Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №539/3314/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3314/25

Провадження № 2/539/61/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом адвоката Сидоренко Ю.В.,

представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом адвоката Петракова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №3 від 20.08.2023 року,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №3 від 20 серпня 2023 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 15 відсотків річних від простроченої суми та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в загальній сумі 366473,13 грн, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 (Орендодавець) та відповідачем ОСОБА_2 (Орендар) 20.08.2023 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 3 (надалі - Договір), предметом якого була передача Орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) Орендарю приміщення, загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за плату та на обумовлений строк для здійснення діяльності. При цьому в тексті договору була допущена технічна помилка щодо адреси об`єкту оренди замість «майдан» вказано «проспект», що не впливає на дійсність договору. Вказана обставина встановлена постановою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року у справі № 539/721/24, якою скасоване рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди та постановлено рішення про задоволення позову і стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 20 серпня 2023 року за період з грудня 2023 року по січень 2024 року в сумі 57000 грн., пені за період з 26 грудня 2023 року по 19 лютого 2024 року, що становить 1892,59 грн., 15% річних від простроченої суми за період з 26 грудня 2023 року по 19 лютого 2024 року, що становить 946,30 грн., а всього 59838 грн. 89 коп.

Згідно з п.7.2 Договору він діє до 20.08.2024 року, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору. Відповідно до п. 6.1. Договору розмір щомісячної орендної плати становить 28500 гривень. Згідно з п. 6.4. Договору Орендар самостійно щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця сплачує її готівкою Орендодавцю за адресою: АДРЕСА_1 . У порушення вказаних умов Договору, відповідач не платив орендну плату з грудня 2023 року до закінчення строку оренди 20.08.2024 року і не сплатив її до цього часу.

Таким чином, станом на 01.07.2025 сума заборгованості з оплати орендної плати становить 256 500,00 грн про стягнення 57000,00 грн з яких вже ухвалене судове рішення.

Відповідно до п. 6.5. Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, а також 15% річних за кожний день прострочения у порядку, встановленому ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з розрахунком заборгованості, що додається до позовної заяви, розмір пені за період з 20.02.2024 по 30.06.2025 становить 83119,56 грн.

Виходячи з викладеного, так як мало місце несвоєчасне виконання взятих на себе встановлених Договором зобов`язань з боку відповідача, позивач ОСОБА_1 просив захистити майнові права та інтерес шляхом стягнення з відповідача матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації за користування ним коштами, які належні до сплати йому, у вигляді 15 процентів річних (які встановлені Договором) від простроченої суми за період з 20.02.2024 по 30.06.2025, розрахунок яких додається до позовної заяви, згідно з яким розмір втрат від інфляції становить 39381,15 грн. а компенсація 15% річних 44472,42 грн.

В зв`язку з тим, що на його усні звернення про повернення боргу відповідач не реагував, 03 квітня 2025 року позивачем було направлено йому письмову претензію про повернення боргу, проте своє зобов`язання він не виконав до цього часу.

Отже, з огляду на вищенаведене, загальна сума, боргу, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача за Договором, становить 366473,13 грн., яку він просить стягнути.

Ухвалою суду від 14 липня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Окрім того, даною ухвалою визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та подання зустрічного позову, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

01.08.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , щодо стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №3 від 20 серпня 2023 року.

Відзив обґрунтований тим, що як відомо відповідачу, позивач ОСОБА_1 , має у власності декілька об`єктів нерухомості у м.Лубни та Миргороді, та веде бізнес, який полягає у передачу в оренду власних приміщень зацікавленими особам.

Між фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 20.08.2023 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №3 (надалі Договір), предметом якого була передача Орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) Орендарю приміщення, загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за плату та на обумовлений строк для здійснення діяльності.

В тексті договору щодо адреси об`єкту оренди було вказано АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою, сторони договору погодили всі суттєві умови, оскільки відповідач – ОСОБА_2 , мав намір отримати саме те приміщення, яке було зазначено в договорі, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, ураховуючи, що зазначене приміщення, що було предметом договору оренди від 20.08.2023р., не було готове для роботи, (як з`ясувалось у позивача були проблеми з постачанням електроенергії по декільком його об`єктам у м.Лубни), а отже 20.08.2023р., після підписання договору оренди від 20.08.2023р., між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - Акт приймання передачі вказаного приміщення № 3 в оренду по договору від 20.08.2023р. – не складався. Наявність у позивача права власності на приміщення №3 за адресою: АДРЕСА_1 , Відповідач не перевіряв, оскільки зі слів позивача було відомо, що він володіє декількома об`єктами нерухомості у м.Лубни та м.Миргороді. Сумніву щодо добросовісності позивача, як Орендодавця, на той час у відповідача ніякого не було. За пропозицією позивача ОСОБА_1 , відповідачу ОСОБА_2 , було запропоновано, на час поки приміщення буде готово до експлуатації, передати для користування інше приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , з аналогічною площею на бездоговірних умовах, а лише за умовою оплати поточних комунальних платежів, які відповідач у подальшому своєчасно сплачував. Наявність у позивача права власності на приміщення №3 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач не перевіряв, з підстав, що вказані вище. Докази вказаних комунальних платежів в подальшому будуть подані відповідачем, оскільки потребується певний час для збору цих доказів.

Таким чином, відповідач певний, нетривалий час (з серпня по листопад 2023 р.) користувався приміщенням позивача, що розташовано за адресою: . АДРЕСА_1 , та сплачував за нього комунальні платежі. Це тривало до листопада 2023 р. Між тим і за даною адресою ( АДРЕСА_1 ) також почались проблеми з постачанням електроенергії, а тому відповідач, поставив питання, або зайняти те приміщення, яке було узгоджено договором від 20.08.2023р., та розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , або припинити будь-яке спілкування та відносини.

Оскільки приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач по Акту приймання-передачі не приймав, отже й не потрібно було його повертати за подібним Актом приймання передачі приміщення із оренди, оскільки фактично об`єкт оренди (приміщення за адресою АДРЕСА_1 ) в оренду у відповідності до вказаного договору оренди від 20.08.2023 р. не передавався.

У листопаді 2023р., між сторонами виник конфлікт, який ініціював ОСОБА_1 , мотивуючі, що у вказаному приміщенні відповідача повинен зробити капітальний ремонт, що взагалі до цього не обговорювалось. Та під час вказаного конфлікту позивач попередив та пригрозив відповідачу, що він буде звертатися до суду, оскільки вважав, що за час тимчасового перебування відповідача у вказаному приміщенні адресою ( АДРЕСА_1 (біля 3-х місяців), відповідач повинен зробити капітальний ремонт, будівлі, як зовні так і всередині.

Те, що у вказаному договорі вказано «проспект», фактично двічі (у п.п.1.2., п.1 «Предмету договору», та п.п. 6.4. п.6 «Орендна плата і порядок розрахунків»), що виключає технічну помилку. Оскільки позивач сам вкладав договір та у написанні вказав саме той об`єкт оренди, про який домовлялися Сторони.

Оскільки позивач уклав договір оренди з відповідачем на користування нерухомим майном, яке, як з`ясувалося пізніше у 2025 році, йому не належить, та яким він фактично не володіє, отже він не має права здавати його в оренду, а відповідно це робить такий договір незаконним, а дії позивача, такими, що мають ознаки шахрайства. Відповідно вимоги позивача за даним позовом про стягнення з відповідача орендної плати з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 366473,13 (триста шістдесят шість тисяч чотириста сімдесят три)грн., за договором оренди нежитлового приміщення №3 від 20.08.2023р , не підлягають задоволенню.

01.08.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої представник відповідача просив визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №3 від 20.08.2023 року.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.08.2023 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №3 (надалі Договір), предметом якого була передача Орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) Орендарю приміщення, загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за плату та на обумовлений строк для здійснення підприємницької діяльності.

Оскільки позивач уклав договір оренди з відповідачем на користування нерухомим майном яким він фактично не володіє, і не власником цього майна. Отже, він не може здавати його в оренду – що є істотнім порушенням договірних стосунків позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, оскільки містить ознаки обману та шахрайства.

У договорі п.1.3. вказано, що Орендодавець є власником даного майна, що не відповідає дійсності, оскільки предметом договору виступає оренда приміщення загальною площею 142 кв.м. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Що вже робить даний договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства оскільки, орендодавець надає приміщення, яке йому не належить. А посилання у первинному позові на те, що це технічна помилка, ніяк не стосується того, що приміщення було розташоване за іншою адресою, та може виступати як предмет оренди у інших договорах.

З юридичної точки зору, складання акта, підтверджуючого, що протягом певного періоду часу орендарем використовується майно, є необов`язковим. Досить наявності правильно оформленого договору та акта, за яким майно було передано у користування (див. Постанову ВГСУ від 19.02.2009 р №10 / 443/08).

В свою чергу п.1.6. договору, вказує на те що: з підписанням договору сторони стверджують, що приміщення передане Орендодавцем Орендарю в належному стані та стані придатному для використання, відповідно до умов та мети цього Договору. А отже передача майна приміщення загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , мало б відбутись 20 серпня 2023 року, але дана передача майна мала б відбуватись на підставі акту прийому-передачі, у якому був би зазначений стан приміщення, та його основні характеристики.

Користування відповідачем за первісним позовом приміщення загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відбувалось, на підставі безоплатного користування нежилим приміщенням.

Окремо, відповідач за первісним позовом повідомив про намір припинення користування приміщенням яким він фактично користувався без укладання договору оренди, через технічні неполадки, які виникли під час користування даним приміщенням, а саме: впала напруга, перебої з постачанням електроенергії, що в свою чергу зробило неможливим використання даного приміщення за призначенням.

Передачі даного приміщення, приміщення загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до акту прийому-передачі не відбулось, а договір оренди вказує на те що складання даного акту і не було, хоча він повинен бути, то відповідач за первісним позовом так і не отримав у користування предмету оренди, а тому він і не повинен сплачувати орендну плату що зазначена у договорі, оскільки і не отримував орендованого майна.

Тобто договір не містить того цільового призначення використання спірного приміщення, оскільки спірне приміщення не належить до майна позивача, хоча і не використовувалось, від цього статус майна залишається незмінним, також незмінними залишаються і умови щодо передачі його в оренду з будь-якою метою, у тому числі з метою надання послуг.

13.08.2025 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що заперечення та доводи представника відповідача, наведені у відзиві, не заслуговують на увагу, тому просить суд задовільнити позов повністю.

Відповідь на відзив обґрунтована тим, що представник відповідача стверджує, що між фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 20.08.2023 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №3 (надалі Договір), предметом якого була передача Орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) Орендарю приміщення, загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за плату та на обумовлений строк для здійснення діяльності. Саме за цією адресою. Сторони договору погодили всі суттєві умови, оскільки відповідач ОСОБА_2 , мав намір отримати саме те приміщення, яке було зазначено в договорі, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, ураховуючи, що зазначене приміщення, що було предметом договору оренди від 20.08.2023 р., не було готове для роботи, за пропозицією позивача ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_2 було запропоновано, на час поки приміщення буде готово до експлуатації, передати для користування інше приміщення, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 , з аналогічною площею на бездоговірних умовах, а лише за умовою оплати поточних комунальних платежів, які відповідач у подальшому своєчасно сплачував.

Далі представник відповідача стверджує, що відповідач певний, нетривалий час (з серпня по листопад 2023 р.) користувався приміщенням позивача, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , та сплачував за нього комунальні платежі. І це тривало до листопада 2023 р. Між тим і за даною адресою ( АДРЕСА_1 ) також почались проблеми з постачанням електроенергії, а тому відповідач, поставив питання, або зайняти те приміщення, яке було узгоджено договором від 20.08.2023 р., та розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , або припинити будь-яке спілкування та відносини. При цьому будь-яких доказів того, що відповідач дійсно ставив це питання, він не надає, та і не може надати, оскільки відповідачу було добре відомо, що адреси АДРЕСА_1 не існує і він такого питання не ставив.

Представник відповідача вважає, що те, що у вказаному договорі вказано «проспект», фактично двічі (у п.п.1.2., п.1 «Предмету договору», та п.п. 6.4. п.6 «Орендна плата і порядок розрахунків») виключає технічну помилку. Оскільки позивач сам вкладав договір та у написанні вказав саме той об`єкт оренди, про який домовлялися Сторони.

Всі ці твердження не відповідають дійсності та є намаганням відповідача уникнути відповідальності за невиконання умов договору оренди

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року у справі № 539/721/24, якою скасоване рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди та постановлено рішення про задоволення позову і стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за цим же договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 20 серпня 2023 року за період з грудня 2023 року по січень 2024 року, встановлено, що «Починаючи з 20 вересня 2020 року між сторонами існували договірні відносини щодо нежитлового приміщення загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються договорами оренди від 20 вересня 2020 року та 20 серпня 2022 року укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 »

Також у вказаній постанові встановлено, що «сам відповідач визнає, що є орендарем приміщення за адресою м.Лубни майдан Володимирський 16/1, що вбачається з адвокатського запиту наданого суду представником відповідача адвокатом Забарою Ю.А. (а.с.36) Так, у вказаному запиті зазначено, що ОСОБА_3 мав в оплатному користуванні з вересня 2020 року по листопад 2023 року нежитлове приміщення у м.Лубни майдан Володимирський 16/1.»

Посилання представника відповідача на відсутність Акту приймання-передачі приміщення як на підставу для відмови у задоволенні позову є таким, що не може бути прийняте до уваги, оскільки складання такого акту не передбачене умовами договору, крім того, судом вже встановлений факт користування відповідачем орендованим приміщенням.

Твердження представника відповідача про те, що згідно з назвою Договору, йдеться про оренду нежитлового приміщення №3, проте, відповідно до п.п.1.2, п.1 вказаного Договору оренди, йдеться про приміщення без номеру, що також вказує на необхідність конкретизації об`єкта оренди, який має двояке значення, та відповідно вказане могло бути усунуто відповідним Актом приймання передачі приміщення в оренду, який відсутній у матеріалах справи, є безпідставним, оскільки № 3 - це номер договору, а не приміщення, про що відповідачу було добре відомо, оскільки він орендував це приміщення з 2020 року, щорічно переукладаючи договір оренди.

З цих же підстав, міркування представника позивача про введення відповідача в оману щодо оренди приміщення, яке не належить позивачу, не є такими, що заслуговують на увагу.

Далі у відзиві представник відповідача суперечить своїм же попереднім твердженням і зазначає, що під час оренди приміщення що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , сталась технічна аварія, а саме впала напруга, та виникли проблеми з електропостачанням, шо в свою чергу зробило неможливим використання даного приміщення за призначенням, у належному режимі, що не відповідає результату якого хотів відповідач, від користування приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому він знову не надає жодних доказів на підтвердження наявності аварії та проблем з електропостачанням, а також того, що про це був повідомлений позивач.

Роздруковане з мережі Інтернет оголошення про здачу в оренду якогось приміщення не є належним і допустимим доказом вказаних обставин, оскільки невідомо ким і де розміщене, та не містить інформації про те, що йдеться саме про приміщення, яке було об`єктом договору оренди, з приводу виконання якого виник спір.

21.08.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що договір оренди нежитлового приміщення №3 (надалі Договір), предметом якого була передача Орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) Орендарю приміщення, загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за плату та на обумовлений строк для здійснення діяльності вказує на те, що предметом договору є саме приміщення, загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .

До того-ж окремої уваги заслуговує те, що виходячи з аргументації позивача, що викладена у його позові та відповіді на відзив, договір оренди нежитлового приміщення №3 від 20.08.2023 р. був складений позивачем, з ніби-то, допущенням останнім технічної помилки під час складання договору, що наводить на сумніви у доброчесності позивача як орендодавця, оскільки даними обставинами саме позивач тепер продовжує маніпулювати на власний розсуд, у даному конкретному випадку, намагаючись довести суду, що це допущення технічної помилки, а фактично договір оренди має №3, а приміщення не має номеру, та сам договір оренди від 20.08.2023 р. укладався відносно іншого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Натомість жодних доказів того, що договір оренди нежитлового приміщення №3, від 20.08.2023 року укладався відносно приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , позивач так і не надав. Навпаки, сам договір, на який позивач посилається, як на підставу звернення до суду з позовом у даній справі, стосується іншого приміщення, про що у самому договорі оренди нежитлового приміщення №3 від 20.08.2023 р. вказано двічі. Спочатку у п.п.1.2,п.1.(Предмет договору)( «..Орендодавець зобов`язується передати Орендарю нежиле приміщення загальною площею: 142 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ..»), а потім другий раз у п.п.6.4.,п.6 (Орендна плата і порядок розрахунків) договору («Орендар самостійно щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця сплачує її готівкою Орендодавцю, за адресою АДРЕСА_1 .»), що виключає допущення технічної помилки, оскільки договір містить не одне, а два визначення адреси приміщення, яке повинно бути передано за укладеним договором, яке повністю узгоджується з позицією відповідача, щодо предмету оренди, та його розташування саме за адресою яка вказана у договорі – АДРЕСА_1 . Тому міркування позивача, щодо допущеної «технічної помилки», не витримують жодної критики.

Передання та повернення майна здійснюється за актом приймання-передачі. Якщо немає чіткої фіксації передачі майна, то як можна говорити, що відповідачу фактично було передане майно? І чим це підтверджується. А відтак підстав таких тверджень немає.

Позивач не надав до суду жодних доказів передачі приміщення за адресою: м.Лубни, Полтавська область, майдан Володимирський, 16/1. А між тим, такими доказами повинні бути: Договір оренди на приміщення за вказаною адресою. Акт приймання-передачі в оренду та з оренди вказаного приміщення. Рахунки на оплату оренди за весь період орендних відносин. Акти виконаних робіт (наданих послуг) оренди приміщення, що будо передано. Документи про розрахунки за орендоване приміщення (платіжні інструкції, квитанції, чеки, акти прийому передачі грошей, банківські виписки, податкові декларації Позивача з відображенням відповідних сум доходу, тощо.). Крім того, всі вказані документи повинні бути з посиланням на відповідний договір оренди. Листування між Орендодавцем та Орендарем, тощо.

Натомість позивач не надав жодного доказу, яким було б можливо підтвердити позицію позивача, яка викладена ним у позові та Відповіді на Відзив.

03.09.2025 року ухвалою суду було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №3 від 20.08.2023 року та об`єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення.

18.09.2025 року від представника позивача за первісним позовом до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, який обґрунтований тим, що згідно з частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Позивачем не зазначено жодної норми ЦК України, інших актів законодавства, яким суперечить зміст спірного договору, а також не вказано на його суперечність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Під час вчинення договору оренди від 20 серпня 2023 року обидві сторони договору мали повну цивільну дієздатність, доказів іншого позивачем за зустрічним позовом не надано; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Ніяких даних про те, що ОСОБА_2 уклав договір під тиском чи внаслідок помилки представник позивача не наводить. У позовній заяві він згадує про обман, посилаючись при цьому на до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно з яким правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Проте, жодних обґрунтувань щодо наявності вказаних обставин у позовній заяві не наведено та відповідних доказів до неї не долучено; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Внаслідок укладення правочину настали правові наслідки, що ним обумовлені, а саме ОСОБА_2 отримав в оренду приміщення, яким користувався та сплачував ОСОБА_1 за нього орендну плату до того моменту поки не вирішив припинити це робити без будь-яких законних підстав; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відомості про те, що внаслідок укладення спірного договору були порушені права та інтереси малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей в позовній заяві відсутні. Таким чином, позивачем та його представником не наведено та не надано доказів наявності жодної з підстав недійсності правочину, передбачених ст.215 ЦК України. Вважаємо, що подання зустрічної позовної заяви є намаганням відповідача за первісним позовом уникнути відповідальності за невиконання умов договору оренди.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року у справі № 539/721/24, якою скасоване рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості а договором оренди та постановлено рішення про задоволення позову і стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за цим же договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 20 серпня 2023 року за період з грудня 2023 року по січень 2024 року, встановлено, що «Починаючи з 20 вересня 2020 року між сторонами існували договірні відносини щодо нежитлового приміщення загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються договорами оренди від 20 вересня 2020 року та 20 серпня 2022 року укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ».

Також у вказаній постанові встановлено, що «сам відповідач визнає, що є орендарем приміщення за адресою м.Лубни майдан Володимирський 16/1, що вбачається з адвокатського запиту наданого суду представником відповідача адвокатом Забарою Ю.А.( а.с.36) Так, у вказаному запиті зазначено , що ОСОБА_2 мав в оплатному користуванні з вересня 2020 року по листопад 2023 року нежитлове приміщення у м.Лубни майдан Володимирський 16/1.»

Посилання представника відповідача на відсутність Акту приймання-передачі приміщення як на підставу для визнання договору оренди недійсним є таким, що не може бути прийняте до уваги, оскільки, по-перше – обов`язковість складання такого акту не передбачена ні умовами договору ні вимогами закону, по-друге: навіть не передання орендованого майна орендарю не є підставою для визнання договору недійсним (ст. 766 ЦК України), крім того, судом вже встановлений факт користування ОСОБА_2 орендованим приміщенням з 2020 року, з щорічним переукладенням договору оренди. З цих же підстав, міркування представника позивача про введення відповідача в оману щодо оренди приміщення, яке не належить позивачу, не є такими, що заслуговують на увагу.

23.09.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом та представника позивача за зустрічним позовом Петракова В.А. до суду надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що в своєму відзиві сторона відповідача спирається на норми чинного законодавства, зокрема на частини 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, але чомусь сторона відповідача не вказує частину 4 статті 203 ЦК України, Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Оскільки, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк. Право передачі майна у оренду має власник речі або особа, якій належать майнові права. Орендодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору оренди.

При передачі в оренду об`єкта, який знаходиться у спільній власності подружжя, передбачається наявність письмового дозволу співвласника об`єкту (згода має бути нотаріально посвідчена).

Відповідно до статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). В даному випадку це нежитлове приміщення.

Згідно статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (її окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписують сторони договору. Таким документом є акт приймання-передачі майна, який є необхідним додатком до договору найму.

Вказаний документ підтверджує факт передання майна від однієї особи іншій і з саме з моменту підписання цього документу починається строк з якого має розраховуватись сплата орендної плати. В акті приймання-передачі повинно бути зафіксовано стан майна, наявні несправності, можуть бути вказані зауваження і т.д.

Можливо також провести фото або відео фіксацію стану приміщення, яке передається в оренду та повертається орендодавцю.

Чого не можна вказати при реалізації договору оренди нежитлового приміщення №3, від 20.08.2023р., предметом якого, згідно з п.1.2. є нежитлове приміщення ,що розташовано з адресою АДРЕСА_1 , а навпаки, можна стверджувати, що вказаний договір не був реалізований. Між тим, оскільки він був укладений гр-ном ОСОБА_1 , та його предметом було майно, яке не ніколи знаходилось у власності, або управлінні у ОСОБА_1 , то фактично має місце: 1. Наявність з боку ОСОБА_1 обману, оскільки він не є власником вказаного приміщення, та не є його управителем, або розпорядником; 2. Безпредметність договору, тобто відсутність у самому договорі самого головного – майна, що повинно бути передано в оренду, предмету оренди, - самого приміщення за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ), оскільки, як відомо з відповіді Лубенського міського голови, станом на момент укладання спірного договору 20.08.2025р., за вказаної адресою взагалі не було зареєстровано жодного об`єкту нерухомості.

Істотною умовою об`єкта оренди у договорі оренди нежитлового приміщення №3 від 20.08.2023 року, є «Приміщення №3», загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , але формально його фактичне розташування не відповідає приміщенню яким користувався Позивач (за зустрічним позовом)на без договірній основі - АДРЕСА_1 . А реально, «Приміщення №3» яке є предметом оренди договору (від 20.08.2023р.), фактично не існує. Фактично Позивач(за первинними позовом) ОСОБА_1 , звернувся до суду з вимогою отримати ніби-то заборгованість за ніби-то передане приміщення, яке ніби-то існує. В цьому і полягає обман з боку Позивача(за первинними позовом) ОСОБА_1 , оскільки він переслідуючи мету власного безпідставного збагачення, ввів в оману Відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , тим, що переконав його у тому, що він володіє (неіснуючим) приміщенням, яке ніби-то розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . І вказаний обман був виявлений лише у 2024 році, представником ОСОБА_2 – адвокатом Забарою Ю.А., який отримав від Лубенської міської ради, відповідь на свій адвокатський запит від 14.03.2024 р., щодо існування у м.Лубни приміщення(будівлі) за адресою, АДРЕСА_1 , в якому мерія міста відповіла, що такого приміщення у м.Лубни не існує.

Міркування зазначені у відзиві на зустрічну позовну заяву щодо «…Посилання представника відповідача на відсутність Акту приймання-передачі приміщення як на підставу для визнання договору оренди недійсним є таким, що не може бути прийняте до уваги, оскільки, по-перше обов`язковість складання такого акту не передбачена ні умовами договору ні вимогами закону, по-друге: навіть не передання орендованого майна орендарю не є підставою для визнання договору недійсним (ст. 766 ЦК України), крім того, судом вже встановлений факт користування ОСОБА_2 орендованим приміщенням з 2020 року, з щорічним переукладенням договору оренди…» не витримує жодної критики, оскільки: Акт приймання-передачі приміщення в оренду є первинним документом, тому повинен мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Акт прийому-передачі у договорі найму є обов`язковим для підтвердження факту передачі об`єкта оренди та фіксації його стану, а також для розрахунку орендної плати та завершення договірних відносин. Хоча законодавство не встановлює жорстких вимог до його форми, він має містити обов`язкові реквізити первинного документа, бути невід`ємним додатком до договору та містити детальний опис об`єкта, включаючи виявлені недоліки.

А оскільки відносно приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , договір не складався то відповідно до чого і не складався акт прийому-передачі, та позивач за зустрічним позовом має обов`язок сплатити лише за користування за той час що він фактично користувався приміщенням, за адресою: АДРЕСА_1 на бездоговірній основі, та відповідно до домовленостей з позивачем за первинним позовом ОСОБА_1 обмежувалось оплатою комунальних послуг.

Те що відносно оренди даного приміщення договір не складався, свідчить й те що вищезазначене приміщення одразу після повідомлення позивача за первинним позовом ОСОБА_1 , про те що ОСОБА_2 , звільняє приміщення, про що було з повідомлено ОСОБА_1 , ще у жовтні 2023 р., ОСОБА_1 , одразу виставив дане приміщення в оголошені про здачу даного приміщення в оренду, а отже він був належним чином повідомлений про припинення будь-яких відносин з користування вказаним приміщенням (по майдану Володимирський 16/1 у АДРЕСА_2 ), а оскільки ОСОБА_2 сплатив плату за комунальні послуги у повному обсязі за фактичне користування приміщенням, то він і не має ніякого зобов`язання перед Позивачем (за первісним позовом).

Крім того, на абсолютно безпідставні твердження відповідача (за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , що ніби-то йому оплачувалась орендна плата за користування приміщенням по спірному договору оренди, про що він не надав суду та стороні позивача за зустрічним позовом жодного доказу.

Ухвалою суду від 14.10.2025 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом адвокат Сидоренко Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову підтримав та просив їх задовільнити з підстав вказаних в позовній заяві. В зустрічній позовній заяви просив відмовити. Надав наступні пояснення: фактично показання свідка ОСОБА_4 є неспроможними, щодо показань свідка ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) то її показання не є конкретними та фактичними, з них тільки вбачається, що в акті була вказана адреса 18/2 майдан Володимирський і жодного разу ОСОБА_2 не зважаючи, що вона декілька місяців ходила знімала покази з таким актом жодного разу не вказав на неправильність адреси. Це може свідчити про 2 обставини: про те що йому взагалі було все рівно приміщення за якою адресою він знімає і що там пишеться в документах, або про те, що він знаючи що в договорі вказана не вірна адреса навмисно не зазначав, що вона не вірна, для того щоб в подальшому використати це для уникнення від сплати за договором оренди цього приміщення. Хоча певні обставини встановлені Постановою апеляційного суду, яка набрала законної сили. Щодо зустрічного позову , вважає, що він є безпідставним, обставини які зазначені не підтверджені доказами, всі істотні умови які були вкладені в договорі узгоджені сторонами, договір цей укладався в 2023 році третій раз, кожного раз умови були ті самі. Тому твердження ОСОБА_7 про те, що він домовлявся про зняття приміщення до адресою АДРЕСА_3 , а насправді користувався приміщенням за адресою майдан ОСОБА_8 такі речі не відповідають дійсності. Тим більше, що йому достеменно було відомо, що приміщення по проспекту Володимирському взагалі не існує з номером 16/1.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримав думку свого представника.

Представник відповідача за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом адвоката Петракова В.А. в судовому засіданні просив відмовити в первісному позові та задовільнити зустрічний позов з підстав викладених в зустрічній позовній заяві. Надав наступні пояснення: даний договір оренди житлового приміщення №3 невідомо чи дійсно він був укладений 20.08.2023 року, оскільки ОСОБА_2 в цей день знаходився взагалі в іншому місці, тобто якщо дати не визначено, то як встановити дату коли передавалося приміщення. Зазначає, про те, що відповідного даного договору якщо вважати, що це є описом, тоді не зрозуміло чому в даному договору і виконання самого договору також вказується цей проспект. Наголошує, що було домовлено про проспект, не про майдан.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що пан ОСОБА_1 звертається до суду нібито для захисту свої прав чудово знаючи, що він не надав такі послуги своєму, так би мовити, бувшому орендарю, так як ключі знаходились у ОСОБА_1 , приміщення від пропонував в оренду іншим. Свідком передачі ключів не була. Лише була свідком того, що це приміщення здавалося в цей час. Коли це було не пам`ятає. В грудні 2024 - січень 2025 бачила об`яву на приміщенні, не пам`ятає за якою адресою, але це майдан Володимирський, коли це було точно не пам`ятає. Їй відомо від ОСОБА_10 , що вони передали ключи позивачу, але він відмовився їх забирати. Які ключі і від якого приміщення свідок не може точно сказати. Особисто за спірною адресою вона не була, бачила лише об`яву, адресу не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що 30 листопада 2023 року вона стала свідком розмови на підвищених тонах позивача та відповідача, з відповідачем знімала показники теплового лічильника кожного місяця під час опалюваного періоду. З ОСОБА_2 попередньо домовлялася, ходили знімали показники, так як лічильник знаходиться на території швейної фабрики. Коли вона підійшла, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спілкувалися на підвищених тонах, відповідач дав йому ключи сказав, що більше з нею не піде. ОСОБА_2 з відти виїхав та те приміщення було пусте. Приміщення було на майдані Володимирськом 18/2. Це було вказано на акті про знання показників теплового лічильника. Адресу точно не пам`ятає за якою була 30.11.2023. На акті надрукована адреса. Точно пам`ятає, що зустрічала позивача та відповідача під час зняття лічильника, це була єдина така ситуація, до цього бачила відповідача кожного місяця. Не знає, що він там робив, не заходила в приміщення, так як лічильник знаходився в іншому приміщені. У розмові йшлося про ключи від дверей від цього приміщення там де був відповідач. Зв`язка ключів при ній передавалася. На акті було написано ОСОБА_12 чи ФОП чи фізична особа не пам`ятає. В саме приміщення не заходила жодного разу.

Заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до копії Договору оренди нежитлового приміщення №3 від 20.08.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклади договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 142 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за плату на строк та на умовах, встановлених цим договором. Відповідно до п.6.1 Договору розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням становить 28500 грн. Орендар самостійно щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця сплачує її готівкою орендодавцю за адресою: АДРЕСА_1 (п.6.4 Договору). Відповідно до п.7.2 Договору, він набирає чинності з моменту підписання Договору і діє до 20.08.2024 року в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору (а.с.6-7).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05.03.2025 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором оренди нежитлового приміщення №3 від 20 серпня 2023 року за період з грудня 2023 року по січень 2024 року в сумі 57000 грн , пеню за період з 26 грудня 2023 року по 19 лютого 2024 року , що становить - 1892,59 грн , 15 % річних від простроченої суми за період з 26 грудня 2023 року по 19 лютого 2024 року, що становить 946,30 грн., а всього 59 838 грн 89 коп (а.с.8-11).

03.04.2025 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 лист-вимогу відносно сплати орендної плати, відповідно до якого ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 погашення заборгованості з орендної плати у розмірі 199 500,00 грн у строк до 20.04.2025 року (а.с.12-15).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №3 від 20 серпня 2023 року загальна заборгованість за період прострочення грошового зобов`язання 497 днів становить 256 500,00 (сума боргу)+39381,15 (інфляційне збільшення) + 44 472,42 (штрафні санкції) + 83 119,56 (пеня) = 423473,13 грн – 57000,00 грн (стягнення за рішенням суму) = 366473,13 грн (а.с.16-20).

Відповідно до копії відповіді виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на адвокатський запит, адвокату Забарі Ю. повідомлено, що за адресою: м.Лубни, проспект Володимирський, 16/1 в адресному реєстрі м.Лубни не існує (а.с. 128)

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 651 ЦК України визначено підстави для зміни або розірвання договору. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Згідно із статтею 26 Закону № 2269-ХІІ одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 7.2 договору оренди від 20.08.2023 року визначено, що він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 20 серпня 2024 року, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору. Пунктом 7.3 визначено, що зміни та доповнення до цього договору можуть мати місце за згодою сторін, які оформляються в письмовій формі і становлять невід`ємну частину цього договору. Крім того, у договорі окремо визначені випадки його припинення: закінчення строку, на який його було укладено; дострокового розірвання за взаємною згодою сторін; відмови від договору орендодавця; в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором, відповідно до п. 7.6.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року у справі № 539/721/24, якою скасоване рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди та постановлено рішення про задоволення позову і стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за цим же договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 20 серпня 2023 року за період з грудня 2023 року по січень 2024 року, встановлено, що «Починаючи з 20 вересня 2020 року між сторонами існували договірні відносини щодо нежитлового приміщення загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються договорами оренди від 20 вересня 2020 року та 20 серпня 2022 року укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції, в порушення вищевказаних норм прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на помилкове зазначення у договорі оренди географічних термінів та інших слів, що вживаються на картах «проспект» замість вірного «майдан». Проте, судом було залишено поза увагою дійсне укладення договору між сторонами, його підписання та погодження сторонами всіх істотних умов. Не враховано, що відповідач не заперечує наявності договору між сторонами щодо нежитлового приміщення загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 »

Також у вказаній постанові встановлено, що «сам відповідач визнає, що є орендарем приміщення за адресою м.Лубни майдан Володимирський 16/1, що вбачається з адвокатського запиту наданого суду представником відповідача адвокатом Забарою Ю.А. (а.с.36) Так, у вказаному запиті зазначено, що ОСОБА_2 мав в оплатному користуванні з вересня 2020 року по листопад 2023 року нежитлове приміщення у м. Лубни майдан Володимирський 16/1.»

Суд звертає увагу на суперечливість показань свідка ОСОБА_11 . Зокрема, вона повідомила про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спілкувалися на підвищених тонах, відповідач дав йому ключи сказав, що більше з нею не піде, оскільки ОСОБА_2 з відти виїхав та приміщення було пусте, а в подальшому відповідаючи на питання учасників повідомила, що в приміщення жодного разу не заходила. Крім того, свідок не повідомила суду від якого приміщення були ключи.

Покази свідка ОСОБА_9 у частині того, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 передав ключі від приміщення, яке орендував у ОСОБА_1 , суд не бере до уваги, оскільки вони надані з чужих слів (слів дружини ОСОБА_2 ). Крім того, покази даного свідка в частині того, що ОСОБА_1 приміщення пропонував в оренду іншим, оскільки вона бачила об`яву на цьому приміщені, суд також не бере до уваги не може, оскільки свідок не повідомила коли саме вона бачила об`яву та на якому приміщені, а саме за якою адресою.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №3 від 20 серпня 2023 року загальна заборгованість за період прострочення грошового зобов`язання 497 днів становить 256 500,00 (сума боргу)+39381,15 (інфляційне збільшення) + 44 472,42 (штрафні санкції) + 83 119,56 (пеня) = 423473,13 грн – 57000,00 грн (стягнення за рішенням суму) = 366 473,13 грн, підлягають стягненню з ОСОБА_2 , отже поданого розрахунку не спростовано, відомості щодо погашення відповідачем (позивачем) заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №3 від 20 серпня 2023 року відсутні, власного розрахунку відповідачем (позивачем) не надано, сама по собі незгода з таким розрахунком не є доказом його неправильності, тому розмір заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №3 від 20 серпня 2023 року в загальному розмірі 366 473,13 грн підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Крім того, суд зауважує, що в ході розгляду даної цивільної справи представником відповідача (позивача) не ставилася під сумнів вірність проведеного представником позивача (відповідача) розрахунку за спірний період, оскільки відповідач (позивач) покликалася на відсутність у відповідача (позивача) обов`язку сплачувати відповідні платежі.

Окрім того, суд відхиляє в якості доказу на спростування первісної позовної заяви наданий фотозмінок стороною відповідача, а саме на якому зображено нежитлове приміщення загальною площею 142 кв.м., де зазначено «здам в оренду 142 кв.м. в самому центрі Лубни, дата 24.10.2023» оскільки по даному знімку неможливо ідентифікувати саме спірне приміщення ОСОБА_1 .

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №3 від 20.08.2023 року, суд зазначає наступне.

Представник ОСОБА_2 посилаючись на обґрунтування недійсності договору в зустрічному позові зазначив, що орендодавець не є власником вищевказаного майна, і таким чином робить даний договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, передачі приміщення загальною площею 142 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до акту прийому-передачі не відбулось, тобто договір не містить того цільового призначення використання спірного приміщення, оскільки спірне приміщення не належить до майна позивача, хоча і не використовувалось, від цього статус майна залишається незмінним, також незмінними залишаються і умови щодо передачі його в оренду з будь-якою метою, у тому числі з метою надання послуг.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, тому саме позивач має довести в установленому законом порядку недійсність спірного договору оренди, тобто позивач має довести наявність тих фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Аналізуючи дану норму, позивачем не зазначено жодної норми ЦК України, інших актів законодавства, яким суперечить зміст спірного договору, а також не вказано на його суперечність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, під час вчинення договору оренди від 20 серпня 2023 року обидві сторони договору мали повну цивільну дієздатність, доказів іншого позивачем за зустрічним позовом не надано, даних про те, що ОСОБА_2 уклав договір під тиском чи внаслідок помилки представник позивача не наводить, а отже ОСОБА_2 отримав в оренду приміщення, яким користувався та сплачував ОСОБА_1 за нього орендну плату.

Таким чином, позивачем та його представником не наведено та не надано доказів наявності жодної з підстав недійсності правочину, передбачених ст.215 ЦК України.

А отже, при вирішенні даного спору суд в даному випадку враховує саме відповідні умови договору щодо добровільності його укладення, оплатності та тривалості договірних відносин між сторонами, адже у ньому за взаємною згодою, виражаючи вільне волевиявлення, сторони узгодили вказані умови оренди (термін дії, оплата, припинення договору) та підписали його.

З огляду на викладене зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №3 від 20.08.2023 року задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову, оскільки вважає, що помилкове зазначення у договорі оренди географічних термінів та інших слів, що вживаються на картах «проспект» замість вірного «майдан» не спростовує дійсного укладення договору між сторонами, його підписання та погодження сторонами всіх істотних умов.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісний позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №3 від 20 серпня 2023 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 15 відсотків річних від простроченої суми та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в загальній сумі 366473 (триста шістдесят шість тисяч чотириста сімдесят три) грн 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3664 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 73 коп.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №3 від 20.08.2023 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.В. Просіна