Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №711/4545/24 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/4545/24

Провадження № 22-ц/821/968/26

Категорія: 305010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Фетісової Т.Л., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Петруніна Вікторія Віталіївна

відповідачі: Черкаська міська рада

представник відповідача: Кирман Владислав Олександрович

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 15», Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, Виконавчий комітет Черкаської міської ради

представник Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради – Литвиненко Інна Миколаївна

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Черкаської міської ради - Кирмана Владислава Олександровича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2025 року (ухваленого під головуванням судді Токової С.Є. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 15», Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, Виконавчий комітет Черкаської міської ради про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Черкаської міської ради, треті особи: ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 15», Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, Виконавчий комітет Черкаської міської ради про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 22.08.2023 р. на прибудинковій території багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 на належний позивачу автомобіль впало дерево, внаслідок чого такий автомобіль зазнав пошкоджень.

Відповідно до складеного на замовлення позивача висновку судового експерта, вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу складає 119 765,50 грн.

На проведення відповідного експертного дослідження позивачем було оплачено послуги експерта на суму 5280 грн.

Крім того, внаслідок пошкодження автомобіля позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних з пошкодженням його майна, яку позивач оцінює у грошовому еквіваленті, що відповідає 15000 грн.

Балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

В той же час, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчого органу міської ради належить визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, у зв`язку з чим, обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди, спричиненої падінням дерева, покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальної особи за стан земельних насаджень у дворі біля будинку , розташованого у АДРЕСА_1 .

Беручи до уваги, що дерево, внаслідок падіння якого було завдано шкоди майну позивача, було розташоване на землі комунальної власності і його власником є територіальна громада міста, тому саме Черкаська міська рада є відповідальною за завдану позивачу шкоду.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з Черкаської міської ради на його користь 119 765,50 грн. в якості відшкодування матеріального збитку, 15 000 грн. моральної шкоди, 5 280 грн. витрат на експертизу та 2461,66 грн. витрат з оплати судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2025 року позовні вимоги -задоволено частково.

Стягнуто з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням автомобіля у розмірі 119 765, 50 грн , моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., судовий збір у розмірі 2461,66 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 5280,00 грн, а всього 132 506, 66 грн.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста Черкаси. Докази про те, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації в матеріалах справи відсутні, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції зауважив, що висновокексперта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження є таким, що підтверджує розмір завданого позивачу матеріального збитку, який становить 119 756,50 грн.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вважав достатньою сумою для відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 18 березня 2026 року, представник Черкаської міської ради – Кирман В.О., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, постановленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, таким, що не відповідає принципу верховенства права, просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Департамент дорожньо-транспортної інфраструктури Черкаської міської ради є відповідальним за організацію благоустрою на території міста, у тому числі і щодо зелених насаджень на вул. Євгена Кухарця, 4/1 у м. Черкаси.

Вважає, що висновок суду про наявність правових підстав для притягнення саме Черкаської міської ради до відповідальності – як балансоутримувача дерева на вул. Євгена Кухарця 4/1, оскільки саме на цю особу, як самостійну юридичну особу покладено обов`язок у сфері організації та виконання робіт із збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою є безпідставним.

Зазначає, що оскільки позивач не довів наявності вини Черкаської міської ради у завданні шкоди, а також відсутній причинний зв`язок між шкодою і неправомірними діями Черкаської міської ради, відсутні і підстави покладення на Черкаську міську раду цивільно-правової відповідальності.

Крім того, відповідач не погоджується із розміром матеріальної шкоди, оскільки згідно висновку експерта №153 від 29 серпня 2023 року вартість матеріального збитку визначена у розмірі 79864,08 грн.

Також скаржник заперечує завдання позивачеві моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи, які встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до довідки від 07.09.2023р., складеної сектором дільничних офіцерів поліції відділу превенції Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 від 22.08.2023 №37019, 22.08.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , на прилеглій території багатоквартирного будинку впало сухе дерево на автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 . В результаті падіння дерева автомобілю було завдано механічних пошкоджень, а саме: дах, капот, лобове скло та лакофарбове покриття ( том 1, а.с.6)

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля ChevroletAveo, д.н.з НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (а.с.169-170).

Згідно висновку експерта №153 від 29.08.2023р., складеного судовим експертом СПД Березовським А.А. за результатами проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та розміру матеріального збитку, розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля ChevroletAveo, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок події яка сталася 22.08.2023р., складає 79864,08 грн. В експертному висновку зазначено, що вартість матеріального збитку дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, а вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників складає 119765,50 грн. (том 1, а.с.11-25).

Листом від 26.09.2023р. за вих.№9708-2 виконавчий комітет Черкаської міської ради на звернення позивача від 22.08.2023р. повідомив останнього, що у представників виконавчих органів Черкаської міської ради відсутні правові підстави брати участь в огляді експертом пошкодженого автомобіля, оскільки повноваження щодо утримання прибудинкової території на місці падіння дерева належить ТОВ «УК «Нова якість» Дільниця 15» (том 1, а.с. 8).

Листом від 19.09.2023р. за вих. №575/15 ТОВ «УК «Нова якість» Дільниця 15» повідомило позивача про те, що компанія не є власником чи балансоутримувачем будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , та не надає такому багатоквартирному будинку послуг з утримання зелених насаджень на прибудинковій території, а тому у компанії відсутні будь-які правові підстави для відшкодування позивачу збитків (том 1, а.с. 9).

Відповідно до листа від 01.11.2023р. за вих. №12536-2 департамент дорожньо-транспортної інфраструктури та екології Черкаської міської ради повідомив позивача, що департамент не здійснює утримання зелених насаджень на прибудинковій території по АДРЕСА_1 .

Також в листі вказується, що у лютому місяці 2023 року комісією для обстеження зелених насаджень у місті Черкаси проводилось обстеження дерев на прибудинковій території по АДРЕСА_1 і за результатами обстеження виявлено два дерева (береза та верба), що підлягають видаленню, складено акт обстеження від 22.02.2023р. №11 та прийнято рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07.03.2023р. №244 «Про дозвіл на видачу ордерів фізичним та юридичним особам на видалення аварійних, фаутних та сухостійних дерев». Управителю будинку ТОВ «УК «Нова якість» видано ордер від 01.09.2023р. №137 на видалення цих дерев (том 1, а.с. 7).

Виконавчий комітет ТОВ «УК «Нова якість» Дільниця 15», як правонаступник ТОВ «Сантехбудконструкція», є управителем багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , на підставі договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №294 від 20.05.2019р. (далі Договір №294), укладеного між ТОВ «Сантехбудконструкція» (управитель) та виконавчим комітетом Черкаської міської ради, який діяв від імені співвласників багатоквартирного будинку (співвласник) .

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника Черкаської міської ради – Кирмана В.О. підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди – це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

За приписами частин 1, 2 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі – Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності – балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях – установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, – забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях – місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках – їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпункт 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц (провадження № 61-43478св18) зазначено, що, «…до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень..».

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Покладаючи на Черкаську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №522/2891/20.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції врахував той факт, що ТОВ «УК «Нова якість» Дільниця 15» є фактичним балансоутримувачем майна багатоквартирного будинку, проте не об`єктів благоустрою зеленого господарства, що розташовані на прибудинковій території вказаного будинку та не самої земельної ділянки, на якій знаходиться такий багатоквартирний будинок, а отже не є відповідальною особою за шкоду, завдану неналежним утриманням зелених насаджень.

Не знаходять свого підтвердження і доводи сторони відповідача про те, що відповідальною особою за утримання земельних насаджень по АДРЕСА_1 є Департамент дорожньо- транспортної інфраструктури Черкаської міської ради, оскільки, за вірними висновками суду першої інстанції, не надано будь-яких доказів про те, що дерево, яке впало на автомобіль позивача, відповідно до вимог ч. 5 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку вказаного Департаменту.

У контексті наведеного, колегія суддів вважає, що Черкаська міська рада є належним відповідачем у даній справі та, за встановлених обставин, зобов`язана відшкодувати завдану ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду внаслідок падіння дерева 22.08.2023 року на належний позивачу транспортний засіб.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, суд першої інстанції, взявши до уваги Висновок експерта №153 від 29.08.2023р., складений судовим експертом СПД Березовським А.А. за результатами проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та розміру матеріального збитку, вважав, що матеріальна шкода, яка завдана позивачу становить 119 765,50 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями суду першої інстанції, оскільки, визначаючи розмір майнової шкоди, спричиненої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням його автомобіля, суд першої інстанції помилково взяв до уваги вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складників, оскільки у даному випадку розмір майнової шкоди суд повинен був вираховувати із суми, що є вартістю матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого ТЗ.

Так, у відповідності до ст.22 ЦК України, відшкодуванню підлягають саме збитки, а не вартість ремонту без урахування зносу, що також узгоджується із положеннями ст.1192 ЦК України.

У відповідності до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (тобто реальні збитки).

При цьому, приписи статті 1192 ЦК України передбачають, що розмір збитків до відновлення пошкодженої речі, тобто, приведення її у той стан, який існував до пошкодження (у даному випадку до падіння дерева). Тобто, таке відновлення не є поліпшенням стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, який існував до падіння дерева. Між тим, якщо автомобіль мав певний знос, у тому числі й його пошкоджені деталі, що підлягають заміні, то заміна їх саме на нові буде поліпшенням стану вказаного автомобіля, тобто, по суті, необґрунтованим збагаченням його власника за рахунок відповідача.

Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. Наказом Мінюсту України та Фонду держмайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, з подальшими змінами та доповненнями) визначає, що вартість матеріального збитку визначається як суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (п.8.3 Методики, у якому також наводиться відповідна формула).

Отже, у методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ, а власник пошкодженого майна має право на відшкодування саме матеріального збитку. Вартість такого збитку визначається саме із урахуванням зносу складників транспортного засобу, оскільки заміна таких складників зношеного транспортного засобу на нові буде не поновленням стану до того, який існував до порушення прав власника транспортного засобу, а поліпшенням у порівнянні зі станом до, у даному випадку, падіння дерева. Тому відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача будь-яких сум, поза межами визначеної вартості матеріального збитку.

Оскільки розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ChevroletAveo, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок події яка сталася 22.08.2023р., згідно Висновку експерта №153 від 29.08.2023р складає 79864,08 грн., саме вказаний розмір матеріальної шкоди підлягає стягненню з Черкаської міської ради на користь позивача.

Під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких належних обґрунтувань та доказів того, що наданий позивачем висновок експерта є неправильним або неповним та, що експертом при визначенні розміру збитків було включено пошкодження, які не були заподіяні транспортному засобу внаслідок події, яка мала місце 22.08.2023 року.

Щодо доводів скаржника про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України).

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/12403/21 зроблено висновок, що: «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Установлено, що позивач обґрунтовує вимоги про стягнення моральної шкоди тим, що унаслідок падіння дерева він зазнав душевних страждань у зв`язку з пошкодженням його майна, а саме транспортного засобу, що зумовило негативні зміни звичного способу життя та необхідність протягом тривалого часу прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права та отримання відшкодування.

Разом з тим, доказів на спричинення моральної шкоди відповідачем, яку можливо оцінити у розмірі 15 000 грн., позивач не надав.

ЄСПЛ указує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти) від 12 липня 2007 року).

ЄСПЛ у справі «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу)» від 29 березня 2001 року використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Установивши, що ОСОБА_1 внаслідок падіння дерева завдано пошкоджень належному йому майна, останньому були завданні душевні страждання та психологічні переживання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діяннями відповідача та нанесенням моральної шкоди позивачу.

З урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, психоемоційного стану, характеру та тяжкості змін у його житті, вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

На переконання колегії суддів, за встановлених обставин справи, присуджене судом першої інстанції моральне відшкодування відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому доводи заявника у цій частині є безпідставними.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції постановлене із порушенням норм права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги представника Черкаської міської ради – Кирмана В.О., скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди та судового збору з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо витрат, понесених за експертне дослідження

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141 – 142 ЦПК України.

Згідно з правилами пунктів 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 на підтвердження розміру матеріального збитку надав суду висновок експерта № 153 від 29.08.2023 р.

Вартість за проведення автотоварознавчого дослідження становить 5280,00 грн ( том 1, а.с. 27).

Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема, якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Такого висновку дійшла ВП ВС у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).

Враховуючи, що висновок експерта було враховано при вирішенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, і вимоги позивача задоволено частково, а оплата за проведення експертизи відноситься до інших судових витрат, тому з урахуванням вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов вірного висновку про стягнення витрат за проведення експертизи з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Щодо вирішення питання про стягнення судового збору

Згідно з частиною1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 до суду першої інстанції, становив 2641,66 грн.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції, позовні вимоги позивача задоволено частково на 66,68%, за які підлягав до сплати судовий збір у розмірі 1641,43 грн. та який має бути сплачено Черкаською міською радою на користь ОСОБА_1 .

За подачу апеляційної скарги Черкаською міською радою сплачено судовий збір в розмірі 3692,49 грн. Проте апеляційну скаргу задоволено частково на 33,31 %, за які до сплати підлягав судовий збір у розмірі 1229,97 грн., який має бути сплачено ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку, сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, застосувавши зустрічне зарахування, колегія суддів вважає за доцільне стягнути із Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 411,46 грн (1641,43 грн – 1229,97 грн).

Виходячи з вищевикладеного, у даній справі до стягнення із Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає загальна сума у розмірі 90 555,54 грн., яка складається з: 79864,08 грн – матеріальної шкоди; моральної шкоди – 5000 грн; витрат на проведення експертизи – 5280,00 грн.; судового збору – 411,46 грн.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Черкаської міської ради - Кирмана Владислава Олександровича – задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2025 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди та судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 79 864,08 грн.

Стягнути з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 411,46 грн.

В решті рішення суду – залишити без змін.

Остаточно визначити, що у даній справі до стягнення із Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає загальна сума у розмірі 90 555,54 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Т.Л. Фетісова

/повний текст постанови суду виготовлено 14 травня 2026 року/