Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №953/13087/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 953/13087/25

Номер провадження 2/541/1012/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 травня 2026 року м. Миргород

головуючого судді - Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Непокупної Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

05 березня 2026 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшли матеріали позовної заяви ТОВ «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 11.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4210183 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000,00 грн строком на 360 днів з 11.12.2023 по 05.12.2024. На пільговий строк 10 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «Універсал Банк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна».

Договір №4210183 від 11.12.2023 року укладеного між сторонами Відповідач підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «20235».

23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором №4210183 від 11.12.2023 року, загальна сума заборгованості склала 23457,95 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 4344,00 грн., заборгованості за процентами – 19113,60 грн., заборгованість по нарахованим штрафам/неустойки у розмірі 0,00 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 23.09.2024 року №23/09/2024, строк дії Договору № 4210183 від 11.12.2023 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «Українські Фінансові Операції» з дати факторингу 23.09.2024 року донараховано відсотки за 72 календарні дні.

Розрахунок нарахованих відсотків:

5000 грн ? 2,0 % = 86,887 грн (сума за 1 день) 86,887 грн ? 72 календарні дні = 6255,864 грн.

Таким чином, сума відсотків, нарахованих ТОВ «Українські Фінансові Операції» за вказаний період, становить 6255,864 грн.

Посилаючись на викладене, ТОВ "Українські Фінансові Операції" просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українські Фінансові Операції" суму заборгованості в розмірі 29713,81 гривень, яка складається з: заборгованість за кредитом 4344,35 грн., заборгованість за нарахованими процентами 19113,60 , суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ "Українські Фінансові Операції» за 72 календарних днів 6255,864 грн. та понесені судові витрати в сумі 2422,40 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) – s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С – сума основного боргу; 3 – 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 – кількість днів у році; Дн. – кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою суду від 03.03.2026 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с.112).

В судове засідання представник позивача не з`явився, до суду подав клопотання, в якому просив справу розглянути у відсутності представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.13 на звороті).

Відповідач в судове засідання не з`явилась. В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якій ОСОБА_1 зазначила, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.Позиція відповідача ґрунтується на тому, що Позивач не надав належних доказів укладення електронного договору (технічних логів та IP-адрес) та фактичного зарахування коштів на картку, що належить саме Відповідачу. ОСОБА_1 наголошує на неспівмірності нарахованих відсотків (2% на день), що суперечить принципам розумності та має каральний характер, а також заперечує проти стягнення інфляційних втрат через відсутність коректного розрахунку. Крім того, Відповідач зазначає про порушення порядку повідомлення про відступлення права вимоги та просить врахувати її скрутний матеріальний стан – перебування у відпустці по догляду за двома малолітніми дітьми. Вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу вважає завищеними, неспівмірними зі складністю справи та документально не підтвердженими (а.с.79-80, 121-122).

В той же час, 09.12.2025 року надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача, у якій він наполягає на задоволенні позову, посилаючись на презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та обов`язковість договору (ст. 629 ЦК України). Позивач зазначає, що укладення договору без проходження реєстрації та введення одноразового ідентифікатора є технічно неможливим, а відповідач не надала доказів на спростування використання нею електронного підпису. Щодо суми боргу позивач вказує, що відповідач не надала власного розрахунку, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а встановлена ставка 2% є наслідком договірної свободи сторін, з умовами якої відповідач погодилась добровільно. Також представник позивача наголошує на наявності в матеріалах справи підтвердження повідомлення боржника про відступлення права вимоги та вважає витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн співмірними зі складністю справи. Додатково позивач просить врахувати актуальну судову практику апеляційних інстанцій щодо аналогічних спорів та задовольнити клопотання про витребування доказів з банку для підтвердження факту зарахування коштів на картку відповідача (а.с. 82-84).

10.12.2025 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила, що посилання на презумпцію правомірності правочину не спростовує доводів про необґрунтованість суми боргу. Вона наголосила на відсутності у справі доказів її ідентифікації в системі та фактичного отримання коштів, зауваживши, що клопотання позивача про витребування банківської виписки лише підтверджує недоведеність цього факту. Відповідач вказала, що обов`язок розрахунку заборгованості лежить на позивачеві, а не на ній, і вважає посилання на вибіркову судову практику та ймовірні витрати у виконавчому провадженні маніпулятивними. Також вона заперечила проти стягнення 10 000 грн витрат на правничу допомогу, вважаючи їх завищеними та документально не підтвердженими. Також вказала, що доводи позивача про можливе збільшення боргу на 10% на стадії виконавчого провадження не стосуються предмета спору і не можуть братися судом до уваги при оцінці обґрунтованості позовних вимог (а.с. 95-96).

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного Договору №4210183 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.12.2023 року, від ТОВ «Лінеура Україна», відповідач ОСОБА_1 , отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень строком на 360 днів шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,0 % від суми кредиту за кожен день користування. (17-19, 21-30).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем Кредитора. Кредитний договір підписано Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Факт перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20241003-107 від 03.10.2024, дата транзакції 11.12.2023, сума кредиту 5000,00 грн. (а.с. 46).

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , за кредитним договором виконало та надало їй кредит в з сумі 5000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за договором №4210183 від 11.12.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 23.09.2024 року становить 23457,95 грн., з яких 4344,35 грн сума тіло кредиту, проценти 19113,60 грн. відсотки за користування кредитом, 00,00 грн- штрафні санкції (а.с. 58-63).

23.09.2024 року між ТОВ «Українські Фінансові Операції» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено Договір факторингу № 23/09/2024, за умовами якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «Українські Фінансові Операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 4210183 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.12.2023 в загальному розмірі 23457,95 (а.с. 64, 66-70).

Таким чином, ТОВ «Українські Фінансові Операції» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 4210183 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.12.2023.

Згідно розрахунку заборгованості позивача за договором №4210183 про надання споживчого кредиту від 11.12.2023 року за 72 календарних днів (24.09.2024-04.12.2024) розмір відсотків становить 6256,08 грн. (а.с. 57).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Під час розгляду справи належними та допустимими доказами позивачем доведено про укладення договору з відповідачем в електронному вигляді шляхом його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".

ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме відповідачці надано кредит на суму 5000,00 грн., який 11.12.2023 перерахований на картковий рахунок ОСОБА_1 . Дана обставина також підтверджується інформацією наданою АТ «Універсал Банк» на запит суду (а.с.120).

Судом встановлено порушення права позивача на своєчасне отримання коштів внаслідок неналежного виконання зобов`язання відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тіло кредиту та відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11ст.265ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22, зазначає наступне.

Застосування частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.

Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.

Отже, оскільки заявлені до стягнення позивачем з відповідача за ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, не були предметом судового розгляду і судом не ухвалювалось рішення про їх стягнення за період, що передував ухваленню рішення, а також те, що під час дії воєнного стану, який наразі триває, положення ч.2ст.625 ЦК України не застосовуються до позичальників, які прострочили виконання за кредитними договорами, підстав для стягнення відповідних платежів з відповідача відповідно до ч.10,11ст.265 ЦК України немає. Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.

На підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року та детальний опис наданих послуг № 4210183 від 25 листопада 2025 року, заявка № 4210183 на виконання доручення по договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 37-40, 65).

Згідно з ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з пропорційності предмету спору та необґрунтованості заявлених вимог.

Керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -

Крім того, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов в частині стягнення суми заборгованості задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 526, 530, 610, 629, 634, 638, 530,610, 1049,1050, 1051,1054, 1056-1, ст. ст. 12, 13, 76,81, 89, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Фінансові Операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» заборгованість загальною сумою 29713 (двадцять дев`ять тисяч сімсот тринадцять) гривень 81 копійок, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4344,35 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 19113,60 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції» за 72 календарних дня - 6255,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові Операції" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., а всього 8422 (вісім тисяч чотириста двадцять дві) грн.40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2).

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О. А. Городівський