Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №367/2822/26 — Вишгородський районний суд Київської області

13.05.2026 Справа № 367/2822/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Мазур Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

встановив:

ОСОБА_3 звернулась через свого представника адвоката Глівої С.В., до Ірпінського міського суду Київської області з позовом про стягнення із ОСОБА_2 на її користь, аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, а також просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), що місячно починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною трьох років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 28.09.2014 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Виконавчим комітетом Гаврилівської сільської ради Вишгородського району Київської області, актовий запис № 24. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із позивачем та перебуває на її утриманні, відповідач ОСОБА_2 якій є батьком дитини, постійної матеріальної допомоги на утримання доньки добровільно не надає.

10.03.2026 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів переданоза підсудністю на розгляд до Вишгородського районного суду Київської області.

08.04.2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилась, до суду через свого представника подала заяву про розгляд справи у її відсутність та за відсутносіт представнитка, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог не заперечує.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 28.09.2014 року сторони уклали шлюб зареєстрований виконавчим комітетом Гаврилівської сільської ради Вишгородського району Київської області, актовий запис № 24, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від спільного проживання в шлюбі у сторін по справі народилась дитина донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого 30.04.2024 року.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, відповідач, як батько, зобов`язаний брати участь у матеріальному утриманні дитини, що прямо передбачено чинним законодавством.

У відповідності до ст.181 СК України кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного інтелектуального, морального, культурного і соціального розвитку.

Зі змісту положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, частин 7, 8 ст.7 СК України, вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів у частці, яка буде стягуватися на дитину, суд бере до уваги те, що дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, а також матеріальний стан батька.

Враховуючі викладене та беручі до уваги, що відповідач визнав позовні вимоги і не оспорює обставини, викладені в позовній заяві, а саме, що матеріальної допомоги на утримання дитини у добровільному порядку належним чином не надає, дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні, та з урахуванням матеріального становища сторін та інтересів дитини суд вважає позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом. Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно ч. 2, та ч. 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, з урахуванням потреб дружини, суд вважає за можливим задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 80, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 77, 81, 200, 263-265, 280, 354, 430 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти щомісячно на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, починаючи з 26.02.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, а саме з 26.02.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення виготовлений 15.05.2026 року.

Суддя О.Д. Рудюк