Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №935/2664/25 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2664/25

Провадження № 2-а/935/7/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Рибнікова М.М.,

за участю секретаря судових засідань Бондаренко Н.С.,

розглянувши адміністративну справу в залі суду в місті Коростишів за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

установив:

ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Коростишівського районного суду Житомирської області в порядку адміністративного судочинства до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив суд постанову № 422ЗОМ за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі – 17 000 грн., скасувати, провадження у справі закрити. Стягнути з відповідача на користь позивача, понесені судові витрати розміром 605,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.03.2025 року складено постанову № 422ЗОМ, відносно ОСОБА_1 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП.

Позивач з даною постановою категорично не згоден, оскільки вважає, що постанова винесена із грубим порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи.

Таким чином, на думку сторони позивача, у діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В судове засідання позивач не з`явився про розгляд справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі позивача.

В судове засідання відповідач свого представника не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином. Відзив чи клопотання на адресу суду не подано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 288 КУпАП передбачений порядок оскарження, зокрема п.3 ч.1 цієї статті визначено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно із ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

В силу ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Місцевим судам як адміністративним підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п.1 ч.1ст.20 КАС України).

В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає повторному медичному пересвідченню 29.09.2028. Взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 31.10.2023.

ОСОБА_1 є здобувач освіти в закладу освіти Черкаському державному технологічному університеті, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається із повістки №11091, громадянину ОСОБА_1 , наказано 18.03.2025 року о 09:00 год. прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення свої персональних даних, даних військово – облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру.

ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби, направлено на медичний огляд, який відбудеться 15.03.2025, на базі закладу охорони здоров`я, що підтверджується копією направлення від 14.03.2025 № 2931058.

Зі змісту оскаржувальної постанови слідує, що адміністративне стягнення накладено за те, що ОСОБА_1 в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 свої персональні дані не уточнив, що було виявлено 14.03.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим вчинив адміністративне правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.3ст.210-1 КУпАП.

Старшим державним виконавцем Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Селюченко В.Р. 24.10.2025 відкрито виконавче провадження за № 79438019 на підставі постанови № 422ЗОМ від 17.03.2025.

Згідно з диспозицією ст. 210-1 КУпАП відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 вказаної норми Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістомст.1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014року "Про часткову мобілізацію".

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними указами і діє на час розгляду справи.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 "Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.3 цього Додатку 2 до Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч.1ст.22 цього Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно дост.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Порядок складання РТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення визначено Наказом МОУ від 01.01.2024 №3, яким затверджено відповідну відомчу Інструкцію, згідно п.2 розділу 1 "Загальні положення" якої визначено, що уповноважені особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, протокол та постанова ТЦК не можуть слугувати єдиними доказами оповіщення про необхідність з`явитись до ТЦК, а мають узгоджуватися також з іншими доказами у справі на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач не уточнив свої персональні дані в період 18.05.2024 по 16.07.2024. Матеріали справи не містять відомостей про виявлене правопорушення, відповідачем до суду не направлено доказів.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За таких обставин постанова № 422ЗОМ про адміністративне правопорушення за ч.3 с.210-1КУпАП від 17.03.2025 року прийнята з порушенням вимог ст.245,278,280 КУпАП.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої вст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Згідно з ч. 3ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини "доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки "кримінальним обвинуваченням" у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа "Лучанінов протиУкраїни" рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).

Стороною відповідача на спростування позиції позивача доказів до суду не подано.

Суд також враховує положення ч.4ст.159 КАС України, відповідно яких подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на наведене відповідачем не спростовано доводів, а також достовірності та правдивості аргументів, наведених у позовній заяві.

Отже, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не доведено відповідачем та не підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 3 ч.3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на той факт, що відповідачем не доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3ст.210-1 КУпАП, не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1КУпАП, суд дійшов висновку, що постанова №422ЗОМ від 17.03.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3ст.210-1КУпАП та адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, без додержання законності, є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.210-1 КУпАП.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 1ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, відповідно до ч. 1статті 139 КАС України з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.2,5,8,9,72-79,139,194,229,241-246,286,295,297 КАС України та ст.9,247,251,283 КУпАП,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 422ЗОМ від 17.03.2025 року відносно ОСОБА_1 , а провадження по справі закрити, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , 605, 60 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо скаргу не було подано. У випадку оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Рибнікова