задовольнити. Додатково пояснила, що ОСОБА_2 тривалий час вчиняє щодо неї фізичне та психологічне насильство. Зокрема, в березні 2025 року, коли вони разом перебували у місці дислокації військової частини, де ОСОБА_2 проходив військову службу, він її побив. У серпні 2025 року, під час відпустки також застосував до неї фізичне насильство на очах у дитини. У квітні 2026 року, зі слів заінтересованої особи, він самовільно залишив військову частину. Відтоді він регулярно погрожує їй насильством через месенджери та телефоном. Попри неодноразове блокування телефонних номерів ОСОБА_2 , він продовжує надсилати погрози з інших номерів, адже змінює сім-карти.

Позиція заінтересованої особи

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення судової-повістки повідомлення на адресу місця фактичного проживання (а.с. 23) та шляхом здійснення телефонограми (а.с. 22).

З огляду на викладене, суд ужив всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

ІІ. Процесуальні дії суду

08 травня 2026 року суд постановив ухвалу про залишення заяви без руху з підстав ненадання заявницею копії заяви з додатками для заінтересованої особи

13 травня 2026 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій призначив судове засідання на 15 травня 2026 року.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 24.11.2012, актовий запис № 1479 (а.с. 8).

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 30.05.2013, актовий запис № 1484 (а.с. 9);

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 01.06.2021, актовий запис № 1276 (а.с. 10).

08 лютого 2023 року суддя Святошинського районного суду Новик В.П. ухвалила постанову в справі № 759/320/23, якою визнала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого у ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Суддя встановила, що ОСОБА_2 30.12.2022 приблизно о 23 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сімейну сварку словесного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_1 в ході якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим навмисно спричинив дружині емоційну невпевненість та нездатність захистити себе (а.с. 12).

24 лютого 2023 року суддя Святошинського районного суду Кравець В.М. ухвалила постанову в справі № 759/2452/23, якою визнала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Суддя встановила, що 02.02.2023 близько 18:00 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 в ході сварки з дружиною - ОСОБА_1 , в присутності малолітніх дітей, хапав дружину за руки, штовхав, чим завдав останній фізичного болю, чим вчинив домашнє насильство (а.с. 13).

04 вересня 2025 року суддя Святошинського районного суду Проскурня О.І. ухвалив постанову в справі № 759/19619/25, якою визнав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Суддя встановив, що 25.08.2025 о 21 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 в ході словесного конфлікту, на ґрунті ревнощів, почав бити руками та ногами свою дружину ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_1 тримала малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 на руках, в подальшому ОСОБА_2 взяв ніж та відрізав локон волосся своєї дружини та повалив на підлогу, чим вчинив домашнє насильство фізичного характеру. Також суддя встановив, що 25.08.2025 о 21 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 в ході словесного конфлікту, почав бити руками та ногами свою дружину ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_1 тримала малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 на руках, в подальшому ОСОБА_2 штовхнув дружину з дитиною на підлогу, внаслідок чого малолітній ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, чим вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно свого малолітнього сина (а.с. 11).

Зі скріншотів листування у месенджерах «WhatsApp» та « Facebook » з абонентами « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 …», дати листування березень - травень 2026 року, що подані заявницею, вбачається погроза застосування фізичного та психологічного насильства з боку абонентів ОСОБА_6 » та «ОСОБА_7» (а.с. 30-45).

ІV. Мотиви суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 4 ЦПК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд в порядку окремого провадження розглядає про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 (далі - Закон № 2229-VIII).

Згідно з пунктом третім частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII)

У статті 26 Закону № 2229-VIII зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на подружжя (пункт 2 частини другої статті 3 Закону № 2229-VIII).

Визначення конкретних видів, передбачених частиною другою статті 26 Закону № 2229-VIII, заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов`язків, які покладаються на нього, а також строку на який видається обмежувальний припис належить до компетенції суду.

У постанові від 09.03.2023 у справі № 711/3693/22 Верховний Суд зазначив, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 127/9600/22 Верховний Суд зазначив, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

У постанові від 09.06.2022 у справі № 216/4309/21 Верховний Суд акцентував, що докази, що додають до заяви, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. В якості доказів до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

V. Оцінка і висновки суду

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо свого чоловіка, ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначила, що чоловік систематично вчиняв щодо неї домашнє насильство, і на сьогодні існує висока вірогідність продовження його вчинення.

Матеріали справи, зокрема постанови суду підтверджують, що з 2023 року до 2025 року ОСОБА_2 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) щодо заявниці та їх малолітнього сина.

Подані заявницею скріншоти листування з месенджерів, з урахуванням принципу розумності, з достатнім ступенем переконливості підтверджують, що існує значний ризик повторного вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, що може призвести до тяжких наслідків для постраждалої особи.

З огляду на викладене, з метою попередження повторного вчинення домашнього насильства суд уважає, що дієвими обмежувальними заходами впливу на ОСОБА_2 будуть заборона перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , наближатися на відстань до 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи та інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику.

З огляду на викладене, суд задовольняє заяву повністю.

VІ. Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 350-1 - 350-8, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, задовольнити повністю.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 6 (шість) місяців.

Установити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 :

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися на відстань до 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи та інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику.

Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважений підрозділ Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 109) для взяття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на профілактичний облік, а також Святошинську районну у місті Києві державну адміністрацію (03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 97).

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Повне рішення суду складене 15 травня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравченко