Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №362/2640/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/2640/26

провадження № 2/362/3978/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.26 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Суд установив:

Суть спору. Процедура

Позивач звернулась до суду із позовом, у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року по справі № 362/5210/19, і стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтований тим, що сторони мають спільну доньку. За рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2020 року стягнуто з відповідача на корить позивача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 грн. щомісячно, починаючи з 05 вересня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. На момент ухвалення вказаного рішення відповідач не мав постійного місця роботи та стабільного доходу, що стало підставою для визначення аліментів у твердій грошовій сумі. На час звернення із даним позовом обставини змінилися, відповідач офіційно працевлаштований і його матеріальний стан значно покращився. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі не повною мірою забезпечує інтереси дитини.

Ухвалою від 02 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі.

Суд ужив усіх належних заходів для повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованим місцем проживання, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, та клопотань до суду не направляв, тому в силу частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням від 21 травня 2020 року по справі № 362/5210/19 Васильківський міськрайонний суд Київської області задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів і:

розірвав шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17.10.2017 року в Васильківському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 344;

стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тверді грошовій сумі у розмірі 3 500 грн. щомісячно, починаючи з 05 вересня 2019 року до досягнення дитиною повноліття;

стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 860,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення 05 вересня 2019 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання ухвали суду від 02 квітня 2026 року Головне управління ДПС у Київській області надало суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_2 за період з січня 2025 року лютий 2026 року, з яких вбачається відсутність відомостей про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за вказаний період. З наявних у матеріалах справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків не вбачається інформації про доходи відповідача за період з січня 2025 року по лютий 2026 року.

Нормативно-правове регулювання та висновки суду

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Позивач звернулась до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, мотивуючи таку вимогу наявністю у відповідача стабільного доходу та покращенням його матеріального становища.

Разом з тим, позивач не надала доказів, які б підтверджували обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог.

Як уже зазначено, з наявних у матеріалах справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків не вбачається інформації про доходи відповідача за період з січня 2025 року по лютий 2026 року.

Отже, позивач не надала суду жодних документально підтверджених доказів щодо розміру доходів відповідача, чи дійсно у відповідача збільшився розмір заробітної плати або інших доходів. Позивач не довела, що відповідач отримує дохід, який значно покращив його матеріальне становище з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів та надає йому можливість сплачувати аліменти у новому розмірі.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач не надала достатніх та обґрунтованих доказів на підтвердження обставин, передбачених статтею 192 СК України, які б давали підстави для зміни способу стягнення аліментів. При цьому в даному випадку зміна розміру аліментів суперечитиме інтересам дитини.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення: 15 травня 2026 року.

Суддя О.В. Попович