Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №211/5840/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/422/26 Справа № 211/5840/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12025046720000119 від 17.05.2025 року за апеляційною скаргою прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року, яким у порядку спрощеного провадження

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянку України, яка має середньо-спеціальну освіту, не одружена, не працює, раніше судима:

20.11.2024 Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки,

зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.11.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду строком на два роки, призначено остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки та штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання, яке призначене за сукупністю вироків у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп. - виконувати самостійно,-

в с т а н о в и л а :

вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року ОСОБА_7 визнана винною в тому, що вона 16.05.2025 приблизно о 13 годині 00 хвилин обвинувачена ОСОБА_7 , знаходячись біля кафе «Орбіта», розташованого по вул. Магістральній в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зустріла свою знайому - потерпілу ОСОБА_9 , з якою разом вживали алкогольний напій.

Під час розпивання алкогольного напою, між обвинуваченою ОСОБА_7 та потерпілою ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, внаслідок чого, у обвинуваченої ОСОБА_7 виник протиправний умисел, спрямований на завдання побоїв, з метою завдання фізичного болю потерпілій ОСОБА_10 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, обвинувачена ОСОБА_7 16.05.2025 приблизно о 13 годині 00 хвилин, знаходячись біля кафе «Орбіта», розташованого по вул. Магістральній в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшла до потерпілої ОСОБА_9 та знаходячись від неї на відстані витягнутої руки, нанесла потерпілій ОСОБА_9 два удари долонею правої руки по лівій стороні обличчя, від чого остання відчула фізичний біль. Таким чином, своїми протиправними діями обвинувачена ОСОБА_7 завдала потерпілій ОСОБА_9 побої, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

На вказане рішення місцевого суду прокурор Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченої, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застуванню.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, призначивши остаточне покарання у виді пробаціного нагляду строком на 1 рік 7 місяців 10 днів з покладенням обов`язків передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України, а саме: періодично з`являтися до реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та штрафу у розмірі 850 гривень.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання, яке призначене ОСОБА_7 за сукупністю вироків у виді штрафу у розмірі 850 гривень виконувати самостійно.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що ОСОБА_7 почала відбувати покарання у виді пробаційного нагляду 08.01.2025 року, на момент вчинення злочину за даним вироком, відбула частину покарання за попереднім вироком у виді 127 днів пробаційного нагляду, що дорівнює 4 місяцям 7 дням призначеного покарання. При цьому, невідбута частина покарання складає 1 рік 7 місяців 10 днів.

Зауважує, що суд першої інстанції може призначити покарання за правилами ст. 71 КК України приєднавши повністю або частково лише невідбуту частину покарання за попереднім вироком, всупереч цьому оскаржуваним вироком ОСОБА_7 повністю приєднано покарання за попереднім вироком у виді 2 років пробаційного нагляду, з яких на момент постановлення вироку, остання відбула 4 місяці 20 днів, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Наголошує, що місцевий суд призначаючи остаточне покарання у виді пробаційного нагляду не поклав на ОСОБА_7 жодних обов`язків, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_8 та просила її задовольнити, обвинувачену ОСОБА_7 , яка не заперечувала проти апеляційної скарги прокурора поклалися на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаним вимогам вирок суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

З вироку суду вбачається, що провадження розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_7 та доведеність її вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, апеляційним судом не перевіряється.

Призначене обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 126 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів і строк цього покарання ніким із учасників провадження не оспорюється.

Разом з тим, доводи прокурора про не застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів, при призначені остаточного покарання за сукупністю вироків, є слушними.

Суд першої інстанції призначив обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Також, судом становлено, що ОСОБА_7 раніше судима вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.11.2024 року до покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки із покладенням певних обов`язків.

Кримінальне правопорушення за даним вироком ОСОБА_7 вчинила після ухвалення попереднього вироку, а тому суд обґрунтовано призначив остаточне покарання за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України, проте при призначені остаточного покарання, не встановив обов`язків передбачених ст. 59-1 КК України.

Такий принцип призначення місцевим судом покарання не ґрунтується на вимогах кримінального закону, оскільки відповідно до положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

При цьому ч. 2 ст. 59-1 КК України визначено, що суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Тобто, з аналізу вищевказаних вимог кримінального закону вбачається, що положення, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України, є імперативною нормою.

Таким чином, при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду на обвинуваченого в обов`язковому порядку мають бути покладені обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України

Вказаних норм суд першої інстанції не дотримався та помилково при призначенні покарання за сукупністю вироків, призначив покарання у виді пробаційного нагляду без застосування наглядових та соціально-виховних заходів та штрафу, який ухвалено виконувати самостійно.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_7 та призначаючи їй остаточне покарання за ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу та пробаційного нагляду, не поклав на неї обов`язки, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, що є обов`язковим у разі призначення такого виду покарання, які поміж іншим покладені попереднім вироком суду, який приєднаний за оскаржуваним вироком.

Отже, місцевий суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, ст. 413 КПК України є підставою для скасування вироку та ухвалення нового вироку.

Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №1 «Про практику постановлення судами вироків при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», у разі коли в апеляційній скарзі ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого шляхом призначення йому більш суворого покарання, то у разі задоволення апеляційної скарги, вирок суду першої інстанції скасовується та ухвалюється новий вирок.

На підставі викладеного, вирок суду першої інстанції, в частині призначеного обвинуваченій покарання підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом у цій частині нового вироку.

Водночас, доводи прокурора про безпідставне повне приєднання покарання призначеного вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.11.2024 року, є слушними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Аналізуючи вказану норму закону, при призначені покарання за сукупністю вироків, приєднанню підлягає саме невідбута частина покарання за попереднім вироком, тобто суд застосовуючи вказану норму повинен встановити, чи почав засуджений відбувати покарання та строк невідбутого покарання.

Колегія суддів погоджується із застосованим судом першої інстанції принципом призначення обвинуваченій покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ст. 72 КК України, шляхом повного приєднання до покарання призначеного за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком, що також не заперечується і прокурором в апеляційній скарзі.

Однак, як встановлено колегією суддів та наведено прокурором в апеляційній скарзі, ОСОБА_7 почала відбувати покарання за вищенаведеним вироком 08.01.2025 року, що підтверджується інформацією наданою начальником відділу пробації.

При цьому, суд першої інстанції приєднавши невідбуту частину покарання зазначив повний строк визначений вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.11.2024 року у виді 2 років пробаційного нагляду, який ОСОБА_7 вже почала відбувати.

Призначивши ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України, із посиланням на приєднання невідбутої частини покарання, при цьому приєднав повністю призначене покарання, суд першої інстанції у розумінні ст. 413 КПК України припустився неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку із вищенаведеним апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а допущене судом першої інстанції порушення підлягає усуненню у межах повноважень апеляційного суду шляхом скасування оскаржуваного вироку в частині призначення покарання та ухвалення у цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 414, 420, 424, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року, яким ОСОБА_7 визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, скасувати в частині призначення остаточного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.11.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 1 року 7 місяців 10 днів пробаційного нагляду, з покладанням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

та штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання, яке призначене ОСОБА_7 за сукупністю вироків у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп. - виконувати самостійно.

В решті вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді