Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №161/10243/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10243/26

Провадження № 2-о/161/382/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Шестерніна В.Д.,

за участю секретаря Мельник А.В.

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Коваленко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-

встановив:

І.Короткий зміст заяви

12.05.2026 ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 зареєстрована разом з своїм неповнолітнім сином та заявницею (матір`ю) за адресою: АДРЕСА_1 .

Вона неодноразово здійснювала домашнє насильство як відносно заявниці, так і відносно сина (внука заявниці). З січня 2026 року агресивність ОСОБА_2 лише посилилася, вона вчиняє дії, що становлять небезпеку для життя заявниці. Такі дії викликають у заявниці обґрунтоване відчуття страху за власну безпеку та створюють постійну напружену психологічну атмосферу та перешкоджають нормальному і спокійному життю сім`ї. Неодноразові звернення до правоохоронних органів результату не дають, ОСОБА_2 продовжує себе агресивно поводити та вчиняти домашнє насильство щодо неї.

З огляду на викладене, просила суд видати обмежувальний припис, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на неї такі обов`язки: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_1 ; заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зваязку особисто і через третіх осіб.

ІІ.Стислий виклад позиції заінтересованої особи

ОСОБА_2 правом на подання відзиву на заяву не скористалася.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 12.05.2026 заяву про видачу обмежувального припису прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі.

Заявник та її представник в судовому засіданні підтримали заяву про видачу обмежувального припису, просили її задовільнити.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

ІV.Фактичні обставини справи

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.03.2026 у справі №161/6517/26 видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , на строк 2 (два) місяці, яким вжито такі заходи тимчасового обмеження її прав: заборонено їй перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено їй наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , навчання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-13).

Згідно з наказом начальника Служби у справах дітей Луцької міської ради №4 від 27.02.2026 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано на тимчасове проживання у сім`ю ОСОБА_1 , до вирішення питання щодо позбавлення матері дитини батьківських прав (а.с. 10).

У провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває справа №161/4037/26 за позовом Виконавчого комітету Луцької міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (відомості Єдиного державного реєстру судових рішень).

В 2026-му році ОСОБА_2 неодноразово була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення щодо ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП (постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.04.2026 у справі 161/5443/26, від 20.04.2026 у справі №161/4827/26, від 16.04.2026 у справі №161/6501/26, від 30.03.2026 у справі №161/4523/26, від 26.02.2026 у справі №161/3883/26 (а.с. 14-28).

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Пунктами 3, 4, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі по тексту - Закон) визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Частиною 3 статті 26 Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону).

Зважаючи на наведені правила Закону видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону).

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановити яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

У постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №756/3859/19 зроблено висновок, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2020 у справі №754/11171/19, тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 (постраждала особа) протягом тривалого часу зазнавала зі сторони дочки ОСОБА_2 (кривдника) систематичного домашнього насильства. За вчинення таких дій кривдник вже неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності, однак свою поведінку не змінила. Щодо неї виносилися термінові заборонні приписи, які вона не виконувала, за що також притягалася до адміністративної відповідальності. Крім того, щодо кривдника судом було видано обмежувальний припис в інтересах іншої постраждалої особи - дитини ОСОБА_3 . Останній проживає разом із заявницею.

Потерпіла потребує захисту у передбаченому Законом порядку, оскільки ігнорування кривдником застосованих до неї працівниками поліції та судом заходів впливу, повторюваність вчинення нею протиправних дій дають підстави вважати, що продовження чи повторне вчинення у майбутньому домашнього насильства з боку кривдника є достатньою мірою вірогідним, а відповідні ризики - високими, що може призвести до настання тяжких або особливо тяжких наслідків.

Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявником питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов`язаним із позитивними обов`язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 Конвенції, а також права на життя згідно ст. 2 Конвенції та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно з ст. 8 Конвенції.

Суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для її захисту, а саме звернення до правоохоронних органів, не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.

Виходячи з викладеного, заслухавши усні пояснення заявниці, надавши належну оцінку наданим у справі доказам у їх сукупності, оцінивши також ризики, які можуть настати у майбутньому, з метою недопущення повторних випадків домашнього насильства суд дійшов висновку про необхідність видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 на строк 3 (три) місяці, оскільки саме такий строк тимчасового обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи буде достатнім, обґрунтованим та легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

Суд вважає, що видача обмежувального припису з визначеними заходами тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього конкретних обов`язків, на строк 3 (три) місяці є пропорційним та необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфліктної і потенційно небезпечної ситуації, захисту здоров`я заявниці.

Отже, заяву про видачу обмежувального припису слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 350-1-350-8 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис, яким вжити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на неї такі обов`язки:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та до інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_1 , зокрема до місця навчання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановити строк обмежувального припису - 3 (три) місяці.

Про видачу обмежувального припису кривднику не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Луцьке районне управління поліції ГУНП у Волинській області для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік, а також Виконавчий комітет Луцької міської ради.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного рішення суду - 14.05.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін