Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №711/16/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/16/26

Номер провадження2/711/889/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

04 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого: судді - Кондрацької Н.М.

за участі секретаря судового засідання Мелещенко О.В.

адвоката Пропадущого А.В.

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Троян О.В.,

розглянувши у судовому засіданні у місті Черкаси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Пропадущий Андрій Володимирович, до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Черкаської міської ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

До Придніпровського районного суду міста Черкаси з позовом звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Пропадущий А.В., ДО ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. У заяві зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у цивільному шлюбі, без реєстрації. Від спільного проживання однією сім`єю без шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно до акту опитування сусідів від 12 вересня 2025 року №1786 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області виданий 19.02.2004 року, дійсно проживає за адресою АДРЕСА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №1556 серія НОМЕР_2 . Відповідно до довідки про отримання (неотримання) допомоги від 16.09.2025 №2066/10-01.2-02 Департаменту соціальної політики Черкаської МР ОСОБА_1 нарахована допомога в розмірі 14166,00 грн. за період з січня по червень 2025 року. З довідки ГУ ПФУ в Черкаській області від 10.09.2025 №2300-0204-8/70400 вбачається, що позивач отримав державну соціальну допомогу у розмірі 7083,00 грн. за липень - вересень 2025 року. Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Перший Черкаський міський центр первинної медико -санітарної допомоги» вбачається про те, що на візит до лікаря дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 приходить з батьком. Призначення лікаря по лікуванню і профілактиці виконують. Мама ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у КНП «Перший Черкаський міський ЦПМСД» не з`являлась близько півтора роки. Згідно довідки Дошкільного навчального закладу (Ясла-садок) №50 «Світлофорчик» Черкаської міської ради №57 від 08.09.2025 про те, що згідно зі слів вихователів групи №7, яку відвідує дочка ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , активну участь у вихованні та догляді за дитиною (приводить у ЗДО та забирає, відвідує батьківські збори, бере участь у всіх організаційних питаннях та потребах групи та дитини її тато ОСОБА_1 та іноді бабуся дитини). Мама ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ЗДО не з`являлася. ОСОБА_2 не приймає участі в утримані дитини і тому позивач звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси про стягнення аліментів. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами дочки, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти . Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дочки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку Відповідачки. Дитина знаходиться на повному утриманні батька. Окрім вищезазначеного згідно до інформації за інтернет сайту «Судова влада» вбачається, що відповідачку позбавлено батьківських прав стосовно інших дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси по справі №711/1660/17 від 01.03.2017 року. Також вбачається, що Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області розглядає кримінальну справу №695/214/25 де відповідачка обвинувачується за ч.1 ст.309 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).

Просить позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 06.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.03.2026 із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засідання представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги та присили їх задоволити. Пояснили, що мати не цікавиться дитиною та бачила її останній раз у грудні 2023 року. Повідомили, що після того, як відповідач влаштувалась на роботу, вона могла кілька днів не з`являтись вдома. Спочатку була домовленість, що вона буде зустрічатись з дитиною на вихідні. Позивач зв`язувався з відповідачкою, повідомляв, що дитина знаходилась у лікарні, але мати не виявила бажання бути з дитиною З останнього спілкування з відповідачкою позивач зрозумів, що дитини їй не цікава, раніше думав, що може вона змінить своє таке відношення. Бабуся онуки з дитиною не спілкується. Позивач має власну квартиру, офіційно не працює, інвалід 3 групи, отримує пенсію.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, хоча повідомлялась судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи підтримала наданий висновок до суду.

Суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 , відповідно до наданих документів є особою з інвалідністю 3 групи, отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства.

Відповідно до свідоцтва про народження (повторно) від 13.02.2024 серія НОМЕР_2 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Між тим, в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. Відповідач до кримінальної відповідальності за ст. 166 КК України не притягувалась, як і не надано суду доказів, що відповідач понесла адміністративну відповідальність за невиконання батьківських обов`язків.

Саме лише твердження позивача про те, що відповідачка не займається вихованням дитини та не цікавиться її життям не є належним підтвердженням систематичної винної поведінки відповідача та ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

З доданих позивачем акту опитування сусідів від 12.09.2025№ 1786 ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою АДРЕСА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_3 . Акт засвідчений головним спеціалістом та заступником директора департаменту-начальником управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики Черкаської міської ради.

Відповідно до довідки від 08.09.2025 Дошкільного навчального закладу № 5- «Світлофорчик», зі слів вихователів ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні та догляді за донькою ОСОБА_3 . Мама у ЗДО не з`являлась.

Згідно довідки без дати, виданої лікарем ОСОБА_6 КНП «Перший черкаський міський цент первинної медико-санітарної допомоги», на візити до лікаря ОСОБА_3 приходить з батьком, призначення виконуються. Мама ОСОБА_3 не з`являлась близько півтора роки.

Суд уважає, що відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991 року і набула чинність для України 27.09.1991 року, визначає, що розлучення дитини з батьками може бути необхідним в якнайкращих інтересах дитини у виключних випадках, наприклад, коли батьки взагалі не піклуються про неї.

У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що при позбавленні батьківських прав суди повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. Крім того, у даному рішенні Європейським судом звернуто увагу, що при вирішенні справ про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України оцінюється у взаємному зв`язку з іншими доказами у справі.

Відповідно до Висновку Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07.04.2026 № 6802-01-21 спеціалістами Служби обстежено місце проживання дитини, за результатами якого складено акт від 06.03.2026 N? 145 та встановлено, що для малолітньої ОСОБА_7 створено належні умови для проживання. Думка дівчинки щодо позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 не з?ясовувалась з огляду на малолітній вік дитини.

3 огляду на відсутність будь-яких засобів зв?язку з ОСОБА_2 , спеціалісти Служби відвідали адресу її місця реєстрації: АДРЕСА_2 . У ході відвідування встановлено, що за вказаною адресою проживає мати ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , яка є опікуном двох старших дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , щодо яких ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав у 2017 році.

Зі слів ОСОБА_11 , мати дітей не проживає за вказаною адресою близько дванадцяти років, останнє спілкування з ОСОБА_2 її матері відбулося близько чотирьох років тому. Про фактичне місце проживання та перебування ОСОБА_2 її матері невідомо.

Спеціалісти Служби вийшли на зв?язок із ОСОБА_2 за допомогою додатку «Messenger», за даними, які вказала ОСОБА_12 під час відвідування. У ході листування ОСОБА_2 відмовилась повідомляти своє місце перебування, зазначивши лише, що проживає у Київській області. З приводу позову про позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_7 повідомила, що заперечує та надіслала письмову заяву від 23.03.2026. У заяві ОСОБА_2 вказала, що бажає спілкуватися з донькою, однак колишній цивільний чоловік ОСОБА_1 не йде на спілкування. У заяві мати малолітньої повідомила, що зараз проживає не в місті, не може бути присутньою на засіданні Комісії, просить розглядати питання без її присутності.

На засіданні Комісії ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та зазначив, що тривала відсутність матері у житті доньки стала причиною звернення до суду із вказаним позовом. З його слів, донька не пам`ятає матір, у розмовах він намагається не згадувати про неї, щоб не травмувати дитину. З огляду на зазначене та малолітній вік дитини, думка ОСОБА_3 з приводу позбавлення батьківських прав матері не з?ясовувалась. ОСОБА_2 не засідання Комісії не з?явилась, у зв?язку з чим було проведено ще одне засідання Комісії.

На пропозицію спеціалістів Служби бути присутньою на засіданні Комісії онлайн ОСОБА_2 не відреагувала, повторно не з?явилась та на зв?язок не вийшла.

Також зазначено, що наданими документами підтверджено, що протягом тривалого часу мати ухиляється від виконання покладених на неї обов?язків по вихованню, утриманню та лікуванню малолітньої, що виражається в її бездіяльності та свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов?язками, чим позбавила доньку права на належне батьківське виховання та утримання. Комісією не встановлено жодних обставин, які б унеможливлювали виконання матір?ю ОСОБА_2 обов?язків по вихованню малолітньої. Позбавлення батьківських прав повністю відповідає інтересам дитини, яка не повинна страждати через те, що мати не піклується про неї, не дбає про фізичний та духовний розвиток, свідомо поклавши виконання цих обов?язків на батька.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради як орган опіки та піклування вважає доцільним та таким, що відповідає якнайкращим інтересам дитини, позбавлення батьківських громадянки ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оцінюючи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд зазначає, що відповідно до вимог статті 19 Сімейного кодексу України та практики Верховного Суду такий висновок має рекомендаційний характер і не є обов`язковим для суду.

Отже, оцінюючи зазначений висновок у сукупності з іншими доказами у справі, суд приходить до висновку, що він сам по собі не підтверджує наявність підстав для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 204/2097/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 06 травня 2020 року по справі № 753/2025/19 також зазначено, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Тлумачення частини шостої статті 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).

Суд, звертає увагу на те, що у висновку міститься посилання на листування спеціаліста з ОСОБА_2 за допомогою мобільного застосунку, за даними які отримані зі слів матері ОСОБА_2 ОСОБА_8 . Однак, жодних достовірних доказів щодо того, що це листування відбувалось безпосередньо із самою ОСОБА_2 і чи ці дані (номер телефону, аккаунт соціальних мереж тощо) належать саме відповідачці суду не надано, доказів яким чином ОСОБА_2 викликалась на засідання комісії або їй пропонувалось з`явитись на засідання комісії також не надано. Більш того, виходячи з пояснень представника третьої особи, висновок був виготовлений враховуючи ті документи, що містяться у матеріалах цивільної справи, обстеження місця проживання дитини з батьком та матір`ю, свідчень позивача і листування з відповідачкою.

Орган опіки та піклування, який надав висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, не довів та не надав суду доказів, у чому полягає захист інтересів неповнолітньої дитини шляхом позбавлення її матері батьківських прав.

У висновку відсутнє обґрунтування та із чого слідує зроблений висновок, що дитина страждає від того, що мати не піклується про неї, не дбає про розвиток та свідомо поклала виконання обов`язків на батька дитини, що, навіть, в частині суперечить тому, що зазначено у висновку, що зі слів батька дитини донька не пам`ятає свою матір.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Враховуючи досліджені доказі, заслухані пояснення, суд вважає, що позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно своєї доньки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до доньки батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини. Відсутні також докази ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків в частині матеріального забезпечення дитини, наявність винесеного судового наказу від 25.10.2025 щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 не може свідчити про таке.

ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. В даній постанові суд касаційної інстанції підкреслив наступне, що при позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини. Позиція Верховного Суду у даній справі базується, серед іншого, на рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України». З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено саме на позивача.

На думку суду, позбавлення відповідачки батьківських прав порушуватиме її права та не відповідатиме інтересам самої дитини, оскільки дитина залишилася без матері. Відсутність у дитини на цьому етапі життя психологічного зв`язку з матір`ю не виключає можливість налагодження між ними відносин у майбутньому.

Суд також враховує принцип пропорційності втручання у сімейні правовідносини, який випливає із практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якого втручання держави у сімейне життя має бути необхідним та обґрунтованим, а позбавлення батьківських прав повинно застосовуватися лише у випадках, коли це є єдиним можливим способом захисту прав та інтересів дитини.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

На переконання суду, у даній справі позивачем не доведено, що подальше збереження правового зв`язку між матір`ю та дитиною суперечить інтересам дитини або створює реальну загрозу її життю, здоров`ю чи розвитку.

Та обставина, що відповідачка тимчасово чи тривалий час не бачиться з донькою, не з`являється у навчальному чи лікувальному закладі, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дітей їх коріння, позбавлення матері спорідненості з дітьми, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21), від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Окрім цього, загальновідомим є факт того, що 24.02.2022 відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні встановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. Згодом строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.

Суд ураховує те, що за поясненнями позивача ОСОБА_1 , він тривалий час самостійно виховує та утримує дитину, мати дитини останній раз спілкувалась у грудні 2023 року, однак тільки у 2025 році ним ініціювалось питання щодо стягнення аліментів з відповідачки на утримання доньки, отримані відповідні документи датовані 2025 рокім, які додані до позовної заяви, і 02.01.2026 ним подано позовну заяву щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Варто зауважити, що подача такого роду позову, не обов`язково, але може бути нічим іншим як спробою ухилення заявника від військової служби. Отримавши рішення суду, заявник буде мати право на звільнення від військової служби, та, у свою чергу, право на безперешкодний виїзд за межі України.

Приймаючи до уваги, що судом не встановлено фактів умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, вчинення нею будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення дитині будь-якої моральної чи фізичної шкоди, тому суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст.164 СК України для позбавлення її батьківських прав, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 143, 150, 164-166 СК України, ст.ст. 3, 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 200, 206, 258, 259, 260-265, 269, 273, 354 ЦПК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Пропадущий Андрій Володимирович, до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Черкаської міської ради про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Черкаського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 15.05.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька