Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №699/246/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 699/246/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

21 квітня 2026 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого: судді Кондрацької Н.М.

секретаря судового засідання: Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат АО «Апологет» Усенко Михайло Ігорович, звернувся до Корсунь –Шевченківського районного суду Черкаської області суду з позовом, сформованим у системі «Електронний суд», до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1637383, відповідно до умов якого відповідач отримав 12000 грн., на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТзОВ «Авентус Україна» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідно до умов договору Клієнт зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п.2.4 Договору). Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Крім того, 11.09.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення № ККАУ-11092020. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1637383 від 14.12.2019.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 15088,44 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 11745,74грн.; заборгованість за процентами - 3342,70 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір у сумі 2662,40 грн. та 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12.03.2026 указану цивільну справу передано на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М. визначена для розгляду справи № 699/246/26.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.04.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Пасіченко К.П. 21.04.2026 до суду подано відзив, сформований у системі «Електронний суд», у якому наводить свої обґрунтовані заперечення на доводи позивача, вважає позовні вимоги безпідставними, а обставини справи наведені в позові такими, що не відповідають дійсності. Указує, що з позовної заяви вбачається, що 14.12.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №1637383 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. строком на 30 днів, згідно п. 1.5, 1.5.1., 1.5.2. загальна вартість позики на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою – 17 508,00 грн.; за стандартною ставкою – 18 480,00 грн. Звертає увагу, що п. 1.8. договору визначено після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.7. цього Договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, Товариство має право, але не обов`язок, акцептувати заяву клієнта про продовження строку користування позикою шляхом направлення клієнту текстового повідомлення про погодження нового строку позики (із зазначенням нової дати повернення) на засіб зв`язку клієнта та/або адресу електронної пошти, повідомлені клієнтом Товариству. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.7. цього Договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення Позики відображається у Особистому кабінеті Клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою. В додатках до позовної заяви також міститься «Графік платежів», відповідно до якого датою повернення кредиту визначено 13.01.2020 року, сума позики – 12 000,00 грн., сума нарахованих процентів – 5 508,00 грн., а разом – 17 508,00 грн.. З наведених вище положень пунктів 1.7. та 1.8 Договору вбачається, що навіть якщо боржником здійснено платіж в сумі нарахованих відсотків за користування коштами, це не є стовідсотковим підтвердженням того, що договір продовжено на новий строк.

Крім того зазначає, що позивачем разом з позовом надано договір про відступлення права вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020, укладений між ТОВ «Авентус Україна» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Новий кредитор), за яким кредитор передав (відступив) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги (Права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником (Портфель заборгованості). Розділом 2 «Тлумачення термінів» договору про відступлення права вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020 року до поняття «документація», окрім кредитних договорів, паспортних даних боржників, доказів перерахування коштів відноситься ще і «інші наявні у кредитора документи. Що засвідчують Права вимоги до боржника та містять інформацію, яка є важливою для здійснення Прав вимоги Новим кредитором та/або які можуть бути витребувані судом у Нового кредитора». Розділом 8 договору про відступлення права вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020 року встановлений порядок передачі документів між кредитором та Новим кредитором, вказані положення передбачають, що все первинна документація по споживчим кредитам, яка була наявна в кредитора обов`язково передається Новому кредитору. Позивач під час звернення з позовною заявою до ОСОБА_1 не вказувало про наявність будь-яких доказів, які існують, але не можуть бути подані разом з позовом. При зверненні до суду позивач не надав «доказів акцептування заяви клієнта про продовження строку користування позикою шляхом направлення клієнту текстового повідомлення про погодження нового строку позики (із зазначенням нової дати повернення) на засіб зв`язку клієнта та/або адресу електронної пошти, повідомлені клієнтом товариству», що свідчить про відсутність останніх. Отже, враховуючи, що позивач не надав будь-яких доказів пролонгації терміну дії споживчого кредиту, то сторонами визнається, що договір №1637383 від 14.12.2019 відповідно до його пункту 1.2. мав фіксований термін дії- 30 календарних днів. Згідно картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) вбачається, що ОСОБА_1 здійснював такі платежі на користь ТОВ «Авентус Україна», а саме: 13.01.2020 у сумі 5 660,00 грн; 12.02.2020 – 6 500,00 грн; 22.04.2020 – 1 000,00 грн; 22.05.2020 – 2 000,00 грн, а всього: 15160,00 грн. Враховуючи, що пунктами 1.5, 1.5.1., 1.5.2. договір №1637383 від 14.12.2019 загальна вартість позики на дату укладення Договору за стандартною ставкою складає 18 480,00 грн., то у відповідача наявна заборгованість лише в розмірі 3 320,00 грн. (18 480,00 грн.-15160,00 грн.). Під час вирішення питання про стягнення процентів за користування грошовими коштами, відповідач просить врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Тож у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. Щодо витрат на правничу допомогу, то у випадку задоволення позовних вимог просить зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, до початку розгляду 08.04.2026 до суду подано клопотання, сформоване у системі «Електронний суд», з проханням проводити розгляд справи без участі їхнього представника, підтримують заявлені вимоги і просять задовольнити у повному обсязі на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пасіченко К.П. у судове засідання не з`явилися, у відзиві на позовну заяву адвокат просила розгляд справи проводити за їхньої відсутності та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 14.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1637383, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти (позика) у загальній сумі 12000,00 грн., на умовах строковості, зворотності та платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Тип позики - кредит (п.1.1 Договору). Договір зі сторони клієнта підписано електронним підписом, створеним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора – С640257.

Відповідно до умов договору позика надається строком на 30 днів. При цьому зазначено, що договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором

Разом з тим, сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: Знижена процентна ставка – 1,53 % в день від суми позики за кожен день користування позикою (558,45 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного у п. 1.2. цього договору. Стандартна процентна ставка – 1,80 % в день від суми кредиту за кожен день користування позикою (657,00 % річних), якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування позикою відповідно до п. 1.8 договору. Реальна річна ставка на дату укладання договору складає за зниженою ставкою – 558,45 % річних, за стандартною - 657,00 % річних (п.1.4). Загальна вартість позики складає: за зниженою ставкою – 17508,00 грн., за стандартною ставкою – 18480,00 грн. (п.п. 1.5 договору).

Разом з тим, п. 1.7. указаного договору позики сторонами погоджено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою.

Після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.7. цього Договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, товариство має право, але не обов`язок, акцептувати заяву клієнта про продовження строку користування позикою шляхом направлення клієнту текстового повідомлення про погодження нового строку позики (із зазначенням нової дати повернення) на засіб зв`язку клієнта та/або адресу електронної пошти, повідомлені клієнтом Товариству. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.7. цього Договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у Особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою 1.80 %.

Відповідно до п. 1.6 договору позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної позичальником в особистому кабінеті позичальника.

Перерахування коштів відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «Вей Фор Пей» № 6520-ВП від 16.12.2025, про успішне перерахування 14.12.2019 коштів на картку № НОМЕР_1 , сума перерахування 12000,00 грн.

Крім того, з аналізу змісту відзиву поданого стороною відповідача, вбачається, що сам факт укладення договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 № 1637383 від 14.12.2019 останнім не заперечується.

Водночас судом встановлено, що згідно договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», позивач набув статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1637383 від 14.12.2019. До даного договору додано акт приймання-передачі реєстру боржників та платіжне доручення № 19683 від 11.09.2020 про оплату компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020 вбачається, що під № 3041 до позивача перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1637383 від 14.12.2019 у загальному розмірі 15088,44,00 грн.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідач не виконав свого обов`язку, своєчасно та у повній мірі не здійснював платежів, спрямованих на погашення позики та з 23.05.2020 припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості (картка обліку договору) за кредитним договором № 1637383 від 14.12.2019 ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 15088,44,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 11745,74 грн.; заборгованість за процентами –3342,70 грн.

При цьому, у вказаному розрахунку враховано платежі, здійснені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, про які зазначено у відзиві на позовну заяву, зокрема: 13.01.2020 у сумі 5 660,00 грн.; 12.02.2020 – 6 500,00 грн; 22.04.2020 – 1 000,00 грн; 22.05.2020 – 2 000,00 грн, а всього: 15160,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язанні здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бут здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо факто не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статі звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну корупцію).

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню.

Водночас, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Договір про споживчий кредит № 1637383 від 14.12.2019 містить інформацію про розмір процентної ставки за користування кредитом та строк, протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом.

Тож, підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодився з усіма його умовами, зокрема, з строком кредитування та розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважав встановлений розмір процентів несправедливим, натомість він свідомо та без будь-яких застережень погодив умови договору, що підтверджується його підписом (одноразовим ідентифікатором).

Таким чином, враховуючи, що позивач свої зобов`язання за договором позики виконав належним чином, а відповідач допустив порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору, беручи до уваги дослідженні в судовому засіданні докази, вимоги позивача підлягають до задоволення, а саме: необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 1637383 від 14.12.2019 у загальному розмірі 15088,44,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн., оскільки будь – які відомості щодо наявності пільг у відповідача, що дає підстави для звільнення останнього від його сплати у матеріалах справи відсутні.

Що стосується стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем у позовній заяві вказано, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн., на підтвердження яких до матеріалів справи додано: копію договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, відповідно до п. 2.3 якого визначено, що вартість наданих послуг за 1 справу складає 8000 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер на надання правничої допомоги від 02.07.2025; акт наданих послуг № 720 від 13.02.2026 на суму 8000,00 грн.; детальний опис наданих послуг до акту № 720 від 13.02.2026, у якому наведено перелік наданих послуг та кількість витраченого часу на указані послуги.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідач фактично скористався своїм процесуальним правом на звернення до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, про що його представником адвокатом Пасіченко К.П. зазначено у відзиві на позовну заяву від 21.04.2026, якому вона просить у разі задоволення позову зменшити указані витрати до 2000 грн.

З огляду на указані докази понесених витрат на правничу допомогу, суд вважає визначену позивачем вартість послуг з правничої допомоги завищеною.

Враховуючи, що справа розглядалася в порядку спрощеного провадження, як малозначна, заявлені позовні вимоги, заперечення відповідача в контексті положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд вважає, що заявлена позивачем сума таких витрат є необґрунтованою та неспівмірною з ціною позову, складністю справи, виконаними адвокатом роботами та часом, витраченим на виконання таких робіт. Тож, керуючись принципами співмірності, справедливості та верховенства права, заявлена позивачем вартість таких витрат у розмірі 8000, грн. підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 4000,00 грн. Саме така сума, на думку суду, буде обґрунтованою та відповідати принципу розумності, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у справі та витраченим часом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1049, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, 4-й поверх) заборгованість у розмірі 15088,44 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., а всього 21750,84 грн.

Повний текст рішення буде виготовлений 28.04.2026.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька