Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №566/913/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 566/913/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов С.В., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Цуняка В.Й., розглянувши матеріали, які надійшли з Рівненського апеляційного суду за підсудністю про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

- зміст ст. 268 КУпАП., ОСОБА_1 роз`яснено,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 356535 від 09.06.2025: «09.06.2025 14:20:00 С-Ще Млинів, вулиця Поліщука, 42, 09.06.2025 о 12 год. 20 хв. АД Т18-06 Рівне-Млинів-Берестечко-Буськ-Перемишляни 46 км., що проходить через смт. Млинів по вул. Поліщука водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на місці ДТП та в медичному закладі відмовився, що підтверджується висновком лікаря № 230 від 09.06.2025, чим порушив п. 2.5 а ПДР – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи іншого сп`яніння. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Свідки не залучились. До протоколу додаються: рапорт поліцейського, акт огляду на стан сп`яніння, направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння, висновок про результати огляду на стан сп`яніння.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, пояснив, що вказаного адміністративного правопорушення не скоював, оскільки матеріали даного адміністративного правопорушення складені не у відповідності до чинного законодавства. Додатково пояснив, що пристрою газоаналазітору драгер він не довіряє, у зв`язку з чим відмовився від проходження огляду на місці зупинки, та погодився на медичний огляд у найближчому медичному закладі. Однак поліцейські повезли його не до найближчого медичного закладу, у зв`язку з чим, він також відмовився від такого огляду, оскільки він був незаконним.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Цуняк В.Й. підтримав позицію свого підзахисного, наголосив на порушенні процедури огляду, що має наслідком застосування ч. 5 ст. 266 КУпАП України, та відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів що підтверджують скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Також наголосив, що поліцейськими було доставлено ОСОБА_1 не до найближчого медичного закладу та не було підписано направлення на огляд водія в медичному закладі. Просив провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанов від 18.04.2024 у справі №990SCGC/1/24, - «диспозиція частини першої статті 130 КУпАП містить кілька окремих (самостійних) складів адміністративних проступків, які відрізняються за об`єктивною стороною (зовнішнім проявом): 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правопорушення, яке полягає в керуванні транспортними засобами особами у стані сп`яніння, відмінне від правопорушення, яке полягає у відмові осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Отже, предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення відрізняється залежно від того, за вчинення якого саме порушення складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до приписів Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (частина друга статті 14).Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абзаци другий і четвертий частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).

За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху).

Отже, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом частини шостої статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна позиція зазначена у п. 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.07.2025р. у справі №990SCGC/9/25.

Крім того, у п. 80 вказаної постанови зазначено, що процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком № 1103. Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров`я від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858., далі Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008р. №1103 (далі Порядок)

Відповідно до пункту 3 розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з пунктом 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (пункт 7 розділу І Інструкції).

Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції встановлено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного проступку. При цьому обов`язковою передумовою для вимоги поліцейського до водія транспортного засобу пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння є наявність ознак такого сп`яніння, визначених в Інструкції.

Як слідує із сталої судової практики, Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у п.93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 990SCGC/1/24 та у п.102 постанови від 10.07.2025р. у справі №990SCGC/9/25.

Саме такий підхід зазначений у постановах Рівненського апеляційного суду по справах №569/8055/23 від 23.06.2023, №563/797/24 від 26.02.2025 та інших, та є застосовним по даній справі, оскільки на національному рівні, суд апеляційної інстанції є останньою інстанцію, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду, правильність встановлення фактичних обставин, оцінювати докази з точки зору їх достовірності.

(Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 27.08.2022 по справі №334/5231/13-п, провадження №13-9зво22, п.25,26)

Також, такий підхід повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини в справі «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine) від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03 де судом вказано, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо.

З дослідженого відеозапису нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського подій 09.06.2025, за участі ОСОБА_1 вбачається, що під час спілкування останнього із поліцейським, водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці. Разом з тим, такі ознаки як порушення мови, порушення координації рухів, чи наявна поведінка, що не відповідає обстановці не знайшли свого підтвердження у відеозаписі.

ОСОБА_1 з перших хвилин спілкування, постійно заперечував підозру поліцейського у вживанні алкогольних напоїв, та не відмовлявся пройти в установленому порядку освідування в медичному закладі.

Відсутність ознак сп`яніння у ОСОБА_1 також підтвердив і у своїй заяві від 20.09.2025 на ім`я суду (№57437/25-вх 22.09.2025) потерпілий ОСОБА_2 , в якій він зазначив, «що при спілкуванні безпосередньо після ДТП з ОСОБА_1 таких ознак перебування в стані алкогольного сп`яніння, як запах алкоголю з порожнини рота, сплутаність мови, нечітка хода, почервоніння шкіри, я у нього не помітив».

Крім того, на користь висновку про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння свідчить і подані ним Висновок комісійної судово-медичної експертизи №129 (Почата 25.09.2025 закінчена 14.10.2025) та Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.06.2025 складеного КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» РОР, з якого слідує, що ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено.

Також, як слідує із матеріалів справи, працівники поліції в порушення вимог п. 10 Інструкції та п. 5 Порядку, під час оформлення матеріалів ДТП та освідування не склали Акт огляду в двох примірниках, один з яких не вручили водію. Відсутність складання вказаного Акту, в якому зазначаються ознаки алкогольного сп`яніння та який міститься на аркуші № 5 справи (як слідує з наявності різних почерків, складений двома особами) та його не вручення водію, підтверджується відеозаписом, долученим до справи поліцейським.

Крім того, направлення водія ОСОБА_1 на освідування відбулось в порушення п.6 Порядку, оскільки оформлення направлень відбувались вже в медичних закладах та яке не підписано самим автором, що підтверджується відеозаписом: в Млинівській ЦРЛ в період з 13:32 год. по 13:38 хв., а в Дубенській МЛ в період з 14:03 год. -14:07 год. та ОСОБА_1 не вручались.

На користь підтвердження вищевказаних порушень, слід звернути увагу на постанову Рівненського апеляційного суду від 17.04.2024 у справі №569/17045/23, в якій суд зазначив, що:

«Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У направленні, форма якого визначена у додатку №1 до Інструкції, має бути зазначений конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, точний час видачі направлення та інше.

І лише у випадку, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.

Натомість, відомості про вручення водію направлення на огляд до медичного закладу в матеріалах справи відсутні.

У даному випадку відомості про вручення водію ОСОБА_1 належного направлення на огляд до медичного закладу в матеріалах справи відсутні, як і відсутнє направлення на проведення медичного огляду в Млинівську ЦРЛ.

Як слідує з п. 7 розділу 1 та п.9 розділу 2 Інструкції, поліцейський забезпечує доставку особи для проведення огляду на стан сп`яніння до найближчого закладу охорони здоров`я.

По даній справі ДТП відбулось у смт. Млинів, Дубенського району Рівненської області.

Отже, найближчим медичним закладом є Млинівська ЦРЛ, яка знаходиться на відстані 2,2 км від місця ДТП, що підтверджується роздруківкою картографічних даних Google, однак яка з незалежних від волі поліцейського причин не змогла здійснити освідування водія.

Разом з тим, найближчим закладом охорони здоров`я в даному випадку є Демидівська ЦРЛ, яка знаходиться на відстані 22,8 км., а Дубенська МЛ знаходиться відповідно до картографічних даних Google на відстані 26,9 км..

Отже, дії поліцейського по визначенню закладу охорони здоров`я, в якому слідувало провести освідування ОСОБА_1 , не відповідають вимогам вищевказаних нормативних документів, а тому, відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП та п.22 Інструкції, огляд особи проведений з порушення вимог цієї статті та висновки щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння – вважається недійсним.

Таким чином, оскільки поліцейські діяли не у спосіб, визначений вищевказаним законодавством, у ОСОБА_1 не виникло обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння в Дубенській МЛ, що виключає і відповідальність за відмову від такого огляду.

Крім того, при процедурі огляду на стан сп`яніння та складанні протоколу, ОСОБА_1 не було належно роз`яснено і забезпечено реальне право на правову допомогу адвоката, на залученні якого наголошував ОСОБА_1 , що зафіксовано у відеозаписі за період з 13:26 год.-13:28 год., що є істотнім процесуальним порушенням його права на правовий захист. У Протоколі (п.13) відсутній підпис ОСОБА_1 та не вказана поліцейським причина відсутності такого підпису.

При цьому вказане порушення не усувається на посилання у протоколі на ст. 268 КУпАП, оскільки ця норма стосується прав особи в судовому засіданні, але не при складанні протоколу.

Такий висновок міститься у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 13.09.2022 у справі № 344/8791/22.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недопустимість всіх здобутих поліцейськими доказів та відповідно притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

Отже, по справі немає жодного доказу, які б відповідав критеріям належності, допустимості та достатності, що неминуче повинно мати наслідки передбачені п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Також, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. (п.39 правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 08.07.2020р. по справі №463/1352/16а)

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній інкримінований органом поліції склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року).

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов