Рішення від 09 червня 1994 р. у справі №2-255/1994 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

Суд: Фастівський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин

Дата: 09 червня 1994 р.

Справа: №2-255/1994

Суддя: Науменко М. А.

Справа № 2-255

1994 р.

РІШЕННЯ

Ім`ям України

10 червня 1994 р. Фастівський міській суд Київської обл. в складі: головуючого судді Науменко М.А. при секретарі Момот Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастів справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ квартири,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачки, посилаючись на те , що в період подружнього життя сторони побудували кооперативну квартиру, що складається з двох кімнат, яку після розірвання шлюбу доцільно розділити не змогли. Просить виділити йому жилу кімнату площею 11.9 кв.м.

Відповідачка позов визнала, суду пояснила, що під час спільного проживання з позивачем згідно рішення Фастівського міськвиконкому від 27 листопада 1990 р. їм було надано двохкімнатну квартиру в житлово-будівельному кооперативі “Факел”. Після розірвання шлюбу в грудні 1992 року вона стала користуватись жилою кімнатою площею 16,4 кв. м., а позивач - жилою кімнатою площею 11, 9 кв. м. В даний час вартість квартири оплачена повністю, право власності на квартиру оформлено на позивача, тому вона вважає, що їй також повинна бути виділена у власність кімната площею 16, 9 кв.м.

Зацікавлена особа – кооператив “ Факел” в судове засідання не з`явився, про день слухання справи повідомлений своєчасно.

Вислухавши пояснення представника позивача , відповідачки, вивчивши письмові докази по справі , суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 13 серпня 1983 року, який розірвано 22 грудня 1993 року. В період шлюбу сторони згідно рішення Фастівського міськвиконкому від 27 листопада 1990 р.№ 191/13 в житлово – будівельному кооперативі “Факел” одержали квартиру , яка складається з двох ізольованих жилих кімнат площею 16,4 та 11,9 кв. м. і розташована за адресою : АДРЕСА_1 . В даний час вартість квартири повністю виплачена, право власності на квартиру оформлено на позивача, спірна квартира є спільною сумісною властивістю сторін. Після розірвання шлюбу в фактичному користуванні позивача знаходиться кімната площею 11,9 кв. м., а в користуванні відповідачки та її неповнолітньої дочки - кімната площею 16,4 кв.м.. Місця загального користування: коридор, кухня, ванна, туалет, знаходяться в загальному користуванні сторін.

Згідно з ст..16 Закону України “Про власність” та ст. 22 КШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

У відповідності з ст. 28 КШС України при розділі цього майна іх долі вважаються рівними. Як вбачається з висновку експертизи від 5 травня 1994 р. можливий один варіант розділу спірної квартири, згідно з яким одній із сторін виділяється жила кімната 6 площею 11,9 кв.м. вартістю 180 млн. крб, що становить 9/20 частин спірної квартири, другому співвласнику виділяється жила кімната 5 площею 16,4 кв. м. вартістю 220 млн. крб., що становить 11/20 частин спірної квартири. Розділ квартири з розрахунку по частині квартири кожному з співвласників неможливий, дійсна вартість частини спірної квартири становить 200 млн. крб., тому співвласнику частина якого в спільній власності зменшилась необхідно присудити сплату грошової компенсації в сумі 20 млн. крб., що передбачено п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 4 квітня 1991 р. про «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок».

Враховуючи те що поділ спірної квартири між сторонам в рівних долях неможливий, що сторони добровільно встановили фактичний порядок користування жилою квартирою, визнавши право позивача на користування кімнатою площею 11,9 кв. м. а відповідачка - кімнатою площею 16,4 кв. м., та враховуючі інтереси неповнолітньої дитини ОСОБА_3 яка фактично проживає разом з відповідачкою в кімнаті площею 16,4 кв. м., суд вважає можливим провести розділ спірної квартири з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, виділивши в користування з визнанням права власності : позивачу ОСОБА_1 - жилої кімнати 6 площею 11,9 кв. м. з лоджією площею 0.8 кв.м. вартістю 180 млн. крб, що становить 9/20 частин спірної квартири, відповідачці ОСОБА_2 - жилої кімнати 5 площею 16,4 кв. м. вартістю 220 млн. крб., що становить 11/20 частин спірної квартири, стягнувши з неї на користь позивача грошову компенсацію за зменшення частки позивача в спільній сумісній власності в сумі 20 млн. крб. коридор, кухню, ванну, туалет необхідно виділити сторонам в загальне користування.

Від сплати державного мита сторони необхідно звільнити на підставі Декрету КМ України «Про державне мито» як таких, що постійно проживають в зоні радіоактивного забруднення .

Враховуючи наведення керуючись ст.ст. 15, 30, 62 ЦПК Укпаїни, законом України «Про власність», постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 4 жовтня 1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок», суд,-

.

в и р і ш и в

Позов задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_1 на 9/20 частин квартири АДРЕСА_2 виділивши йому в користування жилу кімнату 6 площею 11,9 кв. м. та лоджію площею 0,8 кв. м. загальною вартістю 180 млн крб.

Визнати право власності ОСОБА_2 на 11/20 частин квартири АДРЕСА_2 , виділивши їй в користування жилу кімнату площею 16,4 кв. м. вартістю 220 млн. крб.

Місця загального користування в квартирі АДРЕСА_2 : коридор, кухню, ванну, туалет, залишити в загальному користуванні сторін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за зменшення частки в спільній сумісній власності на спірну квартиру в сумі 20 (двадцять) млн. крб.

Від сплати державного мита сторони звільнити.

Рішення може бути оскаржене до Київського обласного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua