Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №535/370/26 — Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/370/26

Провадження № 2/535/341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області

у складіголовуючого – суддіМальцева С.О.,

за участю секретаря судового засідання Білик Н.О.

Справа № 535/370/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

установив:

03 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, а саме просить: розірвати шлюб укладений 11 жовтня 2008 року між мною, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (громадянкою України) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (громадянином України), який зареєстровано Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, про, що було видано Свідоцтво про шлюб та 11 жовтня 2008 року складено відповідний актовий запис № 1407. Після розірвання шлюбу залишити мені прізвище ОСОБА_3 . Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття. В обґрунтування позову зазначила, що подальше спільне життя із відповідачем, як подружжя, та збереження шлюбу, суперечитиме не лише їх інтересам, а й інтересам дітей. Подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Неповнолітні діти - дочка, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , після розірвання шлюбу, проживатимуть із позивачкою та перебуватимуть на її утриманні.

08 квітня 2026 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься телефонограма, в якій ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечував, але при винесенні рішення поклався на розсуд суду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Судом установлено наступне.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 11.10.2008, Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, 11 жовтня 2008 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , про що зроблено відповідний актовий запис №1407, прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками є: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 .

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дитини, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, сторони створити міцної сім`ї за час спільного проживання не змогли, внаслідок чого шлюб фактично розпався, подружні стосунки припинились, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам.

Згідно з ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Щодо вимог позивача про стягнення аліментів.

Згідно з ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

За змістом ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статі 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини (далі - Конвенція ООН про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно роз`яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вирішуючи питання стягнення аліментів, суд виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо своєї дитини, передбаченого статтею 141 СК України, а також приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, суд з урахуванням усіх обставин справи, вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходів (заробітку), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подачі позову 03.04.2026 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольняє позов про розірвання шлюбу, у зв`язку з цим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, яка була сплачена позивачем при подачі позову.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України встановлено, що в разі, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так як позивач звільнена від сплати судового збору за позовом про стягнення аліментів, то суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 11 жовтня 2008 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, актовий запис №1407 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходів (заробітку) відповідача, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03.04.2026 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за позовними вимогами про розірвання шлюбу в розмірі 1 331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати по сплаті судового збору за позовними вимогами про стягнення аліментів в розмірі 1 331,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до Котелевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: С.О.Мальцев