Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №536/375/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/375/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кременчуці матеріали кримінального провадження № 1202517052000809 від 26.12.2025 року, які надійшли з Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області з обвинувальним актом за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 246 КК України, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миролюбівка, Нововоронцовського району Херсонської області, громадянина України, українця, не працюючого, з середньою спеціальною освітою, одруженого проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючий на утриманні 3 неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 - раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», природні ресурси України є власністю Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», громадяни України зобов`язані: а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів; г) вносити штрафи за екологічні правопорушення; д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. Громадяни України зобов`язані виконувати й інші обов`язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законів України. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про рослинний світ», спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 650 затверджено Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, відповідно до яких для проведення рубок догляду, реконструктивних рубок видається лісорубний квиток відповідно до статті 69 Лісового кодексу України. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. Згідно до пп. 3 п. 2 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, до лісів належить захисні ліси.

Відповідно до пп. 1 п. 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів).

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України, заготівля деревини може здійснюватися у порядку спеціального використання лісових ресурсів Відповідно до частини 1 статті 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

У відповідності до пункту 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Згідно із п. 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки. Відповідно до п. 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем.

Всупереч вимогам усіх вищевикладених норм, 26.12.2025 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на незаконну порубку дерев за межами населеного пункту с. Кобелячок Кременчуцького району Полтавської області, з метою їх подальшого використання в особистих цілях. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , 26.12.2025 у порушення вимог ст. 13 Конституції України, ст. ст. 4, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 10 Закону України «Про рослинний світ», ст. ст. 1, 4, 67, 69 Лісового кодексу України, Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання спеціальних лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 7 8 № 761, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, без отримання спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, лісорубного квитка, діючи з прямим умислом на незаконну порубку дерев, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прибув на автомобілі з причепом у полезахисну лісову смугу за географічними координатами 49.0669566, 33.8108271, розташовану за межами населеного пункту с. Кобелячок Кременчуцького району Полтавської області, в адміністративних межах Пришибської територіальної громади, де за допомогою бензопил «Eurotec GA 107С» та «Kraissmann KS381» здійснив незаконну порубку 2 сироростучих дерев породи клен до ступеня припинення росту, з їх замірами діаметрів у корі біля шийки кореня діаметром 72 на 35 сантиметрів та 35 на 30 сантиметрів. У результаті протиправних дій ОСОБА_4 державі в особі виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 04384687) відповідно до висновку експерта комплексної інженерно-екологічної та економічної експертизи № КСЕ-19/117- 26/848 від 11.02.2026 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 34 542 грн 35 коп. Зазначена сума у 22 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, а відтак, згідно з приміткою 1 до ст. 246 КК України вказане кримінальне правопорушення спричинило істотну шкоду.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, визнав себе винуватим, щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, роз`яснивши зміст ч. 3 ст. 349 КПК України та оскільки проти такого розгляду сторони кримінального провадження не заперечували, суд вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого, суд вважає, що його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. Так, обвинувачений давав чіткі та послідовні пояснення стосовно обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, вказуючи на спосіб його вчинення. Надані обвинуваченим пояснення повністю узгоджуються зі встановленими судом фактичними обставинами справи.

Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд доходить висновку, що оскільки ОСОБА_4 здійснив незаконну порубку дерев у захисному насадженні, що заподіяло істотну шкоду то його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 246 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставини, що обтяжують та пом`якшують його покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що він вчинив нетяжкий злочин.

Відповідно до Довідки КНМП «Лікарня інтенсивного лікування 1 рівня м. Горішні Плавні» від 06.01.2026 року ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває.

Згідно характеристики за місцем проживання на території сільської ради скарг від жителів села та будь-яких інших компрометуючих матеріалів не надходило.

Перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 25.04.2023 року, на військову службу до лав ЗСУ під час мобілізації не призивався.

Пом`якшуюча покарання обставина обвинуваченого - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (злочину), наявність на утриманні неповнолітньої та малолітніх дітей, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обтяжуючих покарання обставин обвинуваченого – не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, те що обвинувачений непрацевлаштований та не має доходу, суд приходить висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 246 КК України у виді пробаційного нагляду.

Таке покарання на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і повністю відповідає вимогам статей 65 - 67 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. При призначенні покарання у виді пробаційного нагляду суд покладає на засудженого обов`язки передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України.

Крім цього, прокурором Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_8 заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – виконавчий комітет Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, в якій просив стягнути з обвинуваченого на користь виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області збитки в розмірі 29642,35 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений визнав пред`явлений до нього позов в повному обсязі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав пред`явлений до нього позов в повному обсязі, частково відшкодував збитки, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи, що судовий розгляд завершено, суд вважає що арешт накладений на підставі ухвали Горішньоплавнівського міського суду від 30.12.2025 року підлягає скасуванню.

Також, статтею 368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів.

Судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні загалом витрати на залучення експертів під час досудового розслідування становлять 7131,20 грн., що підтверджуються відповідною довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.

Ч. 2 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи вказане, суд доходить висновку, що із ОСОБА_4 слід стягнути підтверджені витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні щодо його обвинувачення у розмірі 7131,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Беручи до уваги, що речові докази на які відповідно до ухвали Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 30.12.2025 року накладено арешт використані ОСОБА_4 як засіб вчинення кримінального правопорушення, а тому суд вважає за необхідне застосувати до них спеціальну конфіскацію на користь держави.

Долю інших речових доказів визначити відповідно до ст.100 КПК України

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 374 КПК України, ст.ст. 50, 59-1, 65, 96-1, ч. 1 ст. 246 КК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, призначивши покарання у виді 1 року пробаційного нагляду.

Покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 7131, 20 гривень.

Цивільний позов прокурора Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – виконавчий комітет Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області збитки за шкоду завдану навколишньому природному середовищу в розмірі 29642,35 копійок.

Скасувати арешт накладений на підставі ухвали Горішньоплавнівського міського суду від 30.12.2025 року по справі № 534/3668/25.

На підставі ст.ст. 96-1 та 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію, якою речові докази: дрова породи клен об`ємом близько 2 м3; пилу бензинову марки «EUROTEC» GA 107C; пилу бензинову марки «KRAISSMANN» KS381, жовтого кольору, що зберігається в кімнаті речових доказів ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вул. Добровольського, 6 - конфіскувати в дохід держави.

Речовий доказ: автомобільний причіп, синього кольору, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_9 – повернути власнику ОСОБА_10 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Судове рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1