Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №161/25870/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/25870/25

Провадження № 2-о/161/76/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Олексюка А.В.,

з участю секретаря судових засідань – Опальчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою адвокатки Клімук Надії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа – Сереховичівська сільська рада Ковельського району Волинської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

17.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною заявою на обґрунтування якої зазначила, що після смерті її батька ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства на території Соколищенської (нині-Сереховичівської) сільської ради Старовижівського району Волинської області, земельну ділянку площею 0,19 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Брат заявниці ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявниця спадкові права оформити належним чином не може, оскільки, нотаріус виявив розбіжності у написанні по батькові батька заявниці, а саме: у свідоцтві про смерть по батькові зазначено як « ОСОБА_4 », а у державному акті на право приватної власності на землю помилково зазначено – « ОСОБА_5 »- і це робить неможливим оформлення заявницею права на спадщину.

Таким чином, з метою належного оформлення майнових прав на земельну ділянку, заявниця просить встановити факт, що державний акт на право приватної власності на землю серії II-ВЛ № 031045, зареєстрований 14.04.1999 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 31, який виданий на підставі рішення Соколищенської сільської ради народних депутатів від 14.10.1993 року № 15/83 гр. ОСОБА_2 , дійсно належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Холоневичі Луцького району Волинської області.

Ухвалою суду від 22.12.2025 відкрито окреме провадження у справі.

Представниця заявниці — адвокатка Клімук Н.А. у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Згідно зі змістом заяви, представниця заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

До суду надійшла заява від представника Сереховичівської сільської ради Ковельського району Волинської області, у якій він просить розглянути справу за відсутності представника органу місцевого самоврядування. Також у заяві зазначено, що Сереховичівська сільська рада позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року роз`яснив, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Судом встановлено, що заявниця є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 28.05.1983 року встановлено, що 28.05.1983 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_7 та після укладення шлюбу взяла собі прізвище чоловіка ОСОБА_8 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_3 матір заявниці ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Соколищенською сільською радою Старовижівського району Волинської області, про що складено відповідний запис за № 13 від 04.08.2017 року (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявниці ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане Сереховичівською сільською радою Старовижівського району Волинської області, про що складено відповідний запис за № 25 від 01.05.2023 року (а.с.14).

Згідно копії паспорта серії НОМЕР_5 , виданого Старовижівським РВ УМВС України у Волинській області від 29.08.2002 року, прізвище, ім`я, по батькові вказано ОСОБА_2 .

Брат заявниці ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат заявниці ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , видане Центром надання адміністративних послуг Дубечненської сільської ради, про що складено відповідний запис за № 51 від 22.05.2025 року (а.с.16).

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_3 шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, про що свідчить заведена приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Веніславською В.П. спадкова справа. Інший спадкоємець за законом – ОСОБА_9 (племінниця заявника, дочка ОСОБА_3 ), у встановлений законом спосіб та строк відмовився від прийняття спадщини за законом шляхом подачі відповідної заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Заявниця стверджує, що спадкові права оформити належним чином не може, оскільки виявлено розбіжності у написанні по батькові батька заявниці, а саме: у свідоцтві про смерть по батькові зазначено як « ОСОБА_4 », а у державному акті на право приватної власності на землю помилково зазначено – « ОСОБА_5 ».

Державний акт на право приватної власності на землю серії II-ВЛ № 031045 виданий на ім`я ОСОБА_2 .

На підтвердження правильного анкетного імені «Савич» заявницею надано копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) на ім`я ОСОБА_2 , копію декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, від 06.11.2018 року, копію довідки від 22.02.2018 року № 304. копію листа Головного управління ДПС у Волинській області від 09.04.2026 року, до якого долучено архівні відомості щодо вищевказаного державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ВЛ № 031045.

На підтвердження факту допущення помилки (« ОСОБА_5 »), заявницею подано копію свідоцтва про народження та копія свідоцтва про одруження на ім`я ОСОБА_2 , копію заповіту від 25.12.1992 року, копія трудової книжки від 07.09.1962 року та копія посвідчення «Ветеран праці», копію пенсійного посвідчення, копія посвідчення водія та копія довідки для пред`явлення в Державтоінспекцію № 231.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, що засвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Положеннями ст.ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, досліджені у судовому засіданні документи свідчать, що за паспортом та податковим обліком померлий офіційно іменувався як ОСОБА_2 . Разом з тим, суд встановив, що протягом життя спадкодавця у низці офіційних та особистих документів (починаючи зі свідоцтва про народження, шлюбу, трудової книжки 1962 року та водійських документів) його по батькові помилково або через специфіку місцевої вимови записувалось як « ОСОБА_5 ».

Оскільки у заповіті від 25.12.1992 року та у державному акті на землю від 14.04.1999 року також вказано по батькові « ОСОБА_5 », це створює об`єктивні та непереборні розбіжності з паспортними даними померлого (« ОСОБА_4 ») і унеможливлює здійснення нотаріальних дій.

Зіставлення дат, спільної адреси майна (с. Мильці, вул. Лісова, 11), родинних зв`язків та інших документів дає суду підстави стверджувати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією і тією ж фізичною особою.

Встановлення цього факту має для заявниці ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки усуває перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку

Таким чином, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності державного акта на право власності на земельну ділянку є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 247, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву адвокатки Клімук Надії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа – Сереховичівська сільська рада Ковельського району Волинської області про встановлення факту, що має юридичне значення — задовольнити.

Встановити юридичний факт, що державний акт на право приватної власності на землю серії II-ВЛ № 031045, зареєстрований 14 квітня 1999 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 31, який виданий на підставі рішення Соколищенської сільської ради народних депутатів від 14.10.1993 року № 15/83 на ім`я ОСОБА_2 , дійсно належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Холоневичі Луцького району Волинської області.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк